Ухвала

від 09.07.2024 по справі 208/6364/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/6364/24

№ провадження 1-кс/208/1225/24

УХВАЛА

Іменем України

09 липня 2024 р. м. Кам`янське

Слідчий суддяЗаводського районногосуду містаДніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_1 ,за участю:секретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянув увідкритому судовомузасіданні клопотаннястаршого слідчогоСВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 ,погоджене заступникомкерівника Кам`янськоїокружної прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна в межахкримінального провадження№ 12024041160000844 внесеного 05.07.2024року доЄдиного реєструдосудових розслідувань,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.194ККУкраїни, -

встановив:

Слідчий СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням із заступником керівникаКам`янськоїокружної прокуратури,звернувся дослідчого суддііз клопотанням,в якомупросить накласти арешт на автомобіль "Ford" номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ГО "КРИНИЧАНСЬКА РО ВОЇНІВ АТО "ПАТРІОТ" (код ЄДРПОУ 40438917), який є предметом злочину.

Та внаслідок збереження речового доказу, та слідів скоєння злочину, які зберігаються на данному автомобілі, просив позбавити власника майна, саме ГО "КРИНИЧАНСЬКА РО ВОЇНІВ АТО "ПАТРІОТ" (код ЄДРПОУ 40438917), на час накладення арешту, права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

У судове засідання слідчий Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не з`явився, надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив клопотання про арешт майна задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явилась, надала слідчому судді клопотання, згідно якого, вважає за можливе розглянути клопотання слідчого про арешт майна за її відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 04.07.2024 невстановлені особи, перебуваючи у дворі буд. АДРЕСА_1 , шляхом підпалу пошкодили автомобіль "Ford" номерний знак НОМЕР_1 . Зазначений факт зареєстровано до ЄРДР за № 12024041160000844 від 05.07.2024 за ч.2 ст.190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування, а саме 05.07.2024 проведено огляд місця події, в ході якого було вилучено в тому числі сам автомобіль "Ford" НОМЕР_1 , володільцем якого є ГО "КРИНИЧАНСЬКА РО ВОЇНІВ АТО "ПАТРІОТ" (код ЄДРПОУ 40438917). Так як вказаний автомобіль зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, 05.07.2024 року Постановою слідчого його визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки встановлено підстави та мету застосування арешту, слідчий просив клопотання задовольнити, підставою арешту майна є те, що майно визнано речовим доказом з підстав, наведених вище за текстом, та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення. Метою застосування арешту відносно вищенаведеного майна є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження.

Згідно з ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частиною 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а також шляхом проведення інших процесуальних дій, передбаченим цим Кодексом.

Згідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт.

Відповідно до ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбаченим цим Кодексом.

Вказані речові докази містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об`єктом кримінально протиправних дій, оскільки безпосередньо вказують на вчинення крадіжки.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.

Об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Дослідив матеріали клопотання, з`ясував обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, перевірив відповідність вимогам ст. ст. 170, 173 КПК України, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки речовий доказ передано на зберігання потерпілій, тому слід залишити за нею право користування цим речовим доказом.

Тому враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції слідчого, оскільки підставою клопотання є збереження речових доказів, а тому враховуючи що зазначений автомобіль є предметом злочину, визнаний речовим доказом, на якому маються сліди злочину, та зметою їх збереження, повного та неупередженого досудового розслідування та збереження речових доказів, клопотання підлягає задоволенню., з врахуванням належн

Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль "Ford" номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ГО "КРИНИЧАНСЬКА РО ВОЇНІВ АТО "ПАТРІОТ" (код ЄДРПОУ 40438917).

Тимчасово, на час накладення арешту, позбавив власника майна, саме ГО "КРИНИЧАНСЬКА РО ВОЇНІВ АТО "ПАТРІОТ" (код ЄДРПОУ 40438917), права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3

Скасування арешту майна проводиться в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1