Постанова

від 10.07.2024 по справі 483/1135/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.07.24

22-ц/812/862/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 483/1135/19

Номер провадження 22-ц/812/862/24 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретаремсудовогозасідання- Колосової О.М.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Афенді Віктором Петровичем

на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Рак Л.М., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Акціонерного товариства «Дельта Банк» та Гірської сільської ради про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, договорів купівлі - продажу права вимоги за іпотечними договорами, договору купівлі - продажу, договору купівлі - продажу майнових прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», треті особи - Акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів купівлі - продажу права вимоги за іпотечними договорами, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі -продажу,

в с т а н о в и л а:

У липні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Афенді В.П., звернувся до суду з подальшим уточненим позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», АТ «Дельта Банк», КП «Агенція адміністративних послуг», правонаступником якого є Мартусівська сільська рада, правонаступником якої є Гірська сільська рада в якому просив визнати недійсним договір кредиту № КФ-ВКЛ-2016073 від 27 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», визнати недійсним іпотечний договір № 1610/9 укладений 27 грудня 2012 року, щодо предмета іпотеки - автостоянки з адміністративно-службовою будівлею, загальною площею 379,50 кв.м, що складається з адміністративно-службової будівлі (Літ. А-1) загальною площею 379, 50 кв.м., споруди (Літ. № 5,6,7,8,І), розташованої за адресою; АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу права вимоги за іпотечним договором від 20 червня 2018 року, який укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за № 723, визнати недійсним договір купівлі - продажу права вимоги за іпотечним договором від 20 червня 2018 року укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за № 724; визнати недійсним договір купівлі - продажу № 327 від 26 березня 2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фірма «А-ФакторПлюс»; визнати недійсним іпотечний договір № 7 укладений 04 січня 2012 року, щодо предмета іпотеки - нежитлових приміщень, загальною площею 109,8 кв.м в житловому будинку літ. А-9, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44619129 від 14 грудня 2018 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44618374 від 14 грудня 2018 року; визнати недійсним договір купівлі -продажу майнових прав від 20 червня 2018 року укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», посилаючись на те, що під час укладання вищезазначених кредитних та іпотечних договорів були порушені вимоги законодавства, а саме його дружина ОСОБА_2 не давала згоду на укладення вказаних договорів, що тягне за собою визнання їх недійсними з моменту укладення та всіх інших договорів укладених на їх підставі.

14 червня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах якої діяв адвокат Афенді В.П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», треті особи - АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 в якому просила про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів купівлі-продажу права вимоги за іпотечними договорами, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі-продажу; предметом якої є визнання недійсним іпотечного договору № 7 укладеного 04 січня 2012 року, щодо предмета іпотеки - нежитлових приміщень, загальною площею 109,8 кв. м в житловому будинку літ. А-9, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; визнання недійсним іпотечного договору № 1609 укладеного 27 грудня 2012 року, щодо предмета іпотеки - автостоянки з адміністративно-службовою будівлею, загальною площею 379,50 кв.м, що складається з адміністративно-службової будівлі (Літ. А-1) загальною площею 379, 50 кв.м, споруди (Літ. № 5,6,7,8,І), розташованої за адресою; АДРЕСА_1 укладених між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на те, що під час укладання вищезазначених кредитних та іпотечних договорів не давала згоду на їх укладення.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року вказані справи об`єднані в одне провадження.

Станом на 04 лютого 2022 року справа перебувала у провадженні судді Казанлі Л.І., яку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 66/0/15-22 від 25 січня 2022 року звільнено з посади судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою того ж суду від 09 лютого 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Рак Л.М. та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 вересня 2022 року було закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою від 25 травня 2023 року в якості правонаступника відповідача КП «Агенція адміністративних послуг» залучено Мартусівську сільську раду до участі у справі.

У подальшому ухвалою від 20 вересня 2023 року в якості правонаступника відповідача Мартусівської сільської ради було залучено Гірську сільську раду до участі у справі.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2024року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», АТ «Дельта Банк» та Гірської сільської ради про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, договорів купівлі продажу права вимоги за іпотечними договорами, договору купівлі-продажу майнових прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Повідомлено ОСОБА_1 , про те, що цей спір має бути розглянутий за правилами господарського судочинства.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», треті особи - АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів купівлі-продажу права вимоги за іпотечними договорами, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишено без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Роз`яснено позивачці ОСОБА_2 її право звернутися до суду повторно з вказаним позовом.

Ухвала суду в частині закриття провадження у справі мотивована тим, що оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся при зверненні з позовом до суду у липні 2019 року не втратив статусу суб`єкта підприємницької діяльності та спір пов`язаний з його підприємницькою діяльністю, яка здійснювалася ним, як зареєстрованою фізичною особою-підприємцем з 16 вересня 2008 року і на час звернення до суду, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду в частині закриття провадження у справі, адвокат Афенді В.П. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є особисте майно, що є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, у спірному іпотечному договорі позивач зазначений як фізична особа, а не як фізична особа підприємець.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст.5ЦПК Українисуд,здійснюючи правосуддя,захищає права,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.А увипадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та )або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в частині закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України в повній мірі відповідає.

Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що: «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що: «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що: «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року у справі № 347/237/21 (провадження № 61-5644св22) зазначено, що: «06 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії міжІвано-Франківською філією АТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13 січня 2006 року та додаткових угод до нього. 11 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором № 37-Д від 02 лютого 2006 року;спір виник щодо визнання недійсним договору № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 06 березня 2020 року, укладений ТОВ «ФК «Депт фінанс» з ОСОБА_1 щодо передачі права вимоги за договором кредиту у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13 січня 2006 року та додаткових угод до нього. Тобто сторонами основного зобов`язання є юридичні особи - АТ «Брокбізнесбанк» (правонаступник ПАТ «Брокбізнесбанк») та ТОВ «Беркут ЛТД»; ТОВ «Беркут ЛТД» звернулося з позовом у лютому 2021 року, тобто після набрання чинностіЗаконом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом просив:

визнати недійсним договір кредиту № КФ-ВКЛ-2016073 від 27 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк»;

визнати недійсним іпотечний договір № 1610/9 укладений 27 грудня 2012 року, щодо предмета іпотеки - автостоянки з адміністративно-службовою будівлею, загальною площею 379,50 кв.м, що складається з адміністративно-службової будівлі (Літ. А-1) загальною площею 379, 50 кв.м., споруди (Літ. № 5,6,7,8,І), розташованої за адресою; АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі - продажу права вимоги за іпотечним договором від 20 червня 2018 року, який укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за № 723;

визнати недійсним договір купівлі - продажу права вимоги за іпотечним договором від 20 червня 2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за № 724;

визнати недійсним договір купівлі - продажу № 327 від 26 березня 2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс»;

визнати недійсним іпотечний договір № 7 укладений 04 січня 2012 року, щодо предмета іпотеки - нежитлових приміщень, загальною площею 109,8 кв.м в житловому будинку літ. А-9, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44619129 від 14 грудня 2018 року;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44618374 від 14 грудня 2018 року;

визнати недійсним договір купівлі -продажу майнових прав від 20 червня 2018 року укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

На підтвердження своїх позовних вимог, ОСОБА_1 до позовної заяви додано копію договору кредиту № КФ - ВКЛ-2016073 від 27 грудня 2012 року, з якого вбачається, що вказаний договір укладено між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (а.с.12 - 17).

Пунктом 1.2 ч.1 договору зазначено, що кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності.

У пункті 1.4. договору засвідчено, що позичальник гарантує те, що він є фізичною особою - підприємцем, яка належним чином створена та існує за законодавством України і має необхідну правоздатність для укладання та виконання цього договору.

Тобто, сторонами основного зобов`язання за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк» та фізична особа - підприємець ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з даним позовом 05 липня 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги, про те, що у спірному іпотечному договорі позивач зазначений як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець не заслуговують на увагу, оскільки іпотечний договір від 04 січня 2012 року хоча і укладений ОСОБА_1 як фізичною особою, але метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором № КФ - ВКЛ-2016073 від 27 грудня 2012 року, стороною якого є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційне скарзі на те, що предметом спору у даній справі є особисте майно, що є спільною власністю подружжя з огляду на викладене вище.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду в частині закриття провадження у справі на підставі п.1ч.1 ст. 255 ЦПК України, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Афенді Віктором Петровичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2024року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Акціонерного товариства «Дельта Банк» та Гірської сільської ради про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, договорів купівлі - продажу права вимоги за іпотечними договорами, договору купівлі - продажу, договору купівлі - продажу майнових прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року.