Ухвала

від 10.07.2024 по справі 925/840/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10 липня 2024 року м.Черкаси справа №925/840/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув заяву Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" від 09.02.2022 №223 про заміну сторони правонаступником у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", м. Черкаси, вул.Максима Залізняка, 142

до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", Черкаська область, м.Сміла, вул.В`ячеслава Чорновола,72-А

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

- на стороні позивача: 1) Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, вул.Кловський узвіз, буд.9/1;

2) Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазІмпекс", м.Київ, вул.Бориспільська,26, корп.Д оф.7;

- на стороні відповідача: Смілянської міської ради, Черкаська область, м.Сміла, вул.Незалежності,37

про стягнення 39288371,26 грн компенсації вартості спожитого в лютому 2018 природного газу,

за участю повноважних представників сторін:

від заявника: Лук`яненко Г.О. адвокат за ордером;

від стягувача: Беленкова В.В. адвокат за довіреністю;

від третьої особи (АТ"Укртрансгаз"): участі не брав. Приєднання не було можливе з-за припинення енергоживлення суду.

решта учасників: участі не брали.

Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазімпекс"; на стороні відповідача Смілянської міської ради, про стягнення компенсації вартості спожитого природного газу в лютому 2018 року згідно заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2018 в розмірі 39288371,26 грн, та відшкодування судових витрат.

Рішенням суду від 09.01.2019 у справі №925/840/18 позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення 4904053,32 грн заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

29.03.2019 на виконання рішення суду видано наказ.

09.02.2022 боржник Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулося в Господарський суд Черкаської області із заявою від 09.02.2022 №223 про заміну сторони її правонаступником, в якій просить суд замінити у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 29.03.2019 у справі №925/840/18 та у судовому наказі стягувача з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (18001, м.Черкаси, вул.Максима Залізняка,142, ідентифікаційний код 03361402) на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) з посиланням на приписи ст.334 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що з 01.10.2021 у Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" виникло зобов`язання по компенсації відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь третьої особи - Акціонерного товариства "Укртрансгаз", тому починаючи з 01.10.2021 зобов`язання по компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу перед кредитором Акціонерним товариством "Черкасигаз" припинилося з підстав передбачених ст.8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відповідно до положень ч.1 ст.598, ст.607 Цивільного кодексу України, у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Ухвалами суду: від 11.02.2022 заяву прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні 18.02.2022; від 18.02.2022 розгляд заяви відкладено до 11.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні із 05:30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. Верховною Радою України прийнято Закон від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

18.03.2024 за ініціативою суду проведення судового засідання призначено на 09.04.2024.

05.04.2024 в суд надійшли заперечення стягувача проти заміни сторони у виконавчому провадженні вх.суду №5954/24 від 05.04.2024 з доказами направлення всім учасникам. Заявник заперечує наявність підстав для такої заміни та вказує на відсутність правонаступництва.

08.04.2024 в суд надійшли письмові пояснення заявника (боржника) з обґрунтуванням необхідності заміни сторони вх.суду №6051/24 від 08.04.2024 - з доказами направлення всім учасникам.

08.04.2024 в суд надійшов відзив третьої особи (Акціонерного товариства "Укртрансгаз") на заяву про заміну сторони виконавчого провадження вх.суду №5986/24 від 08.04.2024 з доказами направлення учасникам. Третя особа підтримала заяву боржника.

09.04.2024 в суд надійшла заява третьої особи (Акціонерного товариства "Укртрансгаз") про відкладення проведення судового засідання у зв`язку з неможливістю представника прибути у судове засідання по справі.

30.04.2024 розгляд заяви боржника відкладено на 16.05.2024.

Заявником подано письмові пояснення щодо правонаступництва вх.суду №8054/24 від 16.05.2024, з доказами направлення учасникам.

Кредитором (Черкасигаз) через систему "Електронний суд" подано письмові пояснення по суті заяви боржника вх.суду №8419/24 від 23.05.2024, з доказами направлення учасникам.

Представник заявника заяву про заміну сторони підтримує та вказує на врегулювання питання погашення заборгованості в Законі України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 29.08.2021, а також на процедуру процесуальної заміни сторони правонаступником, що викладена в приписах ст.334 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2024 в суд надійшли письмові пояснення третьої особи Смілянської міської ради з доказами направлення всім учасникам вх.суду №9193/24 від 06.06.2024. Третя особа підтримує заяву Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про заміну сторони у виконавчому провадженні на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" з посиланням на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730.

В судовому засіданні 10.07.2024:

Представник заявника вимоги заяви підтримав. Просить застосувати приписи ст.334 Господарського процесуального кодексу України та замінити стягувача Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" у виконавчому провадженні.

Представник стягувача (Черкасигаз) проти позиції боржника (заявника Смілакомунтеплоенерго) заперечив та вказав, що має виконуватись рішення господарського суду у даній справі в установленому порядку. Стягувач не давав згоди на свою заміну у виконавчому провадженні і відсутні будь-які правові обґрунтування і підстави для такої заміни.

Представник третьої особи (Укртрансгаз) підтримав позицію боржника по заміні стягувача та вважає, що Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730 має перевагу над судовим рішенням та загальними нормами цивільного права, оскільки цим Законом врегульовані питання погашення заборгованості за спожитий газ підприємствами теплопостачання протягом 2018-2020 років.

Представник стягувача (Черкасигаз) проти позиції третьої особи (Укртрансгаз) заперечив та вказав, що в даній справі предметом судового розгляду був газ, самовільно відібраний в лютому 2018 року з газової мережі боржником (Смілакомунтеплоенерго), але в провадженні Господарського суду Черкаської області є окреме позовне провадження №925/1181/22 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" вартості балансування газової мережі за спірний період лютого 2018 року (інший предмет спору з іншим складом сторін).

За результатами судового розгляду судом проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду за заявою боржника:

Боржник у зобов`язанні Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернувся в господарський суд з заявою про заміну сторони (стягувача, кредитора) Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" як нового стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні з посиланням на приписи ст.334 Господарського процесуального кодексу України, не надаючи у справу доказів вибуття Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" з виконавчого провадження чи доказів повноважень від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" діяти від його імені та в його інтересах в даному провадженні. Тобто боржник пропонує суду вирішити питання правонаступництва кредитора без згоди самого первісного кредитора при наявному судовому рішенні та відкритому виконавчому провадженні.

А) Щодо питання процесуального правонаступництва юридичної особи:

Законодавець визначає правонаступництво як перехід суб`єктивного права (в широкому розумінні також правового обов`язку) від однієї особи праводавця до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття (у відповідних випадках похідного набуття правого обов`язку).

Ситуація наявності двох суб`єктів і переходу суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого дає змогу говорити, що має місце набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрата іншою. Саме втрата суб`єктивних прав і обов`язків однією особою (правопопередником) і набуття їх іншою особою (правонаступником) характеризує термін "перехід прав і обов`язків". Але при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого й було можливе їх існування. Право (в широкому значенні і обов`язок) наступника ніби опирається на те право, яке існувало у іншої особи, ніби походить від нього. Цей зв`язок означає пряму залежність прав і обов`язків, які належали попереднику щодо прав і обов`язків наступника. Саме ця залежність є об`єктивною ознакою, яка ще з римських часів визначає похідний характер такого правонабуття. При цьому важливим є не те, що одна особа втрачає право, а інша його набуває, основним є те, що перша особа передає це право, а друга особа його приймає. І тому з точки зору першої особи (ауктора) похідне правонабуття називається передачею права, а з точки зору наступника (сукцесора) наступництвом у праві. Саме передача права (а не просто його втрата) і наступництво цього самого права іншим суб`єктом визначає похідний характер правонабуття, що відбувається і становить суть юридичної категорії правонаступництва.

Характерною ознакою правонаступництва є зв`язок між набутими правами і обов`язками та правовідносинами, що продовжують існувати у зміненому вигляді. Обов`язкова при правонаступництві зміна суб`єктів правовідносин ставить питання тотожності права правопопередника і права правонаступника.

Римськими юристами було вироблено формулу, згідно з якою "ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам".

Аналіз чинного законодавства і практики свідчить, що саме від правосуб`єктності сукцесора залежить зміст прав і обов`язків, що переходять від однієї особи до іншої.

Проблема тотожності обсягу прав і обов`язків, що передаються ауктором сукцесору, знаходить своє відображення в існуванні різних видів правонаступництва. За загальним правилом, право сукцесора (набувача права) є похідним від права ауктора (праводавця), і тому переходить до нього в тому самому обсязі, який був у правопопередника. Один суб`єкт правовідносин змінюється іншим і при цьому відбувається передача, з точки зору ауктора, і наступництво, з точки зору сукцесора, суб`єктивного права (а в широкому розумінні і суб`єктивного обов`язку) в цілому, в повному обсязі цього права.

Таке правонаступництво називається транслятивним, тобто таким, яке переносить права і обов`язки від однієї особи (правопопередника) до іншої (правонаступника), причому в повному обсязі цих прав і обов`язків. У вузькому розумінні транслятивним правонаступництвом мало б вичерпуватись поняття власне правонаступництва. Але поряд з розглянутим існує і таке правонаступництво, за якого відсутня тотожність в обсязі права, що набувається, і права правопопередника. Воно має місце у випадку, якщо ауктор, на підставі свого права і зберігаючи його за собою, встановлює для сукцесора інше право, яке обмежує надалі право ауктора доки існує (наприклад, при встановленні права застави, яке відбувається за рахунок належного власнику права володіння і розпорядження, при укладенні договору майнового найму власник передає наймачеві право володіння і користування майном, передача певних повноважень власником відбувається і при встановленні деяких видів сервітутів). В усіх цих випадках на підставі права праводавця створюється право з більш вузьким змістом. В цьому випадку має місце "... в певному роді "перехід" повноважень від однієї особи до іншої, але без втрати їх і відповідного права в цілому правопопередником (конститутивне правонабуття)". Термін "перехід" вживається умовно у даних правовідносинах, оскільки тут немає successio у вузькому розумінні, тобто немає переходу права від однієї особи до іншої; встановлене на користь сукцесора право не є складовою частиною права, яке належало самому ауктору, тому що це останнє не вичерпується сумою окремих, більш вузьких прав, які можуть бути встановлені на його підставі на користь інших осіб. Тобто в цьому випадку не прослідковується перехід права у спеціальному, юридичному розумінні, у значенні відчуження права, але все ж таки наявний "некваліфікований" перехід права. Однак не це є вирішальним для визнання конститутивного право набуття правонаступництвом. Поняття "правонаступництво" застосовується тому, що набуте право опирається, а також обумовлене існуванням відповідного права праводавця, як і звичайне транслятивне правонаступництво. В основі конститутивного правонаступництва лежить те саме сформульоване Ульпіаном правило: "Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам" (джерело: Dig 50, 17, 54).

За обсягом прав та обов`язків, які передаються, розрізняють також універсальне і сингулярне правонаступництво. Про універсальне правонаступництво говорять тоді, коли у зв`язку з припиненням існування суб`єкта правовідносин (правопопередника) сукупність його прав і обов`язків як єдине ціле і одним актом переходить до іншої особи (правонаступника). При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходять окремі права і обов`язки таким чином, що кожне окреме право (обов`язок) набувається окремим актом волевиявлення. При універсальному правонаступництві правонаступник займає місце правопопередника в усіх цивільно-правових відносинах, учасником яких був праводавець. При сингулярному в будь-якому одному чи кількох правовідносинах. Сингулярне правонаступництво має місце при будь-яких змінах суб`єктного складу правовідносин, тоді як універсальне наступництво спостерігається лише у випадку смерті фізичної особи і реорганізації юридичних осіб.

Поряд з такими видами правонаступництва як транслятивне і конститутивне, універсальне і сингулярне правонаступництво існує ще один поділ в теорії права у виді безпосереднього і опосередкованого правонаступництва.

Терміни "безпосереднє" і "опосередковане" правонаступництво означають, що при безпосередньому правонаступництві права і обов`язки переходять від однієї особи до іншої прямо, при опосередкованому за участю будь-якого суб`єкта, який попередньо отримує їх у вигляді своєрідної проміжної стадії.

На відміну від транслятивного і конститутивного, універсального і сингулярного правонаступництва, класифікація яких відбувається за ознакою обсягу прав і обов`язків, які переходять від правопопередника до правонаступника, безпосереднє і опосередковане правонаступництво виділяється за порядком переходу цих прав і обов`язків. І якщо на підставі першої класифікації визначається, що саме переходить, то на підставі другої яким чином переходить.

Зазначені судом види правонаступництва охоплюють всі випадки заміни одного суб`єкта правовідносин іншим при похідному набутті прав та обов`язків.

Кожен з цих видів правонаступництва може набувати певної специфіки залежно від суб`єктного складу правонаступництва (фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальна громада), особливостей об`єкта правонаступництва, змісту правонаступництва, а також складу підстав правонаступництва.

Натомість заявником (боржником КП "Смілакомунтеплоенерго") не доведено факту правонаступництва та наявності підстав правонаступництва Акціонерним товариством "Укртрансгаз" кредитора Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз".

Б) Суд не застосовує процесуальне правонаступництво, викладене в приписах ст.52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі вже прийнято рішення і відкрито виконавче провадження.

В) Суд критично оцінює доводи заявника (боржника) та третьої особи щодо врегулювання правонаступництва Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" Акціонерним товариством "Укртрансгаз" на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730, оскільки цей Закон не визначає та не врегульовує питання правонаступництва кредиторів чи боржників, збігу кредиторів та боржників в одній особі, а лише врегульовує питання погашення заборгованості теплопостачальних підприємств за спожитий природній газ без номінацій перед газопостачальними компаніями шляхом укладання тристоронніх угод про погашення заборгованості за спожитий газ або реструктуризації боргу ст.8 Закону.

Г) Суд критично оцінює і доводи заявника про застосування приписів ст.334 Господарського процесуального кодексу України про заміну сторони виконавчого провадження:

"1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

4. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження", - оскільки ніхто зі сторін та учасників процесу не вибував з виконавчого провадження, а Акціонерне товариство "Укртрансгаз" не є прямим правонаступником прав та обов`язків Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" та/чи Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" у спірних правовідносинах.

Д) З цих підстав суд критично оцінює і заяви Смілянської міської ради та Акціонерного товариства "Уктрансгаз" про визнання вимог заяви боржника та її задоволення, та не враховує їх волевиявлення при прийнятті судового рішення.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, №15729/07 від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

ч.1 ст.326. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 "Глоба проти України", п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За викладених обставин господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви боржника про заміну сторони (кредитора) правонаступником у виконавчому провадженні.

Суд вказує, що рішення суду має виконуватись на загальних підставах в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Вказані обставини є підставою для залишення без задоволення заяви боржника Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про заміну сторони (стягувача) правонаступником у виконавчому провадженні.

Керуючись ст.334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" від 09.02.2022 №223 про заміну сторони її правонаступником залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Направити цю ухвалу заявнику, сторонам.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Суддя Г.М.Скиба