Рішення

від 11.07.2024 по справі 600/1445/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/1445/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Місто напоїв до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Місто напоїв (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення № 0000007041347 від 22.02.2023 на суму 546144,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в період з 17.01.2023 по 25.01.2023 ГУ ДПС у Чернівецькій області було проведено фактичну перевірку магазину ТОВ Місто напоїв, розташованого за адресою м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 33, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.02.2020 по 25.01.2023. Підставою для проведення перевірки, як зазначено в наказі № 52-п від 16.01.2023, є ст. 19-1, п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2., 80.2.7. п. 80.2. ст. 80, п.п. 69.2., 69.27. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. На думку позивача, конкретних підстав для проведення перевірки, крім посилань на норми Податкового кодексу України, в наказі на проведення перевірки не зазначено. Оскільки у наказі не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, позивач вважає, що у спірних правовідносинах відсутні фактичні підстави для прийняття наказу № 52-п від 16.01.2023 та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю позивача у формі фактичної перевірки.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що в наказі ГУ ДПС у Чернівецькій області від 16.01.2023 № 52-п Про проведення фактичної перевірки міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: ст. 19-1, п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України. Крім того, у направленнях на перевірку від 16.01.2023 № 66-65 також було відзначено мету проведення перевірки - дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.

На думку відповідача, ГУ ДПС у Чернівецькій області під час призначення, проведення фактичної перевірки ТОВ Місто напоїв та оформлення її результатів діяло в межах наданих повноважень і дотримуючись покладених законом обов`язків, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2023 № 0000007041347 є законним і обґрунтованим, тому не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правомірно застосував до позивача фінансову санкцію оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 164 КАС України, та подав до суду заперечення, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив заперечень та мотиви їх відхилення.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

16.05.2022 ДПС України видало ТОВ Місто Напоїв ліцензію № 24120308202200782 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 18.05.2022 до 18.05.2023; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , магазин-кафе CITY OF DRINKS, 125 кв.м. (а.с. 91-92).

На виконання листа ДПС України від 13.10.2022 № 12358/7/99-00-07-04-02-07, начальник відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту Ю. Кілару подав на ім`я начальника ГУ ДПС у Чернівецької області службову записку, в якій просив надати дозвіл на проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ Місто Напоїв, юридична адреса: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Коровія, вул. Головна, буд. 78. Остання фактична перевірка проводилися 27.02.2020. Підстави для проведення фактичної перевірки п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (а.с. 132).

Вказана перевірка погоджена начальником ГУ ДПС у Чернівецької області 16.01.2023, про що свідчить резолюція До наказу.

16.01.2023 ГУ ДПС у Чернівецької області видано наказ № 52-п Про проведення фактичної перевірки, яким наказано провести фактичну перевірку магазину за адресою: вул. Воробкевича Сидора, 33 м. Чернівці, Чернівецька область, суб`єкт господарювання ТОВ Місто Напоїв (код ЄДРПОУ 41906987), за період фінансово-господарської діяльності з 28.02.2020 по 25.01.2023 тривалістю 10 діб з 16.01.2023 по 25.01.2023 з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (а.с. 126).

На підставі вказаного наказу, 16.01.2023 відповідач сформував направлення на перевірку № 65 та № 66.

Направлення на перевірку від 16.01.2023 № № 65, 66 та наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 16.01.2023 № 52-п вручено керівнику позивачу 17.01.2023, про що свідчить його підпис у направленнях (а.с. 127, 128).

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 16.01.2023 № 52-п та направлень на перевірку від 16.01.2023 № № 65, 66, посадовими особами контролюючого органу в період з 17.01.2023 по 25.01.2023 проведено фактичну перевірку ТОВ Місто Напоїв в магазині за адресою: вул. Воробкевича Сидора, 33 м. Чернівці, Чернівецька область, за наслідками якої складено акт фактичної перевірки №353/Ж5/24-13-07-04-41906987 від 25.01.2023 (а.с. 124-125).

В акті фактичної перевірки, серед іншого, зафіксовано, що ТОВ Місто Напоїв не забезпечено використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду УКТЗЕД, а саме: 08.07.2022 в магазині за адресою м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, буд. 33 реалізовано пиво Oettinger Wisbier місткістю 0,5 л. з неправильним кодом УКТЗЕД; в магазині за адресою м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, буд. 33 по РРО (фіскальний номер 3000426142) згідно баз даних АІС Податковий блок встановлена відсутність акцизної марки в фіскальних чеках на алкогольні напої на загальну суму 112206,00 грн.

За результатами фактичної перевірки встановлено порушення позивачем п.11 ст. 3, ст. 12 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В акті в графі Зауваження до акта перевірки директором ОСОБА_1 зазначено, що з порушенням не згідна. Заперечення будуть надані згідно термінів чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновком акту фактичної перевірки, позивач подав до ГУ ДПС у Чернівецькій області заперечення на акт фактичної перевірки від №353/Ж5-24-13-07-04/41906987 від 25.01.2023 (а.с. 42 - 44).

За результатами розгляду заперечення, ГУ ДПС у Чернівецькій області направило на адресу позивача лист, яким повідомило, що враховуючи викладені висновки за матеріалами фактичної перевірки з врахування розглянутого заперечення є наступними:

-порушено п.11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг внаслідок не забезпечення використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: 08.07.2022 р. в магазині за адресою: м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 33 реалізовано пиво Oettinger Weissbier 0,5 л з неправильним кодом УКТЗЕД (220300900), код товарної підкатегорії на даний вид алкогольного напою має містити код (2203000900), відповідальність триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн;

-порушено розділ 2 п.2 Положенням № 13 та ст. 2 Закону № 265, а саме: в фіскальних касових чеках на товари (послуги) відсутні обов`язкові реквізити зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 360819,2 грн (а.с. 74-80).

На підставі висновків, викладених в акті фактичної перевірки та заперечень, 22.02.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000007041347 форми С, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 546144,30 грн (а.с. 119).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач направив на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримане останнім 28.02.2023, про що свідчить його підпис (а.с. 120).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Підпунктом 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Матеріалами справи підтверджується, що фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецької області від 16.01.2023 № 52-п Про проведення фактичної перевірки (а.с. 126).

У наказі ГУ ДПС у Чернівецької області від 16.01.2023 № 52-п Про проведення фактичної перевірки підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: керуючись статтею 19-1, пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, підпунктами 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, наказано провести фактичну перевірку ТОВ Місто Напоїв (код ЄДРПОУ 41906987) за адресою адреса: вул. Воробкевича Сидора, 33, м. Чернівці, Чернівецька область, за період фінансово-господарської діяльності з 28.02.2020 по 25.01.2023 з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки. Встановити терміни проведення перевірки тривалістю 10 діб з 16.01.2023 по 25.01.2023 (а.с. 126).

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами контролюючого органу в період з 17.01.2023 по 25.01.2023 проведено фактичну перевірку ТОВ Місто Напоїв в магазині за адресою: вул. Воробкевича Сидора, 33 м. Чернівці, Чернівецька область, за наслідками якої складено акт фактичної перевірки №353/Ж5/24-13-07-04-41906987 від 25.01.2023 (а.с. 124-125).

Вказану перевірку було проведено на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецької області від 16.01.2023 № 52-п Про проведення фактичної перевірки, який винесений згідно ст. 20 та п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

У той же час, п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду жодних письмових та належним чином оформлених доказів на підтвердження того, що підставою для прийняття наказу була саме інформація про порушення вимог законодавства в частині порушення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, відсутності патентів, ліцензій та інших документів, як того вимагає п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Крім того, наказ на проведення перевірки № 52-п від 16.01.2023 не містить інформації, яка б свідчила про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, та про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.

Суд також зазначає, що у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а саме: ст. 19-1, ст. 20 та п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду викладеним у постановах від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18, від 02 вересня 2020 року у справі №821/1828/16 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18.

У даному випадку, формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ № 52-п від 16.01.2023 не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства.

Суд зауважує, що у такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Також наказ не містить посилань на конкретні норми законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які надають податковому органу право реалізувати функції, визначені ст. 19-1 ПК України.

Системно проаналізувавши положення ст. ст. 75 - 81 ПК України вбачається, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У даному випадку, у постановах від 16.09.2021 (справа №120/1431/20-а), від 12.10.2021 (справа №120/5729/20-а) Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).

При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС в Чернівецькій області не дотрималося вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21 та в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 у справі № 620/5672/22.

Посилання відповідача на те, що фактична перевірка була здійснена на підставі листа ДПС України від 13.10.2022 № 12358/7/99-00-07-04-02-07, суд відхиляє, оскільки в наказі Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 52-п від 16.01.2023 відсутнє посилання на вказаний лист.

Крім того, суд звертає увагу, що в листі ДПС України від 13.10.2022 № 12358/7/99-00-07-04-02-07 відсутня інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а лише констатовано про встановлення 3840 суб`єктів господарювання на 6967 господарських об`єктах, які при здійсненні розрахункових операцій не забезпечили режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД.

З огляду на протиправність призначення та проведення відповідачем фактичної перевірки, вказане свідчить про протиправність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій.

Суд погоджується з доводами позивача, що у розумінні п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України тільки наявна у контролюючого органу або отримана ним в установленому законодавством порядку інформація щодо платника може бути підставою для призначення фактичної перевірки і лише у разі, якщо вона містить відомості про можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, зокрема щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, або у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Суд констатує, що наказ № 52-п від 16.01.2023 взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Крім того, необхідним є врахувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Оскільки у наказі № 52-п від 16.01.2023 не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, у спірних правовідносинах відсутні дійсні, фактичні підстави для прийняття вказаного наказу та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю позивача у формі фактичної перевірки, що в свою чергу, в тому числі з урахуванням наведених нижче підстав, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та відповідності її критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Інші доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8192,16 грн.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 8192,16 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.

Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 04.03.2023; додаткову угоду від 06.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 04.03.2023; акт № 02/05/23-1 здачі-прийняття правничих послуг від 02.05.2023; платіжну інструкцію № 4934 від 02.05.2023 про сплату адвокату гонорару в сумі 15000,00 грн (а.с. 17, 199, 200).

Таким чином, матеріали справи містять докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.

Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.

Відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, дана справа, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика, а відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, суд наголошує, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 10000 грн.

Оскільки позивачем не дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 77, 139, 241, 246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000007041347 від 22.02.2023.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Місто напоїв за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 8192,16 грн.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Місто напоїв за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Місто напоїв (вул. Головна, буд. 78, с. Коровія, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 41906987);

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.К. Левицький