Рішення

від 10.07.2024 по справі 320/47506/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року № 320/47506/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» (далі також - ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2023 року № 00536980702 та №00536800702.

Ухвалою від 26 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкове повідомлення-рішення є законними.

Позивачем такі доводи заперечені у наданій суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 24 квітня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві, на підставі власного наказу від 26 листопада 2021 року № 9556-п, було здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві було складено акт про результати документальної планової перевірки ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» від 09 лютого 2022 року № 7584/26-15-07-02-02-03/35372802, в якому зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 909 007, 00 грн, у тому числі за 2019 рік - на суму 735 351, 00 грн, за 2020 рік - на суму 2 173 656 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 232 230, 00 грн, у тому числі за грудень 2019 на суму 817 057, 00 грн, за січень 2020 на суму 1 252 942, 00 грн, за лютий 2020 на суму 877 862, 00 грн, за березень 2020 року на суму 284 369, 00 грн.

В подальшому, на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2023 року:

- № 00536980702, згідно з яким збільшено податкові зобов`язання позивача з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 4 040 288, 00 грн;

- № 00536800702, згідно з яким збільшено податкові зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3 092 845, 00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ІМС» (далі - ТОВ «РА «ІМС», Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1219 від 29 листопада 2019 року (далі - Договір № 1219), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого, Виконавець за завданням Замовника надає Замовнику послуги з проведення рекламних кампаній для просування на території України послуг/продукції клієнта Замовника, аналізу проведених рекламних кампаній на умовах і в порядку, передбачених у цьому Договорі і Додатках до нього. Виконавець може надавати інші послуги, пов`язані з рекламою/просуванням продукції/торгової марки клієнтів Замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому Договорі і Додатках / Додаткових угодах до нього.

Так, відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 до Договору № 1219 Виконавець зобов`язаний надати Замовнику послуги з проведення рекламних кампаній Замовника відповідну до строків та умов, погоджених у відповідних Додатках до Договору. Після проведення рекламних кампаній, Виконавець зобов`язаний надати Замовнику звіти, у вигляді ефірних довідок за відповідний звітний місяць розміщення реклами разом з актом приймання-передачі наданих послуг.

Виконавець (ТОВ «РА «ІМС») має право залучати третіх осіб при наданні послуг без погодження з Замовником, залишаючись відповідальним за дії або бездіяльність таких залучених третіх осіб перед Замовником, як за свої власні (п. 2.2.2 Договору № 1219).

Особливості встановлення кінцевої вартості наданих послуг за Договором № 1219, та їх оплати, закріплені в пунктах 3.1 та 3.2 цього Договору, згідно з якими, Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг, розмір та строки виплати якої визначаються Сторонами цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору. Ціною Договору є вартість наданих по Договору Послуг.

Вартість Послуг, погоджена Сторонами у відповідних Додатках на надання певних Послуг, розрахована по запланованим показникам пунктів рейтингу (зважених wGRP) та підлягає перерахунку після закінчення Рекламних кампаній за результатами набраних зважених wGRP. Остаточна вартість Рекламної кампанії за відповідним Додатком розраховується за результатами набраних зважених wGRP узгоджується Сторонами та вказується в Акті приймання-передачі наданих послуг без укладання Додаткових угод.

До Договору № 1219 було укладено такі додатки:

- Додаток № 1 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 29 листопада 2019 року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів з рекламою послуг та знаків для товарів і послуг «Moneyveo» на телеканалах України: ТРК Україна, НЛО-ТВ, Індиго-ТВ, НТН, K1, К2, Мега, Піксель, TV, ZOOM, M2, ОЦЕ, Новий Канал, ICTV, СТБ, M1, Enter film, Zoom, EU music, 5 канал, 24 канал, Сонце, Інтер.

Період надання послуг - з « 01» грудня 2019 року по « 31» грудня 2019 року.

Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 3 053 201, 34 грн, крім того, ПДВ (20%) - 610 640, 27 грн, всього - 3 663 841, 61 грн.

Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

- Додаток № 2 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 29 листопада 2019 року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15,30 секунд) з рекламою послуг та знаків для товарів і послуг «Фіорда» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Індиго TV, Україна, під логотипом « 5», НЛО-TV, Інтер; Ентер-фільм; Піксель; НТН; МЕГА; К1; К2; ZOOM.

Період надання послуг - з « 01» грудня 2019 року по « 31» грудня 2019 року.

Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 1 033 281,11 грн, крім того, ПДВ (20%) - 206 656, 22 грн., всього - 1 239 937, 33 грн.

Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

- Додаток № 3 до Договору №1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 26 грудня 2019 року, відповідно до якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15, 30 секунд) з рекламою продукції «Ліктрави» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Інтер, НТН, K1, К2, ZOOM, MEGA, ENTER FILM, PIXEL, телеканал «Україна», Індиго, НЛО.

Період надання послуг - з « 01» січня 2020 року по « 26» січня 2020 року; з « 03» лютого 2020 року по « 23» лютого 2020 року.

Вказаним додатком також передбачено, що ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15, 30 секунд) з рекламою продукції «Фіорда» на телеканалах України: Новий канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Індиго, Україна, НЛО.ТV, Інтер, ENTER FILM, PIXEL, НТН, МЕГА, K1, К2, ZOOM.

Період надання послуг: з « 01» січня 2020 року по « 12» січня 2020 року; з « 20» січня 2020 року по « 09» лютого 2020 року; з « 17» лютого 2020 року по « 29» лютого 2020 року.

Запланована загальна вартість послуг за цим Додатком у складає: 10 674 001, 88 грн, крім того ПДВ 20% - 2 134 800, 38 грн, всього 12 808 802, 26 грн.

Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

- Додаток № 5 до Договору № 1219 про надання послуг від 29 листопада 2019 року від 17 лютого 2020 року, відповідно до якого, ТОВ «РА «ІМС» надає послуги з організації і проведення рекламної кампанії на телебаченні України, а саме: розміщення Рекламних роликів (хронометраж 15 секунд) з рекламою продукції «Фіорда» на телеканалах України: Новий Канал, ICTV, СТБ, ОЦЕ, 24 канал, Сонце, M1, М2, Інтер, НТН, K1, К2, ZOOM, MEGA, ENTER FILM, PIXEL, телеканал «Україна», Індиго, НЛО, 5 канал.

Період надання послуг - з « 01» березня 2020 року по « 15» березня 2020 року.

Запланована вартість послуг за цим Додатком складає: 1 421 844, 96 грн, крім того ПДВ 20% - 284 368, 99 грн, всього 1 706 213, 95 грн.

Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

Сплачені за вказаним договором з таким контрагентом кошти були включені позивачем до складу витрат та податкового кредиту у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом надано суду, у тому числі копії таких документів: договорів та додатків до них, податкових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, ефірних довідок.

Аналізуючи надані документи, суд звертає увагу на те, що окремі з наданих позивачем ефірних довідок містять реквізити ТОВ «Оушен Медіа», а не контрагента позивача - ТОВ «РА «ІМС».

Позивач у розрізі наведеного вказує на те, що ТОВ «РА «ІМС» мало право залучати третіх осіб для надання послуг за Договором № 1219.

Водночас, суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів залучення ТОВ «РА «ІМС» третіх осіб, у тому числі ТОВ «Оушен Медіа», для надання послуг за Договором № 1219.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, ненадання позивачем вказаних доказів унеможливлює встановлення обставин дійсного виконання контрагентом позивача умов Договором № 1219 в частині обсягу робіт, на підтвердження реальності яких позивачем долучено до матеріалів справи ефірні довідки, складені ТОВ «Оушен Медіа», а не ТОВ «РА «ІМС».

У даному контексті суд враховує доводи відповідача про те, що згідно з аналізом бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та наданих до перевірки первинних документів за період грудень 2019 по березень 2020, ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» придбавав послуги з розміщення рекламних матеріалів (в податкових накладних відсутня інформація (деталізація) які саме рекламні матеріали розміщувалися в ефірі телеканалів) у ТОВ «ЕВІДЕНТ МЕДІА» на загальну суму ПДВ 2 598 950, 00 грн, у ТОВ «ОУШЕН МЕДІА» на загальну суму ПДВ 9 614 541, 15 грн, у ТОВ «СПЕЙС МЕДІА» на загальну суму ПДВ 2 747 797, 00 грн.

Враховуючи придбання послуг з розміщення рекламних матеріалів як ТОВ «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» так і ТОВ «РА «ІМС» у ТОВ «ЕВІДЕНТ МЕДІА», ТОВ «ОУШЕН МЕДІА», ТОВ «СПЕЙС МЕДІА» на телеканалах України, не можливо ідентифікувати фактичного замовника даних послуг у вищезазначених контрагентів.

Більше того, суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не було долучено документів, які б підтверджували обставини здійснення ним оплати наданих послуг: виписок по банківських рахунках, оборотно-сальдових відомостей, платіжних доручень тощо, що додатково до наведених вище обставин унеможливлює встановлення реального характеру господарських зобов`язань, що мали місце між позивачем та названим вище його контрагентом.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаним контрагентом та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому, відповідно, обґрунтованими є і викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМ УКРАЇНА» (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 16; код ЄДРПОУ 35372802) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.