Постанова

від 01.07.2024 по справі 910/15472/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. Справа№ 910/15472/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Кухарук В.О., Перемежко О.А.,

від відповідача: Наконечний В.Л., Грицаєнко О.П.,

від третіх осіб: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 (повний текст рішення підписано 18.04.2024)

у справі № 910/15472/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за первісним позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери"

та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн"

про стягнення коштів,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери"

та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн")

про визнання попереднього договору удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" про стягнення 1 114 224,51 доларів США, з яких: 1 037 718, 96 доларів США заборгованості та 3% річних у розмірі 76 505,55 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн".

03.11.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" про визнання попереднього договору удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" вказує, що попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 є удаваним правочином, оскільки насправді сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Також, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на прохання AT "Кінсейл" для приховання іншого правочину 12.11.2021 був укладений попередній договір, а 15.11.2021 додаткова угода. Водночас, позивач за зустрічним позовом зазначив, що метою приховування іншого правочину було досягнення користі AT "Кінсейл", а саме не збільшення вартості об`єкта нерухомості за рахунок ПДВ. На думку AT «Журжій Венчурс», у зв`язку з нікчемністю правочину він не має повертати AT «Кінсейл» отримані від останнього грошові кошти відповідно до валютного застереження, оскільки таке, як частина нікчемного договору, також є нікчемним.

Крім того, 05.12.2023 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмета позову, у якій просив суд:

- визнати попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", удаваним правочином, що є насправді попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна;

- застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 первісний позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" задовольнити повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" заборгованість у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів, 3% річних у розмірі 76 505 доларів США 55 центів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 611 184,46 грн.

У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що у порушення положень попереднього договору відповідач за первісним позовом у строк до 19.11.2022 не здійснив повернення грошової суми позивачеві за первісним позовом у належному розмірі, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів. Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом необґрунтовано ухилився від укладення основного договору, шляхом відсутності забезпечення умов, наявність яких гарантував, та без яких основний договір не міг бути укладеним.

Таким чином, оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена в сукупності наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів.

Крім того, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи межі заявлених позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 76 505 доларів США 55 центів.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначив про суперечливу поведінку позивача за зустрічним позовом. Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, з яких вбачалося би укладення попереднього договору з метою здешевлення вартості майна на суму ПДВ. Жодним документом не доведено укладення саме удаваного правочину, як зменшення вартості майна через не сплату ПДВ. Зазначене вище підтверджує той факт, що Aкціонерним товариством «Журжій Венчурс» не доведено спрямованості волі обох сторін правочину на укладення удаваного правочину, що є підставою для відмови у позові та визнанні правочину удаваним.

Крім того, суд вказав, що за відсутності укладення основних договорів неможливо встановити, чи дійсно сторони мали на меті ухилитися від сплати ПДВ, оскільки встановити вказане можливо лише після підписання відповідних основних договорів. Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що такий основний договір було б укладено з відповідною метою у майбутньому, суд вважає припущенням про те, що могло б відбутися в майбутньому.

Також суд вважає, що у даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та урахуванням поданих позивачем доказів, та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що спірне нерухоме майно позивача відсутнє в межах села Білогородка, Бучанського району, Київської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 скасувати та прийняти нове, яким, у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до дій АТ «Журжій вечурс» доктрину заборони суперечливої поведінки, оскільки : нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення, тому суперечлива поведінка будь-якої особи після вчинення такого правочину не може впливати на можливість підтвердження чи спростування судом обставин нікчемності правочину; ця доктрина не застосовується, коли діяння АТ «Кінсел» мали на меті уникнення у майбутньому сплати податку на додану вартість та свідчили про недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору, що порушує публічний порядок, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, які обмежують свободу договору; судом невірно надана оцінка правовідносинам щодо наявності суперечливої поведінки відповідача у зв`язку невиконанням зобов`язань, які вказані в проекті основного договору, одностороннім пропозиціям відповідача щодо досудового врегулювання спору.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що за відсутністі укладення основного договору неможливо встановити, чи дійсно сторони мали намір ухилитися від сплати ПДВ, чим, на його думку, порушено ч.ч.3, 4 ст. 213, ч.1 ст. 235 ЦК України.

Крім того, апелянт зауважує, що судом не надано мотивовану оцінку кожному аргументу АТ «Журжій венчурс», а також суд неправильно встановив обставини через неналежне дослідження доказів, зокрема показів свідків.

Також, апелянт наголошує, що сторони реально виконували попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, визначивши справжню волю осіб у меморандумі №2 від 10.10.2021, саме у вказаному документі сторони виклали свої реальні правовідносини, які стосуються угоди по с.Білогородка, щодо придбання об`єкту нерухомого майна, що, на думку апелянта, є доказом, що підтверджує укладення удаваного правочину.

17.06.2024 від АТ «Журжій венчурс» до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на відзив, які аналогічні висновкам, зазначеним у апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" у своєму відзиві, наданому до суду 07.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що відповідач за первісним позовом сформулював мету вчинення удаваного правочину зі сторони АТ «Кінсейл» зменшення вартості угоди через ухилення від сплати ПДВ, проте, зазначене твердження останнього вважає помилковим, оскільки за попереднім договором в незалежності від їх предмету, чи то купівля-продаж корпоративних прав, чи то купівлія-продаж нерухомого майна, ПДВ не сплачується. Більш того, ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником відповідача та його керівником, під час своїх показів свідка підтвердив свою обізнаність з приводу того, що попередні договори не оподатковуються ПДВ.

Стосовно посилання відповідача за первісним позовом, що ухилення від сплати ПДВ мало відбутися у мабутньому, під час укладення основного договору на підставі попереднього договору, позивач за первісним позовом зазначає, що основний договір на підставі попереднього договору сторонами не був укладений, отже неможливо встановити, чи дійсно сторони уклали б у майбутньому основний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи, тому ці твердження відповідача вважає лише припущеннями, які не підтверджуються будь-якими належними доказами. Також АТ «Кінсейл» наголошує, що у нього була відсутня мета в ухиленні від сплати ПДВ, оскільки він повернув би собі сплачені таким чином грошові кошти у якості податкового кредиту чи безпосередньо грошовими коштами з державного бюджету.

Також позивач за первісним позовом зауважує, що судом першої інстанції було досліджено, що в жодному з доказів не йде мова про укладення удаваного правочину та мети у майбутньому укласти основний договір купілі-продажу нерухомого майна між АТ «Журжій венчурс» та АТ «Кінсейл». АТ «Кінсейл» зазначає, що сторони попереднього договору не мали реальної можливості укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки останні вже погодили договір, який ними буде укладено у майбутньому.

АТ «Кінсейл» зауважує, що сторонами попереднього договору були вчинені всі дії, що свідчать про його реальне виконання. Реальність, а не удаваність попереднього договору також доводить той факт, що після його припинення та розуміння сторін, що угода не буде укладена, сторони продовжили виконувати його умови та намагалися розірвати такий правочин, як реальний, а не удаваний.

Позивач за первісним позовом вважає, що суперечлива поведінка АТ «Журжій вечурс» полягає в тому, що останнє спочатку отримує грошові кошти, потім вказує у листах, що не може виконати договір через проблеми з правоохоронними органами, повертає грошові кошти за таким договором та просить його розірвати, а потім, коли спір вже перебуває у суді вказує, що повернення грошових коштів відбулося через нікчемність договору. Крім того, позивач зазначає, що попередній договір містить положення, які вказують на суперечливу поведінку АТ «Журжій венчурс», а саме в п.п.4.1.15 п.41 тексту основного договору наявні гарантії АТ «Журжій венчурс», що такий договір не вчиняється для приховування іншого правочину.

Щодо не наведення у рішенні суду першої інстанції важливих доказів, на які посилався відповідач за первісним позовом, зокрема меморандуму №2 від 10.10.2021, як доказу, що підтверджує укладення удаваного правочину, АТ «Кінсейл» вказує, що меморандум в тих положеннях, які не були відображені у подальшому у попередньому договорі, є лише протоколом про наміри, який не створює для сторін прав та обов`язків.

Також позивач за первісним позовом зауважує, що попередній договір не є змішаним правочином, оскільки позивач за таким договором не отримував права власності на нерухоме майно, що складає істотну умову договору купівлі-продажу нерухомого майна.

20.06.2024 АТ «Кінсейл» були надані письмові пояснення на заперечення відповідача за первісним позовом, які раніше вже були зазначені позивичем у відзиві на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 справу № 910/15472/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., суддів Гончарук С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 задоволено заяву суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А., Хрипуна О.О. про самовідвід у справі №910/15472/23. Матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Згідно витягу з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 справу № 910/15472/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 на розгляд справи призначено 24.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 оголошено перерву у справі №910/15472/23 до 01.07.2024.

Явка представників сторін

Представники третіх осіб у судове засідання, призначене на 01.07.2024 не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення електронного документа до електронного кабінету третіх осіб, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Позиції учасників справи

Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 01.07.2024 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 01.07.2024 заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.10.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (далі - покупець), Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл констракшн» (далі - генеральний підрядник) було укладено меморандум № 2 (далі - меморандум), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що продавець зацікавлений продати, покупець зацікавлений придбати, а генеральний підрядник зацікавлений збудувати об`єкт нерухомості (далі - проект) відповідно до умов цього меморандуму.

Меморандумом були визначені терміни, які вживаються в останньому, зокрема, встановлено, що об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною загальною площею 3000,0 кв. м., який буде знаходитись в межах села Білогородка, Бучанського району Київської області, на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,6 га.

12.11.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (далі - покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) було укладено попередній договір № 02 (далі - попередній договір).

15.11.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору (далі - додаткова угода).

Попереднім договором з урахуванням додаткової угоди були встановлені терміни, які вживаються в попередньому договорі, а саме:

- об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною площею 3000 кв.м, що буде знаходитись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка на земельній ділянці і яким буде володіти товариство на дату укладення основного договору (як визначено нижче);

- земельна ділянка - земельна ділянка, на якій буде розташований об`єкт нерухомості, а саме: площею 0,6 га, кадастровий номер на даний час не відомий;

- основний договір - як визначено в п. 1 цього попереднього договору;

- товариство - юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка відповідно до законодавства України буде створена та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- частка - частка у статутному капіталі товариства, що буде належати продавцю та складатиме 100 (сто) відсотків статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 1 попереднього договору сторони зобов`язуються в строк до 12.11.2022 укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства (далі - основний договір) на умовах, встановлених цим попереднім договором.

Відповідно до основного договору продавець продає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність частку та зобов`язується сплатити за неї грошову суму в гривнях без ПДВ, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів (далі - купівельна ціна) відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів ( п. 2 попереднього договору) .

Пунктом 3 попереднього договору було передбачено, що покупець на підтвердження своїх зобов`язань за цим попереднім договором, зокрема, щодо подальшого прийняття частки, і на забезпечення їх виконання в рахунок належних з нього за попереднім договором коштів, а також виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно із попереднім договором, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені пунктом 4 попереднього договору, сплатити продавцю, шляхом перерахування на його поточний рахунок, грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів (далі - забезпечувальний платіж).

Згідно з п. 9 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди продавець запевняє та гарантує покупцю, що на момент переходу права власності на частку згідно з основним договором:

- він буде законним власником частки, яка не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжена будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб на неї будуть відсутні;

- частка буде повністю сплаченою;

- товариство буде законним власником об`єкту нерухомості, який не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжений будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб щодо нього будуть відсутні (окрім прав за договором оренди між товариством та ТОВ «Сільпо - Фуд», ідентифікаційний код 40720198);

- об`єкт нерухомості буде повністю збудований, введений в експлуатацію та готовий до використання відповідно до його цільового призначення, буде розташовуватися на земельних ділянках;

- об`єкт нерухомості буде належним чином збудований відповідно до норм чинного законодавства України та дозвільних документів на будівництво;

- між товариством (як орендодавцем) та ТОВ «Сільпо-Фуд» (як орендарем) буде укладений договір оренди Об`єкта нерухомості.

Також позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом у п. 3 додаткової угоди було погоджено текст основного договору, який мав бути укладений між сторонами на підставі договору.

У тексті основного договору наявні аналогічні гарантії від продавця покупцю щодо об`єкту нерухомості, земельної ділянки та договору оренди об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 11 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди, у випадку неукладення договору з будь-яких причин в строк до 12.11.2022, продавець зобов`язується повернути покупцеві фактично сплачену суму забезпечувального платежу в повному розмірі в строк до 19.11.2022 (включно). Повернення забезпечувального платежу покупцеві здійснюється в гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок покупця, вказаний у цьому попередньому договорі, виходячи з еквівалента забезпечувального платежу в доларах США, в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення забезпечувального платежу.

Так, AT «Кінсейл» на виконання п. 3 договору здійснило перерахування AT «Журжій Венчурс» наступних грошових коштів:

- 03.12.2021 у сумі 57 315 930,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02, без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 100 000 доларів США 00 центів;

- 18.01.2022 у сумі 50 619 600,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 1 800 000 доларів США 00 центів;

- 20.01.2022 у сумі 11 361 520,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 400 000 доларів США 00 центів.

Позивач за первісним позовом зазначає, що ним було повністю виконано умови п. 3 попереднього договору щодо сплати забезпечувального платежу, проте основний договір, у зв`язку з ухиленням відповідача за первісним позовом, не був укладений в строк, передбачений попереднім договором.

Листом від 02.03.2023 АТ «Кінсейл» звернулося до АТ «Журжій Венчурс» з вимогою про повернення коштів забезпечувального платежу, як передбачено пунктом 11 попереднього договору.

Відповідач за первісним позовом з травня 2023 року почав здійснювати повернення грошових коштів позивачеві, а саме:

- 19.05.2023 перераховано 80 000 000,00 грн, з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 187 669 доларів США 20 центів;

- 26.05.2023 перераховано 20 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 546 917 доларів США 30 центів;

- 09.06.2023 перераховано 5 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;

- 16.06.2023 перераховано 5 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;

- 23.06.2023 перераховано 4 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 109 383 долари США 46 центів;

- 03.07.2023 перераховано 4 297 050,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 117 506 доларів США 55 центів;

- 10.08.2023 перераховано 1 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 27 345 доларів США 87 центів.

Таким чином, позивач за первісним позовом зазначає, що AT «Журжій Венчурс» було повернуто AT «Кінсейл» грошові кошти в розмірі 119 297 050, 00 грн, що склало 3 262 281 долар США 04 цента.

Звертаючись до суду з первісним позовом, «Кінсейл» зазначив, що AT «Журжій Венчурс», в порушення п. 11 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди, у строк до 19.11.2022 не повернуло покупцю забезпечувальний платіж у розмірі 4 300 000 доларів США 00 центів, у зв`язку з чим, AT «Кінсейл» просив суд стягнути з AT «Журжій Венчурс» суму недоотриманих від останнього грошових коштів у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів, а також компенсаційні втрати, які передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 76 505 доларів США 55 центів.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач вказував, що між ним та AT «Кінсейл» було укладено удаваний попередній правочин купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а насправді між ними укладався попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна та повернення грошових коштів відбувалося у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що сторони попереднього договору як 12.11.2021, так і 15.11.2021 визначили для себе, що основною метою правочину є об`єкт нерухомості, орієнтовною загальною площею 3 000 кв. м, що буде знаходитись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, а додатковою метою те, що власник об`єкта нерухомості буде мати укладений з ТОВ "Сільпо-Фуд" договір оренди на 10 років з визначеними умовами орендної плати. При цьому, AT "Журжій Венчурс" мало на меті отримати грошові кошти, а AT "Кінсейл" - набути об`єкт нерухомості у власність.

Також позивач за зустрічним позовом вказує, що на прохання AT "Кінсейл" для приховання іншого правочину 12.11.2021 був укладений попередній договір, а 15.11.2021 додаткова угода.

Зокрема, вказане, на думку позивача за зустрічним позовом, підтверджується тим, що 01.09.2021 о 21:23 год. представник AT "Кінсейл" - Олександр Перемежко зі своєї електронної пошти направив на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Голові наглядової ради AT "Журжій Венчурс" ОСОБА_1 одночасно проект попереднього договору і додаткову угоду до нього. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що ціна попереднього договору в сумі 4 300 000 доларів США за купівлю-продаж частки невідомої юридичної особи не свідчить про наявність розумної економічної причини (ділової мети).

Водночас, позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що метою приховування іншого правочину було досягнення користі AT "Кінсейл" (не збільшення вартості об`єкта нерухомості за рахунок ПДВ), а AT "Журжій Венчурс" було зацікавлено продати об`єкт нерухомості.

На думку AT «Журжій Венчурс», у зв`язку з нікчемністю правочину він не має повертати AT «Кінсейл» отримані від останнього грошові кошти відповідно до валютного застереження, оскільки таке, як частина нікчемного договору, також є нікчемним.

За таких обставин Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" звернулось до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" про визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), удаваним правочином, оскільки насправді є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з приписами частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 2 статті 182 Господарського кодексу України визначено, що попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України).

Так, основним договором, який сторони обумовили укласти в майбутньому на підставі попереднього договору, є договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, за яку покупець зобов`язався сплатити грошову суму в гривнях без ПДВ, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів (далі - купівельна ціна) відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів .

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Виходячи з п. 3 попереднього договору, покупець на підтвердження своїх зобов`язань за цим попереднім договором, зокрема, щодо подальшого прийняття частки і на забезпечення їх виконання в рахунок належних з нього за попереднім договором коштів, а також виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно із попереднім договором, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені пунктом 4 попереднього договору, сплатити продавцю, шляхом перерахування на його поточний рахунок грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів (далі - забезпечувальний платіж).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за первісним позовом на виконання умов попереднього договору було сплачено відповідачу за первісним позовом забезпечувальний платіж у розмірі 4 300 000 доларів США, зокрема:

- 03.12.2021 у сумі 57 315 930,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02, без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 100 000 доларів США 00 центів;

- 18.01.2022 у сумі 50 619600,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 1 800 000 доларів США 00 центів;

- 20.01.2022 у сумі 11 361 520,00 грн, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 400 000 доларів США 00 центів.

У додатковій угоді до попереднього договору сторонами було погоджено текст основного договору, що мав бути укладеним між позивачем та відповідачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було укладено основний договір у визначені строки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що будівництво об`єкту нерухомого мало відбуватися не особисто відповідачем, а підрядником - підприємством 100 відсотків статутного капіталу якого належить AT «Журжій Венчурс», зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Констракшн». Після будівництва зазначеного майна відповідач мав отримати над ним повний контроль, а потім здійснити передачу такого контролю позивачеві.

Незважаючи на будівництво об`єкта нерухомості підрядником, саме відповідач був стороною попереднього договору, який був зобов`язаний забезпечити укладення основного договору на передбачених попереднім договором умовах та гарантував наявність таких умов.

У свою чергу, позивачеві за первісним позовом з інформації, отриманої від керівника та кінцевого бенефіціарного власника відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", з інформації, наявної в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та з інформації з порталу державної електронної системи у сфері будівництва стало відомо, що станом на 12.11.2022 (дата укладення основного договору) AT «Журжій Венчурс» не були виконані умови для укладення такого правочину.

Зокрема, станом на 12.11.2022 (дата, коли мало відбутися укладення основного договору) відповідачем за первісним позовом:

- не було виконано умов з будівництва та введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію. Документи, на підставі яких дане майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, видані у травні 2023 року та право власності на таке майно вперше зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 03.05.2023;

- не було виконано умову про знаходження об`єкта нерухомого майна на земельних ділянках, а також з приводу наявності права власності на такі земельні ділянки. Зазначене нерухоме майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно разом з правом власності на нього 26.04.2023;

- не було виконано умову про оренду об`єкта нерухомого майна, оскільки договір оренди був укладений 21.07.2023.

Таким чином, через відсутність необхідних умов для укладення основного договору, які були гарантовані відповідачем, вчинення такого правочину було неможливим.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом необґрунтовано ухилився від укладення основного договору, шляхом відсутності забезпечення умов, наявність яких гарантував, та без яких основний договір не міг бути укладеним.

Так, відповідно до ч.2 ст.635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. (ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України).

Пунктом 11 попереднього договору з урахуванням додаткової угоди передбачено, що відповідач, у випадку неукладення основного договору з будь-яких причин, зобов`язаний повернути AT «Кінсейл» грошові кошти сплачені останнім, як забезпечувальний платіж, у строк до 19.11.2022. Також цим пунктом було визначено, що повернення відбувається у гривнях, виходячи з еквіваленту забезпечувального платежу в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення.

Водночас, судом першої інстанції враховано, що Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" здійснено повернення грошових коштів AT «Кінсейл» у розмірі 119 297 050,00 грн, що склало 3 262 281 долар США 04 цента, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США Національного банку України на дати повернення грошових коштів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач за первісним позовом порушив умови попереднього договору та у строк до 19.11.2022 не здійснив повернення грошової суми позивачеві за первісним позовом у належному розмірі, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів.

Стосовно стягнення грошових коштів в іноземній валюті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 754/16388/19 міститься висновок, що за правилами статті 535 ЦК України у зобов`язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов`язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 489/3488/18 закріплено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов 'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Окремо варто звернути уваги на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, в якій розглядалось питання про повернення грошових коштів, отриманих за попереднім договором, після припинення такого договору, у зв`язку з неукладенням основного договору. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, якщо грошові кошти були отримані особою в еквіваленті певної іноземної валюти, повернення грошових коштів також має відбуватися в аналогічному еквіваленті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 07.07.2020.

Оскільки позивач за первісним позовом на виконання умов попереднього договору сплатив відповідачу за первісним позовом забезпечувальний платіж у розмірі 119 297 050,00 грн, що еквівалентно 4 300 000 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" здійснено повернення грошових коштів AT «Кінсейл» у розмірі 119 297 050,00 грн склало 3 262 281 долар США 04 цента, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США Національного банку України на дату повернення грошових коштів.

Враховуючи наведене та оскільки сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті та заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена в сукупності наявними доказами у матеріалах справи у повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, суд дішов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів.

Таким чином доводи відповідача за первісним позовом, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини другої статті 533 ЦК України колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 76 505 доларів США 55 центів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Установивши, що свій обов`язок повернути аванс позивачу за первісним позовом відповідач за первісним позовом не виконав, суд першої інстанції стягнув з останнього 3 % річних від простроченої суми.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 07.07.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" 3% річних у розмірі 76505 доларів США 55 центів.

Стосовно доводів відповідача за первісним позовом, що між ним та AT «Кінсейл» було укладено удаваний попередній правочин купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а насправді між ними укладався попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна та повернення грошових коштів відбувалося у зв`язку з нікчемністю попереднього договору, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на суперечливість поведінки відповідача на первісним позовом, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в п.п. 4.1.15. п. 4.1. основного договору, який мав бути укладений на підставі попереднього договору та який наявний в додатковій угоді, містяться положення, де продавець запевняє та гарантує покупцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.

Аналогічні положення наявні в п.п. 4.2.5. п. 4.2. тексту основного договору - покупець запевняє та гарантує продавцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.

Вказані вище положення були підписані AT «Журжій Венчурс» та AT «Кінсейл» в інтересах та за рахунок якого на підставі договору №26/10-2020/1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 03.09.2021 діє ТОВ «Компанія управління активами «Інвестиційні партнери», в особі ОСОБА_1. Тобто, компанія з управління активами і відповідач за первісним позовом спочатку в основному договорі про купівлю-продаж частки у статутному капіталі товариства заявляли, що такий договір не є удаваним, потім відповідач за перісним позовом змінив свою позицію у відзиві на первісну позовну заяву, подавши також зустрічний позов з цих підстав та надалі і у апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів вважає твердження відповідача за первісним позовом, що не можна посилатись на положення основного правочину, текст якого наявний у попередньому договорі, оскільки такий не був укладений між сторонами, а, отже, не створює для сторін прав та обов`язків, є помилковим, оскільки текст основного договору наявний у попередньому договорі, який сторони уклали належним чином, тобто такою дією відповідач погодився укладсти основний договір саме в такій редакції у майбутньому, та визнав, що у тексті основного договору буде зазначено, що він укладається не з метою приховування іншого правочину.

Також колегія суддів зауважує, що AT «Журжій Венчурс» у призначеннях платежів під час повернення грошових коштів зазначало наступне: «Повернення грошових коштів згідно із попереднім договором № 02 куп.-продажу частки в стат. кап від 12.11.2021 без ПДВ».

При цьому, у призначеннях платежів відповідача за первісним позовом не вказувалось про повернення грошових коштів у зв`язку з нікчемністю договору. Також у вказаних призначеннях не йде мова про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Більше того, 05.07.2023 з офіційної електронної адреси відповідача за первісним позовом(d.pernyko2a@smiledevelopment.com.ua) надійшла пропозиція розірвати попередній договір № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка), з текстом додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

Пропозиція розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відбулася в процесі повернення відповідачем грошових коштів за таким договором (початок повернення - 19.05.2023, кінець повернення - 10.08.2023).

Отже, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено в діях AT «Журжій Венчурс» суперечлива поведінка, оскільки 05.07.2023 року відповідач під час повернення грошових коштів просив розірвати попередній договір, а у відзиві на позовну заяву, зустрічному позові та в апеляційній скарзі в рамках даної судової справи зазначає, що повернення грошових коштів відбувалося у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Доводи відповідача за первісним позовом про те, що в меморандумі між сторонами не йде мова про придбання частки в юридичній особі, а отже, це, на думку AT «Журжій Венчурс», доводить той факт, що в попередньому договорі йшла мова про придбання об`єкта нерухомого майна, колегія суддів вважає помилковими, оскільки меморандум не є документом, який встановлює істотні умови договору, права та обов`язки для сторін, цей документ є лише протоколом про наміри.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/13249/17.

Так, у свою чергу, в рамках правовідносин, що виникли між сторонами, наміри закріплені в меморандумі, не знайшли свого відображення в попередньому договорі. Зокрема, з меморандуму вбачається наступне: тристоронній документ підписаний AT «Журжій венчурс», AT «Кінсейл», ТОВ «Смайл Констракшн»; отримання позивачем у власність об`єкта нерухомості; строк реалізації купівілі-продажу нерухомості 14 місяців; вартість нерухомого майна 4 500 000 доларів США 00 центів; сплата грошових коштів за нерухоме майно до 08.12.2021; AT «Журжій венчурс» мало укласти договір оренди майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»; нерухоме майно має знаходитися на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,6 га.

У порівнянні з меморандумом попередній договір містить зовсім іншу структуру угоди, яка не відповідає положенню останнього, що підтверджують наступні умови такого правочину: двосторонній документ укладений між AT «Кінсейл» та AT «Журжій венчурс»; отримання у власність частки у статутному капіталі товариства (корпоративних прав юридичної особи, яка має у власності нерухоме майно, з приводу якого у такої особи вже укладений договір оренди, наявні рахунку, договори з приводу комунікацій); строк укладення основного договору 12 місяців; вартість «готового бізнесу під ключ» 4 300 000 доларів США 00 центів; сплата грошових коштів, з урахуванням додаткової угоди № 2 до 21.01.2022; договір оренди мав бути укладений між юридичною особою частка, в якій придбавалася та Товариством з обмеженою відповідальнісю «Сільпо-Фуд»; нерухоме майно буде знаходитися на сформованій земельній ділянці.

Отже, з наведеного вбачається, що наміри зазначені в меморандумі повністю відрізняються від умов попереднього договору, а саме відрізняється суб`єктний склад, предмет договору, вартість договору, строки виконання договору, строки сплати грошових коштів, умови, що стосуються укладення договору оренди, формування земельної ділянки.

Тобто, меморандум у тих положеннях, які не були відображені в подальшому в попередньому договорі, є лише протоколом про наміри, який не створює для сторін прав та обов`язків.

Стаття 635 Цивільного кодексу України та стаття 182 Господарського кодексу України розрізняють два поняття - попередній договір і угода сторін про наміри (протокол про наміри, меморандум тощо).

Так, колегія суддів зазначає, що документом, який створював для осіб права та обов`язки, був саме попередній договір, який і передбачав придбання частки у статутному капіталі юридичної особи. Меморандум повністю не відображає правовідносини, що склалися між сторонами, ці відносини повністю врегульовані попереднім договором.

Також колегія суддів віхиляє доводи відповідача за первісним позовом, що з тексту попереднього договору з урахуванням додаткової угоди вбачається, що основною метою укладення такого правочину було отримання права власності на нерухоме майно, з огляду на наступне.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Дослідивши зміст попереднього договору, додаткової угоди та проекту тексту основного договору, судом вірно встановлено, що в останніх йде мова саме про купівлю-продаж частки у статутному капіталі юридичної особи.

Так, купівля-продаж корпоративних прав - це, по суті, продаж частки в статутному капіталі товариства. Такий продаж можливо здійснити одразу, оформивши договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства), а можливо заздалегідь домовитись про купівлю-продаж таких прав шляхом оформлення попереднього договору. Такий попередній договір обов`язково має мітити в собі істотні умови основного договору та відображати волевиявлення сторін на укладення основного договору в майбутньому. Уклавши попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі), сторони беруть на себе обов`язок укласти у майбутньому основний договір.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України).

Цивільний кодекс України визначає, що будь-який договір є укладеним лише тоді, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Іншими словами, істотними умовами вважаються ті положення договору без яких договір не може вважатися договором та не може породжувати юридичних прав та обов`язків для його сторін.

Стаття 638 Цивільного кодексу України до істотних умов договору відносить: 1) умови про предмет договору; 2) умови, що визначені законом як істотні або умови, що є необхідними для договорів даного виду; 3) а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає умови відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам та чітко визначає істотні умови договору купівлі-продажу корпоративних прав:

- учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам;

- статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства;

- учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою;

- учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню;

- договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору. Товариство може укласти договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у власному статутному капіталі обумовлені обставинами, лише якщо така частка належить товариству;

- Статутом товариства може встановлюватися обмеження щодо відчуження або обтяження товариством частки (частини частки) у власному статутному капіталі. Відповідне положення може бути внесене до статуту товариства, змінене або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Слід зауважити, що оскільки корпоративні права є майном, то право власності виникає з моменту передання таких прав. Це випливає із аналізу норм статті 190 ЦК України та ст. 334 ЦК України. Таким чином, за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі у жодному разі не перейде право власності на частку та сам момент передання частки повинен обумовлюватись у договорах.

Також, на відміну від самого договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі), для якого передбачена державна реєстрація змін в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, попередній договір купівлі-продажу копоративних прав не передбачає жодних змін у такому реєстрі.

Так, відповідно до умов попереднього договору у даній справі, в якому міститься текст основного договору, предметом якого є лише один об`єкт цивільних прав, а саме розділ 1 «Предмет договору» тексту основного договору передбачає, що продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність таку частку та сплачує за неї купівельну ціну в порядку та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були вчинені дії, які свідчать про реальне виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статуному капіталі:

- укладення попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства;

- наявність тексту основного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства у попередньому договорі;

- запевнення відповідача в тексті основного договору, що він запевняє та гарантує позивачу, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину ;

- перерахування повного обсягу грошових коштів за попереднім договором відповідачеві з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно із попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02 без ПДВ»;

- створення AT «Журжій венчурс» нового товариства, у статутному капіталі якого б знаходилося перебачене попереднім договором нерухоме майно;

- повернення грошових коштів відповідачем з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів згідно із попереднім договором № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 12.11.2021 без ПДВ»;

- пропозиція отримана з офіційної електронної адреси відповідача d.pernykoza@smiledevelopment.com.ua (зазначена у апеляційній скарзі, як офіцйна електронна адреса) від директора юридичного департаменту про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка);

- отримання з зазначеної вище адреси тексту додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства чітка вказівка у вимозі від 02.03.2023, що відповідачем не дотримано гарантій передбачених п. 9.3. попереднього договору, а саме, що Товариство на момент написання вимоги не володіє нерухомим майном. Тобто позивачеві було важливе не тільки будівництво нерухомого майна, а і наявність останнього у власності Товариства, частка в якому мала бути придбана.

Колегія суддів, проаналізувавши умови попереднього договору, дійшла висновку, що у ньому досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, як договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями тексту основного договору у випадку не виконання умов правочину AT «Кінсейл» мало повернути відповідачеві саме частку у статутному капіталі, а не об`єкт нерухомого майна. Таким чином, між сторонами був укладений саме попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги за первісним позовом підялагають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс", колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог, як і в апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" посилається на те, що попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 є удаваним правочином, оскільки насправді сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що на прохання AT "Кінсейл" для приховання іншого правочину 12.11.2021 був укладений попередній договір, а 15.11.2021 - додаткова угода.

Водночас, позивач за зустрічним позовом зазначає, що метою приховування іншого правочину було досягнення користі AT "Кінсейл" (не збільшення вартості об`єкта нерухомості за рахунок ПДВ), а AT "Журжій Венчурс" було зацікавлено продати об`єкт нерухомості.

На думку AT «Журжій Венчурс», у зв`язку з нікчемністю правочину він не має повертати AT «Кінсейл» отримані від останнього грошові кошти відповідно до валютного застереження, оскільки таке, як частина нікчемного договору, також є нікчемним.

Перевіривши оцінені судом першої інстанції докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Так, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто, відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Отже, за удаваним правочином у сторін виникають права та обов`язки інші, ніж передбачено в такому договорі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.09.2023 року у справі № 520/11999/17.

Разом з тим, судом встановлено, що 12.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (далі - покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) було укладено попередній договір № 02.

У подальшому 15.11.2021 року між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору.

При цьому, з огляду на норми ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, укладення попереднього договору породжує зобов`язання сторін лише щодо укладення в майбутньому основного договору на визначених попереднім договором умовах, а відтак, не породжує для сторін зобов`язань, які передбачаються умовами основного договору, який сторони мають намір укласти.

До умов попереднього договору не можуть застосовуватись правові наслідки, як до основного договору і, наслідком виконання такого попереднього договору є вчинення (укладення) відповідного основного договору, а не виконання останнього.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2016 у справі № 911/2037/15.

Таким чином, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 367/4829/16-ц.

Тобто, за попереднім договором №02 від 12.11.2021 у позивача за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом не могло виникнути жодних інших прав та обов`язків, окрім, як укласти основний договір.

Більше того, судом встановлено, що у додатковій угоді № 1 від 15.11.2021 року до попереднього договору сторони правочину погодили текст основного договору, який вони мали укласти на підставі попереднього договору.

З проекту тексту основного договору вбачається, що цей правочин є договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

Отже, за попереднім договором у сторін не могли виникнути права та обов`язки, пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки сторони у самому попередньому договорі чітко передбачили текст основного правочину.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом стверджує, що між ним та AT «Кінсейл» було укладено удаваний попередній правочин купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а насправді між ними укладався попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, позивач за зустрічним позовом зазначає, що до попереднього договору мають застосовуватися положення про нотаріальне посвідчення правочинів, адже попередні договори укладаються в тій самій формі, що і основні договори.

Колегія суддів зазначає, що удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З вчиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 року у справі № 904/4009/18, від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.

Варто зазначити, що у випадку укладення удаваного правочину сторони мали залишити такий правочин без виконання, при цьому виконуючи інший реальний правочин.

Однак, як встановлено судом, сторони реально виконували попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи. Зокрема, за вказаним договором відповідачем за зустрічним позовом позивачеві за зустрічним позовом була перерахована повна сума забезпечувального платежу.

Під час перерахування грошових коштів позивачем за первісним позовом відповідачу за зустрічним позовом AT «Журжій Венчурс» вказувало наступне призначення платежів: «Забезпечувальний платіж згідно із попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12.11.2021 №02 без ПДВ».

У подальшому, після відсутності укладення основного договору AT «Кінсейл» звернулося до AT «Журжій Венчурс» з вимогою про повернення грошових коштів, в якій, зокрема, було зазначено, що на дату написання даної вимоги товариство не є законним власником об`єкту нерухомості.

З 19.05.2023 AT «Журжій Венчурс» почало вчиняти повернення грошових коштів за попереднім договором, при цьому у призначенні платежів позивачем за зустрічним позовом зазначалося наступне: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 без ПДВ».

05.07.2023 з офіційної електронної адреси позивача за зустрічним позовом - d.pernykoza@smiledevelopnicnt.com.ua надійшла пропозиція розірвати попередній договір №02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021,року (Білогородка). До вказаного повідомлення була долучена додаткова угода з текстом про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

Пропозиція розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відбулася в процесі повернення позивачем за зустрічним позовом грошових коштів за таким договором (початок повернення 19.05.2023, кінець повернення 10.08.2023),а отже, причиною повернення грошових коштів була не нікчемність правочину, як про це зазначає AT «Журжій Венчурс», а виконання умов договору про повернення таких коштів.

У ході розгляду справи було встановлено, що в електронному листуванні як власників юридичних осіб - позивача та відповідача, так і іншої переписки, наданої суду, мова про приховування іншого правочину не йшла.

Отже, позивач за зустрічним позовом до початку судової справи вважав, що попередній договір є правочином з купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи, що підтверджується отриманням ним грошових коштів з відповідним призначенням, поверненням грошових коштів з відповідним призначенням, погодження тексту основного договору з придбання частки в статутному капіталі юридичної-особи, пропозицією AT «Журжій Венчурс» розірвати попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи.

У п.п. 4.1.15. п. 4.1. основного договору, який мав бути укладений на підставі попереднього договору та який наявний в додатковій угоді містяться наступні твердження - продавець запевняє та гарантує покупцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.

Аналогічні положення наявні в п.п. 4.2.5. п. 4.2. тексту основного договору, зокрема, покупець запевняє та гарантує продавцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину.

Вказані вище умови були підписані AT «Журжій Венчурс» та AT «Кінсейл» в інтересах та за рахунок якого на підставі договору №26/10-2020/1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 03.09.2021 діє ТОВ «Компанія управління активами «Інвестиційні партнери», в особі ОСОБА_1 .

Тобто, компанія з управління активами і позивач за зустрічним позовом спочатку в основному договорі про купівлю-продаж частки у статутному капіталі товариства заявляли, що такий договір не є удаваним, однак у зустрічному позові, у заяві свідка, у поясненнях третьої особи та у апеляційній скарзі зазначають протилежне.

Така поведінка позивача за зустрічним позовом вказує на його суперечливу поведінку.

Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, з яких вбачалося би укладення попереднього договору з метою здешевлення вартості майна на суму ПДВ.

Жодним документом, листуванням, чи будь-яким іншим доказом, крім тверджень самого ОСОБА_1 , чи компаній, власником яких він є, не доведена така мета укладення удаваного правочину, як зменшення вартості майна через не сплату ПДВ.

Зазначене вище підтверджує той факт, що Aкціонерним товариством «Журжій Венчурс» не доведена обставина спрямованості волі обох сторін правочину на укладення удаваного правочину, що є підставою для відмови у визнанні правочину удаваним.

Разом з тим, за відсутності укладення основних договорів неможливо встановити, чи дійсно сторони мали на меті ухилитися від сплати ПДВ, оскільки такі дії могло підтвердити виключно підписання відповідних основних договорів.

У свою чергу, укладення основних договорів, в яких могла бути мета ухилення від сплати ПДВ, не відбулося.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що такий основний договір було б укладено з відповідною метою у майбутньому, є лише припущенням.

У свою чергу, доказування в судовому процесі не може базуватися на припущеннях, що підтверджує висновок, який наявний в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 754/20908/14-ц.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності обставин для визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021) удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 задоволенню не підлягають. Рішення рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15472/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 10.07.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім