Рішення

від 10.07.2024 по справі 640/6866/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року № 640/6866/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мале приватне підприємство «В П К» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та протиправним розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Мале приватне підприємство «В П К» (далі також позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також КМДА, відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та протиправним розпорядження КМДА від 02 листопада 2021 року № 2261 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії Малому приватному підприємству «В П К».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/6866/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття у визначеній ним редакції.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені у наданій позивачем суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 15 травня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 листопада 2021 року №2261 (зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 09 листопада 2021 року за №243/591) «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, малому приватному підприємству «В П К», приватному підприємству «Мале приватне підприємство «ВПК» встановлено тариф на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для споживачів бюджетних установ, в розмірі 1269, 05 грн за 1 Гкал без ПДВ (1522, 86 грн з ПДВ).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно частини 2 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціпи повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Також частиною 4 цієї статті передбачено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначені способи державного регулювання цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, серед яких є установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Підпункт 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Яу вбачається з матеріалів справи, заявою від 24 вересня 2021 року № 01-20/133 (зареєстрована у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01 жовтня 2021 року за № 050/9717) позивач звернувся до Департаменту із проханням розглянути заяву щодо встановлення розрахованих відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для бюджетних установ у розмірах 1269, 05 грн без ПДВ за 1 Гкал та 1522, 86 грн з ПДВ за 1 Гкал.

До заяви від 24 вересня 2021 року № 01-20/133 позивач надав до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахункові та підтверджуючі матеріали, які передбачені пунктом 13 розділу ІІ Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2018 за № 1172/32624 (далі - Порядок розгляду тарифів).

Розрахунок цих тарифів проведений позивачем відповідно до вимог частини 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» на рівні 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, для міста Києва у розмірі 1 410, 05 грн без ПДВ за 1 Гкал, оприлюдненого Держенергоефективності 24 вересня 2021 року, та ПДВ (20%).

Так, тарифи на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для потреб бюджетних установ позивача за 1 Гкал склали 1 269, 05 грн без ПДВ (1410, 05 грн х 0,9 =1269, 05 грн) і 1522, 86 грн з ПДВ в розмірі 20% (1269, 05 грн х 1,2 = 1522, 86 грн).

Після розгляду та аналізу наданих позивачем розрахункових та підтвердних матеріалів виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано розпорядження № 2261.

Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про відсутність наданої заяви для встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел, розрахованих відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про теплопостачання», не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 2 статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах;

пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Позивач зазначає, що КМДА не встановлює комунальному підприємству «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») тарифи на теплову енергію, що виробляється з альтернативних джерел енергії, відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання», а встановлює лише тарифи на теплову енергію, розраховані на економічно обґрунтованому рівні відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 2019 року № 291) (далі - Порядок формування тарифів).

КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює виробництво теплової енергії за допомогою різних видів палива - природного газу, вугілля, альтернативних джерел енергії.

Враховуючи наявність теплогенеруючих установок, на яких виробляється теплова енергія з альтернативних джерел енергії для категорій споживачів «населення» та «бюджетні установи», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює розрахунок тарифів на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для цих категорій споживачів відповідно до частини 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та надає до Департаменту заяву і розрахункові та підтвердні матеріали для встановлення відповідних тарифів.

Так, тарифи на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 лютого 2022 року № 355 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», зареєстрованим у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2022 року за № 77/738, у розмірах - 615, 67 грн без ПДВ за 1 Гкал і 738, 80 грн з ПДВ за 1 Гкал для населення та 761, 97 грн без ПДВ за 1 Гкал і 914, 36 грн з ПДВ за 1 Гкал для бюджетних установ.

Зазначені тарифи розраховані КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» відповідно до вимог частини 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» з урахуванням середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, а також середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії по Україні для потреб населення і установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, оприлюднених Держенергоефективності 24 грудня 2021 року.

Оскільки неможливо виокремити споживачів, будівлі яких опалюватимуться виключно тепловою енергією, виробленою на установках з альтернативних джерел енергії, тарифи на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, не встановлюються.

Тарифи на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії необхідні КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» як складова для подальшого розрахунку тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (що враховує загальні обсяги теплової енергії, виробленої з природного газу, вугілля, альтернативних джерел енергії).

З урахуванням вимог пункту 46 Порядку формування тарифів формування та встановлення окремих для кожного багатоквартирного будинку тарифів на теплову енергію здійснюється лише для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання. Для решти будинків суб`єкта господарювання формуються та встановлюються тарифи на теплову енергію, які диференціюються в залежності від наявності/відсутності витрат на утримання та ремонт центральних/індивідуальних теплових пунктів в цілому по підприємству.

Диференціації тарифів на теплову енергію залежно від використаного виду палива Порядком формування тарифів не передбачено. Згідно з положеннями підпункту 1 пункту 21 Порядку формування тарифів до повної собівартості тарифів на теплову енергію включаються, зокрема, витрати на придбання палива відповідно до встановленого уповноваженим органом тарифу на теплову енергію, вироблену власними установками, що використовують альтернативні джерела енергії (плануються відповідно до обсягів виробництва, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і тарифів, установлених відповідно до вимог законодавства).

Враховуючи зазначене, з урахуванням вимог Порядку формування тарифів, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» встановлено тарифи на теплову енергію, що вироблена з використанням природного газу, вугілля та альтернативних джерел енергії, які диференціюються в залежності від наявності/відсутності витрат па утримання та ремонт центральних/індивідуальних теплових пунктів, наявності/відсутності витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку теплової енергії, в цілому по підприємству, та окремо тарифи на теплову енергію для будинків, обладнаних системами автономного теплопостачання (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 жовтня 2021 року № 2145 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 15 жовтня 2021 року за № 212/560 (зі змінами, внесеними розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 22 квітня 2022 року №510 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 жовтня 2021 року № 2145», та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 жовтня 2021 року № 2176 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 21 жовтня 2021 року за № 224/572).

Водночас, положеннями частини 4 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

З огляду на зазначене, доводи позивача про антиконкуретні дії з боку КМДА на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» суд визнає необґрунтованими, у тому числі, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання їх такими з боку органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено особливу (спрощену) процедуру встановлення тарифів для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для двох категорій споживачів - «населення» та «бюджетні установи».

Так, частинами 11 та 12 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

При цьому, якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

В свою чергу, для решти суб`єктів господарювання, які не підпадають під дію положень частин одинадцятої та дванадцятої статті 20 Закону, в тому числі, для категорії «інші споживачі», механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначається Порядком формування тарифів.

Іншого механізму розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для категорій споживачів «населення» та «бюджетні установи» законодавством не передбачено.

Про визначення різних підходів до формування і встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, і тарифів на теплову енергію, вироблену на установках з альтернативних джерел енергії (в частині категорій споживачів «населення» та «бюджетні установи») йдеться також і у роз`ясненнях Мінрегіону, наданих у листі від 11 грудня 2017 року № 7/10-13596, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Так, згідно із зазначеними роз`ясненнями, з метою уникнення неоднозначних трактувань статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та вимог Порядку формування тарифів, Мінрегіон звертає увагу, що згідно із статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» суб`єктами господарювання розраховуються, а органами місцевого самоврядування встановлюються тарифи на теплову енергію, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії, а також тарифи на виробництво для двох категорій споживачів «населення» та «бюджетні установи». Тарифи для інших категорій споживачів формуються за вимогами Порядку формування тарифів та встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.

Листом від 30 грудня 2021 року № 01-20/181 позивач надав до Департаменту розрахункові та підтвердні документи для встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з альтернативних джерел енергії, для 2 категорій споживачів «бюджетні установи» та «інші споживачі», розраховані за вимогами Порядку формування тарифів.

Водночас у листі Департаменту економіки та інвестицій від 14 січня 2022 року № 050/21-230 позивачу роз`яснено про особливості формування тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з альтернативних джерел енергії, для категорії споживачів «бюджетні установи», та повернуто надані позивачем документи на доопрацювання.

Наведене, на думку суду, додатково підтверджує безпідставність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів надання позивачем доопрацьованих документів для встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з альтернативних джерел енергії, до Департаменту економіки та інвестицій КМДА.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Мале приватне підприємство «В П К» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 30-а; код ЄДРПОУ 30576937) до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 00022527) про визнання незаконним та протиправним розпорядження відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.