Рішення

від 11.07.2024 по справі 182/6455/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6455/23

Провадження № 2/0182/321/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.07.2024 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька- Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи - ОСББ «Шевченка 179» та КП «Міська житлово-технічна інспекція», про визнання наймачем квартири, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи: ОСББ «Шевченка 179», КП «Міська житлово-технічна інспекція», про визнання наймачем квартири.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що її дід ОСОБА_2 ,приблизно у1968-1969роках,отримав внайм квартиру АДРЕСА_1 ,в якійпроживав разоміз своєюдружиною ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті квартира перейшла у користування до його дружини - її бабусі ОСОБА_3 . 12 травня 2015 року ОСОБА_3 уклала з комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція» Договір найму житла, відповідно до якого взяла на себе всі права та обов`язки наймача квартири АДРЕСА_1 . Зазначена квартира, відповідно до договору, була передана наймачу (основному квартиронаймачу) та членам її сім`ї: ОСОБА_4 її матері та, безпосередньо, їй та її дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і її братові ОСОБА_7 . Оскільки її мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її брат ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона взяла на себе всі права та обов`язки головного квартиронаймача. Документи на квартиру в цілому не збереглись, єдиним документом, який засвідчує факт користування зазначеної квартири її бабусею, є Договір найму житла від 12 травня 2015 року. При цьому, вона зареєстрована у вказаній квартирі з липня 2008 року, піклується про неї, від імені бабусі сплачує комунальні платежі тощо. Оскільки вона єдиний повнолітній член сім`ї наймача, що зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , вона звернулась до комунальних служб міста з питання переоформлення книжок по оплаті комунальних платежів на своє ім`я, але у всіх службах комунального господарства їй було відмовлено, тому що всі вимагали від неї особовий рахунок по квартирі. Враховуючи дані обставини. вона звернулась до ОСББ «Шевченка 179» та відповідача із проханням укласти договір найму житлового приміщення та переоформити особистий рахунок по квартирі на неї, однак, листом від 26.10.2023 року їй було відмовлено та запропоновано звернутись до суду, оскільки в документах, поданих нею, відсутній ордер на жиле приміщення та договір найму житла, підтвердження родинного зв`язку з померлим головним квартиронаймачем ОСОБА_3 . Відсутність особового рахунку позбавляє її можливості укладати договори й робити оплату комунальних платежів на своє ім`я у всіх комунальних службах міста. Крім того, вона має намір скористатись своїм правом щодо приватизації зазначеної квартири, відповідно до абзацу 3 ст.9 ЖК України, а тому просить визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.24-25).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак своїм правом на подання відзиву не скористався, будь-які заяви на адресу суду від представника не надходили.

Третя особа - КП «Міська житлово-технічна інспекція» про розгляд справи була повідомлена належним чином, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористалась та подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за їх відсутності та проти задоволення позову не заперечують (а.с.29).

Третя особа - ОСББ «Шевченка 179», будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула. Конверт, який був направлений за адресою місця перебування, повернувся з відміткою «за строками зберігання» (а.с.30).

Згідно ч.8ст.178 ЦПК України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Устатті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертійстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно зіст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч.2ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб,якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільнегосподарство.

Як встановленов судом,12травня 2015року ОСОБА_3 уклала зкомунальним підприємством«Міська житлово-технічнаінспекція» договірнайму житла,відповідно доякого взялана себевсі правата обов`язкинаймача квартири АДРЕСА_1 (а.с.14-15).Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла,позивачка взялана себевсі правата обов`язкиголовного квартиронаймача. Однак, звернувшись після смерті своєї бабусі до голови ОСББ «Шевченко 179» та відповідача по справі з питанням оформлення договору найму на себе, листом від 26.10.2023 року отримала відмову у вчинені відповідних дій, з причини відсутності правової підстави.

Відповідно до п.69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», затвердженихпостановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, ордер дійсний протягом 30 днів.До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Судом встановлено, що позивачка разом зі своїми членами родини протягом тривалого часу, з моменту видачі ордеру, вселилась в надану квартиру, зареєструвалася в ній та продовжує у ній жити по даний час. При цьому, судом приймається до уваги той факт, що з часу смерті ОСОБА_3 та по даний час, жодним власником будинку або балансоутримувачем не пред`являлось до позивача претензій щодо незаконності зайняття нею спірної квартири, що свідчить про той факт, що дії відповідача є незаконними та такими, що порушують законні права користування житловим приміщенням позивача.

Відповідно достатті 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї наймача, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Згідно зіст.47 Конституції України, кожен має право на житло.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що в позасудовому порядку позивачка позбавлена можливості вчинити відповідні дії, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і позивачка може бути визнана в судовому порядку наймачем квартири.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5,9-10,12,28,131,223,258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи - ОСББ «Шевченка 179» та КП «Міська житлово-технічна інспекція» про визнання наймачем квартири - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наймачем квартири АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал