Постанова від 10.07.2024 по справі 757/27329/20-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Київ

Справа № 757/27329/20

Провадження: № 22-ц/824/2196/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Новака Р. В.,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРЗА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит», треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА», Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних,

у с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРЗА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансока компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит», треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА», Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних залишено без розгляду.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення її позову без розгляду з тих підстав, що вона, позивачка, виявляла пасивну позицію щодо розгляду справи, та не врахував, шо на той момент, вона проводила переговори з відповідачами, в ході яких, було встановлено наявність шахрайських дій невідомих осіб, які скористалися її персональними даними. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні відомості про її належне повідомлення про дату та час судового засідання, враховуючи відсутність розписок та рекомендованих повідомлень про вручення поштової кореспонденції з відповідними відмітками.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК «ГЕЛЕКСІ» в особі директора Михайличенка В.С. доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважало необґрунтованими, зазначено, що позивачем не доведено можливість завчасного повідомлення суду про причини неявки в судове засідання, що відбулося 17.10.2023 року. Окрім того, вказує, що позивач знала заздалегідь про дату та час судового засідання із сайту «Судова-влада», що є відкритою та вільною у доступі інформацією. Вважає звернення позивачки з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.

08.07.2024 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі, апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та/або його представник повторно не з`явилися в судове засідання, не повідомили про причини неявки, не подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду від 02 липня 2020 року у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.05.2021 року о 10:00 (т. 1, а. с. 30).

Ухвалою суду від 05.06.2023 року у справі за вказаним позовом закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті на 07.08.2023 року (т. 3, а. с. 154).

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання 07.08.2023 року, розгляд справи відкладено на 17.10.2023 року 11:30( т. 3, а. с. 165).

Ухвалою суду від 17.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду (т. 3, а. с. 186 - 187).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачка та/або її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи як на 07 серпня 2023 року, так і на 17 жовтня 2023 року, враховуючи відсутність жодних розписок або рекомендованих повідомлень про вручення поштової кореспонденції із відповідними відмітками.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про другу поспіль неявку позивачки є передчасними та помилковими.

З матеріалів справи також убачається, що позивачці направлялись судові повістки шляхом smsсповіщення.

Так, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання може здійснюватися судом шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень SMS.

Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував, що судовий виклик за допомогою SMS вважається належним лише в разі подання учасником справи заяви про таке інформування (постанова КЦС ВС від 27.03.2019 у справі № 201/6092/17), акцентуючи саме на власному волевиявленні та бажанні особи.

У матеріалах справи немає відповідної заяви ОСОБА_1 про намір отримання судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив її про дату, час і місце судового засідання.

Отже, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що представник позивача - адвокат Гаєва Г. С. неодноразово зверталася до суду із клопотаннями про проведення судового засідання за її участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте дані клопотання залишені судом першої інстанції без задоволення.

Враховуючи наведене, є безпідставними посилання суду першої інстанції на судову практику ЄСПЛ, згідно якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки.

Позивачка не відмовлялась в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату її інтересу до власної позовної заяви, відтак, використаний судом процесуальний засіб у виді залишення позову без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження права позивача на судовий захист.

Виходячи із вищевикладеного, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року не може вважатись законною та обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 липня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова