Рішення

від 08.07.2024 по справі 914/1177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 Справа № 914/1177/24

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт», м.Кривий Ріг

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів

про: стягнення 170781,27грн за договором поставки ВМТП №018/23 від 28.03.2023

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024, справу №914/1177/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

09.05.2024 копію ухвали від 08.05.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача.

28.05.2024 від позивача до суду надійшло клопотання, до якого долучено платіжну інструкцію №2380 від 15.05.2024, відповідно до якої відповідач сплатив заборгованість в сумі 149560,00грн.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 08.07.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір поставки ВМТП №018/23 від 28.03.2023, відповідно до п. 1.1. позивач зобов`язався поставити (передати) у власність відповідача, а відповідача прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказуються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Також сторони підписали Специфікацію №1 до Договору, згідно з якою позивач зобов`язався поставити шпали дерев`яні просочені для залізниць широкої колії тип II ДСТУ ГОСТ 78:2009 у кількості 200 штук вартістю 222400,00 грн (без ПДВ) та брус дерев`яний просочений під стрілочні переводи ГОСТ 8816-2009 у кількості 5,00 куб.м вартістю 68 900,00 грн (без ПДВ) на загальну суму 291 300,00 грн, ПДВ 20% - 58 260,00 грн, разом з ПДВ - 349 560,00 грн.

Згідно з п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 10 календарних днів з дня отримання ТОВ «Форест-Будекспорт» заявки ПАТ «Львівський ЛРЗ».

Як зазначено в позові, на виконання взятих зобов`язань 25 вересня 2023 року ТОВ «Форест-Будекспорт» поставило відповідачу товар, на загальну суму разом з ПДВ - 349 560,00 грн. На підтвердження долучено копії: видаткової накладної №304 від 25.09.2023, рахунок на оплату №326 від 25.09.2023, товарно-транспортної накладної №326 від 25.09.2023.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Поставка товару виконана належним чином, накладні підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору відповідач оплатив частково за отриманий товар, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 149560,00грн.

У порядку досудового врегулювання спору 15.03.2024 позивач скерував відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «Форест-Будекспорт» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 149560,00грн основного боргу.

Крім того, керуючись п. 7.1 договору позивач нарахував 14154,95грн пені за період з 26.11.2023 по 30.04.2024, а також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 4248,68грн інфляційних втрат за період грудень 2023 року березень 2024 року та 2817,61грн 3% річних за період з 26.11.2023 по 30.04.2024.

Після відкриття провадження Господарським судом Львівської області відповідач сплатив суму основного боргу в сумі 149560,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки ВМТП №018/23 від 28.03.2023, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.1.1 відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а позивач зобов`язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткової накладної №304 від 25.09.2023 та товарно-транспортної накладної №326 від 25.09.2023, долученими до матеріалів справи.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив. Після відкриття провадження судом відповідач сплатив суму основного боргу в сумі 149560,00грн, відтак в цій частині провадження слід закрити.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4248,68грн інфляційних втрат (за період грудень 2023 року березень 2024 року) слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 2817,61грн 3% річних за період з 26.11.2023 по 30.04.2024 судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки. Так, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 2812,74грн 3% річних за період з 26.11.2023 по 30.04.2024. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення 14154,95грн пені за період з 26.11.2023 по 30.04.2024 суд зазначає таке.

Згідно з п. 7.3. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 7.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14154,95грн пені за період з 26.11.2023 по 30.04.2024 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, м.Львів, вул. Залізнична, 1-А; ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт» (50055, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Нікопольське шосе, 55, ідентифікаційний код 36876283) 4248,68грн інфляційних втрат, 2812,74грн 3% річних, 14154,95грн пені та 376,17 грн судового збору.

3.У частині стягнення 149560,00грн основного боргу провадження закрити.

4.У задоволенні решти вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 11.07.2024.

СуддяДілай У.І.