Рішення

від 24.06.2024 по справі 908/3877/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/13/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 Справа № 908/3877/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/3877/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СДУ (вул. Симиренко, буд. 36, корп..Б, офіс 312, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код 39877562)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964),

про стягнення 2257762,17 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СДУ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про:

- стягнення основного боргу в сумі 49920,00 грн., трьох процентів річних у сумі 521,08 грн., інфляційних витрат у сумі 1357,82 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10347 від 09.06.2021;

- стягнення основного боргу в сумі 948000,00 грн., трьох процентів річних у сумі 3895,89 грн., інфляційних витрат у сумі 7584,00 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10540 від 04.08.2021;

- стягнення основного боргу в сумі 1244040,00 грн., трьох процентів річних у сумі 2435,51 грн., інфляційних витрат у сумі 7,87 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10595 від 25.08.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договорами поставки товару, укладеними між сторонами, щодо оплати товару у встановлений в Договорах строк. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. На час звернення з позовом до суду, сума основного боргу по договорами склала 2257762,17грн. За прострочення виконання грошового зобов`язавння відповідачу нараховано 3% річних та інфляція. Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3877/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/13/22. Підготовче судове засідання призначено на 02.02.2022.

01.02.2022 на адресу суду від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом надійшов відзив на позовну заяву (від 28.01.2022 № 28-23/2169), у якому відповідач просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю СДУ в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що: за договором поставки товару № 53-121-08-21-10347 від 09.06.2021 ТОВ «СДУ» не надано належних доказів, які підтверджують виникнення обов`язку ВП ЗАЕС зі сплати суми ПДВ по договору; за договором поставки товару № 53-121-08-21-10540 від 04.08.2021 позивачем не надано належних доказів в частині надання податкових накладних на суму 158000,00 грн до ВП ЗАЕС та докази, які підтверджують виникнення у останнього обов`язку зі сплати ПДВ по договору; за договором поставки товару № 53-121-08-21-10595 від 25.08.2021, вимог від Постачальника про сплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ (207 340, 00 грн) ВП ЗАЕС не отримував, а тому згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України та умовами договору, граничний строк виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ, не настав. Зобов`язання Покупця із сплати частини поставленого товару у розмірі ПДВ не є простроченим. Також відповідач вказує на те, що включення до бази нарахування трьох процентів річних сум податку на додану вартість (8 320,00 грн + 158 000,00 грн + 207 340,00 грн), нарахованих на вартість товару з ПДВ, є необгрунтованим, таким що суперечить правовій природі процентів, передбачених статтями 536 та 625 ЦК України. Законодавством України не передбачена індексація суми податку на додану вартість, а зміна ставок оподаткування з урахуванням індексів споживчих цін відбувається шляхом зміни абсолютного значення такої ставки за рішенням Верховної Ради України. Таким чином, розрахунок 3 % відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням сум податку на додану вартість за Договорами є необґрунтованим. Просить суд в позові відмовити.

У судовому засіданні 02.02.2022 суд оголосив про закриття підготовчого провадження у справі № 908/3877/21, розпочав розгляд справи по суті 02.02.2022, заслухав вступне слово позивача та відповідача, та оголосив перерву до 14.03.2022.

Ухвалою суду від 10.03.2022, у зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, відкладено розгляд справи, дата та час судового засідання не визначена.

Ухвалою суду від 30.06.2022 призначено судове засідання на 22.08.2022.

11.07.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про залучення доказів № 28-23/9961 від 08.07.2022, у якій останній повідомляє про оплату основного боргу в сумі 49920,00 грн. за договором № 99(2)21УК/53-121-08-21-10347 від 09.06.2021 та в сумі 650080,00 грн. за договором № 179(3)21УК/53-121-01-21-10540 від 04.08.2021. Просить суд закрити провадження у даній справі на суму 700000,00 грн., відмовити ТОВ СДУ в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати у справі покласти на ТОВ СДУ.

Ухвалою суду від 22.08.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.09.2022, визначено здійснювати розгляд справи № 908/3877/21 в судовому засіданні 21.09.2022 з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

12.09.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній повідомляє, що станом на дату направлення клопотання у відповідача відсутня можливість прийняти участь в судовому засіданні, внаслідок перебування міста Енергодар в окупації військ Російської Федерації з 04.03.2022 та проведення активних бойових дій на території Запорізької області. Повідомляє, що доступ Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція до мережі Internet є вкрай нестабільним та критично низької швидкості із його повною відсутністю у значні періоди часу, у зв`язку з чим відповідач позбавлений технічної можливості участі представників підприємства у судових засіданнях поза межами суду із застосуванням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконфенцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або сервісу EASYCON. Просить суд відкласти розгляд справи № 908/3877/21 до закінчення періоду воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 21.09.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи № 908/3877/21 по суті до завершення бойових дій та/або деокупації, оточення (блокування) міста Енергодар Василівського району Запорізької області. Про дату та час судового засідання сторін буде повідомлено додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 06.05.2024 призначено судове засідання на 23.05.2024, яке відкладено на 24.06.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 26.06.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 26.06.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

09.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «СДУ» (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) укладений договір поставки товару №53-121-08-21-10347, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).

Строк поставки товару: червень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 вартість договору складає 41 600,00 грн (сорок одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 8 320,00 грн (вісім тисяч триста двадцять грн. 00 коп.), разом 49 920,00 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять грн. 00 коп.).

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістидесяти) календарна днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3.).

За визначенням пунктів 4.1-4.3 Договору, поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач - ВП ЗАЕС м. Енергодар, вул. Промислова, 133. Поставка товару відбувається в строки згідно з п. 1.2 договору. Товар, що поставляється повинен супроводжуватись наступними документами:

а) видаткова накладна (3 шт.);

б) рахунок-фактура;

в) документ, що підтверджує якість продукції, виданий підприємством-виробником;

г) пакувальний аркуш.

Постачальник, згідно з п. 4.5, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги. Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 30.07.2022.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СДУ», як Постачальник, виконало взяті на себе обов`язки з поставки товару вчасно та на належному рівні якості, про що свідчить підписана обома сторонами Договору видаткова накладна № 1320 від 10.06.2021 на суму 49920,00 грн. з ПДВ.

З урахуванням умов договору строк оплати по видатковій накладній № 1320 від 10.06.2021 на суму 49920,00 грн. з ПДВ - до 09.08.2021.

Між тим, взяті на себе зобов`язання щодо оплати товару в строк, визначений договором відповідачем не виконані.

Також, 04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СДУ» (Постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) укладений договір поставки товару №53-121-01-21-10540, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).

Строк поставки товару: серпень вересень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 вартість товару за договором складає 790000 (сімсот дев`яносто тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 158000,00 грн, загальна вартість складає 948000,00 (дев`ятсот сорок вісім тисяч грн. 00 коп.).

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістидесяти) календарна днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений ПК України видатках та порядку (п. 3.3.).

За визначенням пунктів 4.1., 4.2. Договору, поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ЗВ ВП «Складське господарство» склад № 2. Товар, що поставляється повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 екз.; б) копією висновка державної санітарно - епідеміологічної експертизи або паспортом, виданим підприємством - виробником та містити: печатки заводу - виробника, штампу ВТК, назвою країни та підприємства - виготовлювача, дата виготовленняю.

Відповідно до п. 4.3. договору Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 30.07.2022.

Позивач виконав зобов`язання по Договору з поставки товару в повному обсязі, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 1898 від 26.08.2021 на суму 948000,00 грн. з ПДВ.

Проте, відповідач в строк до 25.10.2021 поставлений товар не оплатив.

Крім того, 25.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СДУ» (Постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) укладений договір поставки товару №53-121-01-21-10595, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).

Строк поставки товару: серпень жовтень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 вартість товару за договором складає 1036700 (один мільйон тридцять шість тисяч сімсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 207340,00 грн, загальна вартість складає 1244040,00 (один мільйон двісті сорок чотири тисячі сорок грн. 00 коп.).

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістидесяти) календарна днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За визначенням пунктів 4.1., 4.2. Договору, поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ЗВ ВП «Складське господарство» склад № 2. Товар, що поставляється повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 екз.; б) копією висновка державної санітарно - епідеміологічної експертизи або паспортом, виданим підприємством виробником, сертифікатом якості та містити: печатки заводу - виробника, штампу ВТК, назвою країни та підприємства - виготовлювача, дата виготовленняю.

Відповідно до п. 4.3. договору Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.

Впродовж серпня-вересня 2021 року на виконання умов цього Договору, позивач поставив віповідачу товар на суму 1244040,00 грн., що підтверджується наявними видатковими накладними № 1900 від 26.08.2021 на суму 984,00 грн з ПДВ; № 1965 від 01.09.2021 на суму 47268,00 грн з ПДВ; № 2129 від 21.09.2021 на суму 1195788,00 грн з ПДВ.

Таким чином, з урахуванням умов п. 3.2. Договору, відповідач повинен був сплатити продукції в строк до 25.10.2021 за накланою № 1900, в сторк до 01.11.2021 за накладною № 1965, в строк до 21.11.2021 за накладною № 2129.

Проте, взяті на себе зобов`язання відповідачем не виконані.

07.12.2021 позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення лист-вимогу вих. № 0712/2021/01П від 07.12.2021, яким просив протягом 5 днів з моменту отримання цієї вимоги, погасити заборгованість у сумі 2241960,00 грн.

Відповідь відповідача на лист-вимогу у матеріалах справи відсутня.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договорами строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладна, на підставі яких виникла заборгованість відповідача, підписані з боку Покупця без зауважень.

Факт поставки товару Постачальником - позивачем за цим позовом, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Як зазначалось вище, за п. 3.2 спірних Договорів, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки всього товару, передбаченого п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений Договорами строк у повному не здійснив. Факт отримання від позивача товару та не сплата його вартості у повному обсязі відповідачем не заперечується.

В ході судового розгляду цієї справи відповідачем частково сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДУ» суму боргу за поставлений за спірними договорами поставки товар, а саме: за договором № 53-121-08-21-10347 від 09.06.2021 проведено оплату суми основного боргу у розмірі 49 920,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5687 від 22.03.2022; за договором № 53-121-01-21-10540 від 04.08.2021 проведено часткову оплату суми основного боргу у розмірі 650 080,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5683 від 22.03.2022 на суму 8 616,00 грн, № 5695 від 22.03.2022 на суму 441 464,00 грн, № 5821 від 29.03.2022 на суму 200 000,00 грн. Всього на суму 700000,00

Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 700000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи викладене, суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 700000,00 грн.

Решта заборгованості не погашена, тому сума основного боргу відповідача за отриманий товар становить 1541960,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договорами строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем в повному обсязі суду не надано.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 1541960,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договорів сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 Умови і порядок оплати Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару визначена з урахуванням ПДВ.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договорів строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договорів необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договори поставки товару і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договорів сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний боргу в розмірі 1541960,00 грн.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За прострочення оплати товару позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за по кожною видатковою накладною окремо, а саме: за видатковою накладною № 1320 від 10.06.2021 3% річних у сумі 521,08 грн за період з 10.08.2021 по 14.12.2021, інфляції у сумі 1357,82 за період серпень 2021 року листопад 2021 року; за видатковою накладно. № 1898 від 26.08.2021 3% річних у сумі 3895,89 грн за період з 26.10.2021 по 14.12.2021, інфляції у сумі 7584,00 за листопад 2021 року; за видатковою накладною № 1900 від 26.08.2021 3% річних у сумі 4,04 грн за період з 26.10.2021 по 14.12.2021, інфляції у сумі 7,87 за листопад 2021 року; за видатковою накладною № 1965 від 01.09.2021 3% річних у сумі 170,94 грн за період з 01.11.2021 по 14.12.2021; за видатковою накладною № 2129 від 21.09.2021 3% річних у сумі 2260,53 грн за період з 22.11.2021 по 14.12.2021.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

14.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та інфляції визнає його правильним, відтак відповідача на користь позивача слід стягнути 6852,48 грн 3% річних та 8949,69 грн інфляції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі Руїс Торіха проти Іспанії, Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах Проніна проти України (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 23366,43 грн.

У зв`язку з закриттям провадження у справі у частині стягнення 700000,00 грн. основного боргу, за наявності відповідного письмового клопотання позивача, судовий збір у сумі 10500,00 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 1225 від 15.12.2021, буде повернутий позивачу з державного бюджету ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СДУ (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, корп. Б, офіс 312, код ЄДРПОУ 39877562) - 1541960 (один мільйон п`ятсот сорок одна тисяча дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 6852 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 48 коп. 3% річних, 8949 (вісім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 23366 (двадцять три тисячі триста шістдесят шість) грн 43 коп. судового збору.

Видати наказ.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 700000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.07.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян