Постанова

від 09.07.2024 по справі 911/1587/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 911/1587/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи"

на рішення Господарського суду Київської області

від 08.11.2023 (повний текст складено та підписано 06.12.2023)

у справі №911/1587/23 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджи Фармінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Віджи Фармінг" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 096 197,46 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушення відповідачем умов договору №1820 купівлі-продажу від 18.03.2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віджи Фармінг" 830 702,60 грн основного боргу; 30 920,50 грн трьох процентів річних; 233 935,40 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 16 433,38 грн витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23 в частині задоволених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 30 920,50 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 233 935,40 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, застосувавши положення ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, шляхом зменшення їх сукупного розміру до 5% від суми основного боргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване ухвалене місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вказав, що період з 2021 та 2023 років є важкими для відповідача для виконання зобов`язань через карантин обумовлений пандемією та воєнний стан обумовлений збройною агресією РФ. До того ж внаслідок обстрілів енергогенеруючого обладнання відбувались перебої з електропостачанням, що унеможливило процес вирощування грибів та їх реалізацію та фактично призвело до зупинення виробництва та діяльності відповідача. Апелянт вказав, що вказані обставини є підставою для застосування до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу у справі №911/1587/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

24.01.2024 матеріали справи №911/1587/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1587/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №911/1587/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФАНЖИ" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

25.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1587/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024, справу №911/1587/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Скрипка І.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкритоапеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФАНЖИ" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23 та призначено судове засідання на 14.05.2024.

26.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змні.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1587/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024, справу №911/1587/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФАНЖИ" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.06.2024.

29.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

18.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФАНЖИ" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 18.06.2024 по 20.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФАНЖИ" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23, призначено на 09.07.2024.

У судове засідання 09.07.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 25.06.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача судового процесу про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 18 березня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віджи Фармінг" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" (далі відповідач) був укладений договір №1820 купівлі-продажу (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується передати у власність відповідача продукцію "Блоки грибного міцелію, пророщені" (надалі продукція), а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується оплатити й прийняти продукцію.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість продукції повинна відповідати кількості вказаній в супровідних документах. Кожна партія продукції супроводжується видатковою накладною.

осподарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема,з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 4.1. договору, позивач продає відповідачу продукцію партіями, відповідно до погоджених позивачем замовлень відповідача. Замовлення подається відповідачем в письмовій формі, засобами факсимільного чи електронного зв`язку. Позивач в строк, що не перевищує один робочий день від дати отримання замовлення відповідача розглядає замовлення та у випадку погодження (часткового погодження) замовлення відповідача виставляє рахунок на оплату партії продукції.

Відповідно до п. 4.2. договору, разом з кожною партією продукції позивач передає відповідачу оригінальні примірники рахунка фактури, видаткових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна продукції відображається в рахунках на відповідну партію, які позивач виставляє відповідачу, та може змінюватись на протязі дії договору.

Згідно з п. 5.2. договору, відповідач здійснює оплату вартості продукції, що продається за цим договором на підставі виставлених рахунків, не пізніше ніж через 3 дні після отримання рахунку фактури.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата продукції здійснюється відповідачем по безготівковому розрахунку, в наступному порядку: в розмірі 100% (сто) відсотків передоплати від вартості кожної партії продукції.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що оплата вартості продукції вважається виконаною з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача, але не пізніше ніж за добу, до моменту відвантаження продукції.

Згідно з п. 5.5. договору, орієнтовна сума договору складає 3 000 000 грн. (три мільйони гривень 00 копійок) з ПДВ.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до "31" грудня 2022 року, а в частині розрахунків за договором до повної оплати за продукцію.

25 серпня 2020 року сторонами укладена додаткова угода до договору купівлі продажу №1820 від 18.03.2020 р. (далі додаткова угода), згідно з п. 1 якої сторони домовились викласти п. 5.3. договору в наступній редакції: "5.3. Оплата продукції здійснюється відповідачем по безготівковому розрахунку на банківський рахунок позивача в наступному порядку: 5.3.1) 40% від вартості партії продукції до дати відвантаження продукції позивачем; 5.3.2) 60% від вартості партії продукції протягом 14 банківських днів від дати відвантаження продукції позивачем".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар, за період з 11.01.2022 року до 15.02.2022 року, на загальну суму 871 956,00 грн. про що сторонами підписані витратні накладні: №108 від 11.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №122 від 12.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №130 від 14.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №146 від 15.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №176 від 18.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №185 від 19.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №203 від 21.01.2022 року, на суму 23 220,00 грн.; №205 від 21.01.2022 року, на суму 25 380,00 грн.; №215 від 21.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №252 від 25.01.2022 року, на суму 33 480,00 грн.; №258 від 25.01.2022 року, на суму 15 120,00 грн.; №259 від 26.01.2022 року, на суму 9 180,00 грн.; №261 від 26.01.2022 року, на суму 37 800,00 грн.; №292 від 29.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №293 від 30.01.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №406 від 08.02.2022 року, на суму 60 480,00 грн.; №408 від 09.02.2022 року, на суму 52 416,00 грн.; №409 від 09.02.2022 року, на суму 10 080,00 грн.; №501 від 15.02.2022 року, на суму 60 480,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідачем товар повністю оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 830 702,60 грн основного боргу, 30 995,56 грн трьох процентів річних, 234 499,30 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Вимоги про стягнення суми основного боргу стягнуто судом у повному обсязі, та у цій частині апелянтом рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 30 995,56 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 234 499,30 грн.

Розглядаючи спір, місцевий суд частково задовольнив вимоги про стягнення 3% та інфляційни втрат.

Як уже було зауважено, відповідач оскаржує рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий товар, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі фактично стосуються необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК україни.

За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

Як встановлено вище, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі №902/417/18 та у даній справі №911/1587/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі №902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі №911/1587/23 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

У свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вказані обставини колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 30 920,50 грн та інфляційних втрат, що за перерахунком суду становить 233 935,40 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань апелянта на те, що період з 2021 по 2023 є важким для останнього через карантин обумовлений пандемією та воєнний стан обумовлений збройною агресією, то колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням карантинних обмежень чи воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.03.2020.

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 08.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі №911/1587/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи".

Матеріали справи №911/1587/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.07.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук