Рішення
від 16.05.2024 по справі 916/4258/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 916/4258/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу №916/4258/23

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: 1) Південного офісу Держудитслужби; 2) Одеської обласної ради

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»;

2) Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради»

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 376 370,68 грн

За участю представників сторін:

від прокуратури: Синюк І.А.;

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача-1: Шайко С.В.;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держудитслужби, Одеської обласної ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021, № 9 від 28.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії № 05/ВТ від 10.02.2021 укладені між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» та ТОВ «Укр Газ Ресурс» з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а надмірно перераховані кошти в сумі 376 370,68 грн підлягають стягненню на користь Одеської обласної ради, яка є власником майном та здійснює фінансування КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держудитслужби, Одеської обласної ради до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4258/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 справу №916/4258/23 за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держудитслужби, Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунального некомерційного підприємства Одеська обласна дитяча клінічна лікарня Одеської обласної ради про визнання додаткових угоди недійсними та стягнення 376370,68 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №916/4258/23 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 прийнято справу №916/4258/23 до провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2024.

12.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній також просив зупинити провадження у справі №916/4258/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2024 представник прокуратури позов підтримав та не заперечував щодо зупинення провадження у справі.

Представник відповідача просив задовольнити клопотання та зупинити провадження у справі №916/4258/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22, яка стосується подібних правовідносин.

Представники позивачів та третьої особи правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 01.02.2024.

23.01.2024 на електронну пошту суду та 29.01.2024 засобами поштового зв`язку від Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшли письмові пояснення щодо залучення Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У підготовче засідання 01.02.2024 представники прокуратури, позивачів та третьої особи не з`явилися.

Представник відповідача просив залишити без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі №916/4258/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22, оскільки вказана справа вже розглянута, проте ще відсутній повний текст постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 29.02.2024.

29.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивачів, третьої особи та відповідача правом на участь у судовому засіданні 29.02.2024 не скористалися.

Присутній у судовому засіданні 29.02.2024 представник прокуратури не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 28.03.2024.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» від Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заява про зміну підстав позову у порядку ст. 46 ГПК України та клопотання про залучення в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради.

Присутній у судовому засіданні 28.03.2024 представник прокуратури просив прийняти до розгляду заяву про зміну підстав позову та задовольнити клопотання про залучення співвідповідача.

Представник відповідача не заперечував проти прийняття заяви про зміну підстав позову та залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, оскільки до предмету спору входить оскарження додаткових угод № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021, № 9 від 28.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії № 05/ВТ від 10.02.2021, укладених між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради та ТОВ «Укр Газ Ресурс».

Також судом прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову, яка подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 підготовче засідання у справі № 916/4258/23 відкласти на 18.04.24, прийнято до розгляду заяву Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про зміну підстав позову у порядку ст. 46 ГПК України, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна дитяча клінічна лікарня" Одеської обласної ради (65006, м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, буд. 9, Код ЄДРПОУ 01998532).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

У судовому засіданні 16 травня 2024 року представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивачів та відповідача-2 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як установлено судом, позивачі і відповідач-2 мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 18.04.2024 про призначення справи до судового розгляду в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається, що 23.04.2024 позивачі та відповідач-2 отримали ухвалу суду від 18.04.2024.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі та відповідач-2 про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що позивачі та відповідач-2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представників позивачів та відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16 травня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

10.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (учасник) було укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію, за ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія(електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживав оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 01.02.2021 рік визначено в обсязі 1 700 000 кВт*год. відповідно до Додатку 3 до Договору «Об`єми постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Згідно з п.5.1 Договору, ціна цього договору, з урахуванням витрат на послуги передачі електричної енергії, на 01.02.2021 рік становить 3 349 998,00 грн. у тому числі ПДВ - 558 333,00 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії. (п.5.2 Договору)

Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розмішена на офіційному вебсайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.5.3 Договору).

Згідно з п.5.4 Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Додатком №2 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони визначили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1,64215588235 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058705882 грн з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 розмірі 0,29393 грн без ПВ, та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.

Додатком №3 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони визначили очікувані обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії.

Додатковими угодами №1 від 11.03.2021 року, №3 від 02.04.2021, №6 від 12.08.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до реквізитів сторін.

Додатковою угодою №2 від 02.04.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до п.2.1 договору: «Кількість електричної енергії за Договором визначено в обсязі:

з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт* год по ціні 1,64215 грн без ПДВ на суму 252 994.88 грн.

з 01.03.2021: 1 452 396,484 кВт*год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ па суму 3 097 003.12 грн відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Внесено зміни до пункту 1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», виклавши його у наступній редакції: « 1) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 16.02.2021 по 28.02.2021: 1,64215 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Nє 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.03.2021: 1,77695 грн. без ПДВ, з разом з ПДВ - 2.13234 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Лє 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії» та викладено Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції.

Внесено зміни до Додатку 3 до Договору «Очікувані обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Додатковими угодами №4 від 23.04.2021 року, №5 від 11.06.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до п.5.1 договору.

Додатковою угодою №7 від 20.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до п.2.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Кількість електричної енергії за Договором визначено в обсязі: з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт*год по ціні 1,64215 грн без ПВ на суму 252 994,88 грн.

З 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВт*год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 064 497.90 грн.

З 01.08.2021: 923 114,478 кВ1*год по ціні 1,9251 грн. без ПДВ на суму 2 132 505,22 грн. відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Внесено зміни до пункту 1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», виклавши його у наступній редакції:

« 1) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 16.02.2021 по 28.02.2021: 1.64215 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.03.2021 по 31.07.2021: 1.77695 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2.13234 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії;

ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) 301.08.2021: 1,9251 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,31012 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії» та викладено Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції.

Додатковою угодою №8 від 22.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до п.2.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Кількість електричної енергії за Договором визначено в обсязі:

з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт*год по ціні 1,64215 грн без ПДВ на суму 252 994,88 грн.

з 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВт*год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 964 497,90 грн.

3 01.08.2021 по14.08.2021: 43 000 кВт* год по ціні 1,9251 грн. без ПІДВ на суму 99 335.16 грн. з 15.08.2021: 811 463,329 кВт*год по ціні 2,08805 грн. без ПДВ на суму 2 033 170,06 грн. відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Внесено зміни до пункту 1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», виклавши його у наступній редакції:

« 1) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 16.02.2021 по 28.02.2021: 1,64215 гри. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058 гри. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.03.2021 по 31.07.2021: 1,77695 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,13234 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Nє 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії:

ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.08.2021 по 14.08.2021: 1,9251 грн. без ПДВ, в разом з ПДВ - 2,31012 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Nє2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії; піна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) з 15.08.2021: 2,08805 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2.50556 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 віл 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії» та викладено Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції.

Додатковою угодою №9 від 28.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони внесли зміни до п.2.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Кількість електричної енергії за Договором визначено в обсязі: з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт* год по ціні 1.64215 грн бет ПДВ на суму 252 994,88 грн.

3 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВ1* год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 964 497,20 грн.

З 01.08.2021 по14.08.2021: 43 000 кВт*год по ціні 1,9251 грн. без ПДВ на суму 99 335.16 грн.

З 15.08.2021 по 31.08.2021: 56,444000 кВт* год по ціні 2,08805 грн. без ПІДВ на суму 141 429,47грн.

з 01.09.2021: 700 850,245 кВт*год по ціні 2,24934 грн. без ПДВ на суму 1 891 740.59 грн. відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.03.2021 по 31.07.2021: 1.77695 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2.13234 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Nє 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.08.2021 по 14.08.2021: 1,9251 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,31012 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.

ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 15.08.2021: 2,08805 грн. без ПІДВ. а разом з НДВ 2,50556 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП Nє 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.09.2021: 2.24934 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,699208 грн. з урахуванням тарифу на передачу, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії» та викладено Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції.»

Додатковою угодою №10 від 28.12.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони дійшли згоди зменшити обсяги закупівлі на суму 936714,93 грн. та в першім реченні пункту 5.1 розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» Договору викладено в наступній редакції: 3.1. Ціна цього договору. з урахуванням витрат на послуги передачі електричної енергії становить 2413283,07 грн., у тому числі: ПДВ 402213,85 грн., кошти місцевого бюджету, - 685299,09 з урахуванням ПДВ; кошти місцевого бюджету (додаткова дотація) - 1727983.98 з урахуванням ПІДВ.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 відповідач продав електричну енергію, а Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради», у свою чергу, прийняло вказаний товар, що підтверджується Актами прийому-передачі електричної енергії №УГР00000669 від 26.03.2021 р. на суму 252 994 грн. 88 коп., №УГР00000827 від 14.04.2021 р. на суму 227 614 грн. 50 коп., №УГР00001491 від 28.05.2021 р. на суму 204 689 грн. 71 коп., №УГР00001654 від 24.06.2021 р. на суму 179 425 грн. 75 коп., б/н від 06.08.2021 р. на суму 166 755 грн. 38 коп., №УГР00002388 від 03.09.2021 р. на суму 186 012 грн. 55 коп., №УГР00002859 від 04.10.2021 р. на суму 240 764 грн. 63 коп., №УГР00003083 від 29.10.2021 р. на суму 210 435 грн. 66 коп., №УГР00003439 від 28.10.2021 р. на суму 222 792 грн. 62 коп., №УГР00003763 від 15.12.2021 р. на суму 281 546 грн. 29 коп., №УГР00004044 від 24.12.2021 р. на суму 240 251 грн. 10 коп., та здійснив оплату за вказаний товар у загальному розмірі 2 413 283 грн. 70 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 26.03.2024, яка прийнята судом до розгляду, прокурор зазначає, що Додаткові угоди №2, 7-9 до Договору є недійсними, оскільки було порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Отже, прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» в дохід місцевого бюджету надмірно сплачені кошти у сумі 376 370 грн. 68 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що на підтвердження внесення змін до договору та укладення додаткових угод останнім були надані довідки Харківської ТПП, а тому укладення вказаних угод було обґрунтовано належними доказами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України Про прокуратуру визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). (ч.1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»)

У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. цього 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, листами №53-2257вих-23 від 20.03.2023 року, №53-2258вих-23 від 20.03.2023, №53-2132вих-23 від 14.03.2023, №53-2259вих-23 від 20.03.2023 заступник керівника Суворівської окружної прокуратури просив Південний офіс Держаудитслужби, Одеську обласну раду, Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» повідомити про вжиті заходи до відновлення інтересів держави. У відповідь на який Південний офіс Держаудитслужби листом №151525-17/1479-2023 від 23.03.2023 повідомив, що ним не проводилась перевірка фактів, викладених у листі.

Листом №1385/0/03-14/23/985 від 19.04.2023 року Одеська обласна рада повідомила, що всі додаткові угоди були укладені на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Листом №349 від 24.03.2023 року Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» повідомило прокуратуру, що всі додаткові угоди були укладені на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Повідомленнями №53-8023вих-23 від 25.09.2023, №53-8024вих-23 від 25.09.2023 заступник керівника Суворівської окружної прокуратури повідомив Одеську обласну раду, Південний офіс Держаудитслужби про встановлення підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Південного офісу Держудитслужби; Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як установлено судом, 10.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (учасник) було укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію, за ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія(електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживав оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 01.02.2021 рік визначено в обсязі 1 700 000 кВт*год. відповідно до Додатку 3 до Договору «Об`єми постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)».

Згідно з п.5.4 Договору ціна електричної енергії мас зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за ним Договором, у тому числі у разі її зміни.

Додатком №2 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторони визначили, що ціна (тариф) електричної енергії. у тому числі диференційовані міни (тарифи): 1,64215588235 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058705882 грн. з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 розмірі 0,29393 грн без ПВ, та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що станом на момент підписання Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як зазначає відповідач-1, він звернувся до споживача з пропозицією щодо внесення змін до договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, на підтвердження чого надано цінові довідки №364/21 від 12.02.2021, №526/21 від 02.03.2021, складені Харківською торгово-промисловою палатою.

Цінова довідка Харківської ТПП №364/21 від 12.02.2021 містить завдання дослідження: надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України, згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за періоди, зазначені у таблицях. Так, згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за грудень (01.12-31.12) 2020 року складає 1 541,52 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий (станом на 13.02) 2021 року складає 1657,15 грн./МВт*год. без ПДВ, відсоток коливання ціни складає +7,5%, за січень (01.01-31.01) 2021 року складає 1 462,52 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий (станом на 13.02) 2021 року складає 1657,15 грн./МВт*гол. без ПДВ відсоток коливання ціни складає + 13,3%.

Цінова довідка Харківської ТПП №526/21 від 02.03.2021 містить завдання дослідження: надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України, згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за січень (01.01-31.01) 2021 року та лютий (01.02-28.02) 2021 року та порівняння між вказаними періодами. Так, згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за січень (01.01-31.01) 2021 року складає 1 462,52 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий (01.02-28.02) 2021 року складає 1 632,28 грн./МВт*год. без ПДВ, відсоток коливання ціни складає + 11,61%.

з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт* год по ціні 1,64215 грн без ПДВ на суму 252 994.88 грн.

Листом №1001/Ю2 від 16.08.2021 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, до якого додано цінову довідку №1876/21 від 13.08.2021, складену Харківською торгово промисловою палатою.

Цінова довідка Харківської ТПП №1876/21 від 13.08.2021 містить завдання дослідження: надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України, згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 1 декаду березня (01.03-10.03) 2021 та 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021. Так, згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду березня (01.03-10.03) 2021 складає 1 359,94 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 складає 1 632,28 грн./МВт*год. без ПДВ, відсоток коливання ціни складає + 19,36%.

З 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВт*год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 064 497.90 грн.

Внесено зміни до пункту 1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», виклавши його у наступній редакції:

Листом №1007/Ю2 від 17.08.2021 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, до якого додано цінову довідку №1974-1/21 від 17.08.2021, складену Харківською торгово промисловою палатою.

Цінова довідка Харківської ТПП №1974-1/21 від 17.08.2021 містить завдання дослідження: надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України, згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 та 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021. Так, згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 складає 1 623,28 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 складає 2 127,10 грн./МВт*год. без ПДВ, відсоток коливання ціни складає + 31,04%.

з 12.02.2021 по 28.02.2021: 128 386 кВт*год по ціні 1,64215 грн без ПДВ на суму 252 994,88 грн.

з 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВт*год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 964 497,90 грн.

Внесено зміни до пункту 1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», виклавши його у наступній редакції:

Листом №1068/Ю2 від 15.09.2021 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, до якого додано цінову довідку №2198-2/21 від 15.09.2021, складену Харківською торгово промисловою палатою.

Цінова довідка Харківської ТПП №2198-2/21 від 15.09.2021 містить завдання дослідження: надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України, згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2021 у порівнянні з 1 декадою вересня (01.09-10.09) 2021. Так, згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2021 складає 2 034,14 грн./МВт*год. без ПДВ, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2021 складає 2 217,07 грн./МВт*год. без ПДВ, відсоток коливання ціни складає + 8,99%.

3 01.03.2021 по 31.07.2021: 452 319 кВ1* год по ціні 1,77695 грн. без ПДВ на суму 964 497,20 грн.

З 01.08.2021 по14.08.2021: 43 000 кВт*год по ціні 1,9251 грн. без ПДВ на суму 99 335.16 грн.

З 15.08.2021 по 31.08.2021: 56,444000 кВт* год по ціні 2,08805 грн. без ПІДВ на суму 141 429,47грн.

Суд зазначає, що Сторони уклали Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин): договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;. При цьому, предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч.4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22, із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Суд зазначає, що необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 обґрунтовано відповідачем коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» були надані цінові довідки №364/21 від 12.02.2021, №526/21 від 02.03.2021, №1876/21 від 13.08.2021, №1974-1/21 від 17.08.2021, №2198-2/21 від 15.09.2021, складені Харківською торгово-промисловою палатою.

Як установлено Судом, цінові довідки №364/21 від 12.02.2021, №526/21 від 02.03.2021, №1876/21 від 13.08.2021, №1974-1/21 від 17.08.2021, №2198-2/21 від 15.09.2021, складені Харківською торгово-промисловою палатою, що стали підставою для укладення додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, містять інформацію щодо зміни вартості електричної енергії за попередній місяць до укладення додаткової угоди та перед укладенням відповідної додаткової угоди, проте відсутня інформація щодо середньозваженої ціни електричної енергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору 10.02.2021 року до дати укладення оспорюваних додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. Також Суд звертає увагу, що Харківською ТПП попереджено, що інформація, зазначена у наведених довідках, має виключно фактографічно-інформаційний характер.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що цінові довідки №364/21 від 12.02.2021, №526/21 від 02.03.2021, №1876/21 від 13.08.2021, №1974-1/21 від 17.08.2021, №2198-2/21 від 15.09.2021, складені Харківською торгово-промисловою палатою, не підтверджують коливання ціни на електричну енергію впродовж періоду з 10.02.2021 р. по 28.09.2021 р., а тому суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 шляхом укладення Додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р.

Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

При цьому, суд зазначає, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Суд зазначає, що унаслідок укладення додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Сторонами було змінено ціну електричної енергії в бік збільшення до 2,24934 грн. без ПДВ (2,699208 грн. з ПДВ) за 1 кВт/год, загальний обсяг зменшено до 1380,999245 кВт/год.

Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,97058705882 грн за 1 кВт/год з ПДВ (1,64215588235 грн 1 кВт/год без ПДВ) до ,24934 грн. без ПДВ (2,699208 грн. з ПДВ) за 1 кВт/год, що становить 36,5% від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, а обсяг/кількість закупівлі зменшився на 39%.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22 зазначено, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подальше укладення Сторонами Додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, якими було збільшено вартість товару на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суперечить вимогам ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки були відсутні обґрунтовані та документально підтверджені обставини коливання ціни товару на ринку для можливості внесення змін до Договору відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення Сторонами Додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 здійснено в порушення приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з відсутністю документального підтвердження підвищення ціни на природний газ станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод, що свідчить про недодержання при укладенні Додаткових угод до Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 6 Закону України «Про публічні закупівлі».

Що стосується вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь бюджету безпідставно сплачених коштів в сумі 376 370 грн. 68 коп., суд зазначає наступне.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради здійснило оплату за вказаний товар у загальному розмірі 2 413 283 грн. 70 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» надмірно сплачено на користь відповідача-1 грошові кошти у загальному розмірі 376 370 грн. 68 коп. за Договором про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 02.04.2021 р., №7 від 20.09.2021 р., №8 від 22.09.2021 р., №9 від 28.09.2021 р. до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, сплачені грошові кошти у загальному розмірі 376 370 грн. 68 коп. підлягають поверненню за недійсним правочином, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь бюджету надмірно сплачених коштів в сумі 376 370 грн. 68 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: Південного офісу Держудитслужби; Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 в частині розгляду вимог немайнового характеру в розмірі 5 368,00 грн та вимог майнового характеру 5645,56 грн; на відповідача-2 покладаються витрати в частині розгляду вимог немайнового характеру в розмірі 5 368,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 02.04.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 20.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 22.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №9 від 28.09.2021 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) в дохід місцевого бюджету (обласного бюджету Одеської області, р/р UA778999980314040544000015001, отримувач ГУК в Одеській обл./24060300) грошові кошти у розмірі 376 370 грн. 68 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у розмірі 11 013 грн. 56 коп.

8. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (65006, місто Одеса, вулиця Академіка Воробйова, буд. 9; код ЄДРПОУ 01998532) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пушкінська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.07.2024.

СуддяА.І. Привалов


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	16.05.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120320746
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Привалов А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.05.2024 по справі 916/4258/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —916/4258/23

Рішення від 16.05.2024

Рішення
від 16.05.2024 по справі 916/4258/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА