ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
11 липня 2024 р. Справа № 520/32519/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Микитюка Василя Олександровича на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
В с т а н о в и в:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Судовим рішенням скасовано наказ з адміністративно-господарської діяльності № 236 від 04.10.2023 року командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 .
При ухваленні указаного судового рішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не вирішувалось.
23.01.2024 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Микитюк В.О. про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач самостійно зменшив суму судових витрат на правову допомогу з 50 000 грн. до 35 000 грн. До заяви додав: копії договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 року; додаткової угоди № 1 про погодження сторона розміру гонорару від 20.11.2023 року; розрахунку витрат від 22.01.2024 року; акт № 1 здачі-прийняття наданих послуг; платіжної інструкції від 22.01.2024 року (а.с. 62-75).
Клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в/ч НОМЕР_1 не заявлялось.
Додатковим рішенням Харківвського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції, врахував часткове задоволення позову, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Микитюк В.О. подано апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник позивача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені всіма належними доказами та зменшенню не підлягають, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договору у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
У відзиві на апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 просить залишити її без задоволення. Відповідач зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також зазначив, що викликає певний сумнів твердження позивача щодо фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки згідно платіжної інструкції (наданої позивачем у якості доказу понесених витрат) платник ОСОБА_1 (позивач) 22.01.2024 року сплатив 35 000 грн. на рахунок АО «Мазепа та партнери» (код ЄДРПОУ 40365074), тобто позивач сплатив кошти на рахунок юридичної особи, у якій позивач є одним з засновників та бенефіціарів (за інформацією з відкритих реєстрів, з часткою розміру внеску до статутного фонду 49,02%).
Крім того, відповідач зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI передбачено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанцій позивачем до матеріалів справи додано: ордер про надання правової (правничої) допомоги серія АХ № 1153779; договір про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 року, додаткову угоду № 1 про погодження сторона розміру гонорару від 20.11.2023 року; розрахунок витрат від 22.01.2024 року; акт № 1 здачі-прийняття наданих послуг; платіжну інструкцію від 22.01.2024 року.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 13.11.2023 року, адвокатське об`єднання, зокрема, приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: захист прав та представництво інтересів клієнта у справі про скасування наказу № 236 від 04.10.2023 року в судах всіх рівнів та юрисдикцій.
Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 13.11.2023 року визначено, що послуги з професійної правничої допомоги, що надаються адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує відповідно до додаткової угоди про погодження сторонами розміру гонорару.
Відповідно до п. 4.1 додаткової угоди № 1 про погодження сторона розміру гонорару від 20.11.2023 року, за надання адвокатським об`єднанням «Мазепа та Партнери» правової допомоги за п. 1.1 Договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню «Мазепа та Партнери» фіксований гонорар у розмірі 35 000 грн.
Згідно з розрахунком витрат до гонорару про надання професійної правничої допомоги від 22.01.20224 року, надання адвокатським об`єднанням «Мазепа та Партнери» надані послуги: консультація по справі з вивченням документів; складання позовної заяви, формування пакету документів; дocyдовий аналіз нормативно-правових актів щодо регулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців; досудовий аналіз практики ЄСПЛ - справи «Войтенко проти України, «Науменко проти України», «Недайборщ проти РФ», «Абдулаві», Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», Stankov v. Bulgaria; аналіз наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, складання відповіді на відзив.
За надання адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери» правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню «Мазепа та партнери» гонорар у вигляді фіксованої суми у розмірі 35 000 грн. Вартість гонорару не залежить від кількості засідань, не залежить від того чи відбувається перегляд справи у апеляційному та/чи касаційному порядку. Гонорар за надання правової допомоги становить 35 000 грн..., і це витрати, які позивач має сплатити у будь-якому випадку. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (постанова. КАС ВС від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19). При встановленні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта.
Відповідно до акту № 1 здачі-прийняття наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2024 року, адвокатське об`єднання «Мазепа та партнери», в особі Микитюка В.О., з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, уклали цей акт до договору про наступне: адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери» було надано клієнту наступні послуги: консультація по справі з вивченням документів; складання позовної заяви, формування пакету документів; дocyдовий аналіз нормативно-правових актів щодо регулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців; досудовий аналіз практики ЄСПЛ - справи «Войтенко проти України, «Науменко проти України», «Недайборщ проти РФ», «Абдулаві», Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», Stankov v. Bulgaria; аналіз наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, складання відповіді на відзив.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3431413022.1, ОСОБА_1 22.01.2024 року сплатив 35 000 грн. на рахунок АО «Мазепа та партнери» (код ЄДРПОУ 40365074) (а.с. 75).
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
В даному випадку відповідачем як суб`єктом владних повноважень до суду першої інстанції не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, також суду не було надано жодних доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, з огляду на умови договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.10.2021 року, враховуючи складання і підписання адвокатом документів від імені і в інтересах позивача, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру витрат, що підлягають сплаті, на правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, а також значення справи для позивача та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 10000 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Микитюка Василя Олександровича залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120331580 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Мельнікова Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні