Рішення

від 11.07.2024 по справі 904/990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024м. ДніпроСправа № 904/990/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

позивача: Патан А.Р.,

відповідачів: не з`явилися,

дослідивши матеріали справи №904/990/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до Фізичної особи-підприємця Кукленка Миколи Володимировича,

до ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖУРАВЛИНКА"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 01.03.2024 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Кукленка Миколи Володимировича (далі відповідач-1) про стягнення 2.804.169,00 грн основної заборгованості, 202.155,83 грн пені, 525.781,62 грн штрафу та 266.877,80 грн сорока процентів річних.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 56.984,76 грн позивач просить суд покласти на відповідачів 1, 2 солідарно.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/990/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024.

Ухвалою від 08.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2024.

Через відділ документального забезпечення 27.03.2024 від позивача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 27.03.2024, у якому позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 01.04.2024 клопотання позивача про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через відділ документального забезпечення 03.04.2024 від позивача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 03.04.2024, про залучення співвідповідача, у якому позивач просив суд залучити до участі у справі Приватне сільськогосподарське підприємство «Журавлинка» в якості співвідповідача та з відповідачів існуючу заборгованість стягнути солідарно.

Ухвалою від 03.04.2024 заяву позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду, клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено, до участі у справі в якості співвідповідача залучено ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЖУРАВЛИНКА" (далі відповідач-2). Продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 01.05.2024.

Ухвалою від 01.05.2024 підготовче засідання відкладено до 16.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 30.04.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому представник відповідача-1 просив суд відкласти підготовче засідання на іншу дату через зайнятість в іншому судовому процесі за апеляційною скаргою відповідача-1.

Через відділ документального забезпечення 16.05.2024 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, однак у разі їх задоволення зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки.

Ухвалою від 16.05.2024 підготовче засідання відкладено до 13.06.2024.

Через відділ документального забезпечення 31.05.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд», про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 12.06.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 11.07.2024.

Щодо повідомлення відповідача-2 про судове провадження

Ухвалу від 03.04.2024 про залучення відповідача-2 до участі у справі в якості співвідповідача, з визначенням строку для подачі відзиву відповідач-2 отримав 26.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 29.04.2024 (арк. 166, том 1).

Правом на подачу відзиву відповідач-2 не скористався.

Варто відзначити, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

У судовому засіданні 11.07.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідачів у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що належним чином виконав укладений між ним та відповідачем-1 договір поставки, однак відповідач-1 не у повному обсязі розрахувався за отриманий від позивача товар.

Оскільки зобов`язання за укладеним з відповідачем-1 договором поставки забезпечені договором поруки позивач звернувся з позовом до відповідачів 1, 2 як до солідарних боржників.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 визнав факт укладання з позивачем договору поставки та специфікацій до нього, поставку товару і його часткову оплату.

Водночас, відповідач-1 наголосив на неправильності здійсненого позивачем розрахунку процентів річних та неустойки (штрафу, пені) посилаючись на положення п. п. 3.5, 3.6, 3.7 договору. Відповідач вважає, що оскільки договором передбачений чіткий порядок зарахування грошових коштів, а саме: в першу чергу здійснюється оплата товару поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній, то платежі мали враховуватися на погашення заборгованості у хронологічному порядку, починаючи з тієї, яка виникла у найдавніший період і до її повного погашення.

Заявлене відповідачем-1 клопотання про зменшення розміру неустойки останній обґрунтовує тим, що він (відповідач-1) придбав у позивача товар за договором поставки з метою належного виконання договору підряду. Проте за договором підряду з відповідачем-1 не були проведені розрахунки, що мало наслідком і невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань перед позивачем за договором поставки.

Відповідач-1 вказує, що здійснює заходи з метою отримання оплати за договором підряду та вважає, що нарахована позивачем до стягнення з відповідача пеня носить каральний характер, оскільки є надмірним тягарем для суб`єкта господарської діяльності, який під час дії воєнного стану співпрацює задля виконання завдань держави та забезпечення обороноздатності України. Відповідач-1 наголошує, що заявлена до стягнення сума пені становить більше, ніж 26% ціни позову. Також відповідач-1 просить суд врахувати відсутність збитків у позивача і зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача-1 на позовну заяву

Позивач не погодився з позицією відповідача-1, викладеною у відзиві останнього, та зауважив, що платіжні документи містили призначення платежів та вказівки на оплату конкретного рахунку, а тому позивач здійснював зарахування грошових коштів у відповідності до вказаних відповідачем-1 призначень платежів.

Більш того, позивач послався на підписаний з відповідачем-1 акт звірки, у якому відповідач-1 визнав правильність віднесення позивачем грошових коштів, сплачених відповідачем-1 за отриманий товар.

Проти зменшення неустойки позивач заперечує, оскільки правовідносини за договором підряду не стосуються позивача, а заборгованість за договором поставки виникла раніше, аніж заборгованість відповідача-1 за договором підряду.

Позивач акцентує увагу суду, що заявляючи клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені, відповдач-1 фактично визнає правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів річних.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару та його фактичної оплати; наявності/відсутності заборгованості за поставленим відповідачу-1 товаром; правомірності здійсненого відповдіачем-1 розрахунку пені, штрафу та процентів річних; наявності/відсутності підстав для зменшення пені та штрафу; обсягу відповідальності поручителя.

Суд встановив, що 13.04.2023 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем-1 (далі відповідач-1, покупець) був укладений договір поставки №АП-19-0347 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з узгодженими специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами, визначеними в специфікації. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються товари.

Ціна товару, що поставляється за договором, визначається і вказується сторонами на підставі специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять всі витрати, що несе постачальник при виготовленні та поставці товару. Постачальник має право прийняти рішення про зміну цін на товар, що поставляється, на свій розсуд з обов`язковим письмовим обґрунтуванням причин зміни ціни на товар (п. 3.1 договору).

Пунктом 10.1 закріплено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати складання договору.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 договору та закінчується 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного їх проведення між сторонами. У випадку, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на тих самих умовах. Цей договір вважається також таким, що втратив чинність у випадку укладення сторонами нового договору, який регулює аналогічні відносини сторін (п. 10.2 договору).

Між сторонами підписано ряд специфікацій до договору, а саме:

№АП-19-0347Сп1 від 13.04.2023 на суму 1.054.728,96 грн;

№АП-19-0347Сп2 від 26.04.2023 на суму 382.150,08 грн;

№АП-19-0347Сп3 від 22.05.2023 на суму 74.794,02 грн;

№АП-19-0347Сп4 від 25.05.2023, в редакції від 09.06.2023 на суму 701.298,00 грн;

№АП-19-0347Сп5 від 25.05.2023, в редакції від 09.06.2023 на суму 280.411,20 грн;

№АП-19-0347Сп6 від 09.06.2023 на суму 76.556,16 грн;

№АП-19-0347Сп7 від 11.07.2023 на суму 125.748,48 грн;

№АП-19-0347Сп8 від 15.08.2023 на суму 294.642,90 грн;

№АП-19-0347Сп9 від 15.08.2023 на суму 99.249,00 грн;

№АП-19-0347Сп10 від 15.08.2023 на суму 24.096,90 грн;

№АП-19-0347Сп11 від 15.08.2023 на суму 138.934,08 грн;

№АП-19-0347Сп12 від 15.08.2023 на суму 199.422,00 грн;

№АП-19-0347Сп13 від 22.09.2023 на суму 53.179,20 грн.

