Постанова

від 10.07.2024 по справі 2-1900/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1057/2024

Справа № 2-1900/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 липня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Потабенко Л.В. в м. Обухів 07 листопада 2023 року за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи стягувач ОСОБА_2 , Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій та рішень державного виконавця протиправними,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою, в якій просив визнати протиправними/незаконними дії старшого державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименко В.Ю. та скасувати: розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року на загальну суму 121461,02 грн.; постанову про накладення штрафу по аліментам від 29 червня 2023 року в розмірі 50 %, що становить 35441,25 грн., розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року з 01 грудня 2017 року по 31 серпня 2023 року, що становить 77364,50 грн., постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 08 вересня 2023 року; вимогу виконавця від 18 вересня 2023 року за вих. № 48283.

Скаргу мотивовано тим, що 31 серпня 2023 року на адресу військової частини, де він проходить військову службу, надійшла вимога державного виконавця про надання інформації про грошове забезпечення та про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , під час перебування в шлюбі народжено дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але спільне життя не склалося і шлюб в 2011 році розірвано. Після розлучення погоджено місце проживання сина та досягнуто домовленостей по розміру та сплаті аліментів шляхом передачі грошових коштів безпосередньо ОСОБА_5 та/або зарахування на банківські картки стягувача та безпосередньо неповнолітнього сина ОСОБА_6 з 14 років.

14 вересня 2023 року ОСОБА_1 , посилаючись на самостійне виконання обов`язку в частині сплати аліментів, подано до Обухівського ВДВС заяву про проведення перерахунку заборгованості з урахуванням наявних підтверджуючих документів та змісту заяви стягувача про отримання нею аліментів по грудень 2017 року.

25 вересня 2023 року представником скаржника, на підставі поданої заяви отримано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів, проведений державним виконавцем, на виконання заяви ОСОБА_1 від 14 вересня 2023 року, за період з 01 грудня 2017 року по 31 серпня 2023 року, який становить 77344,50 грн.

Надалі, через Автоматизовану систему виконавчих проваджень по ВП № НОМЕР_4 стало відомо про наступні дії, які проведено державним виконавцем і які підлягають скасуванню, а саме 29 червня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС Клименком В.Ю. винесена постанова про накладання штрафу по аліментам від 29 червня 2023 року, якою встановлено заборгованість по аліментам в розмірі 70882,50 грн., що перевищує суму платежів понад три роки; 08 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС Клименком В.Ю. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, за якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у в/ч НОМЕР_1 , до погашення заборгованості в розмірі 160396,25 грн.; 18 вересня 2023 року за вих. № 43283 старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС Клименком В.Ю. винесена вимога виконавця, направлена на адресу військової частини НОМЕР_1 , де зазначено про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 01 листопада 2011 року до повноліття дитини, повідомлено про необхідність погашення заборгованості в розмірі 160396,25 грн., в тому числі поточні аліменти у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а залишок відсотків утримання відраховувати в якості погашення заборгованості.

Вказував, що вказані дії та рішення державного виконавця суперечать судовому рішенню Обухівського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року в справі № 2-1900/11, ними порушено права та свободи скаржника.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби Клименка В.Ю. неправомірними в частині здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року по виконавчому листу № 2-1900/11 від 28 серпня 2011 року, виданого Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в решті вимог скарги відмовлено.

Скаржник ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та постановити нову ухвалу, якою визнати протиправними/незаконними дії старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби Клименка В.Ю. при винесенні та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року, постанову про накладення штрафу по аліментам від 29 червня 2023 року в розмірі 50 %, що становить 35441,25 грн., розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року, з 01 грудня 2017 року по 31 серпня 2023 року, що становить 77364,50 грн., постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 08 вересня 2023 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що його апеляційна скарга зареєстрована судом 02 жовтня 2023 року, а ухвалу постановлено 07 листопада 2023 року, повний текст якої виготовлено 15 листопада 2023 року, що перевищує встановлений законом термін на розгляд скарги понад 30 днів.

Пояснював, що розрахунок аліментів, незважаючи на самостійне перерахування коштів боржником у вигляді аліментів на банківські картки стягувача і неповнолітнього сина, становить за період боргу з грудня 2017 року по листопад 2023 року 72 місяці х 500 грн. = 36000 грн. Суду надано докази про отримання стягувачем від боржника, стягнуті на підставі вимоги виконавця аліменти в більшому розмірі, аніж зазначений розрахунок.

Так, ним самостійно було сплачено 6000 грн. 03 жовтня 2023 року; згідно довідки в/ч від 30 жовтня 2023 року, з грошового забезпечення ОСОБА_1 вирахувані аліменти в розмірі 24598,76 грн., згідно довідки в/ч від 27 листопада 2023 року, вирахувані аліменти з грошового забезпечення ОСОБА_1 в розмірі 10808,76 грн., що загалом становить 41407,52 грн.

Таким чином, розрахунки заборгованості, здійснені державним виконавцем, на підставі яких було винесено оскаржувані ним постанові, суперечать виконавчому листу від 28 листопада 2011 року та рішенню Обухівського районного суду Київської області, яким з нього стягнуто аліменти в розмірі 500 грн.

Щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, вказував, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право проводити індексацію розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, яка проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі, щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Законодавцем інших повноважень державному виконавцю не надано, а визначено наступний порядок зміни розміру аліментів, а саме за правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Вказував, що висновки суду першої інстанції про те, що суд не визначає розмір аліментів, оскільки такий розмір визначений законодавцем, суперечить ч. 3 ст. 181 СК України.

Вказував, що відповідно до ч. 10 п. 3, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду із заявою/поданням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець також має проводити індексацію розміру аліментів, визначеного в твердій грошовій сумі, яка проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документів чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінеті Міністрів України розмірі. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Від Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відділ просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Наводив зміст ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ч. 2 ст. 182 СК України, ч. 1 ст. 192 СК України, ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на те, що на законодавчому рівні захищено право дитини на отримання аліментів не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і дана норма матеріального закону не містить обмежень щодо її застосування при вирішенні питання стягнення аліментів як у частці від заробітної плати (доходу), так і у разі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

В судове засідання, призначене на 10 липня 2024 року, учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на наявні в матеріалах справи поштові та електронні адреси, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу стягувача ОСОБА_2 , та звітом про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду на електронну адресу Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ).

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , який брав участь у минулому судовому засіданні апеляційного суду, також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений під розписку.

Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2011 року в справі № 2-1900/11 задоволено позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 02 листопада 2011 року до повноліття дитини (а. с. 9).

28 листопада 2011 року Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист на примусове виконання даного рішення (а. с. 10).

03 квітня 2018 року ОСОБА_9 звернулася до Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Київській області, в якій просила стягувати аліменти боржника, починаючи з 01 грудня 2017 року, так як останній раз отримувала від нього аліменти в листопаді 2017 року (а. с. 11).

Постановою старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 06 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1900/11 від 28 листопада 2011 року (а. с. 12).

03 червня 2023 року ОСОБА_10 звернулася до Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, повідомивши, що боржник з дня видачі виконавчого листа по цей час не виплачує їй присуджені судовим рішенням аліменти, вказувала, що борг по аліментам станом на 16 травня 2023 року склав 108501,59 грн. (а. с. 14).

Старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименком В.Ю. складено та направлено сторонам виконавчого провадження довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року за період з 01 листопада 2011 року по 16 червня 2023 року, який становить 121461,02 грн. (а. с. 15 - 19).

29 червня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименком В.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу по аліментам, встановивши в її мотивувальній частині, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 16 червня 2023 року заборгованість з моменту відкриття за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2023 року за виконавчим листом № 2-1900/11 від 28 листопада 2011 року становить 70882,50 грн., що перевищує суму платежів за понад три роки. Накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача в розмірі 50 % від суми боргу, а саме 35441,25 грн. (а. с. 20).

08 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименком В.Ю. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, встановивши в її мотивувальній частині, що заборгованість по аліментах ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2023 року становить 160396,25 грн. Звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 шляхом проведення щомісячного утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику ОСОБА_1 в розмірі 50 % з усіх видів заробітку (доходу), після відрахування податків, щомісяця, до погашення заборгованості в розмірі 160396,25 грн. (в першу чергу поточні аліменти в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що станом на 01 вересня 2023 року становить 1416,50 грн., а залишок відсотків утримання відраховувати в якості погашення заборгованості). Після сплати заборгованості щомісячно стягувати аліменти в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку (а. с. 22).

14 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою, в якій просив здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням фактичного проживання неповнолітньої дитини з батьком та його повним утриманням, з урахуванням заяви стягувача від 03 квітня 2018 року, в якій вона просила здійснювати стягнення аліментів з грудня 2017 року, та наданих квитанцій про сплату аліментів безпосередньо їх власнику ОСОБА_3 за період з 25 жовтня 2022 року по 30 серпня 2023 року в сумі 12435 грн. (а. с. 23 - 24).

15 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименком В.Ю. складено та направлено сторонам виконавчого провадження довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якої за період з грудня 2017 року по серпень 2023 року заборгованість становить 77364,50 грн. Зазначено, що згідно заяви стягувача заборгованість по аліментах рахується з 01 грудня 2017 року. Заборгованість нарахована на підставі п. 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності до п. 3 ст. 195 СК України та з дотриманням вимог п. 2 ст. 182 СК України (а. с. 27 - 28).

18 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Обухівського ВДВС у Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименком В.Ю. направлено вимогу виконавця на адресу в/ч НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_1 отримує доходи, про необхідність проведення щомісячного утримання з боржника у розмірі 50 % з усіх видів заробітку (доходу) до погашення заборгованості в розмірі 77364,50 грн. (в першу чергу поточні аліменти в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що станом на 01 вересня 2023 року становить 1416,50 грн., а залишок відсотків утримання відраховувати в якості погашення заборгованості). Після сплати заборгованості щомісяця стягувати аліменти в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а залишок відсотків утримання відраховувати в якості сплати штрафу (а. с. 29).

На а. с. 30 - 40, 44 знаходиться копія картки monobank НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , а також копії платіжних інструкцій, згідно яких ОСОБА_1 здійснено грошові перекази: 30 серпня 2022 року в розмірі 3000 грн., 05 жовтня 2022 року в розмірі 3500 грн. на картку НОМЕР_3 , а також 25 жовтня 2022 року в розмірі 1000 грн., 07 листопада 2022 року в розмірі 3000 грн., 11 березня 2023 року в розмірі 1150 грн., 21 квітня 2023 року в розмірі 757 грн., 07 червня 2023 року в розмірі 757 грн., 07 червня 2023 року в розмірі 757 грн., 24 серпня 2023 року в розмірі 757 грн., 30 серпня 2023 року в розмірі 757 грн., 13 січня 2023 року в розмірі 3500 грн. на картку НОМЕР_2 .

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року, солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини з 24 лютого 2022 року (а. с. 41).

03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок Обухівського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) аліменти на утримання ОСОБА_3 за період з серпня 2021 року по липень 2022 року в розмірі 6000 грн., згідно платіжної інструкції (а. с. 147).

30 жовтня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку про доходи № 43, згідно якої за вересень 2023 року ОСОБА_1 отримав дохід в розмірі 49946,73 грн., з якого утримано аліменти 24598,76 грн. (а. с. 148).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Крім того, до апеляційної скарги надано новий доказ, а саме довідку в/ч НОМЕР_1 від 27 листопада 2023 року № 2152 про отримані доходи ОСОБА_1 за жовтень 2023 року.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заявником не надано клопотання про поновлення строку для прийняття нових доказів та клопотання про прийняття нових доказів апеляційним судом.

Крім того, ОСОБА_1 надано доказ, який не існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, що прямо суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21), в яких зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За наведених обставин та згідно вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів та надання їм оцінки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що:

виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника;

розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

- звіту про здійснені відрахування та виплати;

- квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

- заяв та (або) розписок стягувача;

- інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

- інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів;

у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Апеляційний суд враховує, що вимог щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах даної скарги ОСОБА_1 не заявляв, в зв`язку з чим питання розміру такої заборгованості не було предметом оцінки суду першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Суд першої інстанції частково погодився з доводами ОСОБА_1 , визнаючи дії державного виконавця неправомірними в частині здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року по виконавчому листу № 2-1900/11 від 28 листопада 2011 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 в скарзі в частині скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року на суму 121461,02 грн. втратив свою чинність та є недійсним, крім того, державним виконавцем надано новий розрахунок заборгованості по аліментам від 31 серпня 2023 року.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року в справі № 148/87/23 (провадження № 61-5919св23) та від 15 грудня 2021 року у справі № 2208/4771/12 (провадження № 61-11331св21) про те, що оскільки довідка-розрахунок відповідно до викладених вище вимог закону втрачає чинність через один місяць після її видачі відповідно до вимог закону, тому її скасування судовим рішенням не призведе до поновлення порушених прав заявника.

Також апеляційний суд відхиляє безпідставні доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 здійснювались грошові перекази на банківські рахунки як стягувача ОСОБА_2 , так і дитини ОСОБА_12 , на підтвердження чого ним надано копії платіжних інструкцій з серпня 2022 року по серпень 2023 року, враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 753/14154/19 (провадження № 61-10405св20), згідно яких «Відповідно до пункту 103 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 року № 103, касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 5) призначення платежу; 6) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 7) власноручні підписи або ЕЦП працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію; 8) номер рахунку отримувача; 9) найменування і код банку отримувача. З огляду на викладене відомості про здійснені платежі за період з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року не містять призначення платежу «Аліменти», у зв`язку з чим не можуть бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості».

Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012 (провадження № 61-13617св21) зроблено висновок, що «суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв`язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти у порядку, передбаченому пунктом 4 мирової угоди; за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції».

В постанові від 12 січня 2022 року в справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, встановивши, що надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_13 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.

Отже, Верховний Суд вимагає подання суду належних доказів, які містять відомості про тип, призначення платежу у справах про стягнення аліментів, що у наданих ОСОБА_1 платіжних інструкціях відсутнє, відтак, його доводи про самостійне виконання обов`язку по сплаті аліментів є необґрунтованими.

Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_1 заявляв також вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця під час складання такого розрахунку, і така вимога безпідставно не була розглянута судом.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання дій державного виконавця протиправними при винесенні постанови про накладення штрафу по аліментам від 29 червня 2023 року, про звернення стягнення на заробітну плату від 08 вересня 2023 року, вимоги виконавця від 18 вересня 2023 року та їх скасування, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником не доведена відсутність заборгованості по аліментах, що визначальною умовою для висновків про безпідставність оскаржуваного рішення державного виконавця про накладення штрафу та звернення стягнення на заробітну плату, відтак оскаржувані дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов є правомірними і такими, що здійснені в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та передчасними, оскільки судом, з урахуванням власних висновків щодо протиправності дій державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості, не надано оцінку очевидній невідповідності розміру заборгованості, вказаній державним виконавцем у зазначених постановах, які оскаржуються ОСОБА_1 , та не зроблено висновків щодо законності такої невідповідності.

Також поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в мотивувальній частині постанови державного виконавця від 08 вересня 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату зазначено, що заборгованість по аліментах ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2023 року становить 160396,25 грн., однак відомостей про період утворення такої заборгованості і підстави її нарахування в такому розмірі вказана постанова державного виконавця не містить (а. с. 22).

Крім того, апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги, що скарга ОСОБА_1 зареєстрована судом 02 жовтня 2023 року, а ухвалу постановлено лише 07 листопада 2023 року, що перевищує встановлений законодавцем термін розгляду скарги.

Дійсно, відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За таких обставин ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року не можна вважати законною і обґрунтованою, оскільки її постановлено із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, апеляційний суд виходить із наступного.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ЦПК України, законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Стаття 182 СК України, у редакції, чинній на час ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2011 року в справі № 2-1900/11, яким з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти, встановлювала, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яка набрала законної сили 28 серпня 2018 року, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з доводами апеляційної скарги, що державний виконавець не мав передбачених законом підстав для самостійного стягнення аліментів в розмірі більшому, ніж присуджено судом та зазначено у виданому ним виконавчому листі, з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка набрала законної сили з 28 серпня 2018 року), якою передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Вказана норма є спеціальною до спірних правовідносин, а тому не підлягає застосуванню ч. 4 ст. 273 ЦПК України, на яку ОСОБА_1 посилався в апеляційній скарзі, відповідно до якої якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Разом із тим, до набрання чинності вказаною частиною 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не вправі був до 28 серпня 2018 року самостійно стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, а саме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак допустив такі порушення під час складання обох довідок-розрахунків заборгованості від 16 червня 2023 року та 15 вересня 2023 року.

Крім того, державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості від 16 червня 2023 року порушено пункт 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким передбачено обчислення розміру заборгованості з урахуванням заяв та (або) розписок стягувача, якою, в даному, випадку, у заяві від 03 квітня 2018 року повідомлено про необхідність стягнення аліментів саме з 01 грудня 2017 року, оскільки останній раз аліменти сплачувались ОСОБА_1 в листопаді 2017 року (а. с. 11).

Всупереч даної заяви, державним виконавцем складено розрахунок заборгованості від 16 червня 2023 року за період з 01 листопада 2011 року по 16 червня 2023 року, при цьому графа сум аліментів, сплачених боржником, будь-яких відомостей про сплату аліментів не відображає.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності дій державного виконавця при складанні розрахунків заборгованості від 16 червня 2023 року та 15 вересня 2023 року знайшли своє підтвердження і є обґрунтованими.

Згідно п. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Враховуючи, що постанову державного виконавця у ВП № НОМЕР_4 від 29 червня 2023 року про накладення штрафу по аліментам за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2023 року винесено на підставі довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 16 червня 2023 року, дії державного виконавця при складанні даної довідки визнані апеляційним судом неправомірними, і оскільки зазначена в цій постанові сума заборгованості не може вважатися такою, що обрахована з дотриманням ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 182 СК України в редакції, яка набрала законної сили з 28 серпня 2018 року, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця при винесенні зазначеної постанови та необхідність її скасування.

Відповідно до ст. 10, 68 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається, зокрема, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів - 50 відсотків.

Постановою державного виконавця у ВП № НОМЕР_4 від 08 вересня 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату встановлено, що заборгованість по аліментах ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2023 року становить 160396,25 грн., та постановлено проводити щомісячне утримання у розмірі 50 % з усіх видів заробітку (доходу) боржника, в тому числі, до погашення заборгованості в указаному розмірі. Разом із тим, відомостей про період утворення цієї заборгованості та підстав її нарахування в такому розмірі постанова державного виконавця від 08 вересня 2023 року не містить.

Матеріали виконавчого провадження, копію яких надано державним виконавцем у даній справі, також не містять довідок-розрахунків заборгованості, з яких можна було б дійти висновку про обґрунтованість визначення державним виконавцем такого розміру заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 08 вересня 2023 року не відповідає вимогам ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», щодо проведення виконавчих дій на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця при винесенні зазначеної постанови та необхідність її скасування.

Пунктом 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Враховуючи наведене, вимога державного виконавця від 18 вересня 2023 року № 48283, направлена до в/ч НОМЕР_1 про звернення стягнення на заробітну плату боржника, оскільки таку вимогу складено на підставі неправомірної постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 08 вересня 2023 року, скасованої апеляційним судом, також складена в результаті неправомірних дій державного виконавця і підлягає скасуванню.

З урахуванням правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року в справі № 148/87/23 (провадження № 61-5919св23) та від 15 грудня 2021 року у справі № 2208/4771/12 (провадження № 61-11331св21) апеляційний суд вважає, що оскільки довідки-розрахунки заборгованості відповідно до ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» втратили свою чинність, тому їх скасування судовим рішенням не призведе до поновлення порушених прав заявника, та відмовляє в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про скасування розрахунків заборгованості зі сплати аліментів від 16 червня 2023 року та 15 вересня 2023 року.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименка В.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 при обчисленні розміру заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_1 16 червня 2023 року та 15 вересня 2023 року, визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Клименка В.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 при винесенні постанови про накладання штрафу по аліментам від 29 червня 2023 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 08 вересня 2023 року, вимогу виконавця від 18 вересня 2023 року за вих. № 48283 та скасувати вказані постанови та вимогу виконавця.

В іншій частині скарга ОСОБА_1 на рішення і дії державного виконавця залишається без задоволення з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи стягувач ОСОБА_2 , Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій та рішень державного виконавця протиправними, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клименка Віталія Юрійовича при здійсненні розрахунків заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_4 від 16 червня 2023 року та від 15 вересня 2023 року.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клименка Віталія Юрійовича під час винесення постанов ВП № НОМЕР_4 від 29 червня 2023 року про накладення штрафу по аліментам, від 08 вересня 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, вимоги державного виконавця від 18 вересня 2023 року № 48283 про звернення стягнення на заробітну плату та скасувати ці постанови та вимогу державного виконавця.

В іншій частині скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.