Рішення
від 10.07.2024 по справі 140/3487/24
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3487/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра і К» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра і К» (далі ТОВ «Багіра і К», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.01.2024 №UA205050/2024/000073.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2024 з метою митного оформлення товару (круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів) позивачем подано до відповідача електронну митну де кларацію №23UA205050006323U4 (далі - МД), в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту), з урахуванням витрат на транспортування. Однак 26.01.2024 відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000010/2 та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та карткою відмови та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ним були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, вони не місять ознак підробки, у свою чергу містять достатньо відомостей, що підтверджують витрати платника на придбання та транспортування товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №24UA205050006323U4 від 25.01.2024, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA не завірений продавцем товару; номер рахунку продавця, вказаний в п.11 Контракту від 23.08.2023 №1, не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в доповненні №1 від 29.12.2023 до Контракту; п.3 Контракту передбачена передоплата за товар. Декларантом надані платіжні інструкції, які не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як номер рахунку отримувача, вказаний в наданих платіжних інструкціях, IBAN українського банку; номер коносамента, вказаний в пакувальному листі від 09.10.2023 б/н, не відповідає номеру коносамента, який наданий до митного оформлення; в довідці про транспортні витрати від 02.01.2024 №OW009267 вказано, що перевезення залізничним транспортом здійснювалося з порту м. Гданськ, при цьому, в графі 2 накладної УМВС вказано станцією відправлення - м. Славков. Крім того, під час опрацювання поданих документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. У зв`язку з наведеним декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі- договори на перевезення, рахунки- фактури на оплату транспортних послуг); 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У свою чергу, декларантом було надано: прайс-лист від 23.08.2023 №233700B0/015125, завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі, платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15, рахунок на оплату від 22.11.2023 №5905, рахунок на оплату від 28.11.2023 №5925, заявку від 31.08.2023 №OW009267, договір транспортного експедирування від 29.08.2023 №290823, сертифікат якості б/н, виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 №OW009267, лист від одержувача товару від 26.01.2024 №50/05-59БК, переклад митної декларації країни відправлення від 12.10.2023 №422720230000925609, повторно пакувальний лист та виправлене доповнення №1 до Контракту. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 26.01.2024 б/н. Таким чином, оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості й усунули зазначені митним органом розбіжності, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості; митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, за основу було взято: 2,35 дол. США за кг (МД від 16.01.2024 №UA806020/2024/000374). З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. При цьому зазначив, у відповідача відсутні законні підстави вважати виправлений сторонами примірник доповнення №1 від 29.12.2023 до контракту від 29.08.2023р (відредагований рахунок продавця), наданий додатково декларантом, недостовірним документом, у свою чергу, зміни, внесені зазначеним доповненням до договору, не стосуються ані визначення ціни товару, ані умов його поставки. Також надані декларантом платіжні, а інші документи (в тому числі на вимогу митного органу) належним чином підтверджують як ціну товару, так і факт оплати за товар; декларантом надані і документи, що належним чином підтверджують таку складову митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваного товару; крім того, позивачем в обґрунтування цих витрат надані до суду додаткові документи, в тому числі складені після подання МД. Твердження відповідача про ненадання декларантом копії інвойсу із печаткою продавця не відповідає дійсності, оскільки листом №50/05-59БУ від 26.01.2024 позивач такий документ надав митному органу. Щодо помилкового зазначення у пакувальному листі номеру коносаменту, то зазначив, що пакувальний лист не є ані документом, що будь-яким чином підтверджує митну вартість товару, ані документом, що містить будь-які дані, що можуть бути використані для визначення митної вартості товару, відтак така помилка в документі ніяким чином не може призвести до висновку про непідтвердження заявленої митної вартості товару.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

23.08.2023 між ТОВ «Багіра і К» (покупець) та компанією QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №1, за умовами якого продавець виготовляє і продає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього коректу продукцію - круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів, кількісні та якісні характеристики якої викладені в рахунках-фактурах. Пунктами 3.1-3.4 вказаного контракту сторонами погоджено, що умови поставки продукції - FOB Qingdao, Китай згідно з Інкотермс 2010. Продукція поставляється на підставі рахунка-фактури (інвойсу). Продавець зобов`язується відвантажити продукцію протягом 75 днів з моменту отримання не менше 30% передплати. Датою передплати вважається дата валютування (відмітка ) банку продавця на платіжній інструкції. Залишок суми вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі), виставленому продавцем, сплачується будь-якими частинами до прибуття в порт отримання. Платіж буде виконуватися у доларах США банківським переводом на розрахунковий рахунок продавця.

25.01.2024 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів. Розмір 18х64 mm (15ланк-0.96т ) class. Країна виробництва Китай (CN). Торгівельна марка QINGDAO HAIKUN HARDWAR E CO., LTD. Виробник QINGDAO HAIKUN HARDW ARE CO., LTD» декларант позивача подав МД №24UA205050006323U4. Фактурна вартість товару становить 26046,72 дол.США (еквівалентно 977408,38 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1088133,98 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 110725,60 грн.

До митної декларації додано: контракт від 23.08.2023 № 1; доповнення до контракту №1 від 29.12.2023; інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA; пакувальний лист від 09.10.2023; коносамент від 15.10.2023 № ZM23100211; платіжні інструкції від 05.09.2023 №9JBKLN9 та від 16.10.2023 №15JBKLNA; залізничну накладну № 00048 від 03.01.2024; автотранспортну накладну від 24.01.2024 № 00015566; транзитний супровідний документ MRN від 21.12.2023 № 23PL322080NS6CY6D4; сертифікат від 23.10.2023 № C237504307550002; довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267; копію митної декларації країни відправлення від 12.10.2023 № 422720230000925609.

В електронному повідомленні декларанту митний орган зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA не завірений продавцем товару; номер рахунку продавця, вказаний в п.11 Контракту від 23.08.2023 №1, не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в доповненні №1 від 29.12.2023 до Контракту; п.3 Контракту передбачена передоплата за товар. Декларантом надані платіжні інструкції, які не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як номер рахунку отримувача, вказаний в наданих платіжних інструкціях, IBAN українського банку; номер коносамента, вказаний в пакувальному листі від 09.10.2023 б/н, не відповідає номеру коносамента, який наданий до митного оформлення; в довідці про транспортні витрати від 02.01.2024 №OW009267 вказано, що перевезення залізничним транспортом здійснювалося з порту м. Гданськ, при цьому, в графі 2 накладної УМВС вказано станцією відправлення - м. Славков; декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 12.10.2023 № 422720230000925609, у зв`язку з чим надати переклад даного документа відповідно до статті 254 МК України. Запропоновано декларанту в 10-денний термін надати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі- договори на перевезення, рахунки-фактури на оплату транспортних послуг); 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 26.01.2024 №50/05-59БК ТОВ «Багіра і К» надало пояснення щодо виявлених зауважень, при цьому зазначило таке: 1) вантаж прямував з Китаю до України кількома видами транспорту, з першим перевантаженням з судна у порту Гданськ, Польща, де представниками логістів для подальшого перевезення було надано інвойс без печатки продавця/відправника, нами додатково було надано декларанту інвойс HLF230823BA з печаткою, тому прошу його долучити до раніше наданого пакету документів на розмитнення; 2) контрактом №1 від 23.08.2023 обумовлена попередня оплата за товар, про що до МД були надані платіжні доручення, додатково надаємо платіжні доручення і роздруківки SWIFT, завірені печаткою банку, що підтверджують платіж; 3) повторно надаємо довідку транспортних витрат з уточненням етапу перевезення товару з порту Гданськ, Польща, до залізничної станції Славкув, Польща, і послідуючим перетином митного кордону Польща/Україна на переході Хрубешів/Ізов; 4) додаємо переклад на українську мову експортної митної декларації продавця/відправника (Китай) 422720230000925609 від 12.10.2023, виконаний і завірений печаткою бюро перекладів «Діалог»; 5) при поданні МД декларантом було надано документ, виданий спеціалізованою експертною організацією -Китайською палатою міжнародної торгівлі про підтвердження ціни товару, з прикладеним і завіреним палатою прайс-листом продавця, документ не був прийнятий до уваги інспектором, тому просив взяти до уваги при проведенні митного оформлення; 6) страхування вантажу не проводилось, про що було заявлено у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 02.01.2024 №OW009267.

Також декларант позивача подав заяву від 26.01.2024, в якій повідомив, що надано всі додаткові документи, інших надаватись не буде.

26.01.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000010/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (розбіжності наведені вище в електронному повідомленні). На вимогу митниці декларантом було надано: прайс-лист від 23.08.2023 №233700B0/015125, завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі, платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15, рахунок на оплату від 22.11.2023 №5905, рахунок на оплату від 28.11.2023 №5925, заявку від 31.08.2023 №OW009267, договір транспортного експедирування від 29.08.2023 №290823, сертифікат якості б/н, виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 №OW009267, лист від одержувача товару від 26.01.2024 №50/05-59БК, переклад митної декларації країни відправлення від 12.10.2023 №422720230000925609, повторно пакувальний лист та виправлене доповнення №1 до Контракту. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 26.01.2024 б/н.

До митного оформлення разом з МД було надано доповнення №1 від 29.12.2023 до Контракту. Номер рахунку продавця, вказаний у вказаному доповненні №1, не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в п.11 Контракту, про що декларанту було вказано на дану розбіжність шляхом надсилання електронного повідомлення. На що декларантом було надано доповнення до Контракту з ідентичним номером та датою (від 29.12.2023 №1), в якому виправлено номер рахунку продавця. Вищевказане дає обґрунтовані підстави вважати наданий документ недостовірним.

Відповідно до п.3.2 Контракту продукція поставляється на підставі рахунку-фактури (інвойса). Продавець зобов`язується відвантажувати продукцію протягом 75 днів з моменту отримання не менше 30% передплати. Відповідно до п. 3.3 Контракту залишок суми, вказаної в рахунку-фактурі, сплачується буди-якими частинами до прибуття в порт отримання. Тобто, умовами передбачена передоплата за товар на підставі рахунку-фактури (інвойса). Декларантом надано інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023 (згідно якого здійснюється поставка оцінюваного товару), тоді як платіжна інструкція в іноземній валюті № 9 датована 05.09.2023 (тобто, до підписання інвойса).

Надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15 не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як вони не містять посилання на інвойс, а платіж за платіжною інструкцією № 9 проведений раніше, ніж виписаний інвойс. Крім того, надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 № 15 не відповідають вимогами Закону №1591-ІХ та Постанови №216.

В п.1 листа від одержувача товару від 26.01.2024 №50-05/59БК вказано, що декларанту було надано інвойс № HLF230823BA з печаткою продавця. Декларантом даний інвойс, завірений печаткою продавця, не надано.

В п. 3 листа від одержувача товару від 26.01.2024 №50-05/59БК вказано, що повторно надано довідку транспортних витрат з уточнення етапу перевезення товару з порту Гданськ до залізничної станції Славкув. При цьому, декларантом дійсно надано виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267, але в даній довідці вказано, що перевезення здійснювалося залізничним транспортом з порту Гданськ до митного переходу Хрубешів (залізнична станція Славкув)/Ізов. Зазначено, що залізнична станція Славкув (41-260) знаходиться на значній відстані як від п/п Хрубешів-Ізов, та і від порту м. Гданськ. В той же час, в графі 2 накладної УМВС вказано станцією відправлення- м. Славков (41-260). Відомості, що підтверджували б твердження щодо перевезення оцінюваного товару з порту міста Гданськ до станції Славков саме залізничним транспортом в накладній УМВС відсутні, як і відомості щодо фактично понесених транспортних витрат на перевезення між даними пунктами.

Декларантом надано заявку від 31.08.2023 №OW009267, в якій вказано, що вартість послуг складає 4050 дол. США. Оплата послуг проводиться на підставі виставленого експедитором рахунку протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором. Надані декларантом рахунки на оплату від 22.11.2023 №5905 та від 28.11.2023 №5925 не відповідають по своїй сумі вартості послуг, вказаній в заявці від 31.08.2023 №OW009267. Документів, що підтвержують факт оплати за даними рахунками (яка вже мала бути здійснена за умовами Заявки) не надано.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 2,35 дол. США за кг (МД від 16.01.2024 №UA806020/2024/000374).

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення (в тому числі на вимогу митниці про надання додаткових документів) , так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту), зокрема, контракт від 23.08.2023 № 1; доповнення до контракту №1 від 29.12.2023 (в тому числі виправлене, з урахуванням зауважень митниці); інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA; платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15; довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267 (в тому числі виправлену, з урахуванням зауважень митниці); договір транспортного експедирування від 29.08.2023 №290823; рахунки на оплату від 22.11.2023 №5905 та від 28.11.2023 №5925; заявку від 31.08.2023 №OW009267, пакувальний лист від 09.10.2023; коносамент від 15.10.2023 № ZM23100211; залізничну накладну № 00048 від 03.01.2024; автотранспортну накладну від 24.01.2024 № 00015566; транзитний супровідний документ MRN від 21.12.2023 № 23PL322080NS6CY6D4; сертифікат від 23.10.2023 № C237504307550002; прайс-лист від 23.08.2023 №233700B0/015125, завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі; копію митної декларації країни відправлення від 12.10.2023 № 422720230000925609 (з перекладом).

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 23.08.2023 № 1 визначено обов`язок продавця - компанії QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD (Китай) виготовити та продати позивачу продукцію - круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів, кількісні та якісні характеристики якої викладені в рахунках-фактурах (інвойсах).

Відповідно до інвойсу від 09.10.2023 №HLF230823BA вартість товару (продукції) у кількості 3264 т становить 26046,72 дол.США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну (а.с. 19-20).

Ціна товару в інвойсі від 09.10.2023 №HLF230823BA (26046,72 дол.США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050006323U4 від 25.01.2024 (графа 22) (а.с. 100). Інвойс містить посилання на контракт від 23.08.2023 № 1.

На підтвердження факту оплати придбаного товару декларантом було надано митному органу платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 на суму 13023,36 дол.США та від 16.10.2023 №15 на суму 13023,36 дол.США (а.с. 27-28).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA205050006323U4 від 25.01.2024 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 09.10.2023 №HLF230823BA. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Щодо зауважень митного органу про те, що поданий інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA не завірений продавцем товару, то варто зазначити, що інвойс складав саме продавець товару, а тому позивач був позбавлений можливості впливати на дії продавця при оформленні інвойсу. При цьому, на вимогу митного органу листом від 26.01.2024 №50/05-59БК (а.с. 35) позивач повідомив, що вантаж прямував з Китаю до України кількома видами транспорту, з першим перевантаженням з судна у порту Гданськ, Польща, де представниками логістів для подальшого перевезення було надано інвойс без печатки продавця/відправника, у зв`язку з чим надав інвойс HLF230823BA з печаткою (а.с. 19), що в ході розгляду даної справи не спростовано відповідачем. Більше того, в оскаржуваному рішенні від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 відповідач, вказуючи на інші зауваження, зокрема до платіжних інструкцій в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15, посилався саме на інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA, що свідчить про неузгодженість таких зауважень.

Не заслуговують на увагу і доводи митного органу до поданого доповнення №1 від 29.12.2023 до контракту в частині невідповідності номеру рахунку продавця (а.с. 18), оскільки не є спірною та обставина, що декларант на електронне повідомлення про надання додаткових документів надав доповнення №1 від 29.12.2023 до контракту, з виправленим номером рахунку продавця (відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в пункті 11 контракту), та такий документ підписаний та засвідчений печатками сторін контракту (а.с. 36). Також необхідно зазначити, що вказаним доповненням №1 від 29.12.2023 внесено зміни до контракту лише в частині строку його дії, що свідчить про те, що такі зміни жодним чином не могли вплинути на визначення митної вартості товару, яка підтверджена іншими наданими декларантом документами.

З приводу зауважень митного органу, що платіжні інструкції від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15 не можливо ідентифікувати як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як вони не містять посилання на інвойс, а платіж за платіжною інструкцією № 9 проведений раніше, ніж виписаний інвойс від 09.10.2023 №HLF230823BA, суд зазначає наступне. Так у платіжних інструкціях в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15 (а.с .27-28) є посилання на контракт від 23.08.2023 № 1 та платежі здійснено на рахунок продавцякомпанії QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті, тому враховуючи у сукупності подані декларантом документи такі платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15 можливо ідентифікувати як оплату за товар, що поставлявся.

Також варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601; у редакціїпостанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189; далі - Положення №216), визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу`платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Порядок №216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс). Отже, посилання у призначенні платежу на контракт, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

Також суд зауважує, що термін оплати товару не впливає на ціну товару та на складові митної вартості, а тому та обставина, що платіжна інструкція в іноземній валюті №9 датована 05.09.2023, тобто до підписання інвойсу від 09.10.2023 №HLF230823BA, не може бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у платіжних інструкціях в іноземній валюті від 05.09.2023 №9 та від 16.10.2023 №15 обов`язкових реквізитів, визначенихПоложенням №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, то суд зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на Swift повідомленні. Більше того, у вказаних платіжних інструкціях міститься печатка банківської установи, так і проставлена відмітка про ведення банком, а тому доводи митного органу у відповідній частині також є безпідставними.

Суд також зазначає, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару до кордону України у сумі 110725,60 грн., що не заперечується відповідачем. При цьому, як встановлено вході розгляду даної справи, транспортування товару від порту відправлення (Китай) до пункту призначення здійснювалось різними видами транспорту, що підтверджується коносаментом від 15.10.2023 № ZM23100211 (морський фрахт до порту Гданськ, Республіка Польща) (а.с. 23-24), транзитним супровідним документом MRN від 21.12.2023 № 23PL322080NS6CY6D4 (через територію Республіка Польща) (а.с. 31-32), залізничною накла дною від 03.01.2024 № 00048 (станція відправлення Славков, Республіка Польща, станція призначення Клевань, (а.с.29).

Витрати на транспортування товару до кордону України підтверджено поданими до митного оформлення документами: договором транспортного експедирування від 29.08.2023 №290823, який укладений з ТОВ «Ванвейл» (а.с. 37-41); заявкою від 31.08.2023 №OW009267 (а.с. 42); довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267 (виправленою, з урахуванням зауважень митниці) (а.с. 45); рахунками на оплату від 22.11.2023 №5905 та від 28.11.2023 №5925 (а.с. 43-44). Так, відповідно до довідки про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267 (а.с. 45) вартість доставки вантажу в контейнері 1*20 DV MRKU8509148 за маршрутом Qingdao (Китай) Гданськ (Польща) за коносаментом №ZM23100211 становить 29044,00 грн. за кордоном митної території України, витрати пов`язані з обробкою вантажу поза межами України (в тому числі портові збори) становлять 29172,00 грн. за однин контейнер, вартість послуги доставки з міжнародних перевезень вантажів залізничним шляхом в контейнері 1*20 DV MRKU8509148 за маршрутом порт Гданськ (Польща) - митний перехід Хрубешів (Польща) (залізнична станція Славкув/Ізов, Україна становлять 52509,60 грн. за митною територією України, тут же зазначено, що страхування вантажу не проводилося (а.с. 45).

Суд, відповідно до приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.МК Українине визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 02.01.2024 № OW009267 підтверджує вартість транспортування товару за межами території України, витрати на обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням поза межами України, які складають 110725,60 грн. При цьому, у вказаній довідці саме експедитором ТОВ «Ванвейл», як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону України.

Також необхідно зазначити, що позивач додатково до матеріалів справи долучив акти надання послуг від 29.01.2024 №5905 та №5925 (а.с. 62-63) та платіжні інструкції від 23.11.2023 №2147 та від 29.11.2023 №2152 (а.с. 64-65).

З наведеного слідує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження витрат на транспортування товару та його сумніви щодо повноти визначення витрат на транспортування є надуманими.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що у заявці від 31.08.2023 №OW009267 вказано, що вартість послуг складає 4050 дол. США, однак надані декларантом рахунки на оплату від 22.11.2023 №5905 та від 28.11.2023 №5925 не відповідають по своїй сумі вартості послуг, вказаній в заявці, то суд зазначає, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість транспортування товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником (у даному випадку експедитором) зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів; вартість послуг, яка зазначена у заявці є орієнтовною, зважаючи на умови договору транспортного експедирування від 29.08.2023 №290823 (пунктом 7.1.3 вказаного договору обумовлено, що остаточна вартість послуг експедитора може уточнюватися актом прийому-передачі наданих послуг, у якому зазначений фактичний обсяг наданих послуг). Крім того необхідно звернути увагу і на те, що згідно заявки від 31.08.2023 №OW009267 (а.с. 42) сторонами погоджено вартість по слуг з доставлення товару від пункту відправлення - Qingdao (Китай) до пункту доставки Ковель Україна, тобто включено у вартість також тра нспортування товару по території України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару та його транспортування.

Отже, висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату МД, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 14.03.2024 №2286.

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд враховує таке.

Згідно із частиною першоюстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьоїстатті 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьоїстатті 134КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостоїстатті 134 КАС Україниза наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено такі документи: договір про надання правової допомоги від 12.02.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Бігдан Олексій», додаток №1 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2024, акт виконаних робіт від 20.05.2024, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 12.02.2024.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 12.02.2024 адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду необхідну правову допомогу з питань скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073 від 26.01.2024.

Відповідно до пункту 3.1. договору визначення розміру винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь бюро, умови строки, порядок розрахунків, сторони обговорюють в додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно із пунктом 1 додатку №1 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2024 (далі Додаток) гонорар (винагорода) бюро за надання правничої допомоги за договором складається з гонорару за фактично надані послуги, виходячи з кількості витраченого часу.

Сторони домовилися, що вартість години бюро під час надання послуг складає 1675,00 грн, що відповідає розміру адвокатського гонорару за годину, яку рекомендовано Радою адвокатів Харківської області згідно рішення №13/1/7 від 21.07.2021 (пункт 2 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2.1 Додатку за наслідками надання, зазначених у пункту 1.2. додатку послуг, бюро складає акт виконаних робіт та направляє його для підписання клієнту.

Із акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 20.05.2024 слідує, що бюро виконало, а позивач прийняв наступні послуги за договором: збір, правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи 6 годин, що складає 10050,00 грн; здійснення заходів із перекладу документів, необхідних для формування додатків до позовної заяви, та викладених іноземними мовами на державну мову 2 години, що складає 3 350,00 грн; складення позову, формування додатків до позову, подання позову 4 години, що складає 6700,00 грн; складення, подання відповіді на відзив 1 година, що складає 1675,00 грн. Всього надано послуг в кількості 13 годин на суму 21775,00 грн.

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 2.2 Додатку, згідно якого клієнт зобов`язаний сплатити вартість наданих бюро послуг, відображених в акті виконаних робіт, в строк 10 календарних днів з дати прийняття рішення судом. Отже, у даному випадку виходячи із умов договору строк оплати витрат на правову допомогу для позивача ще не настав.

Представник відповідача у клопотанні від 04.06.2024 просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що вартість таких послуг не є ринковою.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що збір, правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи, та складення позову, формування додатків до позову, подання позову є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме Адвокатське бюро «Бігдан Олексій» було залучене до здійснення заходів із перекладу документів, необхідних для формування додатків до позовної заяви, та викладених іноземними мовами на державну мову.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 6700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що складає вартість складання позовної заяви.

За приписами частин п`ятої - восьмоїстатті 137 КАС Українирозмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, до матеріалів справи на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу долучено лише акт надання послуг від 18.03.2024 №15750 на суму 5664,00 грн. та платіжну інструкцію від 18.03.2024 №2288 на суму 5664,00 грн.

Проте, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою. Крім того, в акті надання послуг від 18.03.2024 №15750 зазначено виконавця ТОВ «Гольфстрім АК», та кошти сплачені на рахунок вказаного товариства, разом з тим, в матеріалах справи наявні документи, перекладені перекладачем ОСОБА_1 , взаємозв`язок яких не підтверджено.

Оскільки наданими для відшкодування витрат на перекладдокументами неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 5664,00 грн з відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA205050/2024/000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000073.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра і К» судовий збір у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 6700,00 грн. (шість тисяч сімсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра і К» (45007, Волинська область, місто Ковель, вулиця Варшавська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33290566).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя О. О. Андрусенко

СудВолинський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.07.2024
Оприлюднено15.07.2024
Номер документу120319463
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —140/3487/24

Ухвала від 23.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 23.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 12.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 06.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кузьмич Сергій Миколайович

Ухвала від 12.08.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кузьмич Сергій Миколайович

Рішення від 10.07.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Андрусенко Оксана Орестівна

Ухвала від 22.04.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Андрусенко Оксана Орестівна

Ухвала від 08.04.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Андрусенко Оксана Орестівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні