ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2024м. ДніпроСправа № 904/2118/24Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2118/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК "Максімед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекарь"
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК "Максімед" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.05.2024 за вих. №120/05-5/24 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекарь" (далі - відповідач) про стягнення 50.124,85 грн, з яких: 22.895,88 грн основної заборгованості, 19.027,25 пені, 1.376,75 грн трьох процентів річних, 6.824,97 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2118/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024.
Ухвалою від 17.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно з інформацією, яка міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 17.05.2024 у справі №904/2118/24 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптекарь" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 17.05.24 о 15:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Березинська, будинок 14, квартира 40, за трек-номером 0600267337028.
Відповідно до інформації з сайту Укрпошта зазначена кореспонденція була вручена відповідачу особисто 24.05.2024.
Через відділ документального забезпечення 30.05.2024 від відповідача надійшов відзив за вих.№7095 від 24.05.2024, у якому відповідач просить провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 22.895,88 грн закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору. Розглянути позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат з урахуванням доводів, викладених у цьому відзиві.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 64/79А/07/19 від 30.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві зазначає, що вартість поставленого, але несплаченого відповідачем товару на загальну суму 22.895,88 грн була сплачена 17.04.2024 згідно із платіжною інструкцією №122027, а тому відповідач вважає, що провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 22.895,88 грн підлягає закриттю.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 19.027,25 грн відповідач просить суд звернути увагу на те, що позивач мав право нарахувати відповідачу пеню, передбачену п. 8.6 договору, по 30.12.2023. Нарахування пені в період з 31.12.2023 по 24.03.2024 здійснено позивачем з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим заявлені в цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також відповідач звертає увагу на те, що зі змісту листа Верховного суду України від 03.04.1997 №62-97р слідує, що якщо право на нарахування інфляційних втрат виникає у кредитора до 15 числа місяця включно, то сума боргу підлягає індексації у цьому місяці. Якщо ж право на нарахування інфляційних витрат виникає з 16 по 31 число місяця, то їх нарахування починається з наступного місяця.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та математичного розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань за договором, доданого до неї, право на нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною №588 від 17.01.2022 на суму 5.313,76 грн, виникло у позивача з 22.02.2022, тобто нарахування на цю суму боргу інфляційних втрат повинно було здійснюватися останнім з урахуванням індексів інфляції за березень 2022 року - лютий 2024 року.
Водночас, при розрахунку сум інфляційних втрат за вищевказаною видатковою накладною, останні були нараховані позивачем за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року із застосуванням загального індексу інфляції 1,32253088 замість правильного 1,30170362, тобто розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем невірно.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що 30.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК "Максімед" (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптекарь" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №64/79А/07/19 (далі - договір).
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві товари (надалі - товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на підставі специфікацій постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).
Покупець здійснює оплату поставки на умовах відстрочення платежу на 35 календарних днів з моменту здійснення поставки, згідно умов цього договору. У разі, якщо день оплати є неробочим або вихідним днем покупець зобов`язаний здійснити оплату поставки у наступний робочий день, що настає за неробочим або вихідним днем (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця.
Для зручності розрахунків сторони кожного першого числа місяця проводять звірку взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків, на умовах зазначених у п.4.1 (п. 4.4. договору).
Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п. 4.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.
Цей договір є безстроковим, діє на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту підписання його сторонами (п.10.1 договору).
На виконання умов договору, відповідач отримав від позивача товар (вироби медичного призначення), що підтверджується видатковими накладеними, а саме (арк. 22-30, том 1):
- видаткова накладна за № 11953 від 09.08.2021 на суму 822,24 грн;
- видаткова накладна за № 11954 від 09.08.2021 на суму 849,02 грн;
- видаткова накладна за № 129 від 05.01.2022 на суму 2.606,56 грн;
- видаткова накладна за № 206 від 06.01.2022 на суму 5.318,02 грн;
- видаткова накладна за № 256 від 10.01.2022 на суму 963,47 грн;
- видаткова накладна за № 588 від 17.01.2022 на суму 5.313,76 грн;
- видаткова накладна за № 589 від 17.01.2022 на суму 86,60 грн;
- видаткова накладна за № 1028 від 24.01.2022 на суму 7.864,82 грн;
- видаткова накладна за № 1396 від 28.01.2022 на суму 7.959,45 грн;
Відповідачем була здійснена часткова оплата, що підтверджується платіжною інструкцією №nn238984 від 14.02.2022 на суму 8.888,06 грн (арк. 58, том 1).
Несплаченою залишилась сума у розмірі 22.895,88 грн.
31.01.2024 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.01.2024, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.01.2024 становить 22.895,88 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 22.895,88 грн основної заборгованості, 19.027,25 пені, 1.376,75 грн трьох процентів річних, 6.824,97 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Порядок оплати товару врегульовано розділом 4 договору.
Покупець здійснює оплату поставки на умовах відстрочення платежу на 35 календарних днів з моменту здійснення поставки, згідно умов цього договору. У разі, якщо день оплати є неробочим або вихідним днем покупець зобов`язаний здійснити оплату поставки у наступний робочий день, що настає за неробочим або вихідним днем (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця.
Для зручності розрахунків сторони кожного першого числа місяця проводять звірку взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків, на умовах зазначених у п.4.1 (п. 4.4. договору).
На виконання умов договору, відповідач отримав від позивача товар (вироби медичного призначення), що підтверджується видатковими накладеними, а саме (арк. 22-30, том 1):
- видаткова накладна за № 11953 від 09.08.2021 на суму 822,24 грн;
- видаткова накладна за № 11954 від 09.08.2021 на суму 849,02 грн;
- видаткова накладна за № 129 від 05.01.2022 на суму 2.606,56 грн;
- видаткова накладна за № 206 від 06.01.2022 на суму 5.318,02 грн;
- видаткова накладна за № 256 від 10.01.2022 на суму 963,47 грн;
- видаткова накладна за № 588 від 17.01.2022 на суму 5.313,76 грн;
- видаткова накладна за № 589 від 17.01.2022 на суму 86,60 грн;
- видаткова накладна за № 1028 від 24.01.2022 на суму 7.864,82 грн;
- видаткова накладна за № 1396 від 28.01.2022 на суму 7.959,45 грн;
Відповідачем була здійснена часткова оплата, що підтверджується платіжною інструкцією №nn238984 від 14.02.2022 на суму 8.888,06 грн (арк. 58, том 1).
Несплаченою залишилась сума у розмірі 22.895,88 грн.
31.01.2024 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.01.2024, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.01.2024 становить 22.895,88 грн.
Відповідач у відзиві зазначає, що вартість поставленого, але несплаченого відповідачем товару на загальну суму 22.895,88 грн була оплачена 17.04.2024 згідно із платіжною інструкцією №122027, а тому відповідач вважає, що провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 22.895,88 грн підлягає закриттю.
Судом встановлено, що погашення спірної заборгованості на суму 22.895,88 грн відбулося до подачі позову (17.04.2024 згідно із платіжною інструкцією №122027), а позов позивачем було подано 10.05.2024 (відповідно до поштової накладної на конверті арк. 74, том 1).
З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому наявні підстави для відмови в частині позовних вимог на суму 22.895,88 грн основної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п. 4.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено:
- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;
- розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.
В подальшому Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.
Таким чином правомірним є нарахування пені за строк, який перевищує шестимісячний (визначений ч. 6 ст. 232 ГК України).
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 15.02.2022 до 24.03.2024 (по кожній видатковій накладній окремо) на загальну суму 19.027,25 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, однак вимогу щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 19.027,25 грн заперечив, оскільки вважає, що позивач мав право нарахувати відповідачу пеню, передбачену п. 8.6 договору, по 30.12.2023. Нарахування пені в період з 31.12.2023 по 24.03.2024 здійснено позивачем з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим заявлені в цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд встановив, що строки, визначені статтею 232 ГК України були саме продовжені на строк дії такого карантину (а не зупинені).
Таким чином, строк нарахування позивачем пені закінчився 30.06.2023, оскільки карантинні заходи діяли саме до 30.06.2023.
Суд здійснив власний перерахунок пені за період з 15.02.2022 по 30.06.2023 (по кожній видатковій накладній окремо) і розмір такої пені за ним складає 12.693,67 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В частині вимог про стягнення 6.333,58 грн пені слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 15.02.2022 до 24.03.2024 на загальну суму 1.376,75 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до березня 2024 року на загальну суму 6.824,97 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем та визнав його арифметично вірним та таким, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1.376,75 грн.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, враховуючи вказане вище, а також визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, господарський суд, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, встановив, що розмір інфляційних втрат за ним складає 6.858,81 грн, який є більшим ніж визначено позивачем.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме розмір, визначений позивачем, підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 6.824,97 грн.
З урахуванням обставин встановлених судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.376,75 грн трьох процентів річних та 6.824,97 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекарь" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Березинська, будинок 14, квартира 40; ідентифікаційний код 34183689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК "Максімед" (20001, Черкаська область, Уманський район, місто Христинівка, вул. Європейська, будинок 12; ідентифікаційний код 35998046) 12.693,67 грн (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто три грн 67 к.) пені, 1.376,75 грн (одну тисячу триста сімдесят шість грн 75 к.) трьох процентів річних, 6.824,97 грн (шість тисяч вісімсот двадцять чотири грн 97 к.) інфляційних втрат, 1.262,37 грн (одну тисячу двісті шістдесят дві грн 37 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 22.895,88 грн основної заборгованості та 6.333,58 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120320460 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні