Рішення

від 26.06.2024 по справі 925/1460/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2024Справа № 925/1460/23

За позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру»

про стягнення 430865 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Приб`єг Д.А.,

від відповідача - Хоменко О.О.

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» (далі - відповідач) про стягнення збитків (шкоди), заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) за відсутності дозвільного документу, а саме спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в сумі 430865 грн.

Позовні вимоги тим, що:

- позивачем було проведено планову перевірку дотримання Канівською філією відповідача вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої встановлено факт самовільного користування відповідачем надрами (підземними водами) без спеціального дозволу на користування надрами в період з 01.09.2019 до 31.12.2019, що є порушенням статей 16, 19, 23, 65 Кодексу України про надра;

- враховуючи відсутність такого спеціального дозволу, відповідач мав би призупинити видобування підземних вод до моменту отримання дозвільних документів, що ним зроблено не було;

- тому, позивачем був проведений розрахунок розміру відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням відповідачем водними ресурсами при відсутності дозвільної документації, здійснений на основі наданих самим відповідачем звітів про водокористування відповідно до Методики розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону, раціональне використання водних ресурсів, тобто у розмірі п`ятикратної рентної плати за спеціальне використання води, який і складає ціну позову.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:

- державі, в особі уповноважених органів, були відомі факти наявності у відповідача потреби у відборі води, і відповідач подавав усі необхідні документи для продовження спеціального дозволу на користування надрами;

- державі не було заподіяно збитків, оскільки відповідач при відборі води здійснював всі належні дії (облік відібраної води, подання звітів про використання води, оплата належних сум в державний бюджет, тощо);

- відповідач наголошує на тому, що за спірний період ним за користування водними ресурсами сплачено до бюджету 106609,77 грн рентної плати, але цю суму позивач не врахував при визначенні розміру завданої шкоди;

- відповідач вважає, що його вини у цьому правопорушенні не має, оскільки використання у спірному періоді свердловинами без спецдозволу (коли перестав діяти попередній дозвіл від 01.09.2014) пов`язано із затримкою оформлення нового спецдозволу через зміни в законодавстві, тривалістю процедур погодження документів державними органами та формальний підхід до розгляду цими органами наданих на погодження документів.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не доведено свою невинуватість, оскільки наведені ним факти, а саме: зміни у законодавстві та бездіяльність Держгеонадр, не впливають на той факт, що відповідач не мав права користуватися надрами за відсутності спеціального дозволу. Обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування не впливають на виникнення та існування в часі обставин видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбувалася та існувала протягом спірного періоду. Позивач також наголосив на тому, що ним не було враховано оплата відповідачем у сумі 106609,77 грн, оскільки вищевказана Методика розрахунку розміру відшкодування збитків не містить в собі вказівки щодо зменшення суми зобов`язань у випадку сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та рентної плати за спеціальне використання води, а тому розрахунок збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) був здійснений відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, позивач вважає, що затримка в оформленні спецдозволу сталася не з вини органів відповідальних за погодження спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), а через те, що документація відповідача не відповідала нормам чинного законодавства.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свої попередні аргументи про відсутність у нього вини та злого умислу у вчиненні протиправних діянь з використання надр без спеціального дозволу.

Ухвалою від 03.11.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.02.2024 було передано матеріали справи №925/1460/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 прийнято справу до свого провадження.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов у повному обсязі заявлених вимог, а представник відповідача проти позову заперечувала з вищевикладених вище мотивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 1 статті 149 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 151 ГК України передбачено, що суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з частиною 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (частина перша статті 49 Водного кодексу України).

Крім того, за змістом статей 16, 19, 23 Кодексу України про надра користування надрами, зокрема, видобування підземних вод понад 300 метрів кубічних на добу, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства України, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Видобування підземних вод понад 300 метрів кубічних на добу та їх використання без таких спеціальних дозволів є самовільним водокористуванням, за яке чинним законодавством України передбачена відповідна правова відповідальність.

Так, відповідно до статті 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на підставі наказу від 24.01.2020 № 06-27/11 та направлення від 24.01.2020 № 06-28/109 у період з 17.02.2020 до 28.02.2020 проведено планову перевірку щодо дотримання відповідачем (Канівською філією відповідача) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, за результатами якої 26.02.2020 складено акт №26/3/4/2020ПЛ (далі - Акт перевірки).

Зокрема, як слідує з пункту 10 Опису виявлених порушень вимог законодавства Акта перевірки та пояснень позивача, останнім під час цієї перевірки було виявлено факт користування відповідачем надрами (підземними водами) без наявності спеціального дозволу на користування цими надрами у період з 01.09.2019 до 31.12.2019, що є порушенням вимог статей 16, 19, 23, 65 Кодексу України про надра.

Відповідач здійснював користування надрами (підземними водами) Канівського родовища на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 4578 від 01.09.2014 (далі - Дозвіл), який був виданий на 5 років, тобто строком до 31.08.2019 (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідно до статті 26 Кодексу України про надра у разі закінчення встановленого строку користування надрами, право користування надрами припиняється.

Отже, починаючи з 01.09.2019 відповідач втратив право на користування підземними водами в об`ємі понад 300 метрів кубічних на добу.

Статтею 16 Кодексу України про надра (у редакції, що діяла на момент закінчення строку дії Дозволу) передбачалося, що продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Відповідач зазначає, що подання документів на отримання нового спеціального дозволу (продовження дії Дозволу) ним було заплановано на січень 2019 року після затвердження Державною комісією України по запасах корисних копалин Звіту геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища.

Однак, у зв`язку із змінами, внесеними до законодавства, що регулює порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, строк подання документів на отримання відповідного спеціального дозволу змістився на 7 місяців.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 за № 333 «Про внесення змін до порядків затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 594 і № 615» (набрала чинності 08.06.2018) були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (далі - Постанова № 651), відповідно до яких Заявник, що бажав отримати спеціальний дозвіл, разом із заявою про надання дозволу повинен був подати також результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відтак, враховуючи ці зміни, відповідач повинен був перед зверненням до Держгеонадра про надання спеціального дозволу в обов`язковому порядку вчинити такі дії:

- розробити та затвердити звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області;

- розробити звіт з оцінки впливу на довкілля, провести громадське обговорення та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідач зазначає, що розробка вказаної документації потребувала залучення інших юридичних осіб, які мали дозволи на виконання таких робіт, а також довготривалого її погодження у державних органах.

Зокрема, звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області поданий на погодження в жовтні 2018 року, затверджений Державною комісією України по запасах корисних копалин 06.12.2018 (протокол № 4612), схвалений Держгеонадра 21.02.2019 (протокол групи № 118).

Повідомлення про затвердження та схвалення звіту направлено відповідачу 07.03.2019 вих. № 302/07/1, копія долучена до матеріалів справи. Отже, процедура погодження Звіту державними органами становила 4 місяці.

Відповідач після отримання цього повідомлення одразу у березні 2019 року розпочав процедуру оцінки впливу на довкілля, яка згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» займає не менше 96 робочих днів.

Лише 31.07.2019 Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації надало відповідачу Висновок з оцінки впливу на довкілля (копія долучена до матеріалів справи). Строк процедури оцінки впливу на довкілля тривав 7 місяців.

Отримавши усі необхідні документи (отримання яких зайняло майже 11 місяців), відповідач 21.08.2019 за вх. № 16750/02/12-18 подав до Державної служби геології та надр України пакет документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод з Канівського-2 родовища.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, пунктом 4 якого передбачено, що вказаний орган відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615), у редакції, що діяла в період вчинення дій, (далі - Порядок) дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу (підпункт 1 пункту 8 Порядку).

Згідно з пунктом 8 Порядку рішення про надання дозволу без проведення аукціону або про відмову в наданні такого дозволу з підстав, передбачених цим Порядком, приймається протягом 30 робочих днів після отримання органом з питань надання дозволу погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, або після настання дати, з якої вважається, що надання дозволу органами, зазначеними в абзацах другому, четвертому пункту 9 цього Порядку, погоджено.

Відповідно до пункту 9 Порядку надання надр у користування погоджується з відповідною обласною радою та Міністерством енергетики та захисту довкілля України. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію у паперовому або електронному вигляді органам зазначеним в абзацах другому і третьому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

При цьому, пунктом 25 Порядку передбачалося, що у разі ненадання Міністерством енергетики та захисту довкілля України пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Пунктом 9 Порядку встановлювалося, що у разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Отже, зважаючи на вказані норми, оскільки відповідачем пакет документів було направлено 28.08.2019, то кінцевими строками відповідно до порядку було:

- для погодження Міністерством енергетики та захисту довкілля України - 18.09.2019;

- для погодження Черкаською обласною радою - 15.10.2019.

Статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Однак, як слідує із матеріалів справи, листом від 03.10.2019 за вих. № 20325/03/12-19 Держгеонадра надані відповідачем документи повернуло в зв`язку із наявністю зауважень Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а саме: картографія не відповідає порядку (лист цього Міністерства від 20.09.2019 № 8/1-11/10193-19).

Вказані матеріали Черкаською обласною радою були погоджені лише 25.10.2019.

Зважаючи на вищевказані положення пунктів 9, 25 Порядку, зі спливом встановлених строків, Держгеонадра мав вважати отриманими всі погодження та керуючись пунктом 8 Порядку протягом 30 днів з дати отримання всіх погоджень прийняти рішення про надання спеціального дозволу. Таким чином, оскільки кінцевий строк на погодження сплив 15.10.2019, то 14.11.2019 Держгеонадра мав прийняти рішення про надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, відповідач був змушений повторно подавати документи з усуненням зауважень Держгеонадра (подані 12.11.2019 за № 21659/02/12-19).

13.12.2019 надані на погодження матеріали повторно були повернені відповідачу з підстав, що географічні координати водозабірних свердловин не відповідають їх місцю розташування в ситуаційному плані.

Відповідач зазначає, що ці географічні координати свердловин були раніше погоджені Держгеонадрами та зазначені у наданому раніше спеціальному дозволі, що видавався відповідачу з метою геологічного вивчення, у тому числі з дослідно-промислової розробки питних підземних вод, та були вказані у звіті з геолого-економічної оцінки та звіті з оцінки впливу на довкілля.

02.01.2020 відповідач повторно подав пакет документів з усуненням зауважень до Держгеонадра за № 4/02/11-20.

Відповідно до наказу Держгеонадра від 13.03.2020 № 89 прийнято рішення надати відповідачу спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування питних підземних вод Канівського-2 родовища, що знахидиться в Черкаській області, про що свідчить доданий до матеріалів справи лист Держгеонадра від 09.04.2020 № 331, та не заперечується сторонами.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що альтернативних джерел постачання води в тій частині міста Канева, де розташовано підприємство відповідача не має. Комунальне підприємство «Канівський водоканал» технічно не має можливості забезпечити відповідача відповідною кількістю води, при потребі підприємства у понад 1000 метрів кубічних на добу. Видобуток води здійснювався із свердловин на які раніше був виданий Дозвіл на користування надрами. У спірний період відповідач не здійснював будівництво нових свердловин.

Відповідач вважає, що ним вжито всіх необхідних заходів для своєчасного отримання спеціального дозволу на користування надрами, але в силу зазначених вище обставин у спірний період такий дозвіл йому не було видано. Відповідач вважає, що затримка оформлення спеціального дозволу на користування надрами сталася через зміни в законодавстві, зокрема в частині впровадження Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тривалістю процедур погодження документів державними органами та формальний підхід до розгляду наданих на погодження документів.

Окрім цього, відповідач зазначає, що на його думку державі не заподіяно збитків, оскільки ним при відборі води здійснювалися усі належні дії (облік відібраної води, подавання звітів про використання води, оплата належних сум в державний бюджет, тощо).

З матеріалів справи також убачається, що у спірний період з 01.09.2019 до 31.12.2019 відповідач здійснював водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 150/ЧР/49д-18 від 30.10.2018 (строк дії дозволу з 30.10.2018 до 30.10.2023). Із цього дозволу слідує, що встановлений у ньому ліміт забору води з підземних джерел (окремо для кожного річкового басейну) складає 1919,960 метрів кубічних на добу та 700,69 тисяч метрів кубічних на рік. Як зазначає відповідач, забір води здійснювався ним у межах затверджених вказаним дозволом лімітах. Протилежного позивачем не доведено.

За користування водними ресурсами відповідачем за спірний період (з 01.09.2019 до 31.12.2019) сплачено до бюджету 106609,77 грн рентної плати, зокрема:

- 20149,85 грн рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що підтверджується копіями платіжних доручень № 6094 від 18.11.2019 на суму 16030,79 грн та № 6679 від 18.02.2020 на суму 14185,94 грн;

- 86459,92 грн рентної плати за спеціальне використання води, що підтверджується копіями платіжних доручень № 6090 від 11.11.2019 на суму 64751,15 грн та № 6677 від 18.02.2020 на суму 63374,27 грн.

Відповідач зазначає, що держава отримала всі належні рентні платежі за воду. А ним належним чином здійснювався контроль та облік видобутку та споживання води.

Позивач вважає, що відповідач не мав права здійснювати самовільне користування надрами без спеціального дозволу після закінчення строку дії попереднього Дозволу, мав би призупинити видобування підземних вод до моменту отримання дозвільних документів. Оскільки відповідач продовжував видобування підземних вод у спірний період з 01.09.2019 по 31.12.2019 за відсутності дозвільного документа, то тим самим спричинив державі збитки, розмір яких позивач вирахував на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (далі - Методика). Цей розмір складає п`ятикратний розмір недоотриманої державою рентної плати за водокористування без спецдозволу.

Зокрема, позивач зазначає, що розрахунок розміру відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами), здійснено ним на основі «Звіту про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна)» за 2019 рік, зокрема, встановлено, що із свердловин в період з 01.09.2019 по 31.12.2019 відповідачем було забрано 137000 метрів кубічних підземної води.

Збитки розраховано відповідно до Методики за формулою, встановленою пунктом 9.1 Методики, у редакції пункту, що діяла у 2019 році.

Так, відповідно до цього пункту розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 Ч Ч Тар (грн),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, метрів кубічних;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Тар на дату виявлення порушення становить 62,9 грн/100 м3.

Отже, загальна сума збитків за забір води із свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 01.09.2019 по 31.12.2019 за розрахунком позивача складає 430865 грн (5 х 137000 м3 х 0,629 грн).

За встановлених обставин справи суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Досліджуючи наявність повного складу вищевказаних елементів правопорушення, яке може тягнути за собою відповідальність відповідача судом враховано наступне.

Як було встановлено судом вище, починаючи з 01.09.2019 відповідач втратив право на користування надрами при видобутку води в об`ємі понад 300 метрів кубічних на добу, а отже користування ним надрами після цієї дати понад зазначений об`єм було неправомірним, і таким, що порушувало вимоги статей 16, 19, 23, 26 Кодексу України про надра. Відповідач не заперечував цей факт.

Згідно зі статтею 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Плата за користування надрами справляється, зокрема, у вигляді рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин та рентна плата за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються Податковим кодексом України.

Плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 31 Кодексу України про надра).

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Подібна норма міститься й у частині 2 статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, суд дійшов висновку, що під збитками (шкодою) завданою внаслідок користування надрами при видобутку води в об`ємі понад 300 метрів кубічних на добу без спеціального дозволу слід розуміти недоотриману державною плату за користування надрами (при видобутку такої корисної копалини, як підземної води).

У відповідача у спірний період був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами, який давав право на видобування підземних вод.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (стаття 1 Кодексу України про надра).

Відповідно до статті 14 цього Кодексу надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин (підземної води).

Підземна вода у розумінні статті 6 Кодексу України про надра та Переліку корисних копалин загальнодержавного значення (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827) є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Розділ IX Методики (у редакції, що діяла у спірний період з 01.09.2019 по 31.12.2019) передбачав розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності, зокрема, спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) у п`ятикратному розмірі від ставки рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Судом враховано, що відповідачем у спірному періоді здійснювалася у повній мірі рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин (підземної води), яку позивач неправомірно не враховував при визначенні розміру заявлених у цій справі збитків.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Одними із загальних засад цивільного судочинства згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Судом враховані надані відповідачем пояснення та докази на їх підтвердження, що ним при відборі підземних вод здійснювалися дії щодо обліку відібраної води, подання звітів про використання води, оплата належних сум рентної плати за користування надрами до державного бюджету, відповідач задовго до закінчення строку дії Дозволу розпочав процедуру щодо отримання нового спеціального дозволу на користування надрами (майже за 11 місяців), затримка в оформленні останнього здебільшого пов`язана зі змінами у законодавстві, що пов`язанні з ускладненням процедури отримання таких спеціальних дозволів та тривалістю процедур погодження документів державними органами.

Усі ці дії свідчать про те, що відповідачем вживалися необхідні заходи щодо запобігання збиткам державі при здійсненні ним своєї господарської діяльності, відповідачем вжиті усі залежні від нього заходи щодо належного виконання ним зобов`язань з приводу користування надрами за наявності відповідного спеціального дозволу, оскільки відповідачем вчинялися належні дії для його своєчасного отримання в установленому законом порядку.

Тому суд дійшов висновку щодо відсутності у діях відповідача вини (умислу або необережності) у вчиненому ним порушенні зобов`язань здійснювати користування надрами за наявності спеціального дозволу на це.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані відповідачем докази у своїй сукупності, з урахуванням положення статті 79 ГПК України, є належними доказами щодо спростування ним доводів позивача щодо розміру завданих державі збитків, та доведеності ним того, що відповідачем вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання ним зобов`язань у сфері користування надрами (підземними водами).

А відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11.07.2024.

Суддя Р.Б. Сташків