Поставка товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними, а саме:

№АП-19-02385 від 19.04.2023 на суму 1.054.728,96 грн;

№АП-19-02978 від 27.04.2023 на суму 183.726,00 грн;

№АП-19-03252 від 03.05.2023 на суму 198.424,08 грн;

№АП-19-04743 від 29.05.2023 на суму 74.794,02 грн;

№АП-19-04745 від 29.05.2023 на суму 345.973,68 грн;

№АП-19-05714 від 12.06.2023 на суму 345.342,32 грн;

№АП-19-05716 від 13.06.2023 на суму 149.552,64 грн;

№АП-19-05024 від 01.06.2023 на суму 130.858,56 грн;

№АП-19-05715 від 13.06.2023 на суму 76.556,16 грн;

№АП-19-07006 від 12.07.2023 на суму 125.748,48 грн;

№АП-19-07847 від 18.08.2023 на суму 294.642,90 грн;

№АП-19-07770 від 16.08.2023 на суму 99.249,00 грн;

№АП-19-07768 від 16.08.2023 на суму 24.096,90 грн;

№АП-19-07769 від 16.08.2023 на суму 199.422,00 грн;

№АП-19-09140 від 22.09.2023 на суму 53.179,20 грн;

№АП-19-07849 від 18.08.2023 на суму 138.934,08 грн.

Позивач виставив відповідачу-1 для оплати товару рахунки, а саме:

№АП-19-30292 від 22.09.2023 на суму 53.179,20 грн;

№АП-19-01730 від 13.04.2023 на суму 1.054.728,96 грн;

№АП-19-02320 від 26.04.2023 на суму 382.150,08 грн;

№АП-19-26719 від 22.09.2023 на суму 74.794,02 грн;

№АП-19-26969 від 25.09.2023 на суму 701.298,00 грн;

№АП-19-26970 від 25.05.2023 на суму 280.411,20 грн;

№АП-19-27716 від 09.06.2023 на суму 76.556,16 грн;

№АП-19-28695 від 11.07.2023 на суму 125.748,48 грн;

№АП-19-29301 від 15.08.2023 на суму 294.642,90 грн;

№АП-19-29302 від 15.08.2023 на суму 99.249,00 грн;

№АП-19-29303 від 15.08.2023 на суму 24.096,90 грн;

№АП-19-29305 від 15.08.2023 на суму 138.934,08 грн;

№АП-19-29307 від 15.08.2023 на суму 199.422,00 грн.

Матеріали справи містять комерційні повідомлення про зарахування коштів, а саме:

№73 від 17.04.2023 на суму 210.945,79 грн;

№82 від 27.04.2023 на суму 36.745,20 грн;

№84 від 01.05.2023 на суму 39.684,60 грн;

№111 від 26.05.2023 на суму 7.479,40 грн;

№113 від 26.05.2023 на суму 28.041,12 грн;

№112 від 26.05.2023 на суму 70.129,80 грн;

№144 від 12.06.2023 на суму 15.311,23 грн;

№143 від 12.06.2023 на суму 28.041,12 грн;

№142 від 12.06.2023 на суму 70.129,80 грн;

№145 від 19.06.2023 на суму 6.900,00 грн;

№146 від 21.06.2023 на суму 579,40 грн;

№170 від 17.07.2023 на суму 25.149,70 грн;

№194 від 18.08.2023 на суму 29.464,29 грн;

№227 від 18.09.2023 на суму 29.464,29 грн;

№228 від 22.09.2023 на суму 10.635,84 грн;

№323 від 31.10.2023 на суму 39.884,40 грн;

№325 від 31.10.2023 на суму 4.819,38 грн;

№324 від 31.10.2023 на суму 27.786,82 грн;

№326 від 31.10.2023 на суму 19.849,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 19.12.2023 за вих.№129, у якій позивач повідомив відповідача-1, що його заборгованість за договором становить 2.804.169,00 грн. В якості доказів направлення вимоги на адресу відповідача-1 позивач надав суду опис вкладення у цінний лист від 19.12.2023, накладну №0216015262080 від 19.12.2023 та фіскальний чек від 19.12.2023.

28.12.2023 між позивачем (далі позивач, постачальник, кредитор), відповідачем-1 (далі відповідач-1, покупець, боржник) та відповідачем-2 (далі відповідач-2, поручитель) був укладений договір поруки №АП-23-0056 (далі договір поруки), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов`язань перед кредитором за договором поставки та додатками (специфікаціями) до нього, які укладені між кредитором і боржником у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат.

Порука за цим договором припиняється з припиненням зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання не звернеться з вимогою до поручителя (п. 6.1 договору поруки).

Позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою від 14.03.2024 за вих.№14, у якій вимагав оплату основного боргу у загальному розмірі 2.804.169,00 грн. До справи позивачем долучено докази направлення вимоги по договору поруки №АП-23-0056 від 28.12.2023, а саме лист з описом вкладень від 14.03.2024, накладну №0216015315760 від 14.03.2024 та фіскальний чек від 14.03.2024.

Позивач долучив до справи Акт звірки взаємних розрахунків за 2023 рік, який з боку відповідача-1 був особисто підписаний відповідачем-1 і даний акт звірки свідчить про те, що станом на 31.12.2023 заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 2.804.169,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 2.804.169,00 грн основної заборгованості, 202.155,83 грн пені, 525.781,62 грн штрафу та 266.877,80 грн сорока процентів річних.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Сторони визнають факт укладення договору, поставки товару та часткової його оплати відповідачем-1.

Суд також встановив, що поставка товару підтверджується долученими до справи видатковими накладними.

Часткова оплата товару підтверджується долученими до справи комерційними повідомленнями про зарахування коштів.

Надаючи оцінку долученому до справи Акту звірки взаємних розрахунків за 2023 рік, згідно із яким станом на 31.12.2023 заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 2.804.169,00 грн, суд зауважує таке.

Суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у cправі №902/613/22, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 викладено правову позицію, згідно із якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Зрештою, акт звірки складений між сторонами станом на 31.12.2023 суд визнає належним доказом у справі, оскільки вказаний акт підписаний представником позивача та безпосередньо відповідачем-1, сума заборгованості підтверджена первинними документами.

Більш того, відповідач-1 у відзиві визнає, що суму основної заборгованості погасив лише частково. Заперечень щодо суми основної заборгованості відповідач-1 у відзиві не висловляє.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовна вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2.804.169,00 грн основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.5 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного договору та умов специфікацій до договору) і оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У разі прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 3 даного договору та відповідними специфікаціями до договору більше, ніж 10 (десять) днів, винна сторона сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни відповідної специфікації, по якій відбулося порушення строків сплати (п. 8.6 договору).

За неналежне виконання відповідачем обов`язку своєчасно оплатити отриманий від позивача товар, останній нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.12.2023 до 26.02.2024 у загальному розмірі 202.155,83 грн і штраф у загальному розмірі 525.781,62 грн.

Відповідач-1 не погодився з розрахунком, зокрема, неустойки посилаючись на положення п. п. 3.5, 3.6, 3.7 договору, оскільки вважає, що договором передбачений чіткий порядок зарахування грошових коштів, а тому в першу чергу здійснюється оплата товару поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній, отже платежі мали враховуватися на погашення заборгованості у хронологічному порядку, починаючи з тієї, яка виникла у найдавніший період і до її повного погашення.

Сума договору складає суму всіх видаткових накладних за цим договором, на підставі яких здійснювалося постачання товару на виконання умов договору (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 3.7 договору оплата товару здійснюється покупцем в такому порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній (видаткової та/або товарно-транспортної).

Пунктом 3.5 договору закріплено, що при здійсненні оплати покупець в призначенні платежу вказує номер договору і специфікації, по якій проводиться така оплата. Якщо відсутні такі вказівки, постачальник відносить платіж на погашення існуючої дебіторської заборгованості. У разі її відсутності, постачальник розподіляє ці кошти між раніше підписаними специфікаціями.

Надаючи правову оцінку положенням п. п. 3.5-3.7 договору у сукупності суд доходить таких висновків, що здійснюючи оплату товару відповідач-1 має вказувати у призначенні платежу номер договору та специфікації, однак лише у разі відсутності такої інформації позивач відносить платіж на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

Як встановив суд, часткову оплату за отриманий від позивача товар відповідач-1 вносив у період з 17.04.2023 до 31.10.2023, а отже до спірних взаємовідносин сторін має застосовуватися Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 за №163, в редакції від 29.07.2022 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) дату складання і номер;

2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

3) найменування надавача платіжних послуг платника;

4) суму цифрами та словами;

5) призначення платежу;

6) підпис(и) платника;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Відповідно до п. 41 Інструкції платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

З огляду положення договору та Інструкції суд зауважує, що реквізит платіжної інструкції «призначення платежу» в обов`язковому порядку заповнює саме відповідач-1, як платник.

Як встановив суд, відповідач-1 виконав обов`язок, визначений договором та Інструкцією і в платіжних документах вказав номери та дати рахунків, які ним (відповідачем-1) частково оплачувалися.

Суд акцентує увагу, що позивачем правомірного взято до уваги вказівки щодо визначеного відповідачем-1 призначень платежів, які містяться у платіжних документах про часткову оплату товару.

Суд також погоджується з позицією позивача, що підписуючи акт звірки взаєморозрахунків відповідач-1 визнав правильність черговості зарахування позивачем грошових коштів внесених відповідачем-1 на погашення заборгованості за договором.

Суд встановив, що складений між позивачем та відповідачем-1 акт звірки взаєморозрахунків містить інформацію про зарахування конкретної оплати відповідача-1 в рахунок погашення заборгованості за певною поставкою, тобто на момент підписання вказаного акта звірки відповідач-1 міг узгоджувати з позивачем правильність черговості зарахування внесених ним грошових коштів на погашення існуючої заборгованості, однак такого не вчинив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи предмет спору, наявні матеріали справи, визначений позивачем спірний період, вказані відповідачем-1 призначення платежів, суд доходить висновку, що відповідачем-1 не доведено підстав для зарахування здійснених ним (відповідачем-1) оплат «у рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше та існувала на час здійснення оплати».

Суд перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу і дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача 202.155,83 грн пені і 525.781,62 грн штрафу є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача-1 про зменшення розміру штрафних санкцій

Відповідач-1 у своєму клопотанні зазначає, що він (відповідач-1) придбав у позивача товар за договором поставки з метою належного виконання договору підряду. Проте за договором підряду з відповідачем-1 не були проведені розрахунки, що мало наслідком і невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань перед позивачем за договором поставки.

Відповідач-1 вказує, що здійснює заходи з метою отримання оплати за договором підряду та вважає, що нарахована позивачем до стягнення з відповідача пеня носить каральний характер, оскільки є надмірним тягарем для суб`єкта господарської діяльності, який під час дії воєнного стану співпрацює задля виконання завдань держави та забезпечення обороноздатності України. Відповідач-1 наголошує, що заявлена до стягнення сума пені становить більше, ніж 26% ціни позову. Також відповідач-1 просить суд врахувати відсутність збитків у позивача і зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Сторони визнали факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару на загальну суму 3 505 210.98 грн, факт оплати на суму 701 041,98 грн та заборгованість у розмірі 2 804 169,00 грн. Вказане підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2023.

Тобто, відповідач-1 оплатив товар лише на 20%, в той час як отримав від позивача товар у період з 19.04.2023 до 18.08.2023.

Суд вбачає, що тривале невиконання грошового зобов`язання з боку відповідача-1 має негативний характер і для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань, а тому висновок відповідача-1, що саме нарахована позивачем неустойка носить караючий характер судом відхиляється як необґрунтований.

Сам відповідач-1 при обґрунтуванні клопотання про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу) повідомив суд, що є кредитором на суму 16.321.030,82 грн і саме наявність вказаної заборгованості перед відповідачем-1 перешкоджає останньому належним чином виконати зобов`язання за договором укладеним з позивачем.

Надана відповідачем-1 інформація може свідчити не лише про непростий майновий стан відповідача-1, однак і про подальше невиконання грошового зобов`язання перед позивачем, що в свою чергу може мати наслідком збитки і у позивача.

Слушним є зауваження позивача, що заборгованість перед відповідачем-1 за іншими договорами, укладеними не з позивачем не стосується боргових зобов`язань відповідача-1 перед позивачем, не є підставою звільнення відповідача-1 від відповідальності та/або підставою пом`якшення відповідальності відповідача-1 перед позивачем.

Більш того, заборгованість перед відповідачем-1 за іншими договорами, укладеними не з позивачем почала накопичуватися ще до виникнення заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

Проаналізувавши позицію відповідача-1, суд не вбачає наявності істотних обставин, які перешкоджали відповідачу-1 належним чином виконати взяті перед позивачем зобов`язання з оплати отриманого товару.

Варто наголосити і на тому, що відсутність (недоведеність існування) у позивача збитків не є безумовною підставою для зменшення заявленої неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача-1 у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із веденням у крані воєнного стану).

Зважаючи на те, що відповідач-1 в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню неустойка у повному обсязі, а саме 202.155,83 грн пені та 525.781,62 грн штрафу.

Щодо вимог про стягнення процентів річних

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.7 договору сторони підтвердили, що дійшли згоди змінити розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача проценти річні за загальний період з 02.12.2023 до 26.02.2024 на загальну суму 266.877,80 грн.

Відповідач вважає, що позивач розрахунок процентів річних провів з порушенням положень п. п. 3.5-3.7 договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд надав правову оцінку положенням п. п. 3.5-3.7 договору та встановив дотримання позивачем правил черговості погашення заборгованості у відповідності до визначених відповідачем-1 призначень платежів, які вказані відповідачем-1 у платіжних документах.

Господарський суд перевірив розрахунок процентів річних, здійснений позивачем і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо солідарної відповідальності відповідачів 1, 2

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Суд встановив, що відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат.

Згідно з п. 1.3 договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Тобто, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками та солідарно відповідають перед позивачем за належне виконання договору поставки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

В даному випадку позивач правомірно скористався своїм правом стягнути заборгованість зі сплати суми основного боргу, пені, штрафу та процентів річних солідарно з боржника (відповідача-1) та з поручителя (відповідача-2).

Судові витрати

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново.

Якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц (61-3982св20), від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 25.09.2018 у справі №904/5580/16, від 13.07.2020 у справі №476/489/17 (провадження №61-39866 св 18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на відповідачів 1 та 2 у рівних частинах (28.492,38 грн на кожного).

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Солідарно стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукленка Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖУРАВЛИНКА" (Україна, 51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул. Котеджна (колишня Котовського), будинок 47а-1-33, квартира 8; ідентифікаційний код 38359098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15; ідентифікаційний код 30262667) 2.804.169,00 грн (два мільйони вісімсот чотири тисячі сто шістдесят дев`ять грн 00 к.) основної заборгованості, 202.155,83 грн (двісті дві тисячі сто п`ятдесят п`ять грн 83 к.) пені, 525.781,62 грн (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят одну грн 62 к.) штрафу, 266.877,80 грн (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят сім грн 80 к.) сорока процентів річних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукленка Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15; ідентифікаційний код 30262667) 28.492,38 грн (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дві грн 38 к.) судового збору.

Стягнути з ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖУРАВЛИНКА" (Україна, 51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул. Котеджна, будинок 47а-1-33, квартира 8; ідентифікаційний код 38359098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15; ідентифікаційний код 30262667) 28.492,38 грн (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дві грн 38 к.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 11.07.2024.

Суддя С.А. Дупляк