Рішення

від 01.07.2024 по справі 918/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/434/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарнеського району Рівненської області

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача - 2 Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна (в залі суду);

Від відповідача: Крук Віра Романівна (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29 квітня 2024 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарнеського району Рівненської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 призвело до збільшення вартості електроенергії на 96,1%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

У свою чергу, за переконанням прокуратури, спірні додаткові угоди укладені безпідставно, адже представленими у справі документами (порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку ДП "Оператор ринку" не доведено фактичне коливання ціни на ринку електричної енергії. В даному випадку постачальником документально не підтверджено підставу збільшення ціни її коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі на постачання електричної енергії № 13099-ВЦ від 22 січня 2021 року. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп., які мають бути стягнуті з відповідача - 1 на користь позивача.

Відповідач - 1 позовні вимоги прокуратури не визнає та подав до суду відзив на позовну заяву, наступного змісту.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" повернути на користь позивача 31 896 грн. 60 коп., що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, відповідач - 2 вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Так, предметом позову у справі № 918/434/24, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Сарненської міської ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

Окрім вищенаведеного, до позовної заяви не надано доказів, що оплата по Договору та додатковим угодам здійснювалась за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету.

Відповідач - 2 у свою чергу не скористався наданим останньому процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву чи будь-яких письмових заперечень.

В судовому засіданні 01 липня 2024 року представник відповідача - 1 позовні вимоги заперечив. Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

14 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України, в якому останній позовні вимоги заперечує.

24 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 1, в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві.

06 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа від 08 травня 2024 року № 1442 та від 08 травня 2024 року № 1443.

18 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 на виконання вимог ухвали суду від 10 червня 2024 року надійшла запитувана інформація.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/434/24 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарнеського району Рівненської області до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівськи центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп., підготовче судове засідання призначено на 27 травня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 травня 2024 року відкладено підготовче засідання на 10 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2024 року відкладено підготовче засідання на 24 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 червня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/434/24 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарнеського району Рівненської області до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівськи центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп. та призначено розгляд справи № 918/434/24 до судового розгляду по суті на 01 липня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської районної ради проведено переговорну процедуру (скорочену) щодо закупівлі UА-2021-01-05-002541-е за предметом: "ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія - (електрична енергія)" очікуваною вартісно 264 000 гривень.

За результатами проведення останньої переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з ціновою пропозицією 264 000 грн. та укладемо Договір постачання електричної енергії споживачу № 13099-ВЦ від 22 січня 2021 (далі - договір),

Відповідно до умов договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу за кодом ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія - (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору). Відповідно до додатку 1 до Договору "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу" початок постачання електричної енергії з 22 січня 2021 року.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за пінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно Додатку № 2 договору, ціпа за оптовою товару (кВт*год) становить 2,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціпи за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціпи такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДІЇ "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com/ua згідно з частиною шостою етапі 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

Як встановлено, у подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено піну за одиницю товару:

-за умовами додаткової угоди № 3 від 24 лютого 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,10 гри. без ПДВ (збільшено ціну на 5%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року;

-за умовами додаткової угоди № 4 від 18 серпня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДІНВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,28043 гри. без ПДВ (збільшено ціну на 14%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 5 від 27 вересня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,47888 гри . без ПДВ (збільшено цін) на 23.9%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величні і споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 6 від 28 вересня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,67530 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 33,7%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 7 від 30 вересня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,85510 гри. без ПДВ (збільшено ціну на 42,7%). Вказана піна починає застосовуватись додоговірних величинспоживання електричної енергіїз 15 вересня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 8 від 25 жовтня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 3,11096 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 55,5%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергіїз 01 жовтня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 9 від 26 жовтня 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 3,39238 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 69,6%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 10 від 26 листопада 2021 року на підставі звітів про резуль тати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за один цю товару (кВт*год) становить 3,70192 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 85%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 року;

- за умовами додаткової угоди № 11 від 30 листопада 2021 року на підставі звітів про результати роботи РДІ/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку" визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 3,92275 грн. без ПДВ (збільшено ціну па 96,1 %). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 10 листопада 2021 року.

Прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 96,1%.

На виконання даного Договору поставлено 65619кВт/год. електричної енергії на загальну суму 196 425 грн. 00 коп., а саме:

- згідно акту № А-6072608356 за січень 2021 року - 6929 кВт*год на суму 16 629 грн. 60 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 19 лютого 2021 року;

- згідно акту № А-6073 174945 за лютий 2021 року 11457 кВт*год на суму 28 871 грн. 64 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 10 віл 12 березня 2021 року;

- згідно акту № А-6121123803 за березень 2021 року 8327 кВт*год на суму 20 984 грн. 04 коп. з ПДВ. що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 09 квітня 2021 року;

- згідно акту № А-6075511946 за квітень 2021 року - 8630 кВт*год на суму 21 747 грн. 60 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 12 травня 2021 року;

- згідно акту № А-6122409565 за травень 2021 року 3931 кВт*год на суму 9 906 грн. 12 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням 30 під 15 червня 2021 року;

- згідно акту № А-6070503411 за червень 2021 року 3232 кВ*год на суму 8 144 грн. 64 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 15 липня 2021 року;

- згідно акту № А-6077759535 за липень 2021 року 1628 кВт*год па суму 4 102 грн. 56 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 16 серпня 2021 року;

- згідно акту № А-6079133515 за серпень 2021 року - 1318 кВт*год на суму 3 606 грн. 63 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 15 вересня 2021 року;

- згідно акту № 489017504/9/1 за вересень 2021 року - 3560 кВт*год на суму 11 475 грн. 47 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 65 від 19 жовтня 2021 року;

- згідно акту № 489017504/10/1 за жовтень 2021 року - 7808 кВт*год на суму 30 675 грн. 39 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 10 листопада 2021 року;

- згідно акту № 489017504/11/1 за листопад 2021 року - 8799 кВт*год. на суму 40 281 грн. 31 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 08 грудня 2021 року.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до Договору та збільшуючи ціну товару на 96,1% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача - 1 на користь Сарненської міської ради Рівненської області.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Отже, внаслідок підписання додаткової угоди № 3 від 10 вересня 2021 року ціна за одиницю товару збільшилася на 16,48%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як па 10%.

При підписанні додаткової угоди № 3 від 10 вересня 2021 року сторонами допущено порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обмеження у збільшенні ціни за одиницю товару більш як 10%, що перевищує максимально дозволену межу.

Подальше укладення додаткової угоди № 4 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 22,76% відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 5 - на 28,99 %, додаткової угоди № 6 - на 36,89 %, дода ткової угоди № 7 - на 46,56 %, додаткової угоди № 8 - на 57,19 %.

Суд зазначає, що вказані дії з боку постачальника призвели до збільшення ціни за одиницю товару на 57,19 %.

Відтак, оскільки додаткова угода № 3 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Надаючи оцінку правомірності такого підняття вартості товару, суд враховує наступне.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.".

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 13099-ВЦ від 22 січня 2021 року не міг перевищувати 2,10 грн. без ПДВ за 1 кВт*год., яка встановлена у додатковій угоді № 3 від 24 лютого 2021 року.

Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Як встановлено судом вище, укладення додаткових угод № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (2,10 грн. без ПДВ).

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 13099-ВЦ від 22 січня 2021 року підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача - 1 коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп.

Обґрунтовуючи зазначену вимоги, як на підставу стягнення прокурор посилається на ч. 1 ст. 670 ЦК України, згідно якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, відповідачем - 1 поставлено 65 619 кВт*год на загальну суму 196 425 грн. 00 коп.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 13099-ВЦ від 22 січня 2021 року є недійсними та не породжують правових наслідків в періоди, на які розповсюджували свою дію, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором в ці періоди мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у період дії додаткових угод № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 повинен здійснюватися за ціною 2,10 грн. без ПДВ.

Отже, за поставлений період товар у період серпня-листопада 2021 року, позивачу належало сплатити 54 142 грн. 20 коп., що на 31 896 грн. 60 коп. грн. менше фактично сплаченого за поставки цього періоду (86 038 грн. 80).

При кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 31 896 грн. 60 коп.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем - 1 було отримано грошові кошти на загальну суму 31 896 грн. 60 коп., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем - 1 (підстава їх набуття відпала), то відповідач - 1 зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 918/323/23.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, слід зазначити наступне.

У відзиві відповідач - 1 зазначає, що у даній справі Рокитнівська селищна рада не є належним позивачем, а відтак звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі є безпідставним.

Водночас, звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12- 72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 912/989/18).

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси територіальної громади, оскільки з урахуванням додаткових угод замовником фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради (нова редакція), затвердженого рішенням Рокитнівської селищної ради № 3051 від 23.12.2022 засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Рокитнівська селищна територіальна громада в особі Рокитнівської селищної ради.

Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Джерелами формування майна та коштів Підприємства є: комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти місцевого бюджету; власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти; кредити банків; майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально- економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; майно, отримане з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України; інші джерела, не заборонені законодавством (п. 5.3 Статуту).

Згідно з положеннями п. 7.1 Статуту управління Підприємством здійснює Рокитнівська селищна рада (Засновник).

Варто наголосити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 прийшла до висновку, що оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від

22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Пунктом 8.47 вищевказаної постанови констатовано, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідного міста. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Таким чином, за висновками Верховного Суду у справі №905/1907/21, незаконне та неефективне використання комунальною установою чи підприємством бюджетних коштів створює підстави для представництва прокурором інтересів держави саме в особі органу місцевого самоврядування, якому такі установа чи підприємство підконтрольні.

Позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рокитнівській селищній раді закладом, а тому цей орган місцевого самоврядування, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, слід зазначити, що згідно з планом закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, надмірно сплачені кошти за товар, згідно додаткових угод, які підлягають визнанню недійсними, у результаті повертаються до доходів загального фонду обласного бюджету.

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі- Порядок № 228) визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи вищезазначене, оскільки Рокитнівська селищна рада у даному випадку є розпорядником коштів вищого рівня та останньою виділено кошти на проведення спірної закупівлі, та джерелом фінансування якої є місцевий бюджет, враховуючи положення п.п. 5.1, 5.3, 7.1 Статуту КНП "Рокитнівський ЦПМСД" та актуальну практику Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 про те, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру, тому Рокитнівська селищна рада є належним позивачем у справі № 918/434/24.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що прокурором правильно визначено орган, в інтересах якого вжито заходи представницького характеру, в порядку ст. 23 Закону України

Щодо доводів відповідача - 1 про необхідність звернення прокурора з вказаним позовом в інтересах Західного офісу Держаудитслужби, суд зазначає наступне.

Відповідач - 1 зазначає, що прокуратурою в порушення вимог Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 до позовної заяви не долучено жодного доказу про те, що Держаудитслужбою проводився фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, щодо виявлення порушень законодавства.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Згідно п. 3, 4, 9 ч.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03 лютого 2016 року, п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Держаудитслужба звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 824/753/16-а дійшла висновку, що аналіз норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене ст. 10 Закону, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 824/753/16-а висловила правову позицію, що орган Держаудитслужби не має права на звернення до адміністративного суду з позовом до непідконтрольної установи - Підприємства про стягнення збитків, завданих бюджету, оскільки чинним законодавством такого права у контролюючого органу не передбачено, а відповідач не є підконтрольною установою стосовно позивача.

Таким чином, оскільки відповідач - 1 отримав кошти за поставлену КНП "Рокитнівська БЛІЛ" електричну енергію внаслідок незаконно укладених додаткових угод № 4 від 18 серпня 2021 року, № 5 від 27 вересня 2021 року, № 6 від 28 вересня 2021 року, № 7 від 30 вересня 2021 року, № 8 від 25 жовтня 2021 року, № 9 від 26 жовтня 2021 року, № 10 від 26 листопада 2021 року та № 11 від 30 листопада 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року, а також враховуючи те, що відповідач - 1 не є підконтрольним установою для Західного офісу Держаудитслужби, тому, прокурором обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у вказаній господарській справі саме в особі Рокитнівської селищної ради як органу, який є засновником КНП "Рокитнівська БЛІЛ" та розпорядником коштів вищого рівня щодо вказаного комунального підприємства.

Щодо договірних відносин, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач - 1 зазначає, що з аналізу умов Договору та норм законодавства вбачається, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків не обмежується строками зміни ціни за одиницю товару.

Тобто, законодавство дозволяє однією додатковою угодою збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, при цьому не обмежує кількість таких додаткових угод в часі, а тому заявлені прокурором вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, вказує, що оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання відповідача - 1 повернути на користь позивача у розмірі 31 896 грн. 60 коп., яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 31 896 грн. 60 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем - 1, підстава набуття відпала, а тому товариство зобов`язане їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216,1212 ЦК України.

Окрім того, судом вище встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 331 896 грн. 60 коп. Заявлена у позові сума, яка підлягає стягненню з відповідача - 1 є обґрунтованою.

Окрім того, безпідставно сплачені кошти у розмірі 31 896 грн. 60 коп. є прямими збитками місцевого бюджету, які виникли внаслідок неправомірного збільшення ціни, шляхом укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору, в чому і полягає протиправна поведінка відповідачів, тому у даному випадку наявний безпосередній причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 31 896 грн. 60 коп. безпідставно сплачених грошових коштів є правомірною.

Щодо тверджень відповідача - 1 про законність додаткових угод та способу захисту обраного прокурором, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що оцінка правомірності укладеним додатковим угодам надана вище.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Вказане кореспондується і зі ст. 638 ЦК України.

До того ж, положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Разом з тим, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Виходячи з наведеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладання договору до моменту укладання додаткової угоди.

Постановою Великої Палати Верховного суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 надано правовий висновок про застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.

Водночас, вказаним рішенням Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У поданій позовній заяві детально викладені обставини, що свідчать про те, що надані відповідачем - 1 порівняльні аналізи роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, не містять інформації про коливання цін на електроенергію на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання спірних додаткових угод.

До того ж, внесення змін до договору щодо збільшення ціни у додаткових угодах № 4,5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу перевищує максимально допустиму 10 % межу збільшення ціни за одиницю товару від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 927/1058/21, від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину, зокрема, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, прокурором застосовано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки з посиланням на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод № 31 896 грн. 60 коп.4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 05 лютого 2021 року, оскільки останні укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що правочини - додаткові угоди: № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 підлягають до визнання недійсними.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача сплачених відповідно до вказаних додаткових угод коштів в сумі 31 896 грн. 60 коп. Така сума стягується з відповідача - 1 на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно кошти, сплачені за товар, який так і не було поставлено.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 27 252 грн. 00 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідачів та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 18 серпня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 27 вересня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 28 вересня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 30 вересня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 25 жовтня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 26 жовтня 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 26 листопада 2021 року до Договору № 1 3099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 30 листопада 2021 року до Договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22 січня 2021 року укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рокитнівської селищної ради Сарнеського району Рівненської області (34200, Сарненський р-н., Рівненська обл., смт. Рокитне, вул. Незалежності, 15, код. 01387421) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 31 896 (тридцять одна тисяча вісімсот дев`яносто шість) грн. 60 коп.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-б, код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 13 626 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп. судового збору.

12. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської селищної ради (34200,Сарненський р-н., Рівненська обл., смт. Рокитне, вул. Дубовця Руслана, 14, код. 38645384) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 13 626 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп. судового збору.

13. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.