Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/2523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/2523/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

про виселення з приміщення

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва" про виселення з приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення 26.09.2021 договору №1087-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція) від 28.09.2018р.

Оскільки відповідач добровільно приміщення не звільнив, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2523/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація". Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600254977907 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.03.2024 року, а саме: 02156, м. Київ, вулиця Мілютенка, будинок 15-А, квартира 60.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 07.03.2024 повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2523/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

28.03.2024 до канцелярії суду від комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" надійшли пояснення щодо позову про виселення в яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28.09.2018 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Релігійною організацією "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва" (орендар) та комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1087-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.04.2013 №1087) (далі - Договір).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Мілютенка, будинок №34 літер А, для розміщення релігійної організації для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.

Об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 128, 60 кв.м, у т.ч. 1 поверх - 5,80 кв.м, 2 поверх - 3,90 кв.м, 3 поверх - 117,70 кв.м, підвал - 1,20 кв.м (пункт 2.1. договору).

03.04.2013 року між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем було підписано акт приймання-передачі вказаного приміщення в оренду.

Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.09.2018 року до 26.09.2021 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що листом №062/05-12-5734 від 27.10.2023 повідомлено відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень та передачі їх по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Незважаючи на припинення терміну дії договору та не продовження на новий строк, відповідач не звільнив й продовжує використовувати приміщення, порушуючи при цьому право власника майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 291 ГК України та ч.1 статті 24 Закону №157-IX передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до п. 9.4. договору оренди даний договір припиняється в разі:

- ліквідації орендодавця або орендаря;

- невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору;

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об`єкта;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 9.7. договору, для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.20 цього договору.

У разі неотримання орендодавцем заяви орендаря і звіту з незалежної оцінки об`єкта протягом двох місяців з дати закінчення граничного строку для їх надання орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення про припинення цього договору. Зазначене повідомлення повинно бути направлено не пізніше одного місяця після закінчення строку дії договору.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Разом з тим, судом встановлено, що об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності та обліковується на балансі комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання, тому на спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом України від 10.04.92 N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 №157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (який введено в дію 01.02.2020) , договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

17.06.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі-Порядок).

Відповідно до пункту 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Таким чином, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1087 від 28.09.2018 року припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 26.09.2021.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Згідно з ч.2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Акту повернення об`єкту оренди матеріали справи не містять.

Оскільки, після закінчення дії договору оренди орендар не звільнив приміщення та не передав його по акту, тому вимога щодо виселення з нежитлових приміщень Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди. Так, з огляду на встановлення судом факту закінчення строку дії договору оренди та обов`язок орендаря повернути майно позивачу (орендодавцю) після закінчення дії договору, у випадку невиконання орендарем відповідного обов`язку ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення орендаря, яка передбачає реальне відновлення порушеного права, оскільки виконання рішення суду не залежить від волевиявлення відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Релігійну організацію "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва" (02156, м. Київ, вулиця Мілютенка, будинок 15-А, квартира 60, код ЄДРПОУ 25393242) з нежитлових приміщень, загальною площею 128, 60 кв.м, в тому числі 1 поверх - 5,80 кв.м, 2 поверх - 3,90 кв.м, 3 поверх - 117,70 кв.м, підвал - 1,20 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Мілютенка, будинок №34, літер А.,

3. Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви парафія Святителя Миколая пам`яті жертв ІІ Світової війни Деснянському районі м. Києва" (02156, м. Київ, вулиця Мілютенка, будинок 15-А, квартира 60, код ЄДРПОУ 25393242) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10, код ЄДРПОУ 19020407) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