Рішення

від 04.07.2024 по справі 914/757/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 Справа № 914/757/24

За позовом Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Державного агентства водних ресурсів України, м.Київ

до відповідача: Самбірського управління водного господарства, м.Самбір Львівської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, м.Львів

про визнання права власності

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Кульчицький Євгеній Геннадійович - прокурор

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, справу №914/757/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 15.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.05.2024.

Ухвалою від 07.05.2024 розгляд справи відкладено на 28.05.2024.

Ухвалою від 28.05.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2024.

Ухвалою від 18.06.2024 розгляд справи відкладено на 04.07.2024.

28.06.2024 від третьої особи до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки повноважний представник перебуває у щорічній відпустці.

Представник прокуратури в судовому засіданні 04.07.2024 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Позивач та відповідач в судове засідання 04.07.2024 явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 04.07.2024 третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

Щодо клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи суд відзначає, що неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи, в тому числі керівника підприємства.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Як зазначено в позові Яворівською окружною прокуратурою виявлено невідповідність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за Самбірським управлінням водного господарства, яке реорганізовується шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі - БУВР Західного Бугу та Сяну), хоча повинне було реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності.

Так, Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» 09.12.2010 № 1085/2010, утворено Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство), реорганізувавши Державний комітет України по водному господарству.

Відповідно до п. 1 та пп. 33 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 393 (далі - Положення), Держводагентство є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Аналогічні пункти містились у Положенні про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою КМУ від 15.11.1991 № 316 щодо здійснення функцій по управлінню державним майном, закріпленим за підвідомчими йому підприємствами, установами та організаціями.

Підпорядкованими Держводагентству є водогосподарські організації, серед яких БУВР Західного Бугу та Сяну. Останнє перейменовано з Львівського обласного управління водних ресурсів наказом Держводагенства № 657 від 06.09.2018/

Згідно з Положеннями зазначених управлінь, майно управління є державною власністю, закріплене за ним на праві оперативного управління.

В той же час, в підпорядкуванні БУВР Західного Бугу та Сяну наявні районні управління, серед яких Самбірське управління водного господарства (далі - Самбірське УВГ), як самостійна юридична особа.

Так, пунктом 4.2 Положення про Самбірське управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120), затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України №211 від 13.12.2016, вказано, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 02.02.2018 №47 вирішено реорганізувати Мостиське управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04327399) шляхом приєднання до Симбірського управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120), до якого переходять усі майнові права та обов`язки Мостиського УВГ.

Пунктом 4.2 Положення про Мостиське управління водного господарства, затвердженого наказом Львівського обласного виробничого управління водного господарства від 28.12.2004 №197, вказано, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

Так, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 21.12.2006 (серія ЯЯЯ №527487) нежитлова будівля за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, буд. 393 зареєстровано на праві державної власності за Мостиським управлінням водного господарства на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради №248 від 06.12.2006.

Згідно вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №527487, опис об`єкта загальною площею 853 кв.м включає нежитлову будівлю літ «А-2», яка складається з 24-х приміщень, в тому числі підвал площею 191,2кв.м; нежитлова будівля літ «Б-1» складається з 3-х приміщень; адмінбудинок А-2 , 586,3 кв.м; складські приміщення Б-1, 266,7 кв.м.

22.08.2018 державним реєстратором проведено реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629812546224) за Самбірським управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120) на нежитлову будівлю загальною площею 853 кв.м., що за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Мудрого Я., будинок 393, яка включає наступні об`єкти:

-нежитлову будівлю, А-2, яка складається з 24-х приміщень, в тому числі підвал площею 191,2 кв.м.;

-нежитлова будівля Б-1, яка складається з 3-х приміщень;

-адмінбудинок, А-2 , загальна площа 586,3 кв.м;

-складські приміщення, Б-1 , загальна площа 266,7 кв.м.

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №551 від 17.06.2020 «Про реорганізацію Самбірського УВГ», Самбірське управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034120,) реорганізовано шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (ЄДРПОУ 01038909, вул. Родини Крушельницьких, 14, м Львів, 79017). БУВР Західного Бугу та Сяну є правонаступником Самбірського УВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Самбірського УВГ.

Згідно з передавальним актом Самбірського управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120), затвердженого головою Держводагенства України від 30.11.2020, усе майно Самбірського управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120) шляхом приєднання переходить до правонаступника - Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (код ЄДРПОУ 01038909).

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі від 30.10.2020, комісією утвореною відповідно до Наказу Державного агентства водних ресурсів України №551 від 17.06.2020 наступні об`єкти, які належать Самбірському управлінню водного господарства передані БУВР Західного Бугу та Сяну, а саме:

-адмінбудинок, А-2 , загальна площа 586,3 кв.м;

-складські приміщення, Б-1 , загальна площа 266,7 кв.м.

Так, після підписання вищенаведеного Акту приймання - передачі Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну стало фактичним балансоутримувачем будівель та споруд реорганізованого Самбірського управління водного господарства, яке, як юридична особа, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб з 22.06.2020 перебуває в стані припинення (підстава внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації), тобто не втратило статусу юридичної особи.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої станом на березень місяць 2024 нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, буд. 393 а саме: нежитлова будівля, А-2, яка складається з 24- х приміщень, в тому числі підвал площею 191,2 кв.м.; нежитлова будівля Б-1, яка складається з 3-х приміщень; адмінбудинок, А-2 , загальна площа 586,3 кв.м.; складські приміщення, Б-1 , загальна площа 266,7 кв.м. належать на праві власності Самбірському управлінню водного господарства, код ЄДРПОУ 01034120 (реєстраційний номер нерухомого майна 1629812546224).

Проте, за твердженням прокуратури, вказане майно є державним, управління яким здійснює держава в особі Держводагентства як власника, а в БУВР Західного Бугу та Сяну, як правонаступника Самбірського управління водного господарства, таке має перебувати на праві оперативного управління.

Відтак, на думку прокуратури, право державної власності на спірне майно слід визнати за Держводагентством, одночасно припинивши право власності на таке Самбірського управління водного господарства.

Відповідно до прохальної частини позову, прокуратура просить визнати за Державним агентством водних ресурсів України право державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: вул. Я.Мудрого, 393, м. Мостиська, Мостиський район (наданий час -Яворівський район) Львівської області, а саме:

-адмінбудинок, А-2, загальна площа 586,3 кв.м.;

-складські приміщення, Б-1, загальна площа 266,7 кв.м.

з одночасним припиненням права власності Самбірського управління водного господарства.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Державне агентство водних ресурсів України на захист порушених прав територіальної громади до суду не зверталося. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про невідповідність реєстрації речових прав на нерухоме майно та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивача. Прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Об`єкти нерухомості, щодо яких є спір про право власності Держводагентства України, набуті Самбірським управлінням водного господарства правомірно, зокрема за наслідками реорганізації Мостиського УВГ шляхом його приєднання до Самбірського УВГ у відповідності до наказу Держводагентства України від 19.01.2018 № 20 «Про реорганізацію Мостиського УВГ». Наказом Держводагентства України від 02.02.2018 № 47 до наказу Держводагентства України від 19.01.2018 № 20 «Про реорганізацію Мостиського УВГ» внесено зміни в частині складу комісії з реорганізації.

Самбірське управління водного господарства є правонаступником усіх прав і обов`язків, якими було наділене Мостиське управління водного господарства. Майно, яке перейшло від Мостиського УВГ до Самбірського УВГ за Передавальним актом станом на 31.05.2018 набуте ним правомірно, в силу реорганізації Мостиського УВГ шляхом приєднання до Самбірського УВГ. Передавальний акт станом на 31.05.2018 затверджений органом, який приймав управлінське рішення щодо реорганізації Мостиського УВГ - Держводагентство України, а отже, вказують на набуття Самбірським УВГ майна в законний спосіб.

Відповідач звернув увагу, що саме на документи реорганізації Мостиського УВГ посилається державний реєстратор у графі «Підстава виникнення права власності» у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.08.2018, індексний номер витягу 135541892 стосовно права власності Самбірського УВГ щодо нерухомого майна.

За твердженням позивача на момент набуття Самбірським УВГ права власності за Передавальним актом на 31.05.2018 на спірні будівлі право власності Мостиського УВГ не оспорювалося та відсутні будь-які судові рішення, що вказували б на незаконність права власності сторони, що здійснювала передачу майна. Таким чином, відповідач вважає, що набуття спірного майна є законним за наслідками реорганізації Мостиського УВГ, а Самбірське УВГ є законним власником набутого майна.

Третя особа позов підтримала, зазначивши таке.

У відповідності до наказу Держводагентства України від 17.06.2020 № 551 «Про реорганізацію Самбірського УВГ» Самбірське управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034120 вул. Шевченка, 59, м. Самбір, Львівської області 81400) реорганізовується шляхом приєднання до Басейного управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (код ЄДРПОУ 01038909, вул. Родини Крушельницьких, 14 м Львів).

Наказом Держводагентства України від 02.08.2021 № 564 «Про внесення змін до наказу Держводагентства від 17.06.2020 № 551» в склад комісії з реорганізації Самбірського УВГ внесено зміни, де головою комісії визначено Фура Степана Йосифовича.

Спірні будівлі за Актом приймання-передачі від 30.10.2020 та майно Самбірського УВГ в цілому, за Передавальним актом від 30.11.2020 передане до БУВР Західного БУГУ та Сяну. З 30.11.2020 Самбірське УВГ не здійснює діяльності в статусі юридичної особи, на даний час перебуває в стадії припинення.

Як зазначила третя особа, з моменту оформлення Передавального акту від 30.11.2020 БУВР Західного Бугу та Сяну стає власником спірних будівель державної форми власності, що суперечить чинному на той час Положенню про Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, затвердженому наказом Держводагентства України від 26.06.2020 № 602, де зазначено, що майно Управління складається з майна, передбаченого йому Держводагентством України на праві оперативного управління, коштів Державного бюджету, інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

На даний час БУВР Західного Бугу та Сяну діє згідно Положення, затвердженого наказом Держводагентства України від 09.02.2024 року № 32, де в абзаці 3 п. 13 зазначено, що майно Управління складається з майна, передбаченого йому Держводагентством України на праві оперативного управління, коштів Державного бюджету, інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.08.2018 індексний номер витягу 135541892 власником адмінбудинку А-2, загальною площею 586,3 кв.м та складських приміщень Б-1 266,7 кв.м державної Форми власності є Самбірське УВГ.

БУВР Західного Бугу та Сяну, будучи законним набувачем зазначених об`єктів нерухомості, утрималось від реєстрації речових, оскільки підставою для такої реєстрації є документи правонаступництва, а згідно Положення про БУВР Західного Бугу та Сяну, Управління може володіти майном на праві оперативного управління, а не бути його власником. Отже, зареєстроване право власності буде суперечити діючому положенню і не буде відповідати нормам матеріального права в сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Третя особа звернула увагу, що визнання права державної власності в особі Держводагентства України дозволить зареєструвати право державної власності за Держводагентством України з одночасним скасуванням реєстрації права власності Самбірського УВГ, після чого дозволить видати наказ по Держводагентству України про закріплення майна в оперативне управління за БУВР Західного Бугу та Сяну та провести реєстрацію права оперативного управління на підставі п. 7) статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де серед підстав набуття речових прав є рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Державне агентство водних ресурсів України, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині скасування незаконної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм земельного законодавства, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси територіальної громади, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить скасувати незаконну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Держводагентства, у повноваженнях якого контроль за державною власністю. Так, бездіяльність позивача призводить до порушення інтересів держави.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в цьому випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Предметом позовних вимог є вимога про визнання за Державним агентством водних ресурсів України право державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: вул. Я.Мудрого, 393, м. Мостиська, Мостиський район (наданий час - Яворівський район) Львівської області, а саме:

-адмінбудинок, А-2, загальна площа 586,3 кв.м.;

-складські приміщення, Б-1, загальна площа 266,7 кв.м.

з одночасним припиненням права власності Самбірського управління водного господарства.

Судом встановлено, що майно Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну складається з майна, переданого йому Держводагенством на праві оперативного управління, коштів Державного бюджету, інших джерел, не заборонених чинним законодавством. До створення Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (відповідача 1) відповідно до Положення про Самбірське управління водного господарства (відповідач 2) визначалося, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління (п. 4.2).

Тобто вид речового права у суб`єктів, що є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, у цьому випадку - Державному агентству водних ресурсів, залишається незмінним - право оперативного управління.

Так, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 21.12.2006 (серія ЯЯЯ №527487) нежитлова будівля за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, буд. 393 зареєстровано на праві державної власності за Мостиським управлінням водного господарства на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради №248 від 06.12.2006.

Обставина належності спірного майна до державної форми власності сторонами не заперечується і відображена у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.08.2018.

Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України).

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ст. 137 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Слід зазначити, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Так, відповідно до п. 1 ч.1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право господарського відання; право оперативного управління (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Тобто відповідач, реєструючи свої речові права, якими відповідно до його Положення може бути лише право оперативного управління, безпідставно зареєстрував право власності на спірні об`єкти.

Частина 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення. Тобто допускається альтернативна поведінка зацікавленої сторони вносити зміни в здійснений запис.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає підстави для державної реєстрації прав. Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна за обставин, коли відповідно до Положення про відповідача Управління не має підстав бути власником об`єктів державної власності, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків, на інтереси позивача як органу, уповноваженого державою управляти державним майном.

Реєстрація за відповідачем на праві власності спірного майна свідчить про порушення ним права держави в особі Держводагенства як законного власника цього майна. Тому порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та відповідно до ч. 2 цієї статті перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п. 6 Положення «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Оскільки відповідно до вищезазначених положень Закону України «Про управління об`єктами державної власності» повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, то порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агентства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зокрема на 1) адмінбудинок А-2 загальною плащею 586,3 кв.м.; 2) складські приміщення Б-1 загальною площею 266,7 кв.м. з одночасним припиненням права власності Самбірського управління водного господарства.

Судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати за Державним агентством водних ресурсів України (вул.Велика Васильківська,8, м.Київ, 01004; ідентифікаційний номер 37472104) право державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зокрема на 1) адмінбудинок А-2 загальною плащею 586,3 кв.м.; 2) складські приміщення Б-1 загальною площею 266,7 кв.м. з одночасним припиненням права власності Самбірського управління водного господарства (вул.Шевченка,59, м.Самбір, Самбірський р-н Львівської області; ідентифікаційний номер 01034120).

3.Стягнути з Самбірського управління водного господарства (вул.Шевченка,59, м.Самбір, Самбірський р-н Львівської області; ідентифікаційний номер 01034120) на користь Львівської обласної прокуратури (проспект Шевченка 17-19, м.Львів,79000; ідентифікаційний код 02910031) 3659,10 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 11.07.2024.

СуддяДілай У.І.