Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/2046/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/2046/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен"

про стягнення 202 588,72 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" про стягнення 202 588,72 грн, з яких 171 460,00 грн заборгованості, 25 285,50 грн пені, 3 554,97 грн інфляційних втрат та 2 288,25 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 25-08/23 від 25.08.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2046/24, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 26.02.2024 була направлена та доставлена до електронних кабінетів сторін у справі 26.02.2024 (23:59), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №25-08/23 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у пункті 2.1 цього Договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору під Додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного Договору становлять невід`ємну частину Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку товару, або/чи відповідного додатку, визначеного пунктом 1.2 Договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що право власності та всі ризики стосовно товару переходить в момент фактичної передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується підписами уповноважених осіб у видаткових накладних (товарних накладних). Ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару несе покупець з моменту отримання ним товару від постачальника, про що свідчить підписання покупцем видаткових накладних (товарних накладних).

Відповідно до пункту 7.5 Договору датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару, на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за партію товару, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у розділі 13 цього Договору, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня отримання товарів.

Згідно з пунктом 12.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023. У випадку, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявить про розірвання цього Договору, він вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік, якщо інше не буде погоджено сторонами. Кожна зі сторін має право на дострокове розірвання цього Договору за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого розірвання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв товар загальною вартістю 432 187,14 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № МВУ-060661 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060676 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060674 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060675 від 15.09.2023 на суму 14 109,06 грн; № МВУ-060673 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060669 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060668 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060667 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060666 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060664 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060663 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060662 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060636 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060637 від 15.09.2023 на суму 14 493,72 грн; № МВУ-060639 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060640 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060641 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060642 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060643 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060644 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060645 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060646 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060647 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060648 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060649 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060650 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060651 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060653 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060671 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-060672 від 15.09.2023 на суму 14 287,62 грн; № МВУ-063155 від 26.09.2023 на суму 3 531,00 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на підставі вищезазначених видаткових накладних на загальну суму 260 727,14 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 13.10.2023 по 15.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 171 460,00 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 285,50 грн пені, 3 554,97 грн інфляційних втрат та 2 288,25 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що продукція, яка була отримана від позивача, була повернута останньому, про що складені акти на повернення товару та направлені на підпис позивачу. Крім того, відповідач зазначає, що він склав та направив позивачу Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором та Договором про надання маркетингових послуг від 25.08.2023 на суму 75 600,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 432 187,14 грн, проте оплатив лише частину товару в сумі 260 727,14 грн.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого товару відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження повернення поставленого товару та зарахування зустрічних однорідних вимог, про що відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 171 460,00 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також заявив до стягнення з відповідача 25 285,50 грн пені, 3 554,97 грн інфляційних втрат та 2 288,25 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.2 Договору (в редакції відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей до Договору) у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору протягом більше, ніж 3 робочих дні, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь останнього пеню, яка обчислюється з 4 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої згідно пункту 9.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено його арифметичну вірність, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 171460,00 грн основного боргу, 25285,50 грн пені, 3554,97 грн інфляційних втрат та 2288,25 грн 3% річних.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" (02072, місто Київ, проспект Бажана Миколи, будинок 10-А, 4 поверх; ідентифікаційний код: 44168473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (01034, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 33-Б; ідентифікаційний код: 36001810) 171460 (сто сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят) грн 00 коп. заборгованості, 25285 (двадцять п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 50 коп. пені, 3554 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 97 коп. інфляційних втрат, 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 25 коп. 3% річних та 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2024.

Суддя О.В. Нечай