Постанова

від 11.07.2024 по справі 753/23173/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 753/23173/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11479/2024

Головуючий у суді першої інстанції С.В. Кулик

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

11 липня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Аркада-Житлосервіс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року,

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ТОВ «Аркада-Житлосервіс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визнання додаткових угод укладеними та діючими.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 позовну заяву ТОВ «Аркада-Житлосервіс» залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 позовну заяву Товариства визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення позовної заяви ТОВ «Аркада-Житлосервіс» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про повернення позову, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначено, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору. Однак, ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху було зобов`язано ТОВ «Аркада-Житлосервіс» як позивача сплатити судовий збір, та водночас не вказано який саме розмір судового збору необхідно сплатити.

Отже, апелянтом самостійно визначено суму судового збору який необхідно сплатити, що становив на його думку 8 052 грн. та саме така сума судового збору була ним сплачена за три позовні вимоги та приєднано до матеріалів справ відповідний платіжний документ.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що недоліки зазначені в ухвалі суду від 19.02.2024 було усунуто в повному обсязі у визначений судом строк.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2023 року ТОВ «Аркада-Житлосервіс» звернулось до суду з даним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали без руху.

Згідно ухвали суду без руху, позивачу, окрім іншого, необхідно було сплатити судовий збір, та надати докази сплати судового збору.

22 лютого 2024 року копія ухвали без руху доставлена на електронну пошту позивача.

28 лютого 2024 року ТОВ «Аркада-Житлосервіс» подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію від 27.02.2024 про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та визнання додаткових угод укладеними в сумі 8 052,00 грн.

22 квітня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва постановлено ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Аркада-Житлосервіс» не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 19.02.2024, оскільки позивачем сплачено судовий збір лише за дві позовні вимоги у розмірі 8 052,00 грн., тоді як позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру та одну майнового.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ухвалу про повернення позовної заяви судом постановлено з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, зазначених у статтях 175, 177 ЦПК цього Кодексу, то суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Зі змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху вбачається, суд першої інстанції запропонував позивачу самому визначитись щодо кількості позовних вимог і залежно від їхньої кількості сплатити судовий збір. Попри такі вказівки, на виконання вимог закону точного розміру судового збору не визначив. Тобто, усуваючи недоліки позовної заяви позивач визначив судовий збір так, як вважав правильним.

Аналіз змісту ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору не можна віднести до таких, які є однозначними і безсумнівними для виконання. Невиконання таких вимог не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 у справі №9901/41/21звернула увагу, що в разі коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а позивач сплатив цей платіж у розмірі, який вважав правильним і таким, що відповідає розміру платежу, який йому фактично дозволив визначити суд на власний розсуд, але не точній сумі судового збору, зазначеній судом, то в такому випадку суд мав би (щонайменше) виконати вимоги процесуального закону, визначити конкретну суму судового збору й надати позивачу (повторно) час для виконання вимоги суду в цій частині. Залишення позовної заяви без розгляду (повернення позовної заяви) за описаних обставин не можна визнати прийнятним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, повертаючи позовну заяву з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, а отже, дійшов помилкового висновку.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам діючого процесуального законодавства, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс»,задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна