Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/1525/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/1525/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 846 309,92 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 846 309,92 грн, з яких 552 995,46 грн заборгованості, 252 152,27 грн пені, 24 073,72 грн інфляційних втрат та 17 088,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про компенсацію вартості електричної енергії № 309-2021 від 01.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1525/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/1525/24 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставку електронних повідомлень до електронних кабінетів сторін 15.02.2024 (00:46).

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - споживач, позивач) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (далі - субспоживач, відповідач) було укладено Договір про компенсацію вартості електричної енергії № 309-2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого субспоживач отримує через електромережі споживача електроенергію, що постачається на підставі договору, укладеного між споживачем та постачальником - ТОВ «Київські енергетичні послуги», та розподіляється через оператора системи розподілу електричної енергії - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» для забезпечення потреб електроустановок субспоживача на його об`єктах, в обсягах, для задоволення попиту на споживання електричної електроенергії та в межах величин, дозволених до користування (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору субспоживач сплачує компенсацію вартості використаної електричної енергії за тарифами постачальника електричної енергії, якого самостійно та одноособово визначає споживач і за тарифами оператора системи розподілу електричної енергії та здійснює інші платежі в порядку і на умовах Договору.

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору споживач зобов`язаний передачу електричної енергії здійснювати протягом терміну дії Договору згідно з договірними величинами та режимами споживання, що встановлює постачальник електричної енергії та оператор системи розподілу електричної енергії, згідно умов договорів, укладених між споживачем та постачальником електричної енергії і споживачем та оператором системи розподілу електричної енергії.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що субспоживач зобов`язаний оплачувати споживачу компенсацію вартості спожитої електричної енергії, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 4.2 Договору в розрахунках за надані послуги застосовується вартість використання електротехнічного обладнання за 1 кВт/год, затверджена споживачем, що складає 0,28 грн, в тому числі ПДВ 20% - 0,03 грн. У випадку зміни вартості послуг з використання електротехнічного обладнання споживач повідомляє про це субспоживача, про що сторонами складається додаткова угода до цього Договору.

Згідно з пунктом 4.4 Договору субспоживач сплачує споживачу компенсацію вартості послуг до 25 числа наступного місяця за попередній розрахунковий період згідно наданих рахунків або актів приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що акти приймання-передачі наданих послуг (далі - акти) складаються споживачем останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріпляються печатками протягом 5 (п`яти) днів після закінчення звітного місяця. В разі непідписання субспоживачем наданих актів протягом 5 (п`яти) робочих днів, акти вважатимуться підписаними в редакції споживача та підлягають оплаті.

Відповідно до пункту 11.1 Договору він набирає чинності з 01 жовтня 2021 року та діє до 31 грудня 2022 року включно. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення, а саме з 01.10.2021 року.

Як зазначає позивач, він у період з січня по лютий 2023 року передав відповідачу на виконання умов Договору електричну енергію обсягом 90 886,23 кВт/год, загальною вартістю 556 339,49 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 88 від 31.01.2023 на суму 348 118,84 грн та актом № 210 від 28.02.2023 на суму 208 220,65 грн.

На підставі коригувального акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 299 від 28.03.2023 суму заборгованості за попередніми актами було скориговано на 3 344,03 грн, таким чином загальна сума заборгованості відповідача за Договором складає 552 995,46 грн.

Однак відповідачем не було оплачено вартість спожитої електричної енергії за період з січня по лютий 2023 року, що складає 552 995,46 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.

Частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 144 Господарського кодексу України, згідно з якою майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Субспоживачем, у розумінні Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Водночас законом не встановлено вимог щодо змісту угод, що укладаються між споживачем і субспоживачем, хоча укладення таких угод відповідає засадам цивільного законодавства та профільним нормативно-правовим актам.

З урахуванням наведеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов`язання (Глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (Глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з січня по лютий 2023 року спожито електричну енергію в обсязі 90 886,23 кВт*год вартістю 552 995,46 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в пункті 4.4 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача зі сплати позивачу компенсації вартості електричної енергії мали бути виконані до 25 числа наступного місяця за попередній розрахунковий період згідно з наданими рахунками або актами приймання-передачі наданих послуг.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 552 995,46 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 252 152,27 грн пені, 24 073,72 грн інфляційних втрат та 17 088,47 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 Договору при простроченні платежів за Договором субспоживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів за кожний день прострочення.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 7.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому низку помилок, а саме невірно визначений момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, та не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

Статями 253, 254 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Спожиту в січні 2023 року електричну енергію вартістю 348 118,84 грн відповідач повинен був оплатити у строк не пізніше 25.02.2023, що є вихідним днем, тому останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії є 27.02.2023, відповідно 28.02.2023 грошове зобов`язання стало простроченим і саме від цієї дати слід здійснювати розрахунок пені.

Аналогічним чином, спожиту в лютому 2023 року електричну енергію вартістю 204 876,62 грн відповідач повинен був оплатити у строк не пізніше 25.03.2023, що є також вихідним днем, тому останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії є 27.03.2023, відповідно грошове зобов`язання стало простроченим 28.03.2023.

За підрахунком суду, здійсненим в межах шестимісячного строку нарахування пені, обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 84 540,42 грн за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у січні 2023 року, та 49 260,20 грн за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у лютому 2023 року, що разом складає 133 800,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описані вище помилки вплинули також і на правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

За підрахунком суду, розмір 3% річних за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у січні 2023 року, складає 9 097,92 грн та 4 882,85 грн за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у лютому 2023 року.

Розмір втрат від інфляції за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у січні 2023 року, складає 9 766,44 грн та 2 635,12 грн за несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої у лютому 2023 року.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 552995,46 грн, пеня в розмірі 133800,62 грн, 3% річних в розмірі 13980,77 грн та інфляційні втрати в розмірі 12401,56 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10697,68 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1996,97 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Комунального підприємства Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 79, аеропорт "Київ" (Жуляни); ідентифікаційний код: 01131514) 552 995 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 46 коп. заборгованості, 12 401 (дванадцять тисяч чотириста одну) грн 56 коп. інфляційних втрат, 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 77 коп. 3% річних, 133 800 (сто тридцять три тисячі вісімсот) грн 62 коп. пені та 10 697 (десять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 996,97 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2024.

Суддя О.В. Нечай