Рішення

від 04.07.2024 по справі 908/1009/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 Справа № 908/1009/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС», (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7А), керівник ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про звільнення приміщення шляхом виселення

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Золотько О.І., на підставі довіреності № 01 від 03.01.2024, наказу № 86-к/тр від 13.07.2023, посадової інструкції;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

05.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 04.04.2024, (вх. № 1102/08-07/24 від 05.04.2024) Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС», м. Запоріжжя про звільнення нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» з нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 справу № 908/1009/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1009/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/42/24, до участі у справі № 908/1009/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, підготовче засідання призначено на 29.04.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1009/24 до 09.07.2024 та відкладено підготовче засідання на 21.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1009/24 та призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2024.

В судове засідання 04.07.2024 з`явився представники позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Відповідач та третя особа в жодне судове засідання у справі № 908/1009/24 не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляли. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1009/24 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи № 908/1009/24 повідомлялася належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися на адресу реєстрації третьої особи та не повернулися до суду без вручення адресату.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 39232248) є: 69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1009/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 04.07.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 04.07.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 530, 626, 627, 629, 631 ЦК України, ст. 136 ГК України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 07.04.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Міським комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» укладено договір оренди нерухомого майна № 249/6, за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м. у будинку № 34 по вул. Воронезькій у м. Запоріжжя у складі приміщення № 176 площею 38,0 кв.м. та приміщення № 177 площею 181,30 кв.м. для розміщення перукарні. Згідно з п. 11.1 договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців, з 07.04.2016 до 07.03.2019. На даний час Баланостутримувачем спірного майна є КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». Умовами п. 11.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Пунктом 5.15 договору встановлено, що у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Остання оцінка орендованого майна проводилась у 2015 році. На підставі п. 11.9 договору дія цього договору припиняється внаслідок: - закінчення терміну, на який його було укладено; - невнесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд. Таким чином, договір оренди № 249/6 від 07.04.2016 припинено з 07.03.2019. Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання. Згідно із п. 2.5 договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Третя особа письмових пояснень по суті спору суду також не надала.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

07.04.2016 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець, третя особа у справі), Міським комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» (Баланосутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди нерухомого майна № 249/6 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради № 316р від 07.12.2015 Орендодавець, Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежитлові приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м. у будинку № 34 по вул. Воронезькій у м. Запоріжжя, у складі: приміщення № 176 площею 38,0 кв.м. та приміщення № 177 площею 181,30 кв.м., що перебуває на балансі Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про вартість 598755,00 грн. без ПДВ станом на 31.12.2015.

Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення перукарні. (п. 1.2 Договору)

На підставі п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 07.04.2016, відповідно до якого Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради і Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» передали, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» прийняло комунальне майно нежитлові приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м. у будинку № 34 по вул. Воронезькій у м. Запоріжжя, у складі: приміщення № 176 площею 38,0 кв.м. та приміщення № 177 площею 181,30 кв.м., що перебуває на балансі Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про вартість 598755,00 грн. без ПДВ станом на 31.12.2015.

Додатковою угодою від 10.11.2016 до Договору оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 сторони дійшли згоди замінити сторону в Договорі, а саме - замінити Балансоутримувача з Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 439/9 від 21.09.2018 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради» вирішено вилучити з господарського відання Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради та передати в господарське відання Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» майно комунальної власності згідно з додатками до цього рішення.

Відповідно до пункту 709 Додатку № 1 до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 439/9 від 21.09.2018 в господарське відання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» передано, зокрема, приміщення № 176, 177 першого поверху (літ. А-9), інвентарний номер 11618-8/ВР 6, по вул. Воронезька, 34 в м. Запоріжжя, площею 219,30 кв.м.

Таким чином, на час вирішення спору у даній справі судом, Баланостутримувачем спірного майна, переданого в оренду відповідачу, є КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (позивач у справі).

Пунктом 11.1 Договору сторони обумовили, що Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, з 07.04.2016 до 07.03.2019.

Умовами п. 11.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Пунктом 5.15 Договору встановлено, що у разі, якщо на момент продовження дії Договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження Договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Остання оцінка орендованого майна проводилась у 2015 році.

Відповідачем цей факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Пунктом 11.9 Договору встановлено, що дія цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

За таких обставин, приймаючи до уваги умови п., п. 5.15 і 11.7 Договору, Договір оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 припинено з 07.03.2019.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Згідно із п. 2.5 Договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

Відповідно до умов п. 5.12 Договору у разі припинення, дострокового розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

В п. 9.1 Договору сторонами визначено, що Балансоутримувач має право вимагати від Орендаря виконання обов`язків, які передбачені цим Договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем).

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час орендоване приміщення у встановленому порядку Орендарем ні Орендодавцю, ні Балансоутримувачу не передано, приміщення за призначенням не використовується, що призводить до погіршення його стану для подальшого використання та зростанню заборгованості по орендній платі.

Зазначені обставини підтверджується Актом обстеження від 14.08.2023 нежитлового приміщення, складеного працівниками КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». (наявний в матеріалах справи)

Відповідачем цей факт не оспорюється.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» про звільнення нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» із нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що в силу умов п., п. 5.15, 11.1, 11.7 Договору строк його дії припинився 07.03.2019. В порушення умов Договору оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 відповідач орендоване майно у встановлений Договором строк та у встановленому порядку не повернув.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Відтак, до Договору оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На час укладання Договору оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, частина 2 статті 17 якого передбачала, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

У частині першій статті 284 ГК України визначені істотні умови договору оренди, однією з яких, зокрема, є строк, на який укладається договір оренди.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він діє з 07.04.2016 до 07.03.2019 строком на 2 роки 11 місяців.

При цьому, умовами п. 11.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

В свою чергу, пунктом 5.15 Договору встановлено, що у разі, якщо на момент продовження дії Договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження Договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, остання оцінка спірного орендованого майна проводилась станом на 31.12.2015.

Доказів проведення більш пізнішої оцінки орендованого майна суду не надано.

Відповідно до п. 11.9 договору дія цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

За таких обставин, приймаючи до уваги умови п., п. 5.15 і 11.7 Договору, суд погоджується з доводами позивача, що Договір оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 припинено з 07.03.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 785 ЦК України, за змістом якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного сторонами Договору оренди нерухомого майна № 249/6 від 07.04.2016 у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Згідно із п. 2.5 Договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

Відповідно до умов п. 5.12 Договору у разі припинення, дострокового розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 №145/2047/16-ц).

Приписи статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про звільнення спірного майна шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» з нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вище наведене, позов задовольняється судом повністю.

Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Приймаючи до уваги викладені норми Закону України «Про судовий збір», а також з огляду на обставини подання Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС» через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 2 422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8). Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5349 від 26.03.2024 на сумі 3 028,00 грн.

Отже переплата судового збору становить 605,60 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи приписи зазначених норм закону, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання позивача про повернення зайво сплаченої суми судового збору суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України за відповідною ухвалою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» переплаченої суми судового збору в розмірі 605,60 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача у даній справі, оскільки спір доведено до суду саме з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС», м. Запоріжжя про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення задовольнити повністю.

2. Звільнити нежитлове приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС», (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7А, ідентифікаційний код юридичної особи 39232248) з нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., у складі: приміщень № 176 та № 177 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 34 на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ ПЛЮС», (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 7А, ідентифікаційний код юридичної особи 39232248) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.

4. Повернути Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) з Державного бюджету України переплачену при поданні позовної заяви платіжною інструкцією № 5349 від 26.03.2024 суму судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 11» липня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.