Постанова

від 18.06.2024 по справі 757/10046/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 757/10046/24-ц

провадження № 22-ц/824/9541/2024

18 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання правочинів недійсними, скасування рішення державного реєстратора, припинення іпотеки та заборони, припинення права власності, відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_4 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Василюка Анатолія Павловича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року в складі судді Ільєвої Т. Г.,

встановив:

01.03.2024 представник ОСОБА_5 - адвокат Крижовий Д. В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на квартиру загальною площею 119,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382);

2) заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння вищевказаним об`єктом нерухомого майна;

3) заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення з вказаної квартири ОСОБА_1 та його членів сім`ї, а також орендаря ОСОБА_6 , будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі;

4) заборонити ОСОБА_2 , як іпотекодержателю за договором іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В. С. , зареєстрованим у реєстрі за №1893, та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відступлення прав за договором іпотеки; внесення змін та доповнень до договору іпотеки чи будь-якого іншого розпорядження правами іпотекодержателя; розривати договір купівлі-продажу від 28.11.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І., зареєстрований у реєстрі за №7731; вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: квартира, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382);

5) заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, тощо) відносно квартири загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382).

Заяву мотивував тим, що він має намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 12 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756648 від 12 липня 2019 року, про реєстрацію іпотеки; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756421 від 12 липня 2019 року про реєстрацію заборони; припинення іпотеки номер запису про іпотеку № 32372448 від 12 липня 2019 року щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382); припинення заборони номер запису про обтяження № 32372286 від 12 липня 2019 року щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70438848 від 28 листопада 2023 року про реєстрацію права власності щодо квартири; припинення права власності номер відомостей про речове право: 52719764 від 28 листопада 2023 року ОСОБА_3 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування реальної загрози того, що спірна квартира може бути надалі реалізована на користь третіх осіб, що в свою чергу призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення майбутніх вищеозначених позовних вимог, а також звернення заявника з новим позовом до третіх осіб.

Заявник не вважав за доцільне застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки спір у справі матиме немайновий характер, тому жодної шкоди чи збитків відповідачі не нестимуть, якщо судом буде встановлено, що такі правочини мають бути визнані недійсними.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року заяву про забезпечення позову до подання позову задоволено в повному обсязі.

18.03.2024 представник ОСОБА_3 - адвокат Василюк А. П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року, ухвалити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову до подання позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру загальною площею 119,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382).

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову до подання позову відмовити.

З огляду на те, що заявник не має зареєстрованого в установленому порядку місця проживання на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, просив застосувати зустрічне забезпечення по справі шляхом внесення заявником ОСОБА_8 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 3 563 000 грн.

Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір, не звернув уваги, що всі документи складено в установленому законом порядку та із відповідним нотаріальним посвідченням та реєстрацією.

Заява про забезпечення позову не містить жодних доказів, що відповідачем ОСОБА_3 вчиняються дії, направлені на реалізацію майна, реєстрації проживання інших осіб, зняття з реєстрації зареєстрованих осіб. Спірна квартира до цього часу не відчужена , не передана в іпотеку тощо.

Вважає, що арешт нерухомого майна є абсолютно достатнім та відповідним заходом забезпечення позову.

Зазначив, що заявник не перебуває на території України, не проживає і не проживав в спірній квартирі. Відтак, заборона власнику володіти та користуватися придбаним майном є необґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Крижовий Д. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вважає, що суд першої інстанції у належний спосіб задовольнив заяву про забезпечення позову з метою запобігання подальшим незаконним діям відповідача щодо спірної квартири.

Зазначив, що судом першої інстанції в цій справі вже вирішувалось питання щодо зустрічного забезпечення, про яке зазначає скаржник в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 не скористався правом на оскарження відповідної ухвали.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Василюк А. П. та представник ОСОБА_2 - адвокат Штокало Т. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Додатково зазначили, що після постановлення оскаржуваної ухвали заявником не було подано позовної заяви у визначений законом десятиденний строк.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Крижовий Д. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суд першої інстанції, встановивши, що між учасниками справи майбутнього позову вбачається спір, а також врахувавши ту обставину, що ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже предметом майбутнього позову ОСОБА_1 є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позивач має обґрунтовану підозру про можливість утруднення виконання рішення у майбутньому, дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Вказаний захід забезпечення позову є достатнім для забезпечення майбутнього позову, з огляду на зазначені предмет та підстави майбутнього позову, який спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

При цьому вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення майбутнього позову шляхом заборони виселення з вказаної квартири ОСОБА_1 та його членів сім`ї, орендаря, будь-яких інших осіб, заборони здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі не є співмірними з його вимогами, стосується прав ОСОБА_3 , як власника нерухомого майна, володіти і користуватися спірною квартирою, що не може бути обмежено у вигляді забезпечення позову у цій справі.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви, надавши оцінку співвідношенню негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких ОСОБА_9 має намір звертатися до суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно. В решті ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

З огляду на те, що питання зустрічного забезпечення за заявою адвоката Василюка А. П., поданою в інтересах ОСОБА_3 , було вирішено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року та оскаржена в апеляційному порядку не була, повторне вирішення цього ж питання судом апеляційної інстанції відсутні.

Неподання заявником позовної заяви протягом десяти днів після подання заяви про її забезпечення не є обставиною, що впливає на законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення на момент його ухвалення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Василюка Анатолія Павловича задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року в частині задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову до подання позовної заяви про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони вчиняти певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.07.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук