Рішення

від 22.05.2023 по справі 376/1502/20

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1502/20

Провадження № 2-др/376/5/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Віговського С.І.,

при секретарі Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні заявупозивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про визнанняправа власностіна майнов порядкуспадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Свою заяву заявник обгрунтувала тим, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14 липня 2020 року позовні вимоги позивача задоволено, а саме: визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,1013 га., яка розташована по АДРЕСА_1 ,кадастровий номер3224081200:04:016:0010,призначена дляведення особистогоселянського господарства,посвідчена Державнимактом направо приватноївласності наземлю,серія ІІІ-КВ№ 050049,по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:002:0007, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049, по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,3119 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:002:0008, призначена для ведення особистого селянського господарства, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049; по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,1845 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:004:0001, призначена для ведення особистого селянського господарства, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049.

Проте, після набрання рішенням чинності, заявник звернулася до реєстраційної служби для державної реєстрації нерухомого майна і побачила, що в рішенні суду відсутній житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м.,який був прописаний в позовній заяві.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Конституція України (стаття 55), Господарський кодекс України (стаття 5), Цивільний кодекс України (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Додаткове рішення може бути ухвалене у випадках і за умов, передбаченихст.270 ЦПК України.

Зміст частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

Так, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні.

Згідно із ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що рішеннямСквирського районногосуду Київськоїобласті від14липня 2020року позовнівимоги позивачазадоволено,а саме:визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,1013 га., яка розташована по АДРЕСА_1 ,кадастровий номер3224081200:04:016:0010,призначена дляведення особистогоселянського господарства,посвідчена Державнимактом направо приватноївласності наземлю,серія ІІІ-КВ№ 050049;по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:002:0007, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049; по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,3119 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:002:0008, призначена для ведення особистого селянського господарства, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049, по частині за кожним, у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 0,1845 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081201:01:004:0001, призначена для ведення особистого селянського господарства, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 050049.

Проте, після набрання рішенням чинності, заявник звернулася до реєстраційної служби для державної реєстрації нерухомого майна і побачила, що в рішенні суду відсутній житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м.,який був прописаний в позовній заяві.

Вказане рішення суду позбавляє заявника в повній мірі володіти та користуватись визнаним за нею нерухомим майном, окрім того неможлива реєстраціясудового рішеннядержавним реєстраторому сферідержавної реєстраціїречових правна нерухомемайно,який зобов`язаний,відповідно дозакону,його виконати.

Так, статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, земля (земельна ділянка), житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 373, 379, 380, 382 ЦК).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити та ухвалити додаткове рішення.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції Українист.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 263-265, 270, 352ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20, 316-319, 321, 328, 391, 392, 397 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Сквирським РВ ГУМВС України в Київській області 16.04.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ), про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішенняу справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ,паспорт серія НОМЕР_1 ,виданий СквирськимРВ ГУМВСУкраїни вКиївській області16.04.1997року,РНОКПП: НОМЕР_2 )та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Сквирським РВ ГУМВС України в Київській області 13.01.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ) по частині за кожним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м., що належав ОСОБА_2 .

На додаткове рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Копію додаткового рішення направити сторонам у справі для відома.

Суддя С. І. Віговський