Постанова

від 10.07.2024 по справі 912/804/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м.Дніпро Справа № 912/804/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р.

( суддя Поліщук Г.Б., м. Кіровоград, повний текст ухвали підписано 03.04.2024 р.)

прийнятої за результатами розгляду заяви

Фермерського господарства "Колос" про забезпечення позову,

поданої до звернення з позовною заявою у справі

за позовом:

Фермерське господарство "Колос",

Кіровоградська область, Голованівський район, с. Ємилівка

відповідач:

Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України",

м. Київ

третя особа:

приватний виконавець Кіровоградського округу Золотарьова Тетяна Валентинівна,

м. Кропивницький

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Заявник, Фермерське господарство "Колос", до подання позову звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору №48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р. заяву Фермерського господарства "Колос" від 01.04.2024 про забезпечення позову у справі № 912/804/24 задоволено. Зупинено стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р. у даній справі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення в майбутньому або ж утруднити його виконання.

При цьому Скаржник зазначає, що у зв`язку із порушенням Позичальником умов виконання Кредитного договору, і виникла прострочена заборгованість зі сплати основного боргу та нарахованих процентів. 14.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С. було вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить Боржнику - Фермерському господарству «Колос» та є забезпеченням згідно Іпотечного договору № 48, посвідченого 14.11.2018 р. приватним нотаріусом Воєводою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1049, в рахунок погашення заборгованості перед AT «Ощадбанк» в розмірі 1 231 082,74 грн.. На сьогоднішній день вказаний виконавчий напис перебуває на примусовому виконані у приватного виконавця та 17.02.2022 р. відкрито виконавче провадження за № 68709360.

Водночас, на думку Скаржника, Позивач, намагається ввести суд в оману, наголошуючи на тому, що реалізація майна здійснюється в рамках виконавчого провадження № 68709360, відкритого на виконання виконавчого напису.

На переконання Скаржника зупинення стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049, не забезпечуватиме ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів Позивача, які він має намір захистити при зверненні до суду, оскільки не зупинить реалізацію арештованого та описаного предмета іпотеки.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/804/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р. про забезпечення позову у справі № 912/804/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 912/804/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.07.2024 р..

Від представника Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р. призначено провести судове засідання у справі № 912/804/24 з представником Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", призначене на 10.07.2024 р. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.

Від представника Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з тим, що представник Відповідача перебуває у відпустці.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною ).

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.

Матеріали оскарження містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників сторін.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 10.07.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Заявник, Фермерське господарство "Колос", до подання позову звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд зупинити стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049.

В обґрунтування заяви вказує, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича від 14.02.2022 р. № 249. Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства. Свої доводи мотивує, зокрема: вчиненням виконавчого напису з порушенням підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису; сума боргу, яку Відповідач хоче стягнути з позивача є оспорюваною, а відтак і сам виконавчий напис є незаконним. Зазначає, що 14.11.2018 р. між Фермерським господарство "Колос" та Акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" було укладено іпотечний договір №48, який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Воєводою С. М. під № 1049. Предметом іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Степова, буд. 3, загальною площею 1020,9 м.кв. Вищевказаний іпотечний договір укладено позивачем в забезпечення виконання власних зобов`язань перед АТ "Державний Ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 46 від 14.11.2018 р.. За умовами кредитного договору ФГ "Колос" отримало від АТ "Державний Ощадний банк України" кредит в розмірі 1 545 000,00 грн під 21,2% річних з кінцевим терміном погашення до 13.11.2021 р.. Вказує, що станом на дату подання даної заяви останньому стало відомо, що Відповідач в межах виконавчого провадження № 68709360 виставив на продаж предмет іпотеки на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049: нежитлове приміщення, загальною площею 1020,9 кв.м, за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Степова, 3. Згідно виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості ФГ "Колос" перед АТ "Державний Ощадний банк України" в розмірі 1 231 082,74 грн, з яких: 1 037 630,98 грн - тіло кредиту ( нараховано з 08.12.2020 р. по 13.11.2021 р.); 2 090,48 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів (нараховано з 07.04.2020 р. по 07.07.2020 р. ); 47 698,12 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення боргу (нараховано з 15.11.2019 р. по 13.11.2021 р. ); 143 663,16 грн - інфляційні втрати по основному боргу ( нараховано з листопада 2019 р. по квітень 2021 р. ). Крім того, виконавчим написом запропоновано стягнути з Позивача 20 000,00 грн плати внесеної за вчинення виконавчого напису.

Заявник зауважив, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що ФГ "Колос" не отримувало від приватного нотаріуса письмового повідомлення або вимоги про погашення боргу та відповідно не мало будь-якої можливості надати свої заперечення щодо нарахованої Відповідачем заборгованості, а відтак зазначені суми не є безспірними. Крім того, заявник вважає спірною суму в розмірі 20 000,00 грн плати, внесеної за вчинення виконавчого напису, оскільки вона є необґрунтованою та завищеною, не підтвердженою будь-якими доказами. Розмір такої оплати визначено за погодженням між нотаріусом та відповідачем без будь-якої участі заявника. Також, заявник відзначив, що станом на дату подання даної заяви відповідачем паралельно з виконавчим написом здійснюється стягнення тієї ж заборгованості на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області. Так, згідно рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.10.2022 р. по справі № 912/778/22 з Позивача на користь Відповідача стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії № 46 від 14.11.2018 р. у розмірі 1 445 660,64 грн, з яких: 1 037 630,98 грн заборгованість за основним боргом, 136 447,83 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 57 110,21 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 4 387,36 грн 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів, 198 529,54 грн втрат від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту, 11 554,72 грн втрати від інфляції за несвоєчасне повернення процентів. Вказана заборгованість стягується з Позивача в межах об`єднаного виконавчого провадження, в якому здійснюється звернення стягнення за виконавчим написом.

Позивач вважає, що наявність судового спору про стягнення боргу в судовому порядку автоматично підтверджує спірність сум зазначених у виконавчому написі нотаріуса, який є предметом даного спору. При цьому, дії Відповідача можуть призвести до збитків заявника та безповоротних наслідків, розмір яких визначити буде неможливо, оскільки фактично відбувається звернення стягнення на його нерухоме майно.

У підтвердження викладених Заявником обставин, останнім було надано до господарського суду копії іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р. з додатком № 1, виконавчого напису від 14.02.2022 р., за яким звернуто стягнення на майно, яке передане за договором іпотеки у забезпечення виконання зобов`язань ФГ "Колос" за договором кредитної лінії № 46 від 14.11.2018 р.. На підтвердження перебування виконавчого напису на примусовому виконанні Заявником було надано суду постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. На підтвердження передання майна на реалізацію ДП "Сетам" та призначення торгів на 17.04.2024 р., Заявником у заяві зазначено посилання на сайт setam.net.ua.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р. заяву Фермерського господарства "Колос" про забезпечення позову у справі № 912/804/24 задоволено. Зупинено стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем під № 249 на підставі іпотечного договору № 48 від 14.11.2018 р., який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Воєводою Світланою Миколаївною під № 1049.

Судове рішення мотивоване тим, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відповідає ст. 137 ГПК України, враховуючи те, що на час розгляду справи розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Крім того, на переконання суду, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду від 03.04.2024 р. якою задоволено заяву про забезпечення позову, зупинено стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису, який вчинений приватним нотаріусом на підставі іпотечного договору.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оскільки у даному випадку Позивач має намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ( рішення від 17.07.2008 р. ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У даному випадку Заявник на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України просить зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вказує, що за оскаржуваним виконавчим написом відкрито виконавче провадження, в межах виконавчого провадження № 68709360 виставлено на продаж предмет іпотеки на підставі виконавчого напису від 14.02.2022 р. під № 1049 та майно передано на реалізацію ДП "Сетам". Торги призначено на 17.04.2024 р.. При цьому Заявник має намір звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено з порушенням норм законодавства. Тобто позовна заява буде містити немайнові вимоги, рішення про задоволення яких не вимагатиме примусового виконання.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи, що спірний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні, в межах якого, за наслідком вчинення виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій, буде звернуто стягнення на спірне майно за виконавчим написом, при цьому Заявник має намір оскаржити такий напис шляхом звернення до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача ( у разі задоволення позову ), за захистом яких він має намір звернутися до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду майбутнього позову виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то заявник ( в майбутньому позивач ) не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ФГ "Колос".

Враховуючи те, що на час розгляду заяви було розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відповідає ст. 137 ГПК України.

При цьому, господарським судом враховано, що зупинення стягнення за виконавчим написом в якості заходу забезпечення позову не може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин означені судом норми права, суд першої інстанції, відповідно до ст. 236 ГПК України, були враховані висновки Верховного Суду у аналогічних спорах, викладені, зокрема, у постанові від 13.08.2021 р. по справі № 902/1264/20, від 13.05.2021 р. № 916/2761/20.

Крім того, захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним позовній вимозі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2024 р. у справі № 912/804/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін