Постанова

від 09.07.2024 по справі 761/11149/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/10389/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року місто Київ

справа № 761/11149/24

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Кондратенко О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила Кізонька Гай», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивач звернувся до Шевченківськогорайонного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «Мила Кізонька Гай», згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України з 21 жовтня 2022 року;

зобов'язати ОСОБА_2 , як єдиного учасника ТОВ «Мила Кізонька Гай» ініціювати зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно зміни генерального директора ТОВ «Мила Кізонька Гай» з ОСОБА_1 на іншу особу, шляхом подачі заяви встановленої форми до державного реєстратора.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позовні вимоги не стосуються питання корпоративних відносин з ТОВ «Мила Кізонька Гай», оскільки позивач не ставить вимогу про оскарження рішень чи бездіяльності власника та єдиного учасника ТОВ «Мила Кізонька Гай» ОСОБА_2.

Вказував, що корпоративні відносини є припиненими, а позовні вимоги стосуються виключно захисту особистих немайнових прав позивача, які пов`язані із реалізацією трудових прав, передбачених ст.43 Конституції України.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мила Кізонька Гай», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення власника та єдиного учасника ТОВ «Мила Кізонька Гай» ОСОБА_2 від 12 березня 2020 року його було призначено на посаду Генерального директора ТОВ «Мила Кізонька Гай» з 13 березня 2020 року.

Вказував, що на підставі наказу ТОВ «Мила Кізонька Гай» від 13 березня 2020 року №П-06 «Про вступ на посаду» ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора ТОВ «Мила Кізонька Гай» з 13 березня 2020 року з окладом, згідно штатного розпису.

Зазначав, що реалізуючи своє право на припинення трудових відносин, ним було подано заяву від 05 жовтня 2022 року про припинення повноважень голови виконавчого органу та звільнення на підставі ст.38 КЗпП України, яка адресована загальним зборам учасників ТОВ «Мила Кізонька Гай» та власнику ТОВ «Мила Кізонька Гай» ОСОБА_2.

Посилався на те, що він вказаною заявою доводив про бажання звільнитися з роботи у ТОВ «Мила Кізонька Гай» за власним бажанням з 21 жовтня 2022 року згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України.

Вказував, що незважаючи на вчинення ним правомірних дій, власник та єдиний учасник ТОВ «Мила Кізонька Гай» ОСОБА_2, як і саме товариство вцілому не вчинили дії щодо прийняття управлінських рішень щодо його звільнення, а тому вважає, що обома відповідачами у справі порушено його право на звільнення, згідно із вимогами ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Зазначав, що вимога до обох відповідачів про визнання припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «Мила Кізонька Гай» згідно із ч.1 ст. 38 КЗпП України з 21 жовтня 2022 року є такою, що відповідає дієвому способу захисту порушених його прав, а тому підлягає задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі виник з корпоративних відносин та підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦКУкраїни , положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГКУкраїни встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №910/7164/19).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст.3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі №667/1/16, від 04 лютого 2020 року у справі №915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі №145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17).

Колегія суддів, з огляду на чинне правове регулювання, не погоджується з доводом позивача ОСОБА_1 про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим та що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю, виходячи з наступного.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону №2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі №1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону №2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону №2275-VIII).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними, позивач ОСОБА_1 є одноосібним виконавчим органом товариства (генеральним директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першій статті 30 Закону №2275-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону №2275-VIII).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону №2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону №2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону №2275-VIII).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі №911/719/21 (пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Встановивши, що предметом спору у даній справі є припинення трудових відносин Генерального директора ОСОБА_1 , як виконавчого органу ТОВ «Мила Кізонька Гай», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не ставить вимогу про оскарження рішень чи бездіяльності власника та єдиного учасника ТОВ «Мила Кізонька Гай» ОСОБА_2, корпоративні відносини є припиненими, а позовні вимоги стосуються виключно захисту особистих немайнових прав позивача, які пов`язані із реалізацією трудових прав, передбачених ст.43 Конституції України, колегія суддів відхиляє, оскільки реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини, які вирішуються в порядку господарсього судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив предметну юрисдикцію спору, обґрунтовано вважав, що цей позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки стосується вимоги позивача про припинення його повноважень як виконавчого органу юридичної особи приватного права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: