Рішення

від 11.07.2024 по справі 160/12294/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 рокуСправа №160/12294/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1 від 06.03.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA110050001052U2 від 04.03.2024 року, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

20.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.06.2024 року Дніпровська митниця звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA110050001052U2 від 04.03.2024 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

14.06.2024 року Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» звернулось із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» є юридичною особою, яка зареєстрована 09.02.2000 року (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 10.11.2005 року №12241200000019475).

Судом встановлено, що 10.01.2019 року між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» та QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO.,LTD було укладено контракт №68 (далі по тексту контракт).

Відповідно до п. 2.1. контракту, ціна товару та умови поставки відповідно до Інкотермс-2010 зазначаються в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.2. контракту сторонами погоджено, що загальна вартість контракту складає 1000000, 00 доларів США.

Згідно з положеннями п. 2.3. контракту, вартість тари, упакування, маркування товару включається у вартість товару.

27.10.2023 року позивач та QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO., LTD (Китай) уклали Додаток №RNG14/68 до Контракту (далі - Додаток), яким узгодили постачання товару: одноколісна тачка з оцинкованим кузовом у кількості 1100,00 штук, 17, 76 дол. США за одну штуку, а всього на загальну суму 19536, 00 дол. США. В ціну товару також входить вартість тари та упаковки. Сторони погодили наступні умови поставки - FOB QINGDAO, CHINA.

06.12.2023 року QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO., LTD (Китай) в рамках укладеного контракту виставило позивачу інвойс №RNG14/68 (далі - інвойс) на товар, поставка якого була погоджена у відповідному Додатку.

30.10.2023 року та 07.12.2023 року позивач здійснив платежі за товар на користь QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO., LTD (Китай) згідно з умовами контракту від 10.01.2019 № 68 та специфікації від 27.10.2023 №RNG14/68 на загальну на суму 19536,00 доларів США.

06.02.2024 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» (далі по тексту Експедитор) в рамках Договору на транспортно-експедиторське перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 05.01.2015 №205015-2 була погоджена заявка №10 на транспортне-експедиторське обслуговування вантажу по маршруту: Циндао, Китай Гданськ, Польща - м.Дніпро, Україна на загальну вартість 5390, 70 доларів США (включаючи ПДВ).

06.02.2024 року Експедитор виставив позивачу рахунок на оплату послуг №126 та рахунок на оплату послуг №127 на загальну суму 192304,80 грн та надав довідку про транспортні витрати №0602/2 від 06.02.2024.

Як вбачається з довідки про транспортні витрати та рахунків на оплату, Експедитором були надані позивачу наступні транспортно-експедиційні послуги: морський фрахт за межами митної території України по маршруту: Циндао, Китай Гданськ, Польща; експедиторська винагорода за організацію морського фрахту за територією України: Циндао, Китай Гданськ, Польща; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України; локальні витрати в порту призначення Гданськ, Польща: збір за безпеку, документальний збір; оформлення Т1 за межами митної території України; організація міжнародної доставки вантажів залізничним транспортом.

У березні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару несамохідних транспортних засобів: одноколісні тачки з оцинкованим кузовом та з PU колесом, металеві, для перевезення будівельних матеріалів, з двома ручками, нові, одноколісна тачка артикул згідно з каталогом продавця WB30521PU 1100 шт., в розібраному стані для зручності транспортування, на підставі контракту від 10.01.2019 №68, митне оформлення якого здійснювалося через Дніпровську митницю.

04.03.2024 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UA110050001052U2, в якій задекларував зазначений товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 19536,00 дол. США (745444,92 грн. та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України, а також на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України у сумі 176234,65 грн. та 15772,85 грн. відповідно).

Для підтвердження заявленої митної вартості до декларації декларант додав документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

інвойс від 06.12.2023 №P23BT1121; контракт від 10.01.2019 №68; додаткова угода №2 від 15.08.2023; додаток від 27.10.2023 №RNG14/68 (специфікація №RNG14/68); заявка на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2024 №10; коносамент UTRUST23120382 від 10.12.2023; рахунок на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт за межами території України, локальних витрат в порту, оформлення Т1 та організацію перевезення вантажу залізничним транспортом від 06.02.2024 №127; рахунок на оплату морського фрахту та експедиторської винагороди від 06.02.2024 №126; залізнична накладна від 18.02.2024 №31504628; swift на оплату від 30.10.2023; swift на оплату від 07.12.2023; митну декларацію країни відправлення від 07.12.2023 №425820230001238103.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

06.03.2024 року Дніпровською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA110050001052U2 від 04.03.2024 року скоригував із 1,69 долару США до рівня 2,01 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією №24UA110050001052U2 від 04.03.2024, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зазначив, що відповідно до п. 4.2. Контракту у ціну товару включена вартість пакування та маркування, проте до митного оформлення позивачем не було надано відомостей (інвойсу або специфікації) про включену до інвойсу вартість тари, упаковки та маркування. Також, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що позивачем не було надано до митного оформлення інформації про те, за якими саме транспортними документами та з використанням якого виду транспорту, контейнери з товаром були переміщені з порту Гданськ (Польща) та перевантажені на залізничні платформи для відправки зі станції Глівіце, що може свідчити про наявність неврахованих у вартості транспортної складової додаткових транспортних витрат.

Згідно п. 11 заявки до Договору транспортного-експедиційного обслуговування від 05.01.2015 № 2050015, вартість послуги по доставці товару за маршрутом порт QINGDAO (Китай) порт GDANSK (Польща) - Дніпро (Україна) складає 5390, 70 дол. США по курсу НБУ, а сума витрат, яка стала транспортною складовою митної вартості товару та зазначена у графі 20 ДМВ на 10437, 00 грн. (278 дол. США по курсу НБУ на дату виставлення рахунків та заяви на перевезення 06.02.2024 37,5544) менше, ніж зазначено у заявці на перевезення №10 від 06.02.2024 року.

Також, декларантом до митного оформлення надано декларацію країни відправлення від 07.12.2023 року №425820230001238103, в одній із граф якої зазначено коносамент №273807267, однак до митного контролю надано коносамент від 10.12.2023 №UTRUST23120382.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Дніпровська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною 2 статті 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605840U424UA110050001099U4 від 06.03.2024 року, а митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 56615,47 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила їїдекларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті,це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті заоцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний органнаділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третястатті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не можебути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені упункті 2частини першоїстатті 57цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннямиГенеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбаченихчастиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбаченихчастиною третьоюстатті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеномумитним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостоїстатті 54 Митного кодексу України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1 від 06.03.2024 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем з огляду на те, що в інвойсі не деталізовано вартості тари, упаковки та маркування.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

Так, за приписами пунктів частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Відповідно до п. 4.2. Контракту, у ціну товару включена вартість пакування та маркування.

Додатком №RNG14/68 до даного контракту між Покупцем та Продавцем узгоджено, що вартість тари та упаковки входить до вартості товару. Цим же додатком передбачено, що вартість товару складає 19536, 00 доларів США.

Виходячи з цієї інформації, вартість тари, упаковки та маркування вже включена до вартості товару, яка складає 19536, 00 доларів США, і не підлягає окремій деталізації в інвойсі. Відтак, зауваження відповідача щодо незазначення в інвойсі окремої вартості упаковки, тари та маркування є необґрунтованими, відповідно, дана обставина жодним чином не впливає на заявлену декларантом митну вартість товару та не може бути окремою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу в оскаржуваному рішенні про відсутність підтвердження такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Зокрема, митний орган в гр.33 оскаржуваного рішення вказав, що позивачем не було надано до митного оформлення інформації про те, за якими саме транспортними документами та з використанням якого виду транспорту, контейнери з товаром були переміщені з порту Гданськ (Польща) та перевантажені на залізничні платформи для відправки зі станції Глівіце, що може свідчити про наявність неврахованої у митній вартості транспортної складової додаткових транспортних витрат. Також, згідно з п. 11 заявки на транспортне обслуговування по Договору від 05.01.2015 № 2050015, вартість послуги по доставці товару за маршрутом порт QINGDAO (Китай) порт GDANSK (Польща) - Дніпро (Україна) складає 5390, 70 дол. США по курсу НБУ, а сума витрат, яка стала транспортною складовою митної вартості товару та зазначена у графі 20 ДМВ на 10437, 00 грн. (278 дол. США по курсу НБУ на дату виставлення рахунків та заяви на перевезення 06.02.2024 37,5544) менше, ніж зазначено у заявці на перевезення №10 від 06.02.2024 року.

Судом досліджені надані позивачем відповідачу документи на підтвердження витрат на транспортування імпортованого товару.

Згідно з умовами Договору на транспортне-експедиторське перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №205015-2, експедитор зобов`язувався, зокрема, здійснити організацію перевезення вантажу по маршруту: QINGDAO (Китай) порт GDANSK (Польща) - Дніпро (Україна), без вказівки щодо того, з якої саме залізничної станції на території Польщі товар буде відправлено в Україну.

Як передбачено наявною у матеріалах справи довідкою про транспортні витрати від 06.02.2024 № 0602/24 та рахунком на оплату №127, послуга зі «здійснення експедитором організації перевезення товару залізничним транспортом» (на виконання обов`язку «організувати перевезення вантажу»), може також включати послугу щодо доставки товару з Гданську (Польща) до залізничної станції Глівіце (Польща), оскільки послуга з організації перевезення залізничним транспортом включає в себе не тільки здійснення перевезення залізничним транспортом, а й ряд інших допоміжних послуг, в тому числі й доставку товару до станції відправлення задля подальшого перевезення товару залізничним транспортом до станції вивантаження на території України.

Відтак, вибір Експедитором станції відправлення в рамках здійснення організації перевезення вантажу залізничним транспортом, а так само доставка вантажу до зазначеної станції від погодженого сторонами в заявці порту характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, оскільки погоджена в заявці вартість послуг не ставилась в залежність від вибору Експедитором тієї чи іншої станції відправлення вантажу в рамках погодженого сторонами маршруту: Польща Україна.

Не знайшли свого об`єктивного відображення й твердження відповідача про те, що вартість послуги по доставці товару за маршрутом порт QINGDAO (Китай) порт GDANSK (Польща) - Дніпро (Україна) складає 5390, 70 дол. США, а сума витрат, яка стала транспортною складовою митної вартості товару та зазначена у графі 20 ДМВ на 10437, 00 грн. (278 дол. США по курсу НБУ на дату виставлення рахунків та заяви на перевезення 06.02.2024 37,5544) менша, ніж зазначено у заявці на перевезення № 10 від 06.02.2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг у заявці на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2024 №10 складає 5390,70 доларів США, включаючи ПДВ, в гривнях по безготівковому розрахунку по курсу НБУ.

Включення до вартості послуг податку на додану вартість свідчить про те, що зазначена комплексна ставка містить в собі також вартість послуг, місце поставки яких знаходиться на території України.

Відповідно до ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.

Також, заявка на перевезення не містить в собі дати, станом на яку визначається курс долара США в цілях перерахунку вартості послуг у гривневий евівалент. Аналіз положень укладеного позивачем з Експедитором договору на предмет цього митним органом не здійснювався. Відтак, визначення гривневого еквіваленту вартості витрат на транспортування товару зроблено митним органом в довільному порядку.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано обґрунтування підстав того, що розрахунок курсу долара США має здійснюватися саме на дату виставлення експедитором рахунків та заяви на перевезення, зокрема, станом на 06.02.2024 року.

Отже, позивач в первинній ЕМД надав до митного оформлення належне підтвердження вартості транспортної складової митної вартості товару, а відповідач в свою чергу не обґрунтував неможливості визначення транспортної складової митної вартості на підставі поданих позивачем документів.

Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 (далі Правила заповнення ДМВ), можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Отже, на думку суду, зазначений перелік документів не є вичерпним.

Для підтвердження транспортних витрат позивач надав Дніпровській митниці: рахунок від 06.02.2024 № 126; рахунок від 06.02.2024 № 127; коносамент UTRUST23120382; заявку на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2024 №10; залізничну накладну №31504628 від 18.02.2024.

Відтак, для підтвердження транспортних витрат позивачем було надано до оформлення транспортні перевізні документи та документи, що підтверджують вартість перевезення.

У наданих позивачем рахунках на перевезення зазначені реквізити сторін, сума та валюта платежу, реквізити договору перевезення, маршрут, номер контейнера.

Отже, ідентифікацію зазначених документів до конкретної поставки оцінюваних товарів можливо здійснити за реквізитами договору перевезення та номером контейнера.

Відтак, не відповідають дійсності твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що позивачем не підтверджена така складова митної вартості як витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав про те, що реквізити зазначеного в декларації країни відправлення коносамента не відповідають реквізитам поданого до оформлення коносамента, що стало однією із підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Суд відхиляє зазначені доводи митного органу, оскільки розбіжності в реквізиті коносамента самі по собі не спростовують заявлений позивачем рівень митної вартості товарів.

Також, відповідач відповідач не навів обґрунтування, як саме ця обставина впливає на коригування заявленої позивачем митної вартості товару.

Натомість, в поданих до оформлення документах (рахунках на оплату транспортно-експедиторських послуг) міститься номер контейнера, який відповідає тому, що зазначено в наданому до оформлення коносаменті.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA110050/2024/000035 від 06.03.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Судом встановлено, що Дніпровська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1 від 06.03.2024 року лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд також зазначає, що з наданої відповідачем до суду копії митної декларації ІМ40ДЕ №24UA110110000902U7 від 08.02.2024 року вбачається, що референтний товар постачався автомобільним транспортом через Волинську митницю, а не залізничним через Львівську митницю як у спірних правовідносинах. Крім того, референтний товар згідно з використаним митним органом джерелом інформації поставлявся в більшій кількості (1250 шт.), а його вартість за одиницю менша вартості одиниці товару в спірних правовідносинах. Отже, відповідачем при проведенні коригування митної вартості спірного товару позивача не враховано відмінностей як в умовах поставки референтних товарів, так і маршрутах їхпоставки.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1 від 06.03.2024 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №24UA110110000902U7 від 08.02.2024 року є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000035/1 від 06.03.2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 5, код ЄДРПОУ 20282472) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2024 року №UA110050/2024/000035/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 5, код ЄДРПОУ 20282472) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський