Рішення

від 27.06.2024 по справі 922/597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024м. ХарківСправа № 922/597/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

позовної заяви 3 - я особа, яка не Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, м. Балаклія в інтересах держави, в особі : 1. Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, м. Балаклія 2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби, м. Харків не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України , місто Харків до 1. Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", м. Балаклія , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР", смт. Зачепилівка, Харківська обл. про визнання недійсним рішення

за участю представників:

1-го Позивача - Шаповалової В.М.

інші представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (надалі - 1-й Позивач) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби (надалі - 2-й Позивач) з позовом до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (надалі - 1-й Відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (надалі - 2-й Відповідач), враховуючи подану заяву (вх. №9694) про зміну предмету позову, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю № 3 від 06.01.2017 укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (код за ЄДРПОУ 39777728) на користь Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (код ЄДРПОУ 02003793) суму у розмірі 329 500,00 грн, а з Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (код ЄДРПОУ 02003793) одержані ним за рішенням суду суму у розмірі 329 500,00 грн. стягнути в дохід держави;

- судовий збір стягнути з Відповідачів.

Судом постановлено ухвалу від 29.02.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрити провадження у справі №922/597/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 21 березня 2024 року о 11:00. Ухвалою від 21.03.2024 судом було зазначено про прийняття судом до розгляду та долучення до матеріалів справи пояснення у справі (вх. №6886 від 13.03.2024) з додатками та поданий відзив (вх. №7400 від 18.03.2024) з додатками. Також суд постановив, що підготовче засідання у справі відбудеться 11.04.2024 року об 11:30.

Ухвалою від 11.04.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "29" травня 2024 р. та відклав підготовче засідання на 02.05.2024 о 11:45.

Судом постановлено ухвалу від 02.05.2024 у справі №922/597/24, якою було задоволено клопотання Прокурора про витребування належним чином засвідченої копії повного тексту рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/76-р/к у справі № 3/01-83-19. Витребувано у третьої особи - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчену копію рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/76-р/к у справі № 3/01-83-19. Підготовче засідання відкладено на 23 травня 2024 року о 10:45.

23 травня 2024 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06 червня 2024 року о 11:45. Ухвалою від 06.06.2024 повідомлено учасників справи, що клопотання (вх. № 13527) було задоволено, а судове засідання у справі відбудеться 27 червня 2024 року о(б) 11:30 год.

Представник 1-го Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання були повідомленні належним чином.

13.03.2024 (вх. № 6886) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли пояснення Північно-Східного офісу Держаудитслужби, в яких другий Позивач зазначив, що перевірка та моніторинг процедури закупівлі не проводились.

Першим Відповідачем подано відзив (вх. №7400), у якому не погоджується з вимогами викладеними Прокурором та зазначає, що зміст позовної заяви свідчить про те, що 1-м Позивачем під час проведення вказаної процедури закупівлі (грудень 2016 року) і під час укладання договору про закупівлю № 3 від 06.01.2017 р. не було допущено жодних порушень діючого законодавства України щодо публічних закупівель. У всякому разі жодних претензій у Заявника та у Позивачів до 1-го Відповідача не має. Цей факт підтверджується і змістом витягу з рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 р. З 70-76-Р/К (справа № 3/01-83-19) (далі - Рішення). Згідно змісту Рішення жодних претензій до 1-го Відповідача щодо проведення процедури відкритих торгів по закупівлі UA-2016-12-01-001230-c та укладання з 2-м Відповідачем договору поставки № 3 від 06.01.2017 р. не було також у Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не було жодних зауважень та претензій до Відповідачів по цій справі щодо законності та правомірності поставки товару та його оплати. При цьому, 1-му Відповідачу під час проведення процедури закупівлі і під час укладання договору про закупівлю будь-яким чином був обізнаний в тому, що між 2-м Відповідачем та іншою особою мали місце антиконкурентні узгоджені дії, факт яких був встановлений через більше ніж 3,5 року після проведення процедури відкритих торгів та поставки і оплати 1-м Відповідачем колоноскопу біопсійного з волоконною оптикою герметичного КБ-ВО-Г-20 (13,6) - ЛОМО. Так, 2-й Відповідач та ТОВ АЛІУС- ФАРМ були притягнуті Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до відповідальності за встановлені в Рішенні порушення у вигляді штрафу. Жодних додаткових санкцій до 2-го Відповідача та ТОВ АЛІУС-ФАРМ застосовано не було. В Рішенні відсутні будь-які вимоги та обґрунтування стосовно визнання в подальшому недійсними рішення тендерного комітету 1-го Відповідача, оформлене протоколом його засідання № 130 від 20.12.2016 р., та договору про закупівлю № 3 від 06.01.2017 р.

На думку 1-го Відповідача у Прокурора відсутні будь-які законні підстави та обґрунтування стосовно визнання недійсними рішення тендерного комітету 1-го Відповідача, оформлене протоколом його засідання №130 від 20.12.2016 р., та договір про закупівлю № 3 від 06.01.2017 р. Твердження Прокурора, що закупівля колоноскопу біопсійного з волоконною оптикою герметичного КБ-ВО-Г-20 (13,6) ЛОМО (далі Обладнання) суперечило інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони не відповідає дійсності, оскільки: - Обладнання було фактично отримано 1-м Відповідачем та оплачене (08.02.2017р.) тільки після його отримання від 2-го Відповідача, що підтверджується змістом п. 3.1. Договору поставки № 3 від 06.01.2017 р. Цей факт не ставиться під сумнів Заявником в позовній заяві; - Обладнання працювало до окупації м. Балаклія Харківської області військами російської федерації 02.03.2022 р. За період з 08.02.2017 р. по 02.03.2022 р. 1-м Відповідачем була проведена велика кількість діагностичних досліджень за допомогою Обладнання та надана своєчасна та якісна медична допомога громадянам України. Цей факт також не ставиться під сумнів Заявником в позовній заяві; - на час звернення Заявника до суду Обладнання за майже шість років його постійного використання не має таку вартість, яку Заявник намагається стягнути з Відповідачів. Цей факт також не спростований Заявником в позовній заяві. Отже, 1-й Відповідач вважає, що всі наведені факти спростовують твердження Прокурора, що придбання та використання 1-м Відповідачем Обладнання суперечило інтересам держави та суспільства.

25.03.2024 Прокурором подано відповідь на відзив, яка мотивована тим, що саме оспорюване рішення містило фіксацію спотворених результатів процедури закупівлі і саме його прийняття призвело до неправомірної перемоги другого Відповідача у цій процедурі. Відтак само по собі укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, з підстав, що визначені у цій справі, є дуже шкідливим для правового господарського порядку в цілому, тому все що передує та пов`язано з цією угодою повинно бути знівельовано (визнано недійсним не тільки Договір, що укладений за наслідками процедури закупівлі, а і рішення тендерного комітету про визнання переможцем особи, яка допустила порушення встановленого правового порядку та вчинила дії, спрямовані на спотворення результатів торгів), щоб досягти мети повного відновлення того стану, який існував до порушення, і був певною гарантією подальшого дотримання встановленого правового господарського порядку в державі з боку всіх учасників таких відносин, та його захисту з боку держави. Прокурор вказує, що хоча само по собі визнання рішення тендерного комітету про визначення другого Відповідача переможцем торгів недійсним не призведе до повного захисту порушеного права, на що посилався і перший відповідач, однак враховуючи специфічне підґрунтя недійсності спірного договору (як укладеного з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства), яке полягає у спотворенні результатів закупівлі у зв`язку з порушенням в тому числі антимонопольного законодавства (вчинення антиконкурентних узгоджених дій), враховуючи сукупність всіх правовідносин, а не тільки договірних, спірне рішення також підлягає визнанню недійсним. Зазначає, що прокурором в даному випадку заявлено позовні вимоги (про визнання недійсними договору про закупівлю робіт, рішення тендерного комітету щодо визнання переможцем особи, яка допустила порушення встановленого правового порядку та вчинила дії, спрямовані на спотворення результатів торгів, що передувало укладенню договору та застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з недобросовісного підрядника коштів), що у комплексі та взаємозв`язку забезпечать поновлення інтересів держави. Вважає доводи, викладені першим Відповідачем, є необґрунтованими та безпідставними, а тому підлягають відхиленню.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу, а також про наявність учасників процесу та їх представників наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідачів стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, об`єктивно оцінивши надані суду документальні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня 01.12.2016 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі медичного обладнання, ідентифікатор публічної закупівлі UA-2016-12- 01-001230-с, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-01-001230-с. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 330 000,00 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ ВОЛЬТАР та ТОВ Аліус-Фарм, що підтверджується формою реєстру отриманих пропозицій, де тендерна пропозиція: ТОВ ВОЛЬТАР становила 329500,00 грн, а у ТОВ Аліус-Фарм становила 330000,00 грн., їх пропозиції упродовж аукціону не змінювалася.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ ВОЛЬТАР, електронною системою закупівель автоматично визначено цього учасника, цінова пропозиція якого є найбільш економічно вигідною, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Тендерним комітетом Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня, визнано переможцем і акцептовано пропозицію ТОВ ВОЛЬТАР, яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала ціну 329500,00 гривень. Рішення оформлено протоколом № 130 від 20.12.2016, у зв`язку з викладеним, в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

06.01.2017 між Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня, як замовником, та ТОВ ВОЛЬТАР, як учасником, укладено договір про закупівлю № 3, де учасник зобов`язаний у 2017 році поставити замовнику колоноскоп біопсійний з волоконною оптикою герметичний КБ-ВО-Г-20 (13,6) - ЛОМО (ДК 016:2010: 32.50.1 - Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні; ДК 021:2015:33168100-6 - Ендоскопи).

З умов Договору вбачається, що вартість складає 329500,00 грн., в т.ч. ПДВ 21556,07 грн. (п.п. 2.2 Договору).

Вивченням інформації з державного веб-порталу з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів (https://spending.gov.ua/new/transactions/search) встановлено, що КЗОЗ БРР БЦКРЛ сплачено на користь ТОВ ВОЛЬТА 329500,00 грн. за договором № 3 від 06.01.2017, яку перераховано 08.02.2017 № трансакції 43930562.

Водночас, Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі №3/01-83-19 визнано, що ТОВ ВОЛЬТАР та ТОВ Аліус-Фарм вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня Колоноскоп ДК 021:2015: 33168100-6 - Ендоскопи ДК 016:2010: 32.50.1 - Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro UA- 2016-12-01 -001230-с).

Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ Аліус-Фарм та ТОВ ВОЛЬТАР тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів UA-2016-12-01-001230-с, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Суд погоджується з твердженням прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.

Так, у ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Згідно з п. п. 15, 22, ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Прокурор посилається на те, що міська рада (у спірних правовідносинах - Балаклійська міська рада) має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. У свою чергу договір про закупівлю робіт від 06.01.2017 № 3 укладено за наслідками проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня закупівлі, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Рішенням V сесії VIII скликання від 21.01.2021 № 50-VIII Балаклійської міської ради Харківської області прийнято у комунальну власність Балаклійської територіальної громади Харківської області в особі Балаклійської міської ради Харківської області Комунальне некомерційне підприємство Балаклійської районної ради Харківської області Балаклійська центральна клінічна районна лікарня (https://balaklevamer.gov.ua/2021/01/29/poriadok-dennvi-v-sesii-balakliiskoi- miskoi-radv-viii-sklvkannia-21 -cichnia-2021 -roku/).

Рішенням V сесії VIII скликання від 21.01.2021 № 51- VIII Балаклійської міської ради Харківської області Про зміну засновника, назви та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства Балаклійської районної ради Харківської області Балаклійська центральна клінічна районна лікарня Балаклійська міська рада Харківської області увійшла до складу засновників комунального некомерційного підприємства Балаклійської районної ради Харківської області Балаклійська центральна клінічна районна лікарня та змінено назву підприємства на Комунальне некомерційне підприємство Балаклійської міської ради Харківської області Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування (https://balakleyamer.gov.ua/2021/01/29/poriadok-dennyj-v-sesii-balaklijskoi-miskoi-rady-viii-sklykannia-21 -сісhnіа-2021 -rоku/).

Таким чином, Балаклійська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20 тощо.

Згідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 78 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України Про військово-цивільні адміністрації, Про правовий режим воєнного стану. Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради за наявності підстав достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Статтею 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації передбачено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації, які є тимчасовими державними органами в містах і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження міських рад, виконавчих органів міських рад та їх голів. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану, на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Пунктом 6 частини 6 статті 15 зазначеного Закону передбачено, що начальник військової адміністрації звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.

Прокурор посилаючись на відповідні законодавчі актив, зазначає, що військова адміністрація населеного пункту наділена повноваженнями з управління закладами, у тому числі, охорони здоров`я, забезпечення таких закладів матеріально-технічною базою, також наділена повноваженнями з виконання функцій органів місцевого самоврядування та органів державної влади на визначеній території, може бути стороною у суді.

Указом Президента України № 680/2022 від 01.10.2022 Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області, на виконання Закону України Про правовий режим воєнного стану утворено Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 16.11.2022 № 2777-ІХ (набула чинності 23.11.2022) у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник, зокрема, Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України Про правовий режим воєнного стану, здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Таким чином, з утворенням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області повноваження Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, були призупинені. У зв`зяку з чим, майно, права та обов`язки юридичної особи, повноваження якої призупинено - Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, перейшли до правонаступника - Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської (код ЄДРПОУ 44663704, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 64207, Харківська область, Ізюмський район, місто Балаклія, вул. Жовтнева, 18).

Таким чином, саме Балаклійська міська військова адміністрація Ізюміського району Харківської області на даний час є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.

Ізюмська окружна прокуратура Харківської області на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 13.11.2023 № 58/1- 4116вих-23 повідомила Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю № 3 від 06.01.2017 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для визнання його недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ ВОЛЬТАР. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на зазначений лис Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області, якою листом від 09.01.2024 № 04-08/120 повідомлено, що заходи стосовно визнання недійсними рішення тендерного комітету щодо визначення переможця у відкритих торгах, визнання недійсним договору №3 від 06.01.2017, укладеного між Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня та ТОВ ВОЛЬТАР не вживала та вживати не буде.

Ізюмська окружна прокуратура Харківської області відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 13.11.2023 № 58/1-4112вих-23 повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю № 3 від 06.01.2017 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ ВОЛЬТАР. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 21.11.2023 № 202031-17/4763-2023 Північно-східний офіс Держаудитслужби вказало, що у зв`язку із оприлюдненням в електронній системі публічних закупівель звіту про виконання оскаржуваного договору в нього немає можливості провести моніторинг процедури закупівлі, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня. Як зазначає Прокурор, що Північно-східним офісом Держаудитслужби заходів фінансового контролю у Комунальному закладі охорони здоров я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня стосовно процедури закупівлі за номером UA-2016-12-01-001230-с не проводилось. Крім цього офіс не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував прокурора про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів та про конкретні строки їх вжиття.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено: наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (бездіяльність першого позивача); дотримання прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення органу місцевого самоврядування про намір звернутися із відповідним позовом; відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави внаслідок порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд не може визнати обґрунтованим визначення прокурором в якості позивача Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

Як зазначає прокурор, Держаудитслужба та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

У постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15 та від 03.10.2018 у справі № 804/8443/16 викладено правовий висновок, згідно з яким звернення до суду в інтересах держави в особі органів Держаудитслужби можливе лише у випадку незабезпечення підконтрольними їй установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю, а за відсутності таких обставин, органи Держаудитслужби не набувають статусу позивача.

Як вбачається з пояснень Північно-Східного офісу Держаудитслужби, останній не проводив моніторинг спірної процедури закупівлі та не виявляв порушення законодавства у спірних правовідносинах, відтак у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом. Тому у спірних правовідносинах Північно-Східний офіс Держаудитслужби не набув статусу позивача.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів суд зазначає наступне.

Як вбачається, у позовній заяві Прокурор стверджує, що оскільки оспорюваний Договір про закупівлю був укладений за наслідками процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, то такий правочин підлягає визнанню недійсним.

Частиною третьою статті 228 ЦК України на яку посилається прокурор у позовній заяві, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у частині першій статті 208 ГК України.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частини перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

В частині третій статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини другої статті 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції).

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції).

Частиною другою статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України Про публічні закупівлі визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункт 1 частини першої статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обставини вчинення ТОВ ВОЛЬТАР порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів публічної закупівлі медичного обладнання (ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-01-001230-c), проведеної Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня, підтверджується рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі № 3/01-83-19.

Проте, лише сам факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України Про публічні закупівлі; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України Про захист економічної конкуренції передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52).

Як встановлено судом, за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі №3/01-83-19 визнано, що ТОВ ВОЛЬТАР та ТОВ Аліус-Фарм вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня Колоноскоп ДК 021:2015: 33168100-6 Ендоскопи ДК 016:2010: 32.50.1 Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro UA-2016-12-01-001230-c). За порушення, в казане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накладено на ТОВ "ВОЛЬТАР" штраф у розмірі 68 000,00 грн; за порушення вказане в пункті 4 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ "ВОЛЬТАР" штраф у розмірі 68 000,00 грн.; за порушення вказане в пункті 7 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ ВОЛЬТАР штраф у розмірі 68 000,00 грн.; за порушення вказане в пункті 10 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ ВОЛЬТАР штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

Таким чином 2-м Відповідачем понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас судом враховано, що у відповідності до ст.25 Закону України Про публічні закупівлі тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подали два суб`єкта господарювання: ТОВ "ВОЛЬТАР" та ТОВ "Аліус-Фарм". Тендерна пропозиція ТОВ "ВОЛЬТАР" становила 329500,00 грн., а тендерна пропозиція ТОВ "Аліус-Фарм" становила 330000,00 грн. Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ ВОЛЬТАР, електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій. Тендерним комітетом Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради Балаклійська центральна клінічна районна лікарня, визнано переможцем і акцептовано пропозицію ТОВ "ВОЛЬТАР", яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала ціну 329500,00 гривень. Рішення оформлено протоколом № 130 від 20.12.2016.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти.

Суд звертає увагу, що Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що тендерна пропозиція була подана із завищенням ціни або того, що аналогічні послуги могли бути виконані з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, договір є виконаним, сума оплат становила 329500,00 грн. та не заперечується жодною із сторін спору.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, в якій зазначено, що з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення установлених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", за наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Суд констатує, що Прокурором не доведено порушення вимог визначених ч. 3 ст. 228 ЦК України, а отже у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству.

Крім того, суд надає оцінку доводам 1-го Відповідача, які є розумними, доведеними та спростовують доводи Прокурора щодо його мотивів визнати правочин таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Так, Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" 08.02.2017 було фактично отримано обладнання від ТОВ "ВОЛЬТАР" та сплачено за придбаний товар найнижчу ціну за рахунок бюджетних коштів.

Перший Відповідач посилається на працездатність замовленого товару, де за період з 08.02.2017 р. по 02.03.2022 р. було проведено велику кількість діагностичних досліджень за допомогою Обладнання та надано своєчасно та якісно медичну допомогу громадянам України, тобто Обладнання працювало до окупації м. Балаклія Харківської області військами російської федерації 02.03.2022 р.

Отже, суд може погодитись з доводами Прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не відповідає в повній мірі основним принципам закупівель за публічні кошти, проте у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до ст. 228 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, на мотивування Прокурором своїх вимог: "..пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ ВОЛЬТАР порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції між учасниками торгів та при формальному створенні ними її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання товарів з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.".

Суд розцінює такі висновки Прокурора не тотожними у своїх посиланнях, оскільки зазначає, що порушення інтересів держави в бюджетній сфері з боку ТОВ "ВОЛЬТАР" полягає саме у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Проте Прокурор сам зазначив, що наслідками нівелювання публічними закупівлями призвели до отримання товарів з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору про закупівлю за результатами проведення відкритих торгів із закупівлі Обладнання, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, Прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору про закупівлю ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

З огляду на наведене, підстави для визнання недійсним договору про закупівлю № 3 від 06.01.2017 укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР", відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" на користь Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" 329500,00 грн., а з Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" одержані ним за рішенням суду 329500,00 грн. стягнути в дохід держави.

Так суд не може взяти до уваги посилання Прокурора на рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/76-р/к у справі № 3/01-83-19 для застосування наслідків недійсності правочину посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК, як на доказ, який суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки судом не встановлено умислу з боку ТОВ "ВОЛЬТАР" на вчинення саме таких дій, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд зауважує, що в матеріалах справи навпаки наявні докази того, в процесі виконання правочину ТОВ "ВОЛЬТАР" сплатив на користь держави штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій.

Суд наголошує, що засади розумності та справедливості (пункт 6 статті 3 ЦК України) послідовно оцінюються в практиці Верховного Суду як фундаментальні принципи, норми прямої дії, які визначають зміст усіх інших норм цивільного законодавства та підходи до їх тлумачення і застосування (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 607/5148/20 тощо).

Суд вважає очевидним, що вчиняючи так Прокурор діє недобросовісно, зловживаючи своїми правами, всупереч доктрині venire contra factum proprium.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним з аспектів вказаного стандарту поведінки є доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що приватно-правовий інструментарій не може використовуватися на зло, зловживання правом є неприпустимим (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, від 18.05.2022 у справі № 303/7119/19 тощо). Водночас, принцип добросовісності є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і його порушення у вигляді недодержання вимог доктрини venire contra factum proprium свідчить про зловживання, якому за жодних умов не можна потурати, адже зловживання правом забороняється і право, яким зловживають, судом не захищається (частини 4 6 статті 13 Цивільного кодексу України).

У контексті фундаментального значення загальних засад цивільного законодавства, до числа яких належить у тому числі й розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), суд також не може утриматися від надання оцінки тим наслідкам, настання яких вочевидь прагне Прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договір про закупівлю № 3 від 06.01.2017.

Суд переконаний, що Прокурор не може не усвідомлювати, що наслідком визнання недійсними правочину є реституція повернення сторін у попередній стан, коли кожна із сторін має повернути іншій стороні все, що вона отримала за недійсним правочином (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України). У свою чергу, 1-й Відповідач Комунальний заклад охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня", придбавши на відкритих (спірних) торгах відповідне майно, сплатив за нього покупну ціну в розмірі 32950,00 грн. У разі задоволення розглядуваного позову Прокурора на Державу Україна в особі її органів, що брали участь в укладенні на спірних торгах відповідного договору № 3, був би покладений обов`язок повернути ці кошти 2-му Відповідачу ТОВ "ВОЛЬТАР" в повному обсязі, причому з можливим нарахуванням процентів річних та інфляційних втрат за період безпідставного їх утримання. Отже, якщо позов Прокурора у розглядуваній справі був би задоволений, то Державі Україна було б завдано прямої матеріальної шкоди у розмірі більшому ніж на момент проведення відкритих торгів, що випливає у сумі різниці між вартістю майна, яке було б витребувано на користь Держави Україна за позовом Прокурора та сумою покупної ціни цього майна, сплаченої 2-м Відповідачем, обов`язок повернути яку в силу закону набула б Держава Україна. Суд не отримав від Прокурора чітких пояснень того, в чому саме буде полягати захист майнових інтересів Держави Україна в контексті вказаних обставин розглядуваного спору, а тому не може не відзначити очевидну нерозумність відповідних дій Прокурора з подання та підтримки розглядуваного позову як таких, що фактично спрямовані на завдання Державі Україна майнової шкоди.

Суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово вказувала, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі Воловік проти України № 15123/03, § 45, зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо () (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 145/1330/17 та від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і його порушення у вигляді недодержання вимог доктрини venire contra factum proprium свідчить про зловживання з боку позивача правом на захист, якому не можна потурати, адже зловживання правом забороняється і право, яким зловживають, судом не захищається (частини 4 6 статті 13 Цивільного кодексу України).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Прокурора.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на працездатність, постійний перебій з електропостачання та відключення електроенергії, великий обсяг поданих документів та доказів, вивчення надвеликого об`єму практики на які посилалися учасники справи та які застосовані судом при виготовленні кінцевого документу, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2024 року у справі №922/597/24 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "10" липня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін