Постанова

від 09.07.2024 по справі 910/8814/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 910/8814/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.11.2023 (повний текст складено та підписано 11.12.2023)

у справі №910/8814/23 (суддя С.О. Чебикіна)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр"

до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"

про визнання частково недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсними з моменту укладення: пункти (3) та (4) терміну Боргові зобов`язання, терміни Факторинг з регресом та Зворотне відступлення/викуп Права (Прав) вимоги/ (Зворотне відступлення/викуп) розділу визначення термінів; статтю 3; п.п. 8.1.5. п. 8.1; статтю 9 Договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, укладеного між ПрАТ "Тернопільський кар`єр" та АТ "Перший український міжнародний банк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 в позові відмолено повністю.

Судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем наявності підстав недійсності правочину, які передбачені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар`єр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим. При цьому апелянт вказав, що оскаржуване рішення не містить жодної згадки про Науково-правовий висновок за результатами науково-правового дослідження договору факторингу з регрессом № LVO-Ф-4973 від 21.11.2018. Також скаржник зазначив, що враховуючи той факт, що ПрАТ ММКІ належить до ТОВ Метінвест Холдинг, кінцевим бенефіціаром якого, як і кінцевим бенефіціаром фактора за договором факторингу 2018 року АТ ПУМБ - є одна і там сама особа, а також враховуючи, що рішення у справах з приводу укладення та виконання договорів факторингу з регресом, у яких зацікавленими сторонами є АТ ПУМБ та ПрАТ ММКІ, виникає питання щодо прозорості та добросовісності поведінки зазначених суб`єктів щодо їх контрагентів, а також дійсності укладеного договору факторингу 2018 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8814/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

15.02.2024 матеріали справи №910/8814/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

05.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8814/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, справу №910/8814/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23 та призначено судове засідання на 14.05.2024.

03.04.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

14.05.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8814/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, справу №910/8814/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тарасенко К.В., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.06.2024.

06.06.2024 через підсистему Електронний суд від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі. Також заявник просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

18.06.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 18.06.2024 по 20.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23, призначено на 09.07.2024.

У судове засідання 09.07.2024 з`явився представник відповідача та надав пояснення по справі. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 26.06.2024. До того ж представник третьої особи просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01 серпня 2017 року між ПрАТ Тернопільський кар`єр та ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча було укладено Договір поставки №01-08-2017-01/1637, відповідно до умов якого, Позивач, як постачальник зобов`язується передати, а ПрАТ ММКІ зобов`язується отримати та оплатити сировинні ресурси на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору поставки).

Відповідно до умов п.5.1. Договору поставки оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі.

Згідно п.5.2 Договору поставки оплата за поставлені ресурси буде проводитись протягом строку, вказаного в Специфікації.

21 листопада 2018 року між ПрАТ Тернопільський кар`єр та АТ ПУМБ було укладено Договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973, зі змінами та доповненнями до нього відповідно до Додаткових угод 1-7, за умовами якого, Відповідач, як Фактор, зобов`язується здійснювати факторингове фінансування Клієнта (позивача) за плату на умовах Факторингу з регресом.

У розділі Визначення термінів сторони передбачили, що нижченаведені терміни мають таке значення:

- Боргові зобов`язання - це грошові зобов`язання Клієнта перед Фактором зі сплати в порядку та строки передбачені цим договором, зокрема (3) суми грошових коштів в порядку поруки та (4) суми грошових коштів за зворотним відступленням;

- Зворотне відступлення/викуп права (прав) вимоги/(зворотне відступлення/викуп) - це передбачений умовами цього договору правочин, відповідно до якого без укладення сторонами будь-яких додаткових договорів та оформлення документів Фактор вважається таким що відступив, а Клієнт вважається таким, що набув/прийняв від Фактора раніше відступлені права вимоги. Зворотне відступлення здійснюється у порядку та на умовах, визначених в ст. 9 цього Договору;

- Факторинг з регресом - це факторингове фінансування, за яким ризик невиконання або неналежного виконання Боржником грошових зобов`язань за Контрактом повністю покладається на Клієнта і при цьому Клієнт виступає поручителем Боржника перед Фактором за виконання грошових зобов`язань Боржника за Контрактом в обсязі, визначеному ст. 3 цього Договору.

Пунктом 1.5 Договору факторингу з регресом встановлено, що внаслідок відступлення Права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв`язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

Разом із відступленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

Пунктом 3.2. сторони передбачили, що укладенням цього договору, сторони домовилися, що Клієнт поручається перед Фактором за виконання боржником грошових зобов`язань перед Фактором, що випливають з контракту/документів, Права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимог.

Пунктом 3.4. передбачено право Фактора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від Боржника і Клієнта разом, так і від кожного з них окремо.

Моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання Зобов`язань Боржником, є момент належного підписання Реєстру (п. 3.5. Договору).

Згідно п.3.10 Клієнт, поручаючись перед Фактором за виконання Боржником зобов`язання, відповідно до цього Договору, свідчить, що такі дії не є наданням Клієнтом фінансової послуги та не потребує отримання відповідних дозволів, необхідність отримання яких передбачена чинним законодавством України для надання фінансових послуг; між Клієнтом та Боржником відсутні будь-які договори (угоди), що передбачають отримання Клієнтом від Боржника винагороди (прибутку) чи інших вигод у будь-якій формі за надання поруки за цим Договором.

Згідно п.п. 8.1.5 п.8.1. Договору факторингу у разі настання будь-якої з несприятливих подій, визначених в п.8.2. цього Договору, Фактор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод до цього Договору здійснити Зворотне відступлення Прав вимог в порядку та на умовах, передбачених ст,9 цього Договору.

Пунктом 8.2. Договору факторингу передбачено, що Фактор вправі скористатись правами, зазначеними в п.8.1. цього Договору та пред явити Клієнту відповідні вимоги при настанні будь-якої з Несприятливих подій, зокрема, але не виключно: (1) Несплата Клієнтом будь-якої суми, що належить до сплати па користь Фактору згідно цього Договору, у передбачений ним строк, в тому числі але не виключно, суми грошових зобов`язань Клієнта як поручителя Боржника за відступленими Фактору Правами вимоги за Контрактом/Документами, та/або невиконання або неналежне виконання Клієнтом будь-яких інших обов`язків за цим Договором та/або за іншими правочинами, укладеними між Сторонами.

Статтею 9 Договору факторингу передбачено зворотне відступлення права вимоги, відступлених Клієнтом Фактору.

В обґрунтування позову позивач стверджував, що укладаючи Договір факторингу 2018 року, АТ ПУМБ не переслідувало мету стягнення заборгованості з ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча.

Прихованою метою АТ ПУМБ було наступне пред`явлення вимоги зворотного відступлення у договорі факторингу з регресом до ПрАТ Тернопільський кар`єр, оскільки кінцевим бенефіціаром і ПрАТ ММКІ і АТ ПУМБ є одна і та ж фізична особа.

На думку позивача, Договір факторингу укладений за наявності узгоджених дій ПрАТ ММКІ і АТ ПУМБ та є формою зловживання правом, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб; має місце зловживання метою договору, тобто укладення договору супроводжується переслідуванням іншої мети, ніж та, яка передбачена самою правовою природою договору факторингу.

Посилаючись на вищевикладене позивач зазначив, що Договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 суперечить ст. 1084 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про банки та банківську діяльність, а саме в частині положень про поруку клієнта перед фактором за зобов`язаннями боржника за контрактом та положень про можливість здійснення фактором зворотного відступлення права вимоги клієнту і це, на думку позивача, зумовлює недійсність договору факторингу у вказаних частинах.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі - не повинні суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Судом встановлено, що Договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток господарюючих суб`єктів.

У пункті 3.1. Договору факторингу зазначено, що керуючись принципом свободи договору і ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони встановлюють, що цей Договір є змішаним. До відносин Сторін в цьому договорі застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦК України.

Частиною 3 ст. 1081 ЦК України передбачено, що Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Тобто зазначена норма передбачає право сторін договору факторингу передбачити відповідальність клієнта за невиконання чи неналежне виконання боржником грошової вимоги.

Таким чином, підписуючи вказаний договір, сторони керувалися правовими підставами, що передбачені чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене, твердження позивача, що Договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності підстав недійсності правочину, які передбачені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України як і не доведеністю, що укладаючи оспорюваний договір зі змінами та доповненнями внесеними Додатковими угодами 1-7, позивач не усвідомлював свою майбутню відповідальність як поручителя боржника.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі про те, що кінцевим бенефіціаром ПрАТ ММКІ (боржника) і АТ ПУМБ (фактора) є одна і та ж фізична особа, то колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не заборонено декільком суб`єктам господарювання мати одного бенефіціарного власника. Фактичне управління юридичною особою, в тому числі прийняття рішень щодо умов, на яких укладаються правочини, належить до виключної компетенції органів управління юридичної особи, а не її акціонерів та засновників. АТ ПУМБ та ПрАТ ММК ім. Ілліча є самостійними юридичними особами, мають окремі баланси та органи управління.

До того ж оспорюваний правочин (договір факторингу з регресом № LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 р.) укладено між АТ ПУМБ та ПрАТ Тернопільський кар`єр, а не між АТ ПУМБ та ПрАТ ММК ім. Ілліча.

При цьому, як правомірно вказав суд першої інстанції, вказане не спростовує презумпцію правомірності оспорюваного правочину.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до надання скаржником власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, однак не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр".

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 29.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/8814/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар`єр".

Матеріали справи №910/8814/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.07.2024

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіГ.А. Кравчук

К.В. Тарасенко