Рішення

від 05.07.2024 по справі 332/772/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/772/24

Провадження №: 2/332/1193/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

05 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом адвоката Біліченка Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

встановив:

Адвокат Біліченко О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання, з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в розмірі 61152,00 грн, Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» в розмірі 3848,00 грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», стаж роботи складає 11 років 11 місяців та на АТ «Запорізький завод феросплавів», стаж 00 років 09 місяців, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах складає 12 років 08 місяців.

31.08.2023 позивач звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст.38 КзПП України (у зв`язку з виходом на пенсію). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01.11.2023 року, № 995, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», йому встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху 2 ст (третій ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); 3. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 2 (другого ст.).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.11.2023 (форма П-4), пункт.9 Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 01.11.2023. Пунктами 17, 18 цього акту встановлено таке: Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які перевищували нормативне значення, неякісного проведення медичного огляду. Причиною виникнення отриманих позивачем професійних захворювань, є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» (стаж 11 років 11 місяців), АТ «Запорізький завод феросплавів» (стаж 00 років 09 місяців) шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту). Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 461012 від 29.01.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія ААА № 125394 від 29.01.2024, - ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 65%. Позивач вважає встановленим безумовний причинний зв`язок між виникненням у нього професійних захворювань та, як наслідок цього, втратою працездатності на 65%, встановлення ІІІ групи інвалідності й роботою на підприємствах відповідачів. За таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я, з урахуванням процентної складової від загального стажу роботи позивача на підприємствах відповідачів: 94,8% на ПАТ «Запоріжсталь»,що вгрошовому еквівалентіскладає 61152,00грн та 05,92% на АТ «Запорізький завод феросплавів», що в грошовому еквіваленті складає 3848,00 грн.

Ухвалою судді від 09 лютого 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжсталь» подав до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав. Зазначив, що заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до усталеної судової практики, право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності вперше.

Зазначає, що як вбачається з наданих позивачем доказів - довідок МСЕК від 29.01.2024 серії 12ААА №125394 та серії 12ААГ №461012 - первинно позивачеві встановлено 40% втрати працездатності за актом П-4 від 23.11.2023, повторно - 25% за актом Н-1 від 02.09.2014. Доказів встановлення втрати працездатності вперше за актом Н-1 від 02.09.2014 позивачем не надано. Отже, доказами у справі підтверджена лише стійка втрата працездатності вперше в розмірі 40% станом на 29.01.2024.

Відповідно до п.17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання професійні захворювання виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та AT «Запорізький завод феросплавів». Останнім місцем роботи, за яким складено даний акт, є ПАТ «Запоріжсталь».

Відповідно до виписок з медичної (амбулаторної карти) позивача, з розділу анамнез захворювання, вбачається, що позивач вважає себе хворим на хронічну попереково - крижову радикулопатію з 2019 року, хронічний бронхіт з 2020 року та сенсоневральну приглуховатість з 2019 року. Лікується щорічно із загостренням кожен рік. Причини виникнення профзахворювань, вказані в п.18 Акту П-4, наявність на робочому місті вогнетривника шкідливих факторів виробничого середовища: вібрація, пил, шум, фізичні навантаження. Проте, хронічна хвороба має довготривалий повільний процес. У розвитку хвороби розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Отже, розвиток хвороби має відбуватися щонайменше протягом п`яти - семи років. Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113 «У Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Звільнився з підприємства відповідача позивач за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, а не за станом здоров`я. І тільки після звільнення у зв`язку з виходом на пенсію позивач «раптово» виявив у себе цілу низку професійних захворювань.

Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах потребує більшої уваги і від роботодавця, і від працівника, та має наслідком певні пільги (відпустка більшої тривалості, пільговий пенсійний стаж, підвищена оплата). Зі свого боку відповідач №1 завжди дотримувався покладеного на нього нормами законодавства обов`язку. Відповідачем №1 застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник металургійної галузі. Але жоден засіб індивідуального захисту не може абсолютно убезпечити працівника від впливу шкідливого фактору, якщо сам працівник не докладає зусиль для збереження свого здоров`я. Зважаючи на наявність у позивача декількох професійних захворювань, видно, що позивач протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило позивача змінити професію, пройти навчання новій професії.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про недбале ставлення позивача до свого здоров`я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи. Крім того посилається на те, що позивач при працевлаштуванні до відповідача №1 знав про наявність в нього хронічних захворювань, усвідомлював, що під час роботи в шкідливих та небезпечних умовах дані хвороби будуть розвиватися, проте під час проходження обов`язкового вступного медичного огляду приховав від адміністрації відповідача №1 даний факт. За результатами проходження обов`язкових щорічних медичних оглядів був визнаний придатним до роботи. Вважає дані дії позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача №1 у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача №1 про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.

Також просить суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК, позивачеві первинно встановлено 40% втрати працездатності та III групу інвалідності. Відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09, III група інвалідності є робочою. Інваліди III групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями права на працю не позбавлений. Крім того, позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також отримує пенсію. Стійку втрату працездатності позивачеві встановлено 29.01.2024, отже, зважаючи на нетривалий строк моральних страждань, і розмір відшкодування має бути невеликим.

Просить у випадку задоволення позовних вимог у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, необхідно стягнути моральну шкоду з утриманням податків та загальнообов`язкових платежів. На підставі вищевикладеного, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача адвокат Біліченко О.О. подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Заявлена ціна позову 650000 грн цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров`я, професійної працездатності, отримання внаслідок цього 3-ої групи інвалідності. Враховуючи викладене, на задоволенні заявлених вимог наполягає. Також заявлено про стягнення з відповідачів судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн, шляхом 1) стягнення з ПАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" на користь ОСОБА_1 , одноразово грошову суму в розмірі 61 152 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені Позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн. (2500 грн. + 5000 грн.)., яка складається з наступного (станом на 28.02.2024 року): 50 % від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24 року): 1) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 07.02.2024 року (фіксована оплата) - 2000 грн.(50% = 1000 грн.) 2) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 07.02.2024 року (фіксована оплата за один документ) - 3000 грн. (50% = 1500 грн.) 100% від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24 року): 3) вивчення «Відзиву на позовну заяву» від ПАТ ЗАПОРІЖСТАЛЬ" (фіксована оплата за один документ) 1000 грн.; 4) складання Відповіді на «Відзив на позовну заяву» від ПАТ ЗАПОРІЖСТАЛЬ" (фіксована оплата) - 2000 грн. (сплачено наперед); 7) представництво інтересів Клієнта в Заводському районному суді м. Запоріжжя в одному судовому засіданні: фіксована оплата за участь в одному судовому засіданні (05.03.2024 року) - 2000 грн. 2) стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 3848 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди а також понесені Позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн. яка складається з наступного (станом на 28.02.2024 року): 50 % від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24 року): 5) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 07.02.2024 року (фіксована оплата) - 2000 грн.(50% = 1000 грн.) 6) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 07.02.2024 року (фіксована оплата за один документ) - 3000 грн. (50% =1500 грн.).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

05.07.2024 від представника відповідача АТ «Запорізький заводферосплавів» надійшлизаперечення протипозову,з якихвбачається,що відповідачАТ «ЗФЗ» пропустило строк надання до суду відзиву на позов, встановлений судом в ухвалі від 09.02.2024р., з вищезазначених причин (недостатня кількість юрисконсультів АТ «ЗФЗ»). Щодо позовних вимог, то вважає, що позивач у позові не зазначив про зміну психо-емоційного стану чи особистісних цінностей через отримані ним професійні захворювання і не надав на це будь-яких доказів, обмежившись виключно посиланням на пп.4.1 пункту 4 Рішення КСУ від 27.01.2004 року №1-рп/2004 у справі №1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування). Згідно із Медичним висновком ЛЕК ДУ «ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І.КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ» від 01.11.2023р., (в подальшому Медичний висновок ЛЕК), позивачу ОСОБА_1 установлені наступні хронічні професійні захворювання: Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м`язово-тонічним та больовим синдромом; Хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ стадії; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІст.

Разом зтим,хронічне захворювання цедовготривале захворювання,яке маєперіод очікуванняпояви симптомівта ознакзахворювання,що розвиваєтьсяв силубагатьох причинта немає остаточноголікування.Навіть прицьому вочевидь,що будучиобізнаним щодонегативних наслідківдовготривалої роботиу шкідливихумовах працідля здоров`я,знаючи продіагнози своїххвороб таїх можливийрозвиток ухронічні професійнізахворювання,позивач припроходженні періодичнихмедичних оглядівприховував дійснийстан здоров`я.Медичні оглядина АТ«ЗФЗ» проводяться1раз врік тапри прийоміна роботу.Продовжуючи працюватипід впливомшкідливих факторіввиробництва,позивач нехтувавсвоїм здоров`ям. Відповідно до пункту а) ч.1 ст.10 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року №2801-ХІІ із змінами і доповненнями кожний громадянин зобов`язаний піклуватись про своє здоров`я. Відтак позивач, надавши перевагу матеріальним цінностям пристойній заробітній платі з надбавками, користуванню пільгами, передбаченими чинним законодавством України для працівників з умовами праці із впливом несприятливих та шкідливих виробничих факторів, належним чином не піклувався про своє здоров`я. Зрозуміло, що він для себе не бажав настання негативних наслідків впливу шкідливих виробничих факторів, однак до професійного ризику ставився байдуже. Своїм безвідповідальним ставленням до здоров`я та самовпевненістю позивач сприяв погіршенню та поглибленню своїх хвороб, їх ускладненню і прискорював їх розвиток у професійні захворювання. Вік позивача становить 54 роки, і, незважаючи на встановлення ІІІ групи інвалідності, позивач, якщо на це буде його власне волевиявлення, може працювати в оптимальних або допустимих умовах праці, адже за рекомендаціями МСЕК йому протипоказана тільки важка фізична праця та статико-динамічні навантаження. Тобто, позивач залишився працездатною особою, професійні, інтелектуальні здібності, а також суспільна/соціальна активність якої можуть бути реалізовані в оптимальних або допустимих умовах праці. Зазначає, що моральні страждання позивача неможливо вважати довготривалими, і з огляду на це справедливим визначений ним розмір моральної шкоди та звертає увагу суду, що позивачу встановлено втрату професійної працездатності у 65% та ІІІ група інвалідності - у січні 2024 року, і одразу ж в січні-лютому 2024 року, позивач звернувся із позовом про відшкодування моральної шкоди до суду.

Тому, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц, де зазначено, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, вважає оцінку позивачем завданої йому моральної шкоди в 3848,00 грн завищеною, оскільки розумність жаданої сатисфакції позивачем не доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

В разі задоволення позовних вимог у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, зазначає що необхідно стягнути моральну шкоду з утриманням податків та загальнообов`язкових платежів.

Крім тоговважає, що розмір оплати за надання професійної правової допомоги по цій справі в розмірі більше 10 тис. грн. є надто завищеною у порівняні з розміром середньої заробітною платою по Україні та не обґрунтованою, по даній справі, адвокатом позивача було складено мінімум процесуальних документів, не здійснено жодної фактичної участі у судових засіданнях.

Просить врахувати вищезазначені пояснення при розгляді справи №332/772/24.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Біліченко О.О., які про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, від адвоката Біліченка О.О. надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» адвокат Львов А.Л., який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача АТ «Запорізький завод феросплавів»» адвокат Манчин О.О., який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , його стаж роботи складає 11 років 11 місяців та на АТ «Запорізький завод феросплавів», стаж 00 років 09 місяців, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах складає 12 років 08 місяців, що відповідачами не оспорюється.

31.08.2023 позивач звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст.38 КзПП України (у зв`язку з виходом на пенсію).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) за №43/995 від 01.11.2023, у ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м`язово-тонічним та больовим синдромами; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. - за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ (другого ст.).

Обґрунтуванням для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 10.10.2023 р., згідно з якою хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів: (фізичне навантаження, робоча поза, вимушені нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини; шуму, рівень якого перевищував ГДР; дії кремнію оксиду кристалічного, заліза оксиду, концентрації яких перевищували ГДК; професійний маршрут стаж шкідливих умовах праці - 12 років 9 місяців). Протипоказана робота в умовах впливу фізичного навантаження, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Повідомлення пронаявність впершевиявленого хронічногопрофесійного захворювання №796 від 01.11.2023.

Вищезазначене також підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за вих.№3770 від 01.11.2023.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 листопада 2023 року (Форма П-4), затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23 листопада 2023 року, встановлено: комісією проведено розслідування причини виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання.

9. Дата встановлення остаточного діагнозу 01 листопада 2023 року.10. Заклад охорони здоров`я, який встановив діагноз: Клініка професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».

13. Висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014р. № 248, умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу «Небезпечні»:

- по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, в т.ч. аерозолю фіброгенної дії - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»;

-по показникам мікроклімату - до 4 класу «Небезпечні»:

-по рівню шумового навантаження - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;

-по показникам важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»:

-загальна оцінка - до 4 класу «Небезпечні».

14. Діагноз основний: 1.Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М 54.1); 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІст. (другий ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н 90.5); 3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J 42), - захворювання професійні, встановлені вперше.

Діагноз супутній:Поліостеароз зураженням суглобівкистей,плечових,ліктьових,кульшових таколінних суглобівбез порушенняфункції (М19.8).Пігментні папіломишкіри тулуба(Д23.5).

17. Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: Горновий доменної печі готує і випускає чавун, готує і заправляє головний жолоб для чавуну, фурми і амбразури під час обслуговування доменних печей. Розбирає та збирає фуляр шлакової льотки, набиває канаву і заправляє шлакові жолоби. Управляє жужільними стопорами під час випуску шлаку. Відбирає проби шлаку, визначає ступінь нагріву і склад виробленого шлаку. Стежить за станом шлакової фурми і наповненням шлаковозних ківшів.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу, значного використання ручної праці, тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 11 років 11 місяців), АТ «Запорізький завод феросплавів» (стаж роботи - 00 років 09 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів.

18. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: Наявність на робочому місці горнового доменної печі доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 09 років 06 місяців) наступних шкідливих виробничих факторів:

І. Важкість праці:

- величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу за участю м`язів тулуба та ніг 132626,4-141230,8 кг/с при нормі до 100000 кг/с;

-періодичне перебуваннявнезручній робочій позі - 27,1 - 29,2% тривалості зміни при нормі від 25% до 50% тривалості зміни;

- вимушені нахили тулуба (під кутом більше 30°) - 347-379 раз за зміну при нормі - 51-100 раз за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 6,2-8,9 дБА (86,2-88.9 дБА, при ГДР - 80 дБА). згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

-концентрації марганцю оксиду (аерозоль конденсації) перевищують ГДК в 1,2-1,6 рази (0,04-0,08 мг/м' при ГДК-0,05мг/м3),згідно з«Гігієнічними регламентамидопустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 №1596 (далі - Гігієнічні регламенти № 1596),

-концентрації азотудіоксиду -0,91-1,14мг/м3при ГДК 2,0мг/м3,вуглецю (II)оксиду 22,1-22,5мг/м- при ГДК - 20,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 1,1 рази). З урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 1,05-1,7 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

2. Наявність на робочому місці машиніста розливної машини доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 02 роки 05 місяців) наступних шкідливих виробничих факторів:

І. Важкість праці:

- вимушені нахили тулуба (під кутом більше 30°) 242 раз за зміну при нормі 51-100 рази за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 7,6 дБА (87,6 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

-концентрації марганцюоксиду (аерозольконденсації)перевищують ГДКв 1,17рази (0,06мг/мпри ГДК - 0,05 мг/м3), згідно з Гігієнічними регламентами № 1596;

-концентрації азотудіоксиду -1,9мг/м3при ГДК 2,0мг/м3,вуглецю (II)оксиду 17,0мг/м3- при ГДК - 20,0 мг/м3. З урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 1,79 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596;

-концентрації кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% - 42,6 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 10,6 разів), заліза (ІІІ) оксиду, 24,6 мг/м3 при ГДК - 6,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 4,1 рази). З урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 14,7 рази згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

3.Наявність на робочому місці горнового феросплавних печей плавильного цеху №4 АТ «Запорізький завод феросплавів» (стаж роботи - 00 років 09 місяців) наступних шкідливих виробничих факторів:

І. Важкість праці:

- маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну - 35 кг при нормі 30 кг;

-величина статичногонавантаження зазміну приутриманні вантажуза участюм`язів тулубата ніг172533кг/с при нормі до 100000 кг/с;

-вимушені нахилитулуба (підкутом більше 30°) - 212 раз за зміну при нормі -51-100 раз за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 1,3 дБА (81,3 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

-концентрація марганцюоксиду (аерозоль конденсації) перевищує ГДК в 14 разів (0,7 мг/м3 при ГДК 0,05мг/м3), згідно з Гігієнічними регламентами № 1596;

-концентрації кремніюдіоксиду аморфногоу виглядіаерозолю конденсаціїза вмістувід 10до 60%-15.9мг/м3при ГДК - 2.0 мг/м3 (перевищення ГДК у 7,95 рази), заліза (III) оксиду 4,2 мг/м3 при ГДК - 6,0 мг/м3. З урахуванням ефекту сумації речовин одно направленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 8,7 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 125394 від 29.01.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, безстроково, та встановлено ступень втрати професійної працездатності 65% (40% первинно та 25% повторно). Протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, сімейного лікаря, пульмонолога, лор.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.2КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст.1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд першої інстанції правильно зіставивглибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому, врахував: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст . 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі i застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв i тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що умови праці на підприємствах відповідачів (на робочих місцях) не відповідали безпечним стандартам, що підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 22 листопада 2023 року.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, 29січня 2024року його визнано особою з інвалідністю третьої групи за професійними захворюваннями, безстроково, та встановлено ступень втрати професійної працездатності 65% (40% первинно та 25% повторно).

Надані позивачем вищезазначені докази у їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача стійкої втрати працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та права на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача,їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках,наслідків,що наступили.

Твердження відповідачів про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, погодися на них добровільно, а також те, що під час роботи на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, і фактично приховав погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, суд відхиляє через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідачів обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому, суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу протягом тривалого часу.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. Те, що ці захворювання є професійними, було встановлено саме висновком спеціалізованого медичного закладу.

Суд враховує, що після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він повинен періодично проходити лікування, докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Обставини справи свідчать про те, що позивач має ряд хронічних захворювань, у зв`язку з чим відчуває фізичний біль, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, перебуває під спостереженням лікарів, лікарями йому рекомендовано проходити стаціонарне лікування, він не може виконувати тяжкий фізичний труд. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві позивачеві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток, суд зазначає наступне.

Законом України «Про охорону праці», а саме ч.1 ст.9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Законом України від 23.02.2007 № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20.03.2007, було виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вищезазначеного застраховані особи, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом № 1105-Х1V, тобто з 01.04.2001 до 01.01.2006, оскільки з цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

При цьому суд ураховує, що згідно з правовим висновком, висловленимВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Водночас, зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки (пункти 35, 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17). У вказаній справі момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду чи за рахунок роботодавця).

Конституційний Суд України у рішенні від 08.10.2008 у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також Законом України від 28.12.2014 № 77-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набув законної сили 01.01.2015.

Частина 8 ст.36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Таким чином, у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівникові моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отримані позивачем захворювання вимагають від нього продовження лікування, призвели до втрати професії, яка була джерелом його доходу, через больові відчуття та незручності погіршили якість його життєдіяльності і як наслідок порушили його нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність в нього фізичних або психічних страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Роз`яснення умов праці і можливості їх впливу на здоров`я не виключає відповідальності підприємства у разі настання негативних наслідків.

Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці»щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Доводи відповідачів про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положеннями ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці відповідача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у позивача пов`язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 65000,00 грн, пропорційно до періодів роботи позивача на підприємствах відповідачів, оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, в який позивач у нього працював.

Щодо оподаткування моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до пп.а) пп. 164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України (далі ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Суд акцентує увагу відповідача на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Отже, суд прийшов до висновку щодо стягнення суми моральної шкоду без урахування утримання податку з доходів і зборів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, шляхом 1) стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , одноразово грошову суму в розмірі 61152 грн як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені Позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн (2500 грн + 5000 грн)., яка складається з наступного (станом на 28.02.2024 року): 50 % від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24): 1) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 07.02.2024 року (фіксована оплата) - 2000 грн.(50% = 1000 грн.) 2) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 07.02.2024 року (фіксована оплата за один документ) - 3000 грн. (50% = 1500 грн.) 100% від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24 року): 3) вивчення «Відзиву на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата за один документ) 1000 грн.; 4) складання Відповіді на «Відзив на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата) - 2000 грн (сплачено наперед); 7) представництво інтересів Клієнта в Заводському районному суді м. Запоріжжя в одному судовому засіданні: фіксована оплата за участь в одному судовому засіданні (05.03.2024) - 2000 грн 2) стягнення з АТ «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 3848 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди а також понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн, яка складається з наступного (станом на 28.02.2024): 50 % від наступних послуг (вказаних в Акті від 28.02.24): 5) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 07.02.2024 (фіксована оплата) - 2000 грн.(50% = 1000 грн) 6) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 07.02.2024 (фіксована оплата за один документ) - 3000 грн (50% =1500 грн).

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першоїстатті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зістаттею 30 Закону № 5076-VІгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 07.02.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Біліченком О.О. укладено договір про надання правової допомоги. Професійна правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась адвокатом на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.02.2024. Відповідно до акту приймання виконаних робіт/послуг №1 від 28.02.2024, квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 28.02.2024, позивачем ОСОБА_1 сплачено адвокату Біліченку О.О. за договором про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2024 в сумі 10000 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи докази не у повному обсязі доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

Так, послуга, яка полягає у вивченні первісних матеріалів та юридичних консультаціях з приводу предмету спору, вартістю 2000 гривень, на переконання суду, є складовою послуги, яка полягає у складанні позовної заяви, вартістю 3000 гривень. Вивчення відзиву на позовну заяву та складання відповіді на відзив на позовну заяву в розмірі 2000 гривень також, на переконання суду, є складовою однієї послуги, - складання відзиву на позовну заяву.

Суд також враховує те, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, всі долучені до позову документи були в наявності станом на дату укладення вищезазначеного договору про надання правової допомоги (07.02.2024); адвокатські запити щодо їх витребування в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, в рівних частках по 2500,00 гривень, в іншій частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід залишити без задоволення, оскільки надання інших послуг позивачем та його адвокатом не доведено.

При цьому, судом було враховано заперечення відповідачів щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.2,5,12,13,141,259,263-265, 274, 352,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги адвоката Біліченка Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 61152,00 гривень (шістдесят одну тисячу сто п`ятдесят дві гривні 00 коп) одноразово.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 3848,00 гривень (три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 коп) одноразово.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1139,50 гривень (одна тисяча сто тридцять дев`ять гривень 50 коп).

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь держави судовий збір у розмірі 71,70 гривень (сімдесят одну гривню 70 коп).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 12 липня 2024 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Біліченко Олег Олександрович, рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач1:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72.

Представник відповідача: Львов Андрій Леонідович, рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач 2: Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» адреса: м.Запоріжжя, вул.Діагональна, буд.11, ЄДРПОУ 00186542.

Представник відповідача: Маньчин Олексій Олександрович, рнокпп НОМЕР_4 .

Суддя: О.М.Погрібна