Рішення

від 26.06.2024 по справі 914/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024 Справа № 914/155/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті», газета захисту інтересів селян України», м. Київ

про стягнення 723456,21 грн заборгованості.

за участю представників:

прокурор: Кульчицький Є.Г.;

від позивача: Савко Н.В.; Іванів Н.О.;

від відповідача: Табінський І.М., Куць В.В..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті», газета захисту інтересів селян України» про стягнення заборгованості у розмірі 723456,21 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, справу №914/155/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача надійшло клопотання (вх.№2851/24 від 30.01.2024), в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено необхідні докази.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2024.

06.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.02.2024) від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№3470/24).

Ухвалою від 09.02.2024 суд з власної ініціативи виправив описку, допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області від 05.02.2024.

19.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.02.2024) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4775/24).

19.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.02.2024) від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№4777/24).

Ухвалою від 21.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 21.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 20.03.2024.

23.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.02.2024) від прокурора надійшли письмові заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№5320/24).

23.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.02.2024) від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№5324/24).

26.02.2024 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла відповідь на відзив, подана Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вх.№5489/24).

Ухвалою від 20.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2024, суд відклав підготовче засідання на 03.04.2024.

Ухвалою від 03.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2024, суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті», газета захисту інтересів селян України» від 19.02.2024 за вх.№4777/24 про залишення позовної заяви без розгляду, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 01.05.2024.

Ухвалою від 26.04.2024 згідно з наказом Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 №05-14/63, судді Гоменюк З.П. надано 3 робочі дні щорічної основної відпустки за період роботи з 25.11.2022 по 24.11.2023 з 30.04.2024 по 02.05.2024, суд призначив підготовче засідання у справі на 29.05.2024.

Ухвалою від 29.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024.

24.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 23.06.2024) від представника відповідача надійшла заява, у якій письмово викладено вступне слово відповідача (вх.№16487/24).

У судове засідання 26.06.2024 з`явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 26.06.2024 з`явилися представники позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерували. Заявлені прокурором позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити такі.

У судове засідання 26.06.2024 з`явився відповідач та представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерували. Щодо заявлених позовних вимог заперечили у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 26.06.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 26.06.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

В обґрунтуванні позовних вимог прокурор повідомляє про те, що 22.07.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Колективним підприємством загальнополітичне видання «Сільські вісті», газета захисту інтересів селян України укладено договір оренди №53 структурного підрозділу філії 4 санаторію «Смерічка» цілісного майнового комплексу Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», що належить до державної власності.

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати оренди, на думку прокурора, в останнього виникла заборгованість за період з 05.05.2022 по 17.08.2022 рік у сумі 723456,21 грн, з яких: 695408,91 грн - заборгованість з орендної плати та 28047,30 грн - пеня.

Одночасно, прокурор повідомив про те, що наказом Регіонального відділення №00099 від 18.01.2023 орендаря (відповідача) з 17.08.2022 звільнено від сплати орендної плати за договором оренди від 22.07.2005 року. Також, у позовній заяві прокурор зазначив, що орендоване майно повернуто орендодавцю.

З огляду на усі вище наведені обставини, прокурор звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 723456,21 грн заборгованості по договору оренди державного майна №53 від 22.07.2005, з яких: 695408,91 грн заборгованість з орендної плати та 28047,30 грн пені за період з 05.05.2022 по 17.08.2022 рік.

Прокурором подано відповідь на відзив (вх.№5324/24 від 23.02.2024) у якій зазначено про те, що договір оренди №53 від 22.07.2005 року розірвано 04.05.2022 у зв`язку із відмовою орендодавця від цього договору на підставі ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що «Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди», як зазначено у ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, не прийнятий.

Водночас, прокурором зазначено, що наказом Фонду державного майна України №847 від 07.08.1997 затверджено «Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди». Зазначений Порядок, на думку прокурора, забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

З врахуванням наведеного, прокурор вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими, а наявна заборгованість відповідача перед позивачем за період з 05.05.2022 по 17.08.2022 є правомірною, оскільки наказом Регіонального відділення №00099 від 18.01.2023 орендаря (відповідача) лише з 17.08.2022 звільнено від сплати орендної плати за договором оренди від 22.07.2005. Таким чином, прокурор заначив, що згідно чинного законодавства, позивач вірно здійснив нарахування пені.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що заявлені вимоги є цілком обґрунтованими та підтвердженими долученими до матеріалів справи доказами, а відтак, підлягають до повного задоволення.

Аргументи позивача.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Закарпатській та Волинській областях, в інтересах якого звернувся прокурор, підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі та просить позов задовольнити повністю.

У відповіді на відзив (вх.№5489/24 від 26.02.2024) позивач повідомив про те, що договір оренди та зміни до нього підписані без зауважень, а відтак, позивач вважає, що орендна плата повинна сплачуватися до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Позивач також зазначив, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 695408,91 грн. З огляду на те, що відповідач не здійснювалась своєчасна орендна оплата, позивач нарахував відповідачу 28047,30 грн пені за період з 11.06.2022 по 17.08.2022 рік.

З урахуванням того, що позивач вважає, що ним було дотримано процедуру, передбачену Порядком при поверненні орендованого державного майна структурного підрозділу - філії №4 санаторію «Смерічка» - цілісний майновий комплекс Держаного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик». заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив, скерувавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№4775/24 від 19.02.2024), у якому повідомив про те, що 04.05.2022 року ним було отримано лист позивача про відмову від договору оренди від 22.07.2023 року №53, а отже, на його думку, позивач відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунально майна» від 03.10.2019 року повинен забезпечити прийняття філії №4 санаторію «Смерічка» цілісного майнового комплексу державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» №53 до трьох місяців, тобто до 03.08.2022 року .

З огляду на викладене, відповідач вважає, що нарахована оренда за період з 04.08.2022 по 17.08.022 є протиправною та не підлягає до задоволення.

Одночасно, відповідач покликається на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2022 року у справі №914/1396/22, яким з відповідача було стягнуто на користь позивача 3324504,29 грн заборгованості за період з березня 2021 по 04.05.2022 рік.

Таким чином, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги в частині основної заборгованості за період з 04.08.2022 по 17.08.2022 рік не підлягають до задоволення.

Щодо нарахування пені у розмірі 28047,30 грн заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій до 5000,00 грн.

Також, відповідач вважав, що у прокурора відсутні підстави представництва інтересів держави в суді , адже прокурором належним чином не доведено такі на підставі п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції та ч.ч. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на викладені обставини, відповідач просив суд залишити позов без розгляду (вх.№4777/24 від 19.02.2024) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.04.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

22.07.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (надалі - орендодавець; позивач) та Колективним підприємством загальнополітичне видання «Сільські вісті», газета захисту інтересів селян України (надалі - орендар; відповідач) укладено договір оренди структурного підрозділу філії № 4 санаторію «Смерічка» цілісного майнового комплексу державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» №53 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування структурний підрозділ - філію №4 санаторій «Смерічка» за адресою : Львівська область, Дрогобицький район, с. Опака (надалі - підприємство), цілісного майнового комплексу Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»(м. Київ, вул. Хрещатик, 24), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації, складеного станом на 30.06.2005 року та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.06.2005 року, вартість якого становить 3747,361 тис. грн, у тому числі:

- основні фонди за залишковою вартістю 3746,325 тис. грн;

- незавершене будівництво вартістю. 1,126 тис. грн.

Після укладення цього договору орендар приєднує до свого майна підприємство в установленому порядку (п. 1.3. договору).

Згідно п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

За умовами п. 7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду структурний підрозділ цілісного майнового комплексу, зазначений в п. 1.1. договору за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

22.07.2005 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі державного майна структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка» цілісного майнового комплексу державного комплексу торговельного підприємства «Хрещатик» за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Опака.

Відповідно до п. 2.2. договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю у порядку визначеному законодавством (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі передавального балансу підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (варіант: юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненрм орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 5.7. договору визначено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, у порядку визначеному чинним законодавством, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

22.12.2022 року між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем (ДП «Управління справами Фонду державного майна України) підписано акт повернення державного майна структурного підрозділу - філії №4 санаторію «Смерічка» - цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» (надалі - акт повернення).

Згідно пункту 1 акта повернення, цей акт складено внаслідок припинення договору оренди- державне майно структурного підрозділу - філії №4 санаторію «Смерічка» - цілісний майновий комплекс, Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик», розташованого за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Опака від 22.07.2005 №53 між орендарем Приватне підприємство «Загальнополітичне видання «Сільські вісті», газета захисту інтересів селян України» і орендодавцем РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - договір оренди) у зв`язку із відмовою від договору оренди.

Згідно з п. 8.2. договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 10.3. договору, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Позивач, листом від 26.04.2022 року №211-03-01433 повідомив відповідача про відмову від договору оренди від 22.07.2005 №53.

У зазначеному листі позивач вказав, що договір оренди від 22.07.2005 №53 є розірваним з моменту отримання відповідачем цього листа.

У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, згідно якого відповідач отримав вищезгаданий лист позивача - 04.05.2022 року.

Датою припинення договору оренди є: 04.05.2022 (п. 2 акту повернення).

Пунктом 3 акта повернення зазначено, що за цим актом орендар з відома орендодавця передає балансоутримувачу державне майно структурного підрозділу - філії №4 санаторію «Смерічка» - цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик», розташованого за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Опака (далі - об`єкт оренди) згідно переліку майна єдиного майнового комплексу, що наведений у додатку 1 до цього акта. Перелік майна, що наведений у додатку 1 до цього акта, складений на основі даних інвентаризації та аудиторського звіту від 23.08.2022 (лист регіонального відділення від 26.04.2022 №11-03-01433 про відмову від договору оренди. дане повідомлення орендар отримав 04.05.2022 про що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу).

Договір оренди розірвано 04.05.2022 у зв`язку із відмовою орендодавця від договору на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України.

13.05.2022 відповідач скерував на адресу відповідача лист за вих.№37 про готовність повернути орендоване майно та підписати акт приймання-передачі такого майна. Одночасно, у зазначеному листі відповідач покликався на положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, з метою недопущення безпідставного нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном та повідомив позивача про те, що ПП «Сільські Вісті» не буде чинити жодних перешкод посадовим чи уповноваженим особам ФДМ України до допуску на об`єкт оренди та по наданню інформації, необхідної для проведення процедури повернення орендованого майна. Також, у своєму листі відповідач просив позивача розглянути можливість дистанційного підписання акту приймання-передачі орендованого майна зі сторони ПП «Сільські Вісті», шляхом поштового пересилання згаданого документу поштовим сервісом «Укрпошта» чи будь-якою іншою службою доставки.

03.12.2007 року позивач та відповідач підписали договір про внесення змін до договору оренди структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка» цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» №53 від 22.07.2005 року, яким виклали преамбулу договору у новій редакції та внесли зміни в абзац 2 розділу 11 «Прикінцеві та поштові реквізити сторін».

Також, зазначеним договором сторони визначили, що такий договір набирає чинності з дати реєстрації нових правоустановчих документів орендаря - з 14.06.2006.

29.07.2011 року позивач та відповідач підписали договір про внесення змін до договору оренди структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка» цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» №53 від 22.07.2005 року, яким виклали пункт 4.3. та п. 5.10. договору у наступній редакції:

- « 4.3. Амортизаційні відрахування нараховуються прямолійним методом відповідно до ст. 145.1.5. Податкового кодексу України».

- « 5.10. У разі отримання орендарем від дебіторів державного підприємства, правонаступником якого є орендар, коштів у погашення боргів, віднесених при укладенні договору оренди до сумнівних боргів і не врахованих в акті оцінки у сумі дебіторської заборгованості, орендар зобов`язується перерахувати ці кошти до державного бюджету».

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2005 року) 13281,14 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - липень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць червень 2005 року на індекс інфляції липня 2005 року.

14.12.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка» цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» №53 від 22.07.2005 року, якою сторони виклали пункт 3.1. договору у новій редакції:

« 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961, які набрали чинності з 20.09.2011) (далі - методика) становить без ПДВ за перший місяць оренди вересень 2011 року 84025,76 грн. Орендна плата згідно даного договору сплачується з 20.09.2011».

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).

відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата перераховується в повному розмірі до державного бюджету на рахунки визначені УДК, а саме: одержувач коштів - Держбюджет Львівської області, код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - УДК у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31113092500001 (код 22080100) щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4. договору).

Відповідачем до матеріалів справи долучено заяву за вих.№26/3 від 26.03.2021 року звільнення орендаря від сплати орендної плати та запит про надання інформації за вих.№067 від 02.06.2021 року. Згідно відмітки позивача про отримання зазначеної заяви, РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зареєстрував таку 30.03.2021 року за вх.№11/01.968.

15.06.2021 року позивач листом за №069 повідомив позивача про тимчасове призупинення діяльності та використання орендованого державного майна санаторію «Смерічка».

Також матеріали справи містять заяву відповідача за вих.№003 від 06.01.2022 року про звільнення орендаря від сплати орендної плати, з якою останній звертався до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

29.07.2022 року ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті», газета захисту інтересів селян України» звернулось до позивача з листом за вих.№076 про звільнення відповідача за липень-серпень 2022 року від орендної плати за об`єкт оренди (структурний підрозділ-філії №4 санаторію «Смерічка» ЦМК ДКТП «Хрещатик»).

05.01.2023 року відповідачем заявою №004 звернувся до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, у якій просив тимчасово звільнити орендаря від сплати орендної плати за рішенням орендодавця. Згідно відмітки про отримання, позивач одержав зазначену заяву 16.01.2023 року.

18.01.2023 наказом №00099 Фонду Державного майна України РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях «Про тимчасове звільнення орендаря від орендної плати по договору від 22.07.2005 №53», звільнено від сплати орендної плати орендаря - ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті», Газета захисту інтересів селян України» за договором оренди від 22.07.2005 №53 з 17.08.2022 на час вилучення об`єкта оренди, відповідно до акту про тимчасове вилучення майна із користування орендаря.

26.01.2023 РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надало відповідачу відповідь №11-03-00406, у якій повідомило про те, що 18.01.2023 регіональне відділення видало наказ №00099 щодо звільнення від сплати орендної плати орендаря з 17.08.2022 року на час вилучення об`єкта оренди. Також, зазначена відповідь містить інформацію, згідно якої позивач зазначив про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 3501498,22 грн з орендної плати та 1210929,26 грн - нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну оплату орендної плати.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3 договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.10.1 договору цей договір укладений на 49 років.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.2. договору).

Пунктом 9.3. договору визначено, що спори та суперечки, які виникають з цього договору або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Також, у матеріалах справи міститься лист РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 28.06.2022 року за №11-03-02115, що скеровувався на адресу відповідача. Зазначеним листом позивач просив надати інформацію про представників від орендаря (керівника та головного бухгалтера), які будуть включені до складу комісії по розмежуванню і оцінці орендованого підприємства та до складу інвентаризаційної комісії. Зазначена інформація необхідна позивача з метою проведення процедури повернення орендованого майна відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору.

У зв`язку із невиконанням орендарем свого обов`язку щодо своєчасного та повного внесення орендної плати у відповідності до вимог п. 3.3. договору, прокурор в інтересах держави звернувся до суду про стягнення заборгованості за період з 05.05.2022 по 17.08.2022 в сумі 723456,21 грн, що складається з 695408,91 грн - основної заборгованість з орендної плати та, зважаючи на приписи п. 3.5. договору, позивач здійснив нарахування 28047,30 грн пені.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна; забезпечує проведення інвентаризації єдиних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів, орендодавцем яких є Фонд державного майна України, а також затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна), щодо якого виступає орендодавцем; здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.

Фонд державного майна України здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов`язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України»).

З огляду на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не вжито заходів щодо захисту інтересів держави щодо своєчасного стягнення нарахованих заборгованості за оренду державного майна, у тому числі шляхом звернення до суду, інтереси держави є порушеними та такими що підлягають захисту у судовому порядку, а отже наявні підстави для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

У цьому випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.

Отже, участь прокурора у справі є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу.

До позовної заяви долучено лист Львівської обласної прокуратури від 09.11.2023 №15/4-53вих-23 до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, згідно якого заступник керівника обласної прокуратури повідомив, що під час виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2022 у справі №914/1396/22 встановлено, що ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті» газета захисту інтересів селян України не своєчасно повернуло орендоване майно. З огляду на дотримання законодавчих приписів, прокурор з метою вивчення стану виконання зобов`язання орендаря щодо повернення орендованого нерухомого майна (структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка») та наявності заборгованості за орендну плату (пені, неустойки) за договором оренди від 22.07.2005, який був розірваний 04.05.2022 у зв`язку з відмовою орендодавця від договору на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, просив РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надати у найкоротший термін ґрунтовну інформацію щодо стану виконання умов вищезгаданого договору та повідоми про наміри щодо вжиття заходів врегулювання в межах компетенції, у тому числі звернення до суду з відповідним позовом.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у листі від 15.11.2023 за вих.№10-11-05151 (вх.№54730-23 від 20.11.2023) повідомило Львівській обласній прокуратурі, що станом на 17.08.2022 рік розмір заборгованості з орендної плати за договором оренди від 22.07.2005 №53, за період з 05.05.2022 по 17.08.2022 становить 695408,91 грн та 28047,30 грн - пені. Одночасно, РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зазначило про те, що ним не здійснюються заходи позовного характеру щодо стягнення зазначеної заборгованості, оскільки на рахунку відділення недостатньо коштів для сплати судового збору.

Листом від 15.12.2023 за вих.№10-11-05602 (вх.№544-24 від 03.01.2024) РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надав прокуратурі копію договору оренди від 22.07.2005 №53 з додатками та копії договорів про внесення змін від 03.12.2007, 29.07.2011, 14.12.2011. Також, зазначеним листом РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях ще раз повідомило про те, що ним не здійснюються заходи позовного характеру щодо стягнення заборгованості з орендної плати та пені по договору оренди від 22.07.2005 №53, оскільки на рахунку відділення недостатньо коштів для сплати судового збору.

Зазначені вище обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування та контролюючого органу від реалізації функції захисту порушених інтересів держави, як наслідок, наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

11.01.2024 Львівська обласна прокуратура листом №15/4-37вих-24 звернулось до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, де повідомило про подання до суду позову в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на додержання законодавства про державну і комунальну власність, в тому числі з питань заборгованості з орендних платежів перед державним бюджетом та установлено факт порушення інтересів держави та неналежне здійснення органом державної влади повноважень по їх захисту.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зокрема, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору оренди структурного підрозділу філії №4 санаторію «Смерічка» цілісного майнового комплексу державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» № 53 від 22.07.2005 року.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що об`єктом оренди можуть бути, безпосередньо, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є, насамперед, єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів.

Частино 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, та сторонами не заперечувався факт, що позивач листом від 26.04.2022 року №211-03-01433 повідомив відповідача про відмову від договору оренди від 22.07.2005 №53. Згідно матеріалів справи, відповідач отримав рекомендоване повідомлення позивача 04.05.2022 року.

Таким чином, договір оренди розірвано 04.05.2022 у зв`язку із відмовою орендодавця від договору на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України.

У разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок), встановленим Кабінетом Міністрів України. Орендар зобов`язаний передати єдиний майновий комплекс підприємству, визначеному уповноваженим органом управління або його правонаступником, а балансоутримувач та уповноважений орган управління зобов`язані прийняти єдиний майновий комплекс згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України. (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Пунктом 5.7. договору визначено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, у порядку визначеному чинним законодавством, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

З огляду на зазначені приписи законодавства, у зв`язку з відмовою орендодавця від договору оренди від 22.07.2005 №53, що укладений між позивачем та відповідачем, у відповідач виник обов`язок повернути об`єкт оренди протягом трьох місяців, а у позивача, у свою чергу виник обов`язок забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців згідно Порядку.

Зважаючи на те, що договір оренди №53 від 22.07.2005 року припинився 04.05.2022, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу об`єкт оренди у строк до 04.08.2022 (включно).

У матеріалах справи міститься акт повернення державного майна структурного підрозділу - філії №4 санаторію «Смерічка» - цілісний майновий комплекс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» від 22.12.2022 року, що підписаний між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем (ДП «Управління справами Фонду державного майна України).

Згідно листа відповідача від 13.05.2022 за вих.№37, який був скерований на адресу позивача, про готовність відповідача повернути орендоване майно та підписати акт приймання-передачі такого майна, останній повідомив позивача та не заперечив щодо своєчасного повернення об`єкта оренди за договором №53 від 22.07.2005 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач свій обов`язок виконав у повному обсязі, не заперечив щодо розірвання договору оренди, який у подальшому був припинений 04.05.2022 року та від 13.05.2022 був готовий повернути орендодавцю та балансоутримувачу об`єкт оренди. Проте, позивач, належним чином не виконав свій обов`язок, визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та не забезпечив належним чином дотримання процедури прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу. Також, суд дійшов висновку, що саме на позивача покладався обов`язок щодо здійснення контролю за виконанням та забезпеченням прийняття об`єкту оренди на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди (тобто з 05.05.2022 року по 04.08.2022 рік включно).

Щодо заявленої позовної вимоги про сплату заборгованості за період з 05.08.2022 року по 17.08.2022 рік (згідно наказу №00099 Фонду Державного майна України РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях «Про тимчасове звільнення орендаря від орендної плати по договору від 22.07.2005 №53», звільнено від сплати орендної плати орендаря - ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті», Газета захисту інтересів селян України» за договором оренди від 22.07.2005 №53 з 17.08.2022 на час вилучення об`єкта оренди, відповідно до акту про тимчасове вилучення майна із користування орендаря), суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься лист РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 28.06.2022 року за №11-03-02115, що скеровувався на адресу відповідача. Зазначеним листом позивач просив надати інформацію про представників від орендаря (керівника та головного бухгалтера), які будуть включені до складу комісії по розмежуванню і оцінці орендованого підприємства та до складу інвентаризаційної комісії. Зазначена інформація необхідна позивача з метою проведення процедури повернення орендованого майна відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору.

З огляду на те, що судом було встановлено факт порушення позивачем умов ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд вважає, що позивач безпідставно продовжив нараховувати орендну плату у цей період, адже саме позивач мав дотриматися процедури забезпечення повернення орендованого майна протягом трьох місяців з моменту припинення договору оренди.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 5.3 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Положеннями п. 3.1 та п. 3.3 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) червень 2005 року 13281,14 грн. Орендна плата перераховується в повному розмірі до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зважаючи на усі викладені обставини, здійснивши аналіз законодавчих приписів та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди за договором №53 від 22.07.2005 року після його припинення з 05.05.2022 року по 04.08.2022 рік включно, а відтак, має сплатити позивачу заборгованість з орендної плати за цей період у розмірі 595902,41 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 28047,30 грн пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Суд зазначає про те, що сторонами у п. 3.5 договору було передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Проте, з урахуванням, що договір оренди №53 від 22.07.2005 року був розірваний 04.05.2022 року за ініціативою орендодавця, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій поза договірними відносинами, покликаючись на зазначений пункт договору. З огляд на наведені обставини, нарахування пені поза межами укладеного сторонами договору оренди є порушенням принципу свободи договору, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку.

Зважаючи на усі вище викладені обставини, суд відмовляє у задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 28047,30 грн пені.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 10851,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3053 від 19.12.2023 року.

З огляду на наведене вище, зважаючи, що заявлені позовні вимоги задоволені судом частково, з відповідача підлягає до стягнення 8938,54 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті», газета захисту інтересів селян України» (03047, Київська область, місто Київ, проспект Перемоги, 50; ідентифікаційний код 22932980) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника, 4; ідентифікаційний код 42899921) 595902,41 грн основної заборгованості.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті», газета захисту інтересів селян України» (03047, Київська область, місто Київ, проспект Перемоги, 50; ідентифікаційний код 22932980) на користь Львівської обласної прокуратури (рахунок UA138201720343140001000000774 в ДКС України у м. Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір у розмірі 8938,54 грн.

4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2024.

СуддяГоменюк З.П.