Постанова

від 19.11.2007 по справі 2-а-1090/2007

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                      Справа №2-а-1090/07

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

19 листопада 2007 року                   10 год.  55 хв.                                                            

м. Рівне          

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи

В.М.  за участю секретаря судового

засідання Ткачук Н.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:                                      

позивача: Романишиної Л.Д., Євгеюка О.Є.

відповідача: Красовського А.С.

третьої особи:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» до

Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа на

стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Головне управління Державного казначейства в Рівненській області, про визнання

нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового

повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 17 жовтня 2007 року №0001102341/0.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Пояснили

суду, що висновок відповідача про порушення підприємством вимог пункту 1.18.

статті 1 та підпунктів 7.4.1.  статті 7

Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтується на фактичних

обставинах справи та вимогах чинного законодавства про оподаткування. Позивачі

зазначають, що податок на додану вартість за червень 2007 року в сумі 215295

грн. підтверджений належними податковими накладними від 11 червня 2007 року

№1162 та від 30 червня 2007 року №3061, виданими ТОВ «Шерус», яке є платником

податку на додану вартість і має право видавати такі накладні. Податкові

накладні видані у зв'язку зі здійсненням господарської операції між позивачем

та ТОВ «Шерус». Продавцем податок на додану вартість за цими накладними

сплачений до бюджету. Тому позивач вважає, що відніс податок на додану вартість

за вказаними податковими накладними до податкового кредиту на підставі

підпунктів 7.7.1. та 7.7.2. статті 7 Закону України «Про

податок на додану вартість» правильно.

Відповідач

письмово заперечив проти позову. Представники відповідача у судовому засіданні

позов не визнали. Пояснили суду, що проведеною перевіркою ТОВ «Свиспан Лімітед»

встановлено порушення вимог пункту 1.8. статті 1 та підпункту 7.4.1. статі 7

Закону України «Про податок на додану вартість». На думку представників

відповідача порушення виразилось в тому, що крім інших підстав для віднесення

податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідно сплатити

платником податку у звітному податковому періоді відповідні суми до бюджету.

Тому відшкодуванню підлягають лише ті суми, які фактично сплачені до бюджету,

що випливає з суті даного податку. У даному випадку перевіркою встановлено, що

суб'єкт господарювання у другій ланці ланцюга ТОВ «Леб-Сервіс», яке поставило

продукцію ТОВ «Шерус», яке відповідно поставило продукцію позивачу, податку на

додану вартість до бюджету не сплачувало, оскільки зареєстроване на підставну

особу. В задоволенні позову представники відповідача просять відмовити.

Заслухавши

пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини

справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх

дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до

задоволення.

Судом

встановлено, що з 25 вересня по 08 жовтня 2007 року Костопільською МДПІ

проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Свиспан Лімітед» на предмет

достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану

вартість за липень 2007 року. За матеріалами перевірки Костопільською МДПІ 17

жовтня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102341/0, яким

позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

липень 2007 року у розмірі 215295 грн. Дані обставини стверджені витягом з акту

перевірки від 15 жовтня 2007 року №493/23-32358806, оспореним рішенням (а.с.

9-13).

В акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до

вимог пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»

бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку у

зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

визначено, що податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),

але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари

(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81

цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку;

придбанням

(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі

інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Далі в акті зазначено,

що згідно підпункту 7.1.1.  цієї ж статті

сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між

сумою податкового зобов'язання звітного податкового

періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом

7.7.1 цього пункту, така сума підлягає

сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом

7.7.1 цього пункту, така сума враховується у

зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі

розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його

відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту а підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7

Закону України "Про податок на додану

вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року (із змінами та доповненнями) якщо

у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1

цього пункту, має від'ємне значення, то

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином

відповідач робить висновок про те, що Закон України "Про

податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та

доповненнями), чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з

податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, Законом України "Про податок на

додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року (із

змінами та доповненнями) встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на

додану вартість та його відшкодуванням. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата

податку, а потім включення відповідних

сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді

податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття

податку.

У відповідності до Закону України "Про

податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року (із змінами та доповненнями) право

платника податку на відшкодування виникає

лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого

факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

До ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було

надіслано запит 27.08.2007 року за № 5528/23-33 щодо проведення зустрічної

перевірки ТОВ "Шерус" код 34566126 з питань правових відносин з ТОВ "Свиспан Лімітед".

26.09.2007року (вхідний номер 800/7) було отримано відповідь згідно з

якою було встановлено, що ТОВ "Шерус" є посередником з реалізованих для ТОВ "Свиспан Лімітед" тріски

технологічної, балансів та дров на загальну суму податку на додану

вартість - 215294,52 грн. Постачальником даних товарів для ТОВ

"Шерус" є ТОВ «Леб-Сервіс», код 34566063 на що

було виписано в червні 2007 року податкові накладні.

Так на підтвердження включення до складу

податкових зобов'язань ТОВ «Леб-Сервіс»

суми ПДВ з реалізованих товарів для ТОВ "Шерус" було надіслано до ДПІ у Центральному районі м.

Миколаєва запит на проведення зустрічної перевірки.

В результаті проведених Костопільською МДП1

заходів було опитано ОСОБА_1,

яка згідно реєстраційних документів являється керівником та засновником ТОВ «Леб-Сервіс». З відібраного 14.06.2007 року

пояснення в ОСОБА_1. було встановлено, що

ТОВ «Леб-Сервіс» зареєстровано на підставну особу, яка фактично ніяких документів, які б стосувалися діяльності ТОВ

«Леб-Сервіс», а так

само печатки даної фірми у неї ніколи

не було. Чим займається дане підприємство, хто реально здійснює керівництво, з якою метою воно було створене та як

подається звітність їй не відомо.

На підставі зазначеного аналізу норм права та

обставин відповідач приходить до висновку, що в

порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України

"Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із

змінами та доповненнями

товариством віднесено до складу податкового кредиту декларації за червень 2007

року суму ПДВ в розмірі 215295 грн., яка не сплачена до Державного бюджету

України, що спричинило завищення податкового кредиту червня 2007 року на цю

суму.

Між тим такий висновок відповідача не

ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування та фактичних

обставинах справи.

Дослідженими у судовому засіданні доказами

встановлено, що між ТОВ «Свиспан Лімітед» (покупець) та ТОВ «Шерус»

(постачальник) укладено договір №ШРС/ТС-07 від 01 березня 2007 року, згідно з

яким позивач приймає поставлений постачальником товар: деревину дерев'яну для

технологічних потреб; баланси; тріску технологічну; опилки. На виконання умов

договору ТОВ «Шерус» у червні 2007 року поставило ТОВ «Свиспан Лімітед»

зазначену продукцію на суму 1 291 767,09 грн., в тому числі ПДВ - 215295 грн.

Продукцію отримано і оплачено покупцем в безготівковому порядку, в тому числі

сплачено продавцю і ПДВ в сумі 215295 грн. Продавцем виписані у встановленому

порядку податкові накладні №1162 від 11.06.2007 року та №3061 від 30.06.2007

року. Ці податкові накладні внесені до реєстру отриманих та виданих податкових

накладних і податок на додану вартість за даними накладними віднесено до

податкового кредиту. У свою чергу продавець включив до податкових зобов'язань

податок на додану вартість у сумі 215295 грн. від продажу даних товарів і

сплатив його. Продавець зареєстрований платником податку на додану вартість.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні договором

№ШРС/ТС-07 від 01 березня 2007 року (а.с.14), податковими накладними від

11.06.2007 року №1162 і від 30.06.2007 року №3061 та рахунками (а.с.21-32),

платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату поставленої продукції

(а.с.33-40), декларацією позивача з податку на додану вартість за червень 2007

року та реєстром отриманих і виданих за цей період податкових накладних

(а.с.55-88), довідкою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про зустрічну

перевірку ТОВ «Шерус» від 25.09.2007 року №1160/23-400/34566126 (а.с.49-51),

свідоцтвом про реєстрацію ТОВ «Шерус» платником ПДВ (а.с.16).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону України

«Про податок на додану вартість» податковий кредит -

сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного

періоду, визначена згідно з цим Законом. Підпунктом 7.5.1. статті 7 цього Закону встановлено, що датою

виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з

банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата

виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата

отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку

товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.1. цієї статті податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),

але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари

(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)

та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у

межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,

спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних

матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні

капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на

нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари

(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях

у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового

періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані

операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 7.2.6.

статті 7 Закону України

«Про податок на додану вартість» визначено, що податкова

накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на

вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.  Підпунктом 7.7.1. цієї статті встановлено, що

сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному

відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання

звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного

податкового періоду. При позитивному

значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума

підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для

відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої

згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми

податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у

тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його

відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового

періоду. Підпунктом

7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що

не підлягають включенню до складу податкового

кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів

(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями

(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналіз даних правових норм свідчить про те,

що законодавством про оподаткування податком на додану вартість визначено дві

підставу для не включення податку на додану вартість до податкового кредиту -

коли товари придбані без мети їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку

або витрати зі сплати ПДВ не підтверджені податковими накладними. Податкова

накладна є єдиним документом, що підтверджує сплату покупцем податку на додану

вартість  у ціні товару. Також

даними  нормами визначено те, що сума

бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення  сум податкових зобов'язань та податкового

кредиту за звітний період, а не навпаки. В даному випадку позивач, з огляду на

встановлені судом фактичні обставини справи та чинне на час виникнення спірних

правовідносин законодавство, податок на додану вартість у червні 2007 року в сумі

215295 грн. правомірно включив до податкового кредиту відповідного звітного

періоду. Тому заперечення відповідача проти позову з посиланням на вимоги

підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в

даному випадку безпідставні.

Не заслуговують на увагу і відхиляються судом

також доводи відповідача в заперечення позовних вимог з посиланням на пункт

1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Даним пунктом

визначено лише поняття бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з

надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто цей пункт безпосередньо не визначає

порядку визначення сум бюджетного відшкодування, а відсилає до зазначених вище

норм - підпункту 7.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану

вартість». Як зазначено вище вимог цього підпункту позивач не порушив.

Відхиляються судом також доводи відповідача і

про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентами позивача.

З досліджених судом доказів вбачається, що постачальник товарів, якому позивач

сплатив податок на додану вартість в ціні товару, ТОВ «Шерус» є платником

податку на додану вартість. Сплачений позивачем у складі вартості товару

податок на додану вартість у сумі 215295 грн. постачальник сплатив до бюджету,

віднісши ПДВ до складу податкових зобов'язань відповідного звітного періоду. Із

ТОВ «Леб-Сервіс» позивач ніяких господарських відносин не

підтримував, а тому жодним нормативним актом не встановлено його обов'язок

нести відповідальність за дії такого суб'єкта господарювання. 

За наведених обставин позовні вимоги ТОВ

«Свиспан Лімітед» підтверджені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на

вимогах чинного законодавства про оподаткування і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп. слід присудити на користь позивача

з Державного бюджету. При цьому судом не приймаються до уваги доводи

представника третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, про присудження таких витрат з відповідача. Ці доводи

суперечать вимогам частини 1 статті 94 КАС України, де зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є

суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально

підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного

місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його

посадова чи службова особа).

Керуючись

статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Податкове повідомлення-рішення

Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 жовтня 2007

року №0001102341/0 визнати нечинним.

Присудити Товариству з обмеженою

відповідальністю «Свиспан Лімітед» з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. витрат

по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне  оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але

апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив

постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня

складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подана у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження. 

                 Постанова

складена в повному обсязі 22 листопада 2007 року.

Головуючий:                                                         

В.М.Шарапа