Постанова

від 11.07.2024 по справі 420/25671/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25671/23

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

Дата і місце ухвалення 01.04.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 439 від 07.07.2023 року «Про результати службового розслідування», яким полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити доплату премії за липень 2023 року до 390 % від посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року та рішення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що службове розслідування проведено не об`єктивно та порушує вимоги, встановлені Порядком № 608, вина позивача в інкримінованому порушенні відсутня. 12.01.2023 року позивач вибув на лікування та 12.02.2023 року прибув з лікування. При цьому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 не може визначати місце формування військової частини і це повинен визначити командир, який визначив завдання про формування військової частини. Також, 02.05.2023 року він вибув на лікування, що унеможливлювало виконання позивачем службових обов`язків на визначений службовим розслідуванням час. Про необхідність надання під час розслідування пояснень ніхто не повідомляв, він не відмовлявся та не відмовляється від надання пояснень. Крім того, службове розслідування проведено понад встановлені строки. При цьому, у зв`язку з винесенням наказу та притягненням до дисциплінарної відповідальності позивачу не доплачено премію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що заперечує наявність його вини у дисциплінарному проступку, оскільки неможливо закінчити формування військової частини, якщо її місце формування не визначено, а тому позивач не міг надати донесення про формування військової частини.

Також, апелянт вважає, що під час проведення службового розслідування було допущено порушення процедури його проведення, які повністю нівелюють його результати.

Позивач вважає, що не реалізація відповідачем у встановленому порядку наказу про накладення на апелянта дисциплінарного стягнення має наслідком нелегітимність стягнення.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, врахував всі обставини дисциплінарного правопорушення, здійсненого позивачем і можливі наслідки, та у межах повноважень прийняв рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 квітня 2023 року начальником управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт, яким повідомлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не були виконані вимоги Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск та вимоги директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 № 6дск щодо формування військової частини НОМЕР_2 та запропоновано призначити службове розслідування (а.с. 61).

28 квітня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 247, яким вирішено провести службове розслідування стосовно невиконання ІНФОРМАЦІЯ_2 вимог директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року № 6дск щодо формування військової частини НОМЕР_2 та доручено проведення службового розслідування начальнику відділу психологічного забезпечення управління морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_2 (а.с. 62-63).

09 травня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ, яким продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2023 року № 247, до 18 травня 2023 року (а.с. 64).

05 червня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ, яким перенесено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2023 року № 247, до 20.06.2023 року (а.с. 65-66).

21 червня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ, яким перенесено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2023 року № 247, до 20.07.2023 року (а.с. 67-68).

За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2023 року № 247, начальником відділу психологічного забезпечення управління морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 складено акт службового розслідування (а.с. 17, 24, 53-60).

07 липня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 439 «Про результати службового розслідування», яким за не подання в установленому порядку, у встановлені терміни донесення про проведення організаційних заходів, порушення ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск, притягнуто начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана (а.с. 25-26, 99-100).

08 серпня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 246, яким ОСОБА_1 , колишнього начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого з військової служби у відставку наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.06.2023 року № 580, з 08.08.2023 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 12).

Позивач, заперечуючи наявність його вини у дисциплінарному проступку, звернувся до суду з цим позовом про скасування наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та як наслідок просив здійснити доплату премії за липень 2023 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст. 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.199 року № 548-XIV.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно ст. 26, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов`язаний: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.

Відповідно до ст. 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у разі неможливості виконання службових обов`язків у зв`язку з відбуттям за межі гарнізону, через хворобу та з інших поважних причин командир (начальник) для виконання цих службових обов`язків призначає одного із заступників. Якщо штатний заступник відсутній і ніхто не був призначений командиром (начальником), командування бере на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою - старший за військовим званням, про що доповідає старшому командирові (начальникові).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що з акту службового розслідування вбачається, що 02.02.2023 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла Директива командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року №Д-321/6/дск, згідно з якою начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 полковнику ОСОБА_1 було визначено завдання по формуванню військової частини НОМЕР_2 в термін до 28.02.2023 року.

В ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідності до вимог Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск було виконано ряд заходів щодо формування військової частини НОМЕР_2 , а саме:

- видано наказ про формування (створення) військової частини,

- затверджено штат військової частини військова частина приписана до військово-телекомунікаційних вузлів, зарахована на забезпечення постачальних органах;

- розроблено план формування (створення) військової частини;

- видано наказ на формування (створення) військової частини,

- організовано роботу щодо отримання спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею,

- подано заявку на виготовлення печаток та штампів,

- подано заявку на отримання довідки про включення до ЄДР.

Однак, колегією суддів встановлено, що всупереч п. 4.2.3 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск, донесення за формою 2.7/ДИС ІНФОРМАЦІЯ_2 про сформування військової частини НОМЕР_2 не було надано вчасно, а з запізненням 09.05.2023 року, що фактично не заперечує і сам позивач.

Таким чином, за результатами службового розслідування встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в установленому порядку не подав донесення за формою 2.7/ДИС про створення військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування.

Своїми діями начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ст. 11, абз. 4 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 4.2.3 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2023 року командувачем військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » видано Директиву № 6дск з вимогою, зокрема:

- п. 3 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 до 28 лютого 2023 року сформувати, утримувати за штатом, чисельністю __ військовослужбовець, формувати у місті Херсон, підпорядковувати начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовне найменування військова частина НОМЕР_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ;

- п. 6 начальникам, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити виконання організаційних заходів щодо формування визначених військових частин у визначені у директиві строки;

- до 05 лютого 2023 року розробити план формування військових частин з детальними розрахунками, які затвердити у командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- другі примірники затверджених планів формування надати до управління персоналу штабу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- видати накази про формування окремих стрілецьких батальйонів з визначенням конкретних завдань заступникам начальників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальникам структурних підрозділів щодо порядку комплектування підрозділів особовим складом, озброєнням, військовою технікою, запасами матеріальних засобів, розподілу і обладнання приміщень казарменно-житлового фонду, місць зберігання військової техніки, заведення справ та документів обліку.

- копії наказів надати до управління персоналу штабу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; з отримання штатів окремих стрілецьких батальйонів невідкладно видати відповідні накази про введення їх в дію;

- організувати роботу щодо отримання спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею; подати заявки до управління оперативного командування «Південь» на здійснення комплектування визначених частин особовим складом, озброєнням, військовою технікою та запасами матеріальних засобів згідно штатно-табельної потреби;

- надати до управління персоналом штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » документи щодо призначення (перепризначення) особового складу відповідно до номенклатури призначення.

- після виконання організаційних заходів надати письмову доповідь про їх виконання та надіслати донесення за формою 2.7/ДИС на ім`я начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до п. 4.2.2 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск під час формування (створення) командир (начальник), на якого покладено формування (створення) військової частини:

- вивчає витяг із наказу (директиви) на формування (створення) військової частини, штат (розрахунок основних видів ОВТ), на якому буде отримуватися військова частина; розробляє план формування (створення) військової частини та затверджує його у старшого командира (начальника);

- видає наказ про формування (створення) військової частини з детальними вказівками щодо: порядку комплектування підрозділів військової частини особовим складом, ОВТ, запасами матеріальних, засобів; розподілу і обладнання приміщень казарменно-житлового фонду, комунальних споруд і підготовки їх до роботи; заведення справ та документів обліку; порядку забезпечення особового складу та інші необхідні заходи; організовує (за потреби) роботу щодо отримання спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею; подає заявки в органи забезпечення на здійснення комплектування військової частини особовим складом, ОВТ та запасами матеріальних засобів згідно зі штатно-табельною потребою; подає заявку на виготовлення печаток і штампів; подає заявку, оформлену в установленому порядку на отримання довідки про включення до ЄДР;

- видає наказ про введення в дію штату військової частини яка формується (створюється); після отримання печаток та штампів приписує військову частину до інформаційно-телекомунікаційних вузлів, вузлів (станцій) фельд`єгерського зв`язку, підприємств Державної фельд`єгерської служби України, Державного підприємства спеціального зв`язку України та установ Акціонерного товариства «Укрпошта» для отримання і відправлення секретної, нетаємної та телеграфної кореспонденції; проводить заходи щодо створення військового (корабельного) господарства військової частини, що формується.

Після отримання доповіді про закінчення формування (створення) військової частини старший командир (начальник) надає у штаб донесення про проведення ОЗ, організовує отримання командиром (начальником) довідки ЄДР та відкриття реєстраційних рахунків в органах Державної казначейської служби України (якщо військова частина має статус юридичної особи та фінансовий підрозділ).

Згідно п. 4.2.3 Настанови військова частина вважається сформованою (створеною), коли на час закінчення терміну формування, зокрема, в установленому порядку подано донесення за визначеною формою про формування (створення) військової частини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що директивою командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року №6/дск, саме на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 28.02.2023 року покладено обов`язок щодо формування (створення) Військової частини НОМЕР_2 та наказано, зокрема, надати письмову доповідь про їх виконання та надіслати донесення за формою 2.7/ДИС на ім`я начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Таким чином, з урахуванням приписів п. 4.22, 4.2.3 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск, безпосередньо командир (начальник), на якого покладено формування (створення) військової частини, зобов`язаний подати в установленому порядку донесення за визначеною формою про формування (створення) військової частини, а тому посилання позивача на те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 не може визначати місце формування військової і це повинен визначити командир, який визначив завдання про формування військової частини, є неспроможними.

При цьому, директивою командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 року №6/дск начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , посаду якого обіймав позивач ОСОБА_1 , доручено формування (створення) Військової частини НОМЕР_2 та надання письмової доповіді про виконання та надіслати донесення за формою 2.7/ДИС у строк до 28.02.2023 року.

Тобто, під час прибуття 12.02.2023 року з лікування та до 28.02.2023 року саме позивач зобов`язаний був виконати директиву від 01.02.2023 року №6/дск та вчинити дії, передбачені п. 4.22, 4.2.3 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 № 22дск.

З аналізу приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України слідує, що саме позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 за своїми функціональними обов`язками несе відповідальність за будь-яке порушення в організації роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було виявлене під час його перебування на посаді, включаючи ті, що є наслідком дій (бездіяльності) його підлеглих, за підготовку та організацію роботи яких він відповідає.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості виконання директиви від 01.02.2023 року №6/дск у визначені строки позивачем суду не надано.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує про відсутність вини в його діях та вважає, що судом не перевірено наявність вини у правопорушення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, як вже було наведено, що 02.02.2023 р. до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла директива командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.02.2023 № Д-321/6/дск про формування військової частини НОМЕР_2 в термін до 28.02.2023.

В період на час формування військової частини НОМЕР_2 позивач виконував обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до вимог пункту 4.2.3. Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2022 р. № 22 дск, формування військової частини завершується поданням донесення про сформування військової частини, командир (начальник) в установленому порядку подає донесення за встановленою формою про сформування (створення) військової частини.

Завдання про формування було поставлено начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже саме позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 повинен був подати донесення за встановленою формою про сформування (створення) військової частини, а не командир сформованої військової частини.

Разом з тим, позивач, перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , не подав донесення за формою 2.7/ДИС про формування військової частини, а отже не сформував військову частину НОМЕР_2 , за невиконання чого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і про що зазначено в оскаржуваному наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 439 від 07.07.2023 року.

Доводи апелянта про відсутність його вини у неподанні відповідного донесення є необґрунтованими, так як Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (ст.37) передбачає, що у разі неможливості виконання наказу командира (начальника) військовослужбовець зобов`язаний доповісти про це, водночас, із матеріалів справи не вбачається, що апелянт здійснив доповідь своєму командиру (начальнику) про неможливість виконання наказу.

За таких обставин доводи апелянта про відсутність його вини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також, в апеляційній скарзі апелянт наголошує, що він не надавав пояснення, а отже службове розслідування проведено не об`єктивно та суперечить пункту 1 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, особи, які проводять службове розслідування, мають право отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані).

Факт наявності донесення за формою 2.7/ДИС про формування військової частини можливо перевірити самим донесення за формою 2.7/ДИС, яке було відсутнє станом на 28.02.2023 року і яке було надано позивачем лише 09.05.2023 року, тому доводи апелянта ніяким чином не впливають на наявність донесення за формою 2.7/ДИС, але позивач відмовився пояснити свої дії, про що було складено акт, який наявний в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі апелянт в якості порушення процедури проведення службового розслідування звертає увагу на акт про відмову надання ним пояснень як недостовірний, оскільки полковник ОСОБА_3 нібито не міг підписати зазначений акт.

Так, апелянт вказує, що за наявною у нього інформацією, полковник ОСОБА_3 нібито не був відряджений до м. Херсона (що можливо підтвердити відсутністю відповідного запису у книзі обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого), а тому з цією метою апелянт просив суд витребувати відповідні матеріали.

Однак, колегії суддів погоджується з цього приводу з позицією ІНФОРМАЦІЯ_5 та зазначає, що сам по собі можливий факт відсутності запису в книзі обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого в умовах воєнного стану не може вважатись беззаперечним доказом перебування та/або не перебування військовослужбовця у певному місці та такий факт не спростовує наявність вини в діях позивача.

Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо не правомірності дій відповідача при доведенні оскаржуваного наказу, оскільки згідно статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення (про, що заявляє сам Позивач).

Стаття 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає дискреційні повноваження командира щодо доведення до військовослужбовця про накладання дисциплінарного стягнення, вона не визначає обов`язку доводити наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності до конкретного військовослужбовця, бо формулювання статті передбачає термін "може бути".

Відповідно вимог статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до акту службового розслідування службове розслідування закінчено 07.07.2023 року, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 439 від 07.07.2023 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності видано 07.07.2023 року, тобто в терміни визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно пояснень відповідача, в той же день наказ за допомогою системи електронного документообігу був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою його доведення до позивача. Докази того, що наказ дійсно дійшов до ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджує той факт, що позивачеві його довели посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що позивач зазначає в позовній заяві, а саме позивач знав, що у липні 2023 р. щомісячна премія була виплачена йому у зменшеному розмірі, що свідчить про те, що наказ був реалізований, так як при виплаті премії було враховано наявність стягнення "догана" та недоплачену 10% премію.

При цьому, слід зазначити, що положення Дисциплінарного статуту ЗСУ, не містять імперативного припису про те, що відхилення від встановленої процедури ознайомлення військовослужбовця із накладеним на нього дисциплінарним стягненням, тягне за собою правові наслідки у вигляді недійсності відповідного наказу.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як зазначається відповідачем, командир військової частини НОМЕР_1 , дослідивши акт службового розслідування, в якому визначені наслідки, тривалість військової служби позивача, врахувавши рівень знань про порядок служби, попередню поведінку військовослужбовця, наявність бойових дій, внаслідок яких спричинено значну загибель людей, необхідність створення військових резервів (у тому числі військової частини НОМЕР_2 ), прийняв рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів наголошує, що вибір одного з багатьох видів дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 48 Дисциплінарного статуту, є правом командира військової частини НОМЕР_1 , а тому командир військової частини НОМЕР_1 при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, врахував всі обставини дисциплінарного правопорушення, здійсненого позивачем, можливі наслідки та у межах повноважень прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 439 від 07.07.2023 прийнятий у відповідності та порядку до встановлених вимог у межах наданих повноважень, апеляційна скарга позивача не містить обґрунтування незаконності наказу та в якій саме частині наказ протирічить вимогам нормативно-правових актів.

Апелянтом будь-яких доказів на підтвердження того, що позивача було обмежено у використанні наданих п. 3 розділу IV «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» прав суду не надано.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доплату премії за липень 2023 року до 390 % від посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року та рішення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023, є похідною вимогою, оскільки зменшення премії за липень на 10% є реалізацією відповідачем наказу № 439 від 07.07.2023 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 11.07.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька