Рішення

від 12.07.2024 по справі 495/9986/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9986/17

№ провадження 2/495/828/2024

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

12 липня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайоний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Ульвіс К.Е.,

справа № 495/9986/17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28.11.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Семенівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області проскасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянку,уточнивши своїпозовні вимоги29.11.2017року тавідповідно довимог ст.ст.152,153,198ЗК Україниостаточно просив суд: скасувати право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5120886400:02:001:0052, яка належить ОСОБА_5 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Так, свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

20.10.2009 року було винесено рішення Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 445-V «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 ».

Відповідно до вказаного рішення сільської ради, надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

Стверджує, що певний час він не оформляв документи на земельну ділянку, проте як виявилось, сусідній землекористувач ОСОБА_4 оформила право власності на сусідню земельну ділянку, яка за своєю площею та конфігурацією частково накладається на земельну ділянку, якою він користується.

За твердженням позивача, в 2015 році, коли ОСОБА_4 замовляла виготовлення технічної документації на свою ділянку, позивач їй свого погодження не надавав, в абрисі зовнішніх меж стоїть не його підпис.

Під час проведення робіт з виготовлення кадастрового плану земельної ділянки відповідачу було неправильно виготовлено проект на право власності на землю.

Землевпорядна фірма додала до площі земельної ділянки ОСОБА_4 частину земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

Тож, внаслідок визнання за відповідачем права власності на землю з невірним накресленням ділянки порушуються законні права та інтереси позивача, а відтак він позбавлений можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки.

Геодезичне встановлення меж земельної ділянки здійснено з порушенням існуючої межі між земельними ділянками суміжних землекористувачів, виходячи з їх зміщення на земельну ділянку позивача, що унеможливлює внести відомості про земельну ділянку ОСОБА_1 до автоматизованої системи державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер земельної ділянки.

Позивач наполягає, що він не погоджував та не підписував акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4 , а отже геодезичне встановлення меж земельної ділянки було вчинено з порушенням вимог ст.198 ЗК України.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Не погодившись із наведеними доводами та заявленими вимогами позивача, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив від 21.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_4 повністю не погоджується з позовом ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Так, звертає увагу суду, що межа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яку вона отримала у власність на підставі рішення Семенівської сільської ради № 128/54 від 18.07.1997 року, встановлена за фактичним землекористуванням з 60-х років 20-го століття.

Власником будинку АДРЕСА_1 був нині покійний ОСОБА_6 .

Вона з сусідами ніколи не мала проблем через межу.

Коли сусіди померли, то їх син у 2006 році продав будинок позивачу ОСОБА_1 .

В 2007 році ОСОБА_1 оформив технічний паспорт на житловий будинок, в якому знаходиться план земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 , на якому визначена ширина ділянки 27,40 м, а межа з будинковолодінням АДРЕСА_2 , з іншого боку ділянки межа з будинковолодінням АДРЕСА_3 .

Заявляючи про те, що «землевпорядна фірма» додала до площі земельної ділянки відповідача частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача нічим не підтверджено та спростовується фактичними обставинами справи.

Площа приватизованої відповідачем земельної ділянки складає 0,25 га, а площа земельної ділянки, яку займає домоволодіння позивача складає 0,30 га.

Крім того, межа земельної ділянки відповідача встановлена згідно фактичного землекористування і збігається з задньою стіною будинку позивача.

Зауважила, що позивач вважає себе землекористувачем, проте це не відповідає дійсності. Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ; рішенням Семенівської сільської ради №445-V від 20.10.2009 року йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, позивач являється лише домовласником, та аж ніяк не землекористувачем.

Позивач заявляє, що він не погоджував та не підписував акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4 , проте законодавством не передбачено обов`язку землекористувача з надання згоди на погодження меж суміжних земельних ділянок, а тим більше обов`язку надання згоди на погодження у примусовому порядку.

Якщо позивач заявляє, що він не погоджував та не підписував акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4 ,то це не свідчить про підробку підпису з боку відповідача.

Перелік підстав припинення права власності визначений ст. 140 ЗК України і є вичерпним.

Такої підстави як непогодження власника суміжного домоволодіння не передбачено.

До того ж, позивач не має ні права власності, ні права користування земельною ділянкою, а отже відповідно він не може висувати позови щодо права володіння або права користування земельними ділянками.

У своїй відповіді на відзив від 26.02.2018 року, позивач зауважив, що межі земельної ділянки за змістом ст. 198 ЗК погоджуються із власником або користувачем земельної ділянки на момент вказаного погодження.

Тому недоречними є посилання відповідача на добрі відносини з попереднім землекористувачем та власником будинку АДРЕСА_1 .

Щодо наявності у нього статусу землекористувача звертав увагу суду на рішення Семенівської сільської ради №445-V, яким надавався дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, де орган місцевого самоврядування погодив право позивача реалізувати отримання у власність земельної ділянки.

В схемі ділянок, представник Семенівської сільської ради надав конфігурацію та розмір ділянки, заштрихувавши її кольоровою ручкою та зробив примітку «землі Брагуци».

Також, в обґрунтування наявності у нього статусу землекористувача посилався на норми земельного та цивільного законодавства, зокрема ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, у яких йдеться, що право власності на будинок є підставою для набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок.

Також, відсилав до Інструкції № 376, вказуючи при цьому, що порушення порядку виготовлення технічної документації стосовно погодження меж із суміжними земельними користувачами тягне до скасування державної реєстрації права власності на дану земельну ділянку.

Надавши оцінку посиланням відповідача на ст. 140 ЗК України, вказав, що законодавство не містить формулювання про те, що підстави припинення права власності на земельну ділянку, зазначені в даній нормі є вичерпними.

Тож, позивач просив врахувати його доводи та міркування, викладені у відповіді на відзив, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Як вбачається з пояснень третьої особи представника Семенівської сільської ради від 12.02.2018 року, вони заперечують проти позову, і заявляють, що вимоги позивача є незаконними, безпідставним і необґрунтованими.

Доводи, що наводились у поясненнях узгоджувались з відзивом відповідача та формувались на тих же підставах.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2017 року, було відкрито провадження по справі.

18 січня 2018 року Ухвалою суду суд перейшов до загального позовного провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

21 лютого 2018 року Ухвалою суду задоволено заяву позивача про виклик свідків.

21 лютого 2018 року Ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів по справі.

05 червня 2018 року Ухвалою суду задоволено заяву позивача про призначення будівельної та земельно технічної експертизи, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

07 червня 2018 року Ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про виправлення описки в ухвалі.

12 березня 2020 року Ухвалою суду провадження по справі було поновлено, у зв`язку з залишенням ухвали суду без виконання.

10.08.2020 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, залучено в якості відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як правонаступника відповідача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Семенівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Семенівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.05.2021 року, залучено Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, вулиця Соборна, 34, код ЄДРПОУ: 04378020), як правонаступника третьої особи по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Семенівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилася, просить суд в їх задоволені відмовити у повному обсязі.

Після оголошеної перерви для виклику свідків, в судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явились, від представника сільської ради в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність, з проханням взяття до уваги його попередньої позиції, викладеної у письмових поясненнях щодо заперечень проти позову ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши представника відповідача, допитавши в якості свідка ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, ретельно вивчивши надані докази, суд дійшов до наступного .

Судом встановлено, що дійсно на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2006 року у справі № 2-3559/06, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. /т.1 л.с.44-45/

Згідно довідки, виданої Семенівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області за № 02-09/413 від 12.10.2017 року, земельна ділянка площею 0.30 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_1 /т.1 л.с.13/.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2009 року Семенівською сільською радою було прийнято рішення «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 », згідно п.1 якого надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр-на України ОСОБА_1 , загальною площею 0,45 га, в т.ч. 0,25 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . /т.1 л.с.35/.

Разом з тим, під час оформлення технічної документації позивачу стало відомо, що його сусідкою ОСОБА_4 було приватизовано земельну ділянку, яка була передана їй безкоштовно у приватну власність за Рішенням Семенівської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області за № 128/54 від 18.07.1997 року. /т.1 л.с.22/.

Так, згідно п.1 вищеназваного Рішення сільської ради, передано ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_5 .

Разом з тим, з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається наявність Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, погоджений землекористувачами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 /т.1. л.с.25/.

Позивач вказує, що не погоджував межі земельної ділянки ОСОБА_4 , а тому звернувся до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області з повідомленням про кримінальне правопорушення /в порядку ст. 214 КПК України/, внаслідок чого було заведено кримінальне провадження за № 12017160240003571, що вбачається з Витягу з ЄРДР від 21.10.2017 про те, що ОСОБА_5 за змовою із ОСОБА_2 підробили документи проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 /ЖЕО № 14786/. /т.1 л.с.14,15/.

Своє право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, з кадастровим номером 5120886400:02:001:0052, розташовану в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 зареєструвала у встановленому законом порядку, що випливає з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 67033576. /т.1 л.с.124/.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи. /т.1 л.с.187/

На запит суду надійшла належним чином оформлена копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , заведена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною О.Л. за № 42/2019, з якої встановлено, що спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,що були залучені до участі у справі.

05 червня 2018 року Ухвалою суду була призначена будівельно та земельно технічна експертиза, та відповідно повідомлення Одеського науково дослідного інституту судових експертиз повернулася до суду без проведення експертизи, в зв`язку з неможливістю виконання.

Нормативне обґрунтування

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_4 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками був визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» у редакції, чинній на час погодження межових знаків, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

За 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

За змістомстатті 198 ЗК Українипогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннямистатті 55 Закону № 858-IVустановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19 наголошує на тому, що: Аналіз норм статті 55Закону №858-IV та статті 198ЗК України свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьомустаття 198 ЗК Українилише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Крім того, у постанові ВС від 03.07.2019 року, справа №467/1637/16-ц, провадження № 61-18288св18, Верховний Суд зазначив, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі№346/4408/15-ц(провадження №61-8450св18), у постанові від 27.11.2019 року у справі№366/811/2017-ц(провадження №61-33627св18) Верховний Суд зазначив, що у відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб..

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч.2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимогст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції право на судовий захист, звертаючись до суду особа в позові вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ч.1ст.129-1 Конституції України,суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Досліджуючи фактичні обставини справи, суд виходить з того, що по суті позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до декількох порушень з боку суміжного землевласника :

1)Накладення земельної ділянки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 на земельну ділянку, якої він користується по АДРЕСА_1 ;

2)Непогодження меж земельної ділянки з ним, як суміжним землекористувачем.

Надаючи оцінку кожному доводу, суд виходить з того, що доказування є обов`язковим у встановленні істини. Натомість, позивачем при наголошенні на факті накладань земельних ділянок не надано жодного належного та об`єктивного доказу тому.

З наданих документів та фактичних обставин справи вбачається законність перебування у власності ОСОБА_4 за її життя земельної ділянки АДРЕСА_5 , адже під час її оформлення було дотримано процедуру набуття у власність земельних ділянок для обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських будівель, за вимогами діючого на той час законодавства із змінами під час реєстрації права власності.

Разом з тим, з витребуваної судом оригіналу технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі/на місцевості/ гр. ОСОБА_4 вбачається що вона проводилась за заявою ОСОБА_4 на підставі Рішення Семенівської сільської ради, за визначеної площі земельної ділянки, що надавалась ОСОБА_4 .

З наявних у технічній документації документів не вбачається збільшення площі земельної ділянки під час оформлення її у власність.

Крім того, рішення сесії сільської ради № 128/54 від 18.07.1997 року позивач не оскаржував. Згідно витягу з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вбачається реєстрацію у власність ОСОБА_4 22.08.2016 року земельної ділянки саме площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також звертається увагу на факті того, що можливість доведення вказаного факту передбачалась проведенням будівельної та земельно-технічної експертизи, проте експертиза проведена так і не була.

Тож, недоведеними є ствердження позивача про те, що землевпорядна фірма додала до площі земельної ділянки ОСОБА_4 частину земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

Стосовно порушення процедури приватизації земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_4 , слід зауважити, що як вже було вище наведено в розділі нормативного обґрунтування рішення суду, то стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Більш того, суд враховує, що обставини, за яких позивач не погоджується з межею землевласника ОСОБА_4 жодним чином не підтверджені.

До того ж доказів того, що позивачу чиняться перешкоди у затвердженні технічного звіту по тогографо-геодезичним вишукуванням земельної ділянки для подальшої реєстрації права власності за гр. ОСОБА_1 на визначену земельну ділянку не надано.

Разом з тим, суд вважає невірними доводи відповідача та третьої особи Семенівської сільської ради про те, що позивач не є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 та не набув прав судового захисту, адже, він дійсно є власником домоволодіння, розташованого на ній, крім того за рішенням сільської ради № 445 від 20.10.2009 року йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що свідчить про початок алгоритму дій з набуття у власність земельної ділянки позивачу.

Крім того, суд приймає до уваги та вважає належними докази, надані у спростування непогодження відповідача та третьої особи із статусом позивача у вигляді землекористувача, що випливає зокрема з довідки Семенівської сільської ради № 02-09/413 від 02.10.2017 року та довідки Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 560/10/15-05 від 26.02.2018 року.

Разом з тим, це не впливає на результат розгляду справи з підстав необґрунтованості заявленого позову гр. ОСОБА_1 .

З урахуванням усього вищевикладеного , на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх обґрунтованості, належності, достовірності та допустимості, у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із фактичних обставин справи, та вимог чинного законодавства України із його правозастосуванням до виниклих правовідносин, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 198, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 12, 13,82, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛ И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

- Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, вулиця Соборна, 34, код ЄДРПОУ: 04378020.

Повний текст рішення складений 12 липня 2024 року.

Суддя: