Постанова

від 03.07.2024 по справі 908/816/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/816/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» - Вовк С. С.,

Публічного акціонерного

товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» - Гавкалюка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 (у складі колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий), Коваль Л. А., Чередко А. Є.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023 (суддя Дроздова С. С.)

у справі № 908/816/22

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»

про стягнення 6 165 772,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» (далі - ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (далі - ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС») про стягнення штрафу в розмірі 6 165 772,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 14.04.2021 № 20/21-53-РДД через неоплату та відмову від відбору електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.09.2021, що відповідно до умов договору є підставою для сплати відповідачем штрафу у розмірі 20% від вартості обсягу електричної енергії, від відбору якого відповідач відмовився (пункт 4.4 договору).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» на користь ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» 6 165 772,80 грн штрафу та 92 486,59 грн судового збору.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2023 року ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 908/816/22 за касаційною скаргою ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.10.2023.

ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

10.10.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», у якому останнє просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС», відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах) відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України. Своє клопотання ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» обґрунтувало існуванням висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах. В іншій частині касаційну скаргу ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» просило залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначене клопотання ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» про закриття касаційного провадження, заявлене після відкриття касаційного провадження у справі № 908/816/22 за касаційною скаргою ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС», буде вирішено за наслідками касаційного перегляду.

10.10.2023 до Верховного Суду від ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» надійшла заява, в якій відповідач просить зупинити провадження у справі № 908/816/22 до формування об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висновку щодо застосування підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332) у справі № 911/1359/22.

10.10.2023 до Верховного Суду від ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» надійшли письмові пояснення у справі № 908/816/22, у яких відповідач просив врахувати наведені у них аргументи про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд.

Також, 10.10.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення (заперечення) ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 908/816/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 911/1359/22.

20.05.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 908/816/22 за касаційною скаргою ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 12.06.2024.

11.06.2024 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС», у яких останнє просило врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22 та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доводи відповідача, який не заперечував проти врахування зазначених письмових пояснень, Суд дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання.

12.06.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» про повернення касаційної скарги ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС», оскільки касаційна скарга була підписана від імені директора ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» Валерія Бистрого із застосуванням механічних засобів відтворення власноручного підпису - факсиміле, який не може вважатися таким, що підтверджує повноваження особи, якою подано касаційну скаргу.

Заслухавши доводи відповідача, який заперечував проти задоволення цього клопотання, та обговоривши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки наведені у ньому доводи позивача гуртуються виключно на припущеннях, а вимоги зазначеного клопотання не відповідають положенням ГПК України.

У судовому засіданні 12.06.2024 у справі № 908/816/22 за касаційною скаргою ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» оголошено перерву до 03.07.2024.

02.07.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», у якому позивач просив долучити судову практику у справі № 908/815/22 та залишити касаційну скаргу ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» без задоволення.

02.07.2024 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС», у яких відповідач просив врахувати наведені у них аргументи про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доводи сторін, які не заперечували проти задоволення клопотань, та обговоривши зазначені клопотання, Суд дійшов висновку про їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.04.2021 між ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (продавець) та ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-53-РДД, відповідно до умов якого предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у Додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

У пункті 2.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1, згідно з підпунктом 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499. При терміні постачання, що перевищує 7 днів, в разі необхідності зменшення графіку відпуску/відбору електричної енергії не більше ніж 5% від загального обсягу відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1, продавець та покупець письмово, за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, узгоджують зміни обсягів відпуску/відбору визначеного у Додатку № 1. Підписане продавцем та покупцем письмове узгодження є додатком до цього договору.

У разі виникнення технічної необхідності та/або прийняття Регулятором змін в Правила ринку в частині змін умов діяльності продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово попередивши покупця не менше ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, знизити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до 50% від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії, визначеного у Додатку № 1.

Продавець та покупець зобов`язується своєчасно у відповідності до Правил ринку здійснити реєстрацію узгоджених, з урахуванням пункту 2.1 обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передачі, згідно з графіком у Додатку № 1 (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у Додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

Оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.

У пункті 3.3 договору визначено, що етапи відпуску/відбору електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.5 договору у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.

Датою оплати покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.6 договору).

У випадку повної або часткової відмови покупця від відбору, зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець (пункт 4.4 договору).

У Графіку відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.05.2021 по 30.09.2021 (Додаток № 1 до договору) сторони погодили: тип графіку продажу електричної енергії, її обсяг, ціну за 1 МВТ.г. та вартість електричної енергії.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач у порушення умов договору не здійснив оплату та відмовився від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021, що підтверджується даними на електронній платформі Системи управління ринком «Маrket management system» (Платформа ММS НЕК «Укренерго» як адміністратор комерційного обліку електричної енергії та оператора системи передачі).

01.06.2021 ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» листом № 29/1577 повідомило ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» про наявність заборгованості за договором та вимагало її погашення.

18.06.2021 ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» листом № 29/1767 повідомило відповідача про те, що внаслідок невиконання ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» своїх зобов`язань з оплати за відпуск електричної енергії, починаючи з 02.06.2021, керуючись пунктом 3.5 договору позивач в односторонньому порядку призупинив виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії.

Також 14.09.2021 позивач направив відповідачу претензію № 1/53/2021 з вимогою сплатити штраф за відмову від електричної енергії у період з 02.06.2021 по 31.08.2021, яку відповідач не задовольнив, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач відмовою від відбору обсягів електричної енергії порушив зобов`язання за договором; відповідач не заперечує порушення пункту 3.2 договору; матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставини здійснення ним оплати вартості зазначеного у Додатку № 1 до договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021, а тому відповідно до положень пункту 4.4 договору є підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% вартості відповідного обсягу електричної енергії. При цьому суд першої інстанції погодився з правильністю здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу.

ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» у касаційній скарзі послалось на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосовано підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а також неправильно застосовано частину 4 статті 231 ГК України у правовідносинах, базою нарахування штрафу у яких є «вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець».

При цьому скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо порушених ним у касаційній скарзі питань, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо з`ясування наявності/відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначає таке.

Як вже зазначалось вище, скаржник у касаційній скарзі, зокрема, послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи № 908/816/22 касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 911/1359/22.

Предметом розгляду у вказаній справі № 911/1359/22 було питання стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію під час дії Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

За результатами розгляду справи Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 зробив наступні висновки:

«Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У зв`язку з цим об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 прийнята Регулятором в межах своїх повноважень.

Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, - а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.»

У справі № 911/1359/22 предметом позову було стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань у березні 2022 року, у той час як у справі № 908/816/22, що розглядається, предметом позову є стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань у червні-вересні 2021 року, тобто до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні.

Аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, суд касаційної інстанції бере до уваги положення ГК України та ЦК України, які регламентують застосування штрафних санкцій.

Так, за частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку. Так, за частиною 1 статті 222 ГК України «Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності» учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України (стаття 223 ГК України), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Верховний Суд наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов`язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, а не з таких факторів, як відображення штрафу в бухгалтерському обліку кредитора, надіслання претензії чи іншої його формалізації.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних правовідносин положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки Регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не містить регулювання, що поширювало б її дію на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.

Враховуючи специфіку та спрямованість цієї постанови, де йдеться саме про період воєнного стану, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди. При цьому, в контексті доводів Скаржника, момент нарахування та відображення заборгованості у бухгалтерському обліку Позивача ніяким чином не впливає на правові питання, пов`язані з реалізацією господарсько-правової відповідальності.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, виходячи з системного аналізу правового регулювання спірних правовідносин, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

У контексті зазначеного суд касаційної інстанції критично сприймає доводи ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» про необхідність встановлення дати відображення у бухгалтерських документах здійснених нарахувань, оскільки сама по собі дата відображення такої інформації є внутрішньогосподарською діяльністю ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» та не може впливати як на момент виникнення права на нарахування, так і на право звернення до суду за стягненням нарахованих коштів, якщо період їх нарахування знаходиться поза межами, визначеними у пункті 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

При цьому суд касаційної інстанції враховує як загальні засади права доступу до правосуддя, передбачені статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 4 ГПК України, так і позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 911/1359/22, в якій суд касаційної інстанції прямо зазначив, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не скасовує відповідальності за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлює мораторію для застосування цієї відповідальності.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а саме щодо наявності заборони стягнення будь-яких штрафних санкцій упродовж періоду дії воєнного стану незалежно від періоду виникнення права на їх нарахування.

Щодо інших доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Частини 1, 2 статті 712 ЦК України передбачають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідач порушив умови пункту 3.2 договору щодо сплати вартості електричної енергії. Тому на підставі пункту 3.5 договору позивач призупинив виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії відповідачу.

Починаючи з 02.06.2021, відповідач не здійснював відбір електричної енергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов`язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обумовлених обсягів електричної енергії.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за договором і від відповідальності за порушення таких зобов`язань, та з цих підстав правомірно спростували доводи відповідача стосовно безпідставності притягнення його до відповідальності, обґрунтовані тим, що невиконання ним своїх зобов`язань зумовлено діями позивача.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення глави 26 ГК України.

Так, відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У справі, що розглядається, правовідносини сторін регулюються укладеним між ними договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів. На підставі вищевказаних норм закону та пункту 4.4 договору позивач, після вжиття заходів врегулювання спору у досудовому порядку, заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафу, які були задоволені судом.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник також послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 231 ГК України у правовідносинах, базою нарахування штрафу у яких є «вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець», а саме, стосовно можливості застосування у договорі за згодою сторін певного порядку визначення розміру штрафних санкцій залежно від виду зобов`язання грошове чи негрошове.

Водночас суд касаційної інстанції зауважує, що існує сформована практика Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 231 ГК України у подібних правовідносинах стосовно означеного скаржником у касаційній скарзі питання, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, у яких розглядалися, серед іншого, вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких був встановлений умовами договору.

Верховний Суд зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначеної у касаційній скарзі норми права у подібних правовідносинах, і підстав для відступу від них не вбачається.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій вирішили спір відповідно до зазначених вище висновків, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на викладене доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Ураховуючи наведене суд касаційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2023 у справі № 908/816/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко