Постанова

від 10.07.2024 по справі 320/3986/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3986/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Чаку Є.В.

суддів: Єгорової Н.М.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позовну заяву повернуто, оскільки позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви апелянта є необгрунтованні з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи ухвалу про повернення адміністративного позову, Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, зокрема надати оригінал документа про сплату судового збору.

28 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкриття провадження в адміністративній справі. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на те, що відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Суд першої інстанції, розглянувши вказане клопотання позивача зазначив, що у даній справі підстав для звільнення ГУ ДПС від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає. З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 15 лютого 2024 року, суд повернув позовну заяву позивачу.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи лише в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 560/13598/22 зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 (далі - Закон №2719-IX), який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону №3674-VI доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону № 2719-IX, серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін, податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

За висновком Верховного Суду, пункт 27 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває в заставі. Предметом даної справи є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, а не стягнення податкового боргу.

Слід зазначити, що згідно п. 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

У відповідності до вимог пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З наведеного вище слідує, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - це захід забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків щодо погашення податкового боргу, який передує прийняттю контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім того суд зауважує, що Податковий кодекс України розмежовує підстави звернення податкового органу до суду та надає йому право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп.20.1.30 п.20.1 ст.20); щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (пп.20.1.31 п.20.1 ст.20); якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (пп.20.1.32 п.20.1 ст.20); щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп.20.1.33 п.20.1 ст.20); щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1 ст.20); щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп.20.1.34).

Отже надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу.

Відтак у розумінні п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач (податковий орган) у даному випадку не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з вимогами про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.

З урахування всього вище наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, яка оскаржується у цій справі, правильно зазначив, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, а саме не сплачено судовий збір, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві- залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М.Єгорова

А.Ю. Коротких