Ухвала від 10.07.2024 по справі 641/8110/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 641/8110/23

провадження № 61-9034ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Також до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

02 квітня 2024 року суд отримав заяву ОСОБА_2 про зміну предмета зустрічного позову.

Ухвалою від 02 квітня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про прийняття до розгляду зміненого зустрічного позову.

Постановою від 10 червня 2024 року Харківський апеляційний суд скасував ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, тобто подана на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та повертаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, Харківський апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_2 фактично просила суд про зміну предмету позову шляхом доповнення позову вимогами немайнового характеру про припинення боргового зобов`язання, які мають різні підстави виникнення з предметом спору, а отже різні фактичні обставини.

Приписи частини другої статті 187 ЦПК України визначають, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа (пункт 4); дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження (пункт 5); дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (пункт 6).

Процесуальне регулювання проведення підготовчого судового засідання визначається приписами Глави 3 Розділу ІІІ ЦПК України.

За змістом статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Згідно з частиною другою статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Так суд апеляційної інстанції встановив, що Комінтернівський районний суд м. Харкова ухвалою від 19 грудня 2023 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до розгляду спільно з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а розгляд справи суд постановив проводити за правилами загального позовного провадження, в зв`язку з чим призначив підготовче судове засідання.

01 квітня 2024 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про зміну предмета позову, яку мотивувала тим, що жодним з подружжя не була заявлена вимога про поділ боргового зобов`язання подружжя за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року.

Згідно з приписами статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, а суд розглядає справу в межах заявлених особою вимог та на підставі поданих нею доказів

Загальний перелік процесуальних прав та обов`язків сторін у справі законодавець визначив у статті 49 ЦПК України. Зокрема, за змістом частини третьої цієї статті до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 роз`яснила, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у зустрічному позові та у заяві про зміну предмету позову предметом позову були вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 .

Дослідивши заяву про уточнення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 змінила предмет позову, доповнивши зустрічний позов вимогою про припинення з 14 грудня 2022 року правового режиму спільного зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як боржників) за договором про іпотечний кредит № 1-BK від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник) та визнання особистим зобов`язанням ОСОБА_2 зобов`язання боржника, які не були виконані станом на 14 грудня 2022 року за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник), водночас, незмінними залишилися фактичні обставини, які стали підставою для захисту ОСОБА_2 шляхом пред`явлення зустрічного позову.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду зміненого зустрічного позову ОСОБА_2 і такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права.

Не спростовують висновку суду апеляційної інстанції посилання заявника на те, що не є окремою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції формулювання її резолютивної частини у вигляді відмови у прийнятті до розгляду замість повернення заяви заявнику, оскільки такі доводи не були підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

За таких обставин колегія суддів визнає подану касаційну скаргу необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Оскільки касаційна скарга необґрунтована, застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, відповідає правовим висновкам Верховного Суду, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров