Рішення

від 11.07.2024 по справі 320/16607/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року № 320/16607/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - позивач) з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.01.2024 №0000/41/32-00-07-01-19/40484607;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.01.2024 №0000/42/32-00-07-01-19/40484607.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про необґрунтованість висновків Акту перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки такі висновки відповідача сформовані виключно на сумнівах та припущеннях, без урахування доказів, якими спростовуються твердження про порушення ТОВ «МІЛОАН» вимог податкового законодавства.

Позивач не погоджується з порушенням пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України щодо завищення витрат зі страхування на загальну суму 389 905 851,00 грн та вказує, що відповідно до укладених договорів страхування, кожний наступний реєстр, на який посилається відповідач, не збільшує розмір франшизи, а залишається незмінним незалежно від кількості реєстрів та/або кредитних договорів, прийнятих на страхування, адже встановлений договором страхування розмір франшизи буде застосовуватись однаковою мірою до реєстрів з різними страховими сумами та кількістю кредитних договорів.

На думку позивача, твердження податкового органу про те, що укладання договорів страхування між ТОВ «МІЛОАН» та страховими компаніями направлено виключно на той факт щоб уникнути обставин, які призводять до настання страхового випадку, є неприйнятними, а будь-які спроби контролюючого органу визначити доцільність страхування ризиків є протиправним втручанням в господарську діяльність платника податків.

Стосовно того, що деякі постачальники страхових послуг є фігурантами кримінальних справ позивач наголосив на тому, що такі кримінальні справи не мають будь-якого відношення до господарської діяльності ТОВ «МІЛОАН» та до укладених договорів страхування.

Щодо завищення ТОВ «МІЛОАН» витрат по господарським операціям з ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» на суму 41 381 800,00 грн позивач вказав, що до перевірки було надано договори, додатки, акти наданих послуг та звіти на підтвердження надання послуг щодо розміщення реклами в мережі інтернет, у зв`язку з чим позивач вважає, що ним було в повній мірі виконано вимоги Податкового кодексу України та надано всі первинні документи, що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру та інші умови операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зауважив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МІЛОАН» встановлено, що останнім при укладанні договорів страхування завідомо було визначено розмір франшизи, який не перевищував критичного рівня несплати сум за споживчими кредитами. До перевірки та до заперечень не було надано первинних/бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання страхового відшкодування (виписки банку, платіжні доручення тощо) та відповідні проведення за даними бухгалтерського обліку (відображення у складі доходів за даними форми №2 «Звіт про фінансові результати»). Відповідач вважає, що наявність страхового акту не є виключним документом, який свідчить про те, що платником податків було вжито заходів для отримання страхового відшкодування. Окрім того, за посиланням відповідача, при наявності простроченої заборгованості за споживчими кредитами, ТОВ «МІЛОАН» жодного разу не звернулось до страхових компаній за виплатою страхового відшкодування, посилаючись на не перевищення розміру франшизи, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про умисне укладання договорів страхування, по яким ніколи в майбутньому ТОВ «МІЛОАН» не отримало б страхового відшкодування (прибутку).

Разом з тим, відповідачем наголошено на тому, що наявність кримінальних справ відносно контрагентів позивача неопосередковано може свідчити про недобросовісність платників податків та наявність умислу в його діях.

Щодо завищення ТОВ «МІЛОАН» витрат по господарським операціями З ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» відповідач зазначив, що за результатами проведеної перевірки не підтверджено реальність придбаних рекламних послуг та паперових носіїв за формою первинних документів, наданих до перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що висновки податкового органу про штучне завищення ТОВ «МІЛОАН» витрат зі страхування на загальну суму 389 905 851,00 грн, що, як наслідок, призвело до зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток, є надуманими та необґрунтованими, оскільки витрати позивача на страхування кредитних ризиків безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, підтвердженні первинними документами та здійснені у відповідності до вимог законодавства.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2024 виключено зі складу відповідачів Державну податкову службу України.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 03.07.2024, судом встановлено відповідачу строк (протягом тижня) для надання додаткових доказів по справі. Разом з тим, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

На виконання вимог суду від відповідача надійшли додаткові докази по справі, а саме: Рішення Правління Національного банку України від 23.04.2024 №123-рш «Про анулювання ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг; лист Національного банку України від 05.06.2024 №2316/5/32-00-05-03-01 щодо інформації про діяльність ТОВ «МІЛОАН», ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал», АТ «Страхова компанія «ВАРТА», ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», ТДВ «Страхова компанія «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» та ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС».

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у період з 25.09.2023 по 24.11.2023 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МІЛОАН» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу), правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 30.06.2023.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

1) п. 44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п134.1 ст.134, п.137.4 ст.137, пп.140.4.4, пп.140.5.4, п.140.5.9 ст.140, п.26 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу; п.7, п.10 МСБО 18 «Дохід», МСБО 15 «Дохід від договорів з клієнтами»; ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996 -ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 33 263 702 грн. (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток підприємства), у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: І квартал 2022 21 057 426 грн., півріччя 2022 22 033 844 грн., три квартали 2022 29 023 844 грн., рік 2022 33 263 702 грн;

- заниження податку на прибуток всього у сумі 74 961 181 грн. (рядок 06 податкової декларації з податку на прибуток підприємства), у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: ІУ квартал 2019 990 973 грн., І квартал 2020 2 761 252 грн., півріччя 2020 5 033 910 грн., три квартали 2020 10 852 950 грн., рік 2020 18 243 539 грн., І квартал 2021 10 543 537 грн., півріччя 2021 25 223 548 грн., три квартали 2021 40 897 861 грн., рік 2021 47 608 481 грн., рік 2022 1 414 403 грн., І квартал 2023 5 509 306 грн., півріччя 2023 6 703 785 грн;

2) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.48.3 ст.48, п.49.2, п.49.18 ст.49, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу в частині неподання обов`язкового додатку РІ до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2021 року та півріччя 2021 року відповідно;

3) пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141, пп.26.3, пп.26.4 п.26 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, ТОВ «МІЛОАН» не утримано податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку з доходу із джерелом походження з України всього у сумі 35 872 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: три квартали 2022 - 10 949 грн., Рік 2022 34 012 грн., І квартал 2023 1 860 грн;

4) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу в частині неподання Додатку ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2022 року, І квартал 2023 року;

5) п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.171.2 ст.171, пп.26.10 п.26 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, ТОВ «МІЛОАН» не нарахувало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб в розмірі 53 473,91 грн. за виплачені суми фізичній особі - підприємцю, адреса реєстрації якого (податкова адреса), на час надання послуг та перерахування коштів, знаходиться на тимчасово окупованій території України;

6) п.51.1 ст.51 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу, при поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) (за формою №4ДФ) за І і ІІ квартали 2021 року, ІІІ і IV квартали 2022 року та І і ІІ квартали 2023 року з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку та порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб;

7) пп.1.2, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, ТОВ «МІЛОАН» не нарахував та не перерахував військовий збір в розмірі 4 456,16 грн. за виплачені суми фізичній особі - підприємцю, адреса реєстрації якого (податкова адреса), на час перерахування коштів, знаходиться на тимчасово окупованій території України;

8) п.1, п.3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахування пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №5, у частині дотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по взаємовідносинам із нерезидентом Lidia Zoubik (МОНТРЕЙ, ФРАНЦІЯ) на суму 10 800,00 ЄВРО з порушенням граничного строку на 91 день (з 01.04.2023 по 30.06.2023).

9) пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, 44.6, ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607 позивачем подано до контролюючого органу письмові заперечення від 04.01.2024 №154/04-01, в яких просив прийняти висновок про відсутність порушень податкового законодавства, що заперечуються платником податків, та, з урахуванням цього, визначити розмір грошових зобов`язань.

Листом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2024 №469/6/32-00-07-01-04 розділ 4 Акту перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607 викладено в новій редакції, в іншій частині заперечень - відхилено.

На підставі висновків Акту перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607 та з урахуванням листа від 19.01.2024 №469/6/32-00-07-01-04, відповідем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0000/41/32-00-07-01-19/40484607 та №0000/42/32-00-07-01-19/40484607.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до приписів статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 указаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини першої статті 11 Закону №996-XIV підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Нормами пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, передбачено, що фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Частиною першою статті 12-1 Закону №996-XIV визначено, що для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Відповідно до пункту 4.25 Концептуальної основи фінансової звітності, що була видана РМСБО у вересні 2010 року, елементи доходу та витрат визначаються наступним чином:

- дохід - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов`язань, результатом чого є збільшення власного капіталу, за винятком збільшення, пов`язаного з внесками учасників;

- витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов`язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов`язаного з виплатами учасникам.

Як вбачається з Акту від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607, за наслідками проведення перевірки ТОВ «МІЛОАН» контролюючим органом встановлено, що на порушення пункту 134.1 статті 134 ПК України ТОВ «МІЛОАН» завищено витрати на загальну суму 389 905 851,00 грн, у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: IV квартал 2019 - 5 370 500 грн; І квартал 2020 - 15 340 287 грн; півріччя 2020 року - 27 996 169 грн; три квартали 2020 - 60 294 167 грн; рік 2020 - 100 614 878 грн; І квартал 2021 - 58 575 204 грн; півріччя 2021 - 140 130 826; три квартали 2021 - 227 210 339 грн; рік 2021 - 264 491 563 грн; І квартал 2022 року - 19 428 910 грн.

Так, за перевіряємий період (з 01.10.2019 по 30.06.2023) ТОВ «МІЛОАН» здійснював господарську діяльність з ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал» (код ЄДРПОУ 35533505), з АТ «Страхова компанія «ВАРТА» (код ЄДРПОУ 14080209), з ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (код ЄДРПОУ 13550765) та з ТДВ «Страхова компанія «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 37689635).

У межах взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами укладено Генеральні договори добровільного страхування, а саме: від 30.03.2021 №ВК/КР/2021-00011, від 30.10.2020 №2020/КР-0009, від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР; від 01.10.2021 №К 01 01-10.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів до матеріалів справи долучено:

- додаткові угоди: від 30.03.2021 №1, від 01.11.2021 №2 до Генерального договору договору від 30.03.2021 №ВК/КР/2021-00011; від 30.10.2020 №1 до Генерального договору від 30.10.2020 №2020/КР-0009; від 27.12.2019 №1, від 01.07.2020 №4 до Генерального договору від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР;

- cтрахові акти від 03.10.2019 №СО-0306-19-КР-1, від 03.10.2019 №СР-0306-19-КР-2 за Генеральним договором добровільного страхування від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР;

- розрахунки суми страхового відшкодування від 03.10.2019 за Генеральним договором добровільного страхування від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР;

- платіжні доручення від 08.10.2019 №19071 на суму 121785,60 грн, від 08.10.2019 №19072 на суму 87841,70 грн.

Судом встановлено, що згідно пункту 5 Генерального договору від 30.03.2021 №ВК/КР/2021-00011, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» (страхувальник) та ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал» (страховик), за цим договором страхування встановлюється безумовна франшиза, тобто частина збитків, яка в будь-якому разі не відшкодовується Страховиком. Розмір безумовної франшизи складає 25% від розміру страхової суми, визначеної в пункті 5.1 цього Договору.

За Генеральним договором страхування від 30.10.2020 №2020/КР-0009, укладеного між «Страхова компанія «ВАРТА» (страховик) та ТОВ «МІЛОАН» (страхувальник), встановлюється безумовна франшиза, тобто частина збитків, яка в будь-якому разі не відшкодовується Страховиком. Розмір безумовної франшизи складає 0,01% від розміру страхової суми, визначеної в пункті 5.1 цього Договору.

За Генеральним договором добровільного страхування від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (страховик) та ТОВ «МІЛОАН» (страхувальник), безумовна франшиза (за кожним страховим випадком) становить 0,0%.

В Акті перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607 відповідач посилається на зведені дані у розрізі договорів страхування та складених реєстрів у формі таблиці, вказуючи, що згідно таблиці кожний наступний реєстр збільшує граничну допустиму суму франшизи, що в апріорі, унеможливлює досягнення "критичного" рівня несплати (збитків) за такими кредитними договорами, після якого б підприємство змогло б звернутися за страховими відшкодуваннями.

Тобто, на думку контролюючого органу, ТОВ «МІЛОАН» при укладанні договорів страхування завідомо було визначено розмір франшизи, який не перевищував критичного рівня несплати сум за споживчими кредитами.

Суд звертає увагу, що такі твердження контролюючого органу є необґрунтованими, оскільки останнім не підтверджено яким чином кожний наступний реєстр збільшує граничну допустиму суму франшизи.

При цьому, виходячи з аналізу наявних матеріалів справи та з урахуванням пояснень позивача, суд зазначає, що відповідно до укладених договорів страхування, кожний наступний реєстр, про який зазначено контролюючим органом, не збільшує розмір франшизи, а залишається незмінним, як визначено відповідним договором страхування, адже встановлений договором страхування розмір франшизи буде застосовуватись однаковою мірою до реєстрів з різними страховими сумами та кількістю кредитних договорів.

Суд вважає неприйнятними доводи податкового органу стосовно доцільності та раціональності укладення договору добровільного страхування, з точки зору досягнення економічного результату, з огляду на те, що укладаючи цей договір, Товариство, як суб`єкт господарювання, реалізує свою господарську компетенції, висновуючись на принципах господарської діяльності, яка знаходиться поза межами контролю податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №820/5615/14 та від 23.06.2020 у справі №813/3199/14.

Частиною першою статт 19 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Як зазначено контролюючим органом в Акті перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607, при наявності простроченої заборгованості за споживчими кредитами ТОВ «МІЛОАН» жодного разу не звернулось до страхових компаній за виплатою страхового відшкодування, посилаючись на не перевищення розміру франшизи.

Проте, такі доводи, на переконання суду, є неприйнятними з огляду на те, що надання послуги страхування не пов`язане безпосередньо з настанням страхового випадку, як обов`язкової та неминучої події, оскільки сутність послуги страхування полягає у тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події, протягом строку дії договору страхування застрахований інтерес страхувальника є захищеним, а страхова послуга наданою.

Окрім того, суд враховує подібну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2021 у справі №816/401/17, відповідно до якої віднесення контролюючим органом до ризиків, що пов`язані з господарською діяльністю Банку, лише тих ризиків, які не забезпечені заставою, виходить за межі повноважень контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач самостійно визначає розмір ризику невиконання зобов`язань, що не може свідчити про порушення останнім податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на відсутність настання страхових випадків суд вважає безпідставними з огляду на те, що позивачем до суду було надано докази настання таких страхових випадків та отримання страхового відшкодування за договором від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР, укладеним з ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», а саме матеріали справи містять:

- cтрахові акти від 03.10.2019 №СО-0306-19-КР-1, від 03.10.2019 №СР-0306-19-КР-2 за Генеральним договором добровільного страхування від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР;

- розрахунки суми страхового відшкодування від 03.10.2019 за Генеральним договором добровільного страхування від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР;

- платіжні доручення від 08.10.2019 №19071 на суму 121785,60 грн, від 08.10.2019 №19072 на суму 87841,70 грн.

Водночас, надані позивачем до перевірки первинні документи є підтвердженням належного здійснення позивачем своєї діяльності відповідно до умов договорів, вищевказані документи свідчать про належне документування послуг стархування, коректність обчислення та сплати податку по таких операціях.

Стосовно того, що деякі страхові компанії є фігурантами кримінальних справ, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607, в ході перевірки проведено податковий аналіз та встановлено, що згідно офіційного веб-порталу судової влади за адресою в Інтернеті: https://reyestr.court.gov.ua., «», що зазначені постачальники страхових послуг є фігурантами кримінальних справ, а саме:

- по контрагенту постачальнику робіт та послуг ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (код ЄДРПОУ 13550765):

- кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №22022000000000089 від 14.03.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.101-2 КК України;

- кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021000000000275 від 23.02.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України;

по контрагенту постачальнику робіт та послуг ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 37689635):

- кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №32020100110000020 від 29.04.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209, ч.1 ст.364 КК України;

- кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №72022000220000004 від 18.04.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.1 ст.388 КК України;

по контрагенту постачальнику робіт та послуг ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал» (код ЄДРПОУ 35533505):

- кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42021102060000162 від 05.10.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367 КК України.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід наголосити, що податковим органом зазначено про наявність кримінальних проваджень, однак жодних вироків до суду не було надано.

Окрім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в рамках відповідних кримінальних проваджень досліджувалися договірні взаємовідносини та вчинені господарські операції з позивачем, або отримано інформацію про вчинення останнім протиправних дій, які мають наслідком безпідставне декларування податкового кредиту та витрат.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі. Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Усталеною є позиція Верховного Суду стосовно того, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відповідно до абзацу 3 пункту 112.7 статті 112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Відтак, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність чи сумнівність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на Рішення Правління Національного банку України від 23.04.2024 №123-рш «Про анулювання ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг та на лист Національного банку України від 05.06.2024 №2316/5/32-00-05-03-01 щодо інформації про діяльність ТОВ «МІЛОАН», ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал», АТ «Страхова компанія «ВАРТА», ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», ТДВ «Страхова компанія «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» та ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС», оскільки вказані документи ніяким чином не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства за перевіряємий період.

На переконання суду, порушення контрагентами позивача вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, внаслідок чого останнім було анульовано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, не свідчать про порушення вимог податкового законодавства саме в межах господарських операцій з ТОВ «МІЛОАН».

При цьому, суд враховує, що станом на момент проведення господарських операцій відповідно до договорів добровільного страхування від 30.03.2021 №ВК/КР/2021-00011, від 30.10.2020 №2020/КР-0009, від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР, від 01.10.2021 №К 01 01-10, укладених з позивачем, ТДВ «Страхова компанія «ВІП-Капітал», АТ «Страхова компанія «ВАРТА», ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», ТДВ «Страхова компанія «ПРЕМ`ЄР ГАРАНТ ПРОФІ» мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Таким чином, зважаючи на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його контрагентами податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності в межах спірних правовідносин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставини порушення позивачем положень Податкового кодексу України в межах господарських операцій за перевіряємий період відповідно до договорів добровільного страхування від 30.03.2021 №ВК/КР/2021-00011, від 30.10.2020 №2020/КР-0009, від 03.06.2019 №СО-0306-19-КР, від 01.10.2021 №К 01 01-10.

Разом з тим, в Акті перевірки від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607 контролюючим органом зазначено, що 25 жовтня 2023 року начальником юридичного управління ТОВ «МІЛОАН» Сергієм Кршиковим надано письмову відповідь, що з метою запобігання виникнення критичного рівня збитків, уповноваженими органами управління ТОВ «МІЛОАН» ухвалено рішення про страхування ризиків неповернення кредитних коштів понад рівні простроченої заборгованості/дефолту, які є прийнятними.

При цьому, відповідач вказує, що до перевірки не надавалися ухвалені рішення уповноважених органів управління ТОВ «МІЛОАН» про страхування ризиків неповернення кредитних коштів понад рівні простроченої заборгованості/дефолту.

Судом встановлено, що на підтвердження згоди на укладення договорів страхування уповноваженим органом ТОВ «МІЛОАН» до матеріалів справи долучено Протоколи загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» №31/12/2021, №29-03-2021, №31-05-2019, №26-12-2019, №02-07-2020, №30-02-2021 та №30-10-2020.

Таким чином, вказані докази підтверджують прийняття уповноваженим органом управління ТОВ «МІЛОАН» рішень про страхування ризиків неповернення кредитних коштів понад рівні простроченої заборгованості/дефолту.

Щодо завищення ТОВ «МІЛОАН» витрат по господарським операціям з ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» на суму 41 381 800,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно Акту від 01.12.2023 №1174/32-00-07-01-14/40484607, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено невідповідність між номенклатурою наданих послуг у Актах та Звітах до Актів надання послуг, а саме: відповідно до договору та актів наданих послуг встановлено номенклатуру послуг, а саме: послуги з розміщення реклами в мережі Інтернет.

Відповідач, аналізуючи акти надання послуг та звіти до них, дійшов висновку про неможливість підтвердити наявність вказаних витрат через відсутність підтверджуючих документів, відповідно до звітів не надано розгорнуту інформацію про проведену роботу: сайти де були кліки, що означають «кліки», з якого розрахунку складається ціна на кліки, як за п`ятнадцять місяців співпраці було залучено понад 2 мільйони осіб.

З приводу надання (придбання) послуг створення, налаштування, аналізу та підвищення ефективності рекламних компаній в Google ADS, до перевірки не надано наступну інформацію:

- яку саме контекстну та медійну рекламу в системі Google Ads було створено та розміщено;

- яким чином супроводжувалася рекламна кампанія, та які дії було здійснено Виконавцем для її розповсюдження та супроводження; звітів про перебіг рекламних кампаній, як те передбачено умовами договору;

готові до розміщення рекламні матеріали (тексти, банери тощо), як передбачено п.3.1 Договору;

- інформацію щодо результатів впливу рекламної кампанії, проведеної ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» на фінансово-господарську діяльність ТОВ «МІЛОАН» в частині збільшення обсягів договорів кредитування тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 між ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» (виконавець) та ТОВ «МІЛОАН» (замовник) укладено Договір «Про надання послуги «Розміщення реклами в мережі Інтернет» №30122021-БФ-МІЛ-ГУГЛ (далі - Договір).

Відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 Договору виконавець зобов`язується розміщувати рекламні матеріали, надані замовником, у мережі Інтернет (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість рекламних послуг у порядку та на умовах, передбачених у Додатках до них.

Послуги включають: створення та розміщення контекстної та медійної реклами в системі Google Ads; супровід рекламних кампаній в Інтернеті: cтворення та налаштування рекламних кампаній; аналіз та підвищення ефективності рекламних кампаній; надання звітів про перебіг рекламних кампаній.

Таким чином, виходячи з умов Договору вбачається, позивачу за перевіряємий період надавались послуги саме по створенню та розміщенню контекстної та медійної реклами в системі Google Ads.

На підтвердження виконання умов Договору до матеріалів справи долучено:

- додаток №1 до Договору від 30.12.2021 «Про надання послуги «Розміщення реклами в мережі Інтернет» №30122021-БФ-МІЛ-ГУГЛ;

- додаткові угоди від 02.01.2022 №1, від 01.06.2022 №2, від 02.01.2023 №3 до Договору від 30.12.2021 «Про надання послуги «Розміщення реклами в мережі Інтернет» №30122021-БФ-МІЛ-ГУГЛ;

- акти надання послуг від 28.02.2022 №15 на суму 838 000,00 грн, від 10.06.2022 №5 на суму 89 483,82 грн, від 31.07.2022 №33 на суму 400 000,00 грн, від 31.08.2022 №34 на суму 2 720 000,00 грн, від 30.09.2022 №41 на суму 3 870 000,00 грн, від 31.10.2022 №45 на суму 3 970 000,00 грн, від 30.11.2022 №49 на суму 4 096 000,00 грн, від 31.12.2022 №54 на сму 300 000,00 грн, від 31.01.2023 №7 на суму 2 723 400,00 грн, від 31.01.2023 №6 на суму 50 000,00 грн, від 28.02.2023 №12 на суму 3 774 000,00 грн, від 28.02.2023 №8 на суму 50 000,00 грн, від 31.03.2023 №17 на суму 7 313 400,00 грн, від 31.03.2023 №16 на суму 50 000,00 грн, від 30.04.2023 №28 на суму 1 580 600,00 грн, від 30.04.2023 №32 на суму 50 000,00 грн, від 30.06.2023 №58 на суму 50 000,00 грн, від 31.05.2023 №45 на суму 50 000,00 грн, від 30.06.2023 №59 на суму 2 366 400,00 грн, від 30.06.2023 №58 на суму 50 000,00 грн.

- звіти до Актів надання послуг від 28.02.2022 №15, від 10.06.2022 №5, від 31.07.2022 №33, від 31.08.2022 №34, від 30.09.2022 №41,від 31.10.2022 №45, від 30.11.2022 №49, від 31.12.2022 №53, від 31.01.2023 №7, від 31.01.2023 №6, від 28.02.2023 №12, від 30.04.2023 №32, від 30.06.2023 №59;

- платіжні інструкції від 04.01.2022 №1133 на суму 50000,00 грн, від 10.01.2022 №1143 на суму 50000,00 грн, від 06.01.2022 №1140 на суму 50000,00 грн, від 11.01.2022 №1146 на суму 100000,00 грн, від 11.01.2022 №1145 на суму 100000,00 грн, від 27.01.2022 №1156 на суму 300000,00 грн, від 13.01.2022 №1147 на суму 250000,00 грн, від 17.02.2022 №1180 на суму 500000,00 грн, від 09.02.2022 №1168 на суму 350000,00 грн, від 19.07.2022 №1233 на суму 100000,00 грн, від 14.07.2022 №1228 на суму 60000,00 грн, від 27.07.2022 №1235 на суму 150000,00 грн, від 26.07.2022 №1234 на суму 10000,00 грн тощо.

Згідно пояснень позивача, оплата рекламних послуг здійснювалась не за показ реклами, а за клік, тобто перехід користувача мережі інтернет, який зробив пошуковий запит в Google, за посиланням в рекламному оголошенні, що демонструється йому за підсумками пошуку, що збільшує рівень конверсії (залежність числа покупок від кількості відвідувачів та відвідувань сайту) та є більш ефективним засобом залучення клієнтів, ніж плата за послугу з демонстрації реклами.

У свою чергу, відповідач вказує про неможливість визначення ціни за клік та з якого розрахунку складається така ціна.

Однак, як встановлено судом, визначення ціни за клік розміщене в довідковому центрі Google Ads (https://support.google.com/google-ads/answer/14074), згідно яким середня сума за клік обчислюється діленням загальної вартості кліків на їх сукупну кількість.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено Витяги з інформаційної системи щодо кількості оформлених заяв на отримання кредиту користувачами, що перейшли за посиланнями рекламних оголошень в Google за перевіряємий період.

Крім того, звітами до Актів надання послуг від 28.02.2022 №15, від 10.06.2022 №5, від 31.07.2022 №33, від 31.08.2022 №34, від 30.09.2022 №41,від 31.10.2022 №45, від 30.11.2022 №49, від 31.12.2022 №53, від 31.01.2023 №7, від 31.01.2023 №6, від 28.02.2023 №12, від 30.04.2023 №32, від 30.06.2023 №59, про які зазначено вище, підтверджується кількість кліків, середня ціна за клік та загальна вартість послуг.

Такими чином, вказаними первинними документами підтверджується зміст та обсяг господарських операцій між позивачем та ТОВ «БРЕДЛІ ФІНАНС» щодо надання послуг про розміщенню реклами в мережі Інтернет. Вказані господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, в ході судового розгляду не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 23.01.2024 №0000/41/32-00-07-01-19/40484607 та від 23.01.2024 №0000/42/32-00-07-01-19/40484607.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 11.04.2024 №13097, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 33 308,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 33 308,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.01.2024 №0000/41/32-00-07-01-19/40484607.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.01.2024 №0000/42/32-00-07-01-19/40484607.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (адреса: 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607) судовий збір у розмірі 33 308,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 49600, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, 57, код ЄДРПОУ 43968079).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.