Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/4516/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/4516/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська Цементна Компанія-Україна"

про стягнення 696 501,12 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська Цементна Компанія-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 696 501,12 грн, з яких 533 628,00 грн боргу, 131 085,40 грн втрат від інфляції, 31 787,72 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 9 від 05.04.2021 з урахуванням додаткової угоди від 04.03.2022 в частині повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача 22.04.2024.

Відповідачу копія ухвали суду направлена поштовим відправленням № 0600262693497 та отримана останнім 29.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 165 та ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.04.2021 позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір № 9, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався постачати, а покупець - прийняти та оплатити будівельну продукцію (далі товар).

Згідно з п. 6.1 договору оплата партії товару, запланованого до постачання, здійснюється за рахунок покупця в порядку 100% передплати, з зазначенням у платіжному дорученні покупцем дати і номеру цього договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 6.4 договору на письмову вимогу покупця продавець має право здійснити повернення грошових коштів за непоставлений товар протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Специфікацією № 4 від 24.01.2022 сторони погодили поставку товару на суму 889 380,00 грн протягом 30 днів з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

26.01.2022 відповідачем виставлено рахунок на оплату товару в розмірі 889 380,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2777 від 26.01.2024 позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 889 380,00 грн.

Згідно з видатковою накладною № 101 від 16.02.2022 на суму 177 876,00 грн та № 102 від 16.02.2022 на суму 177 876,00 грн відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 353 752,00 грн.

04.03.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 9 від 05.04.2012, згідно з п. 1 якої сторонами погоджено, що станом на 04.03.2022 за договором № 9 від 05.04.2021 рахується передплата в розмірі 533 628,00 грн.

За умовами п. 2 вказаної додаткової угоди продавець зобов`язався повернути покупцю суму передплати (попередньої оплати), зазначену в п. 1 цієї угоди, протягом 30 днів з моменту підписання цієї угоди.

Дана угода є невід`ємною частиною договору № 9 від 05.04.2021 (п. 4 додаткової угоди).

Проте, як вказує позивач, відповідачем не здійснено повернення коштів попередньої оплати.

Крім того, розмір заборгованості з повернення попередньої оплати підтверджується підписаним між сторонами актом звірки за період з 01.04.2021 по 01.06.2022.

Зважаючи, що відповідачем не здійснено повернення грошових коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 696 501,12 грн (533 628,00 грн боргу, 131 085,40 грн втрат від інфляції, 31 787,72 грн 3% річних).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів поставки відповідачем позивачу товару згідно з укладеним догвором або повернення відповідачем позивачу грошових коштів в заявленому до стягнення розмірі.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 533 628,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 131 085,40 інфляційних втрат та 31 787,72 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що останні є арифметично вірними та виконаними у відповідності до діючого законодавства України, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 131 085,40 інфляційних втрат та 31 787,72 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 10 447,52 грн підлягає покладенню на позивача.

Також у позові позивач просив покласти на відповідача ватрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як передбачено ч.ч. 2-6 вказаної норми, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у позовній заяві позивачем у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем таких витрат останнім долучено до позовної заяви:

- договір № Д28/03/24-1 від 28.03.2024, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Преміум сервіс»;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2024 на суму 20 000,00 грн;

- рахунок-фактуру № 01/04/24-1 від 01.04.2024 на суму 20 000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 1272 від 02.04.2024 на суму 20 000,00 грн.

Розглянувши подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, а також обґрунтованість заперечень відповідача на покладення на останнього таких витрат, суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» договору клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення з ТОВ «Білоруська Цементна Компанія-України» наявної заборгованості по договору № 9 від 05.04.2021.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що розмір винагороди об`єднання за надання правничої допомоги становить 20 000,00 грн.

Згідно з п. 8.1 договору останній укладений на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання.

01.04.2024 між позивачем та АО «Преміум Сервіс» підписано акт приймання-передачі на суму 20 000,00 грн. Крім того, 01.04.2024 АО «Преміум Сервіс» виставлено рахунок на оплату послуг з надання правничої допомоги на суму 20 000,00 грн.

Послуги в розмірі 20 000,00 грн оплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 1272 від 02.04.2024.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Так, рішенням суду у даній справі позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідачем під час розгляду даної справи не надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим суд вважає вимоги позивача про покладення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн на відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська Цементна Компанія-Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 1, код 43920640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Рівненська, буд. 2, код 40277470) 533 628,00 грн (п`ятсот тридцять три тисячі шістсот двадцять вісім грн 00 коп.) заборгованості, 131 085,40 грн (сто тридцять одну тисячу вісімдесят п`ять грн 40 коп.) інфляційних втрат, 31 787,72 грн (тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят сім грн 72 коп.) 3% річних, 10 447,52 грн (десять тисяч чотириста сорок сім грн 52 коп.) судового збору, 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 11.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова