Рішення

від 11.07.2024 по справі 904/6143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024м. ДніпроСправа № 904/6143/23

За позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Східний офіс Держаудитслужби, м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів

Суддя Красота О.І.

за участю секретаря судового засідання Куц І.І.

Представники:

від Прокуратури: Федотова О.П., посв. № 069880 від 01.03.2023;

від Позивача: не з`явився;

від Відповідача: Бондаренко К.А., дов. № ДнЕП20231228046 від 28.12.2023;

від Третьої особи: Мосіна М.І., виписка з ЄДРПОУ;

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької південної окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" і просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду Додаткову угоду від 15.07.2022 № 5 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник);

- визнати недійсною додаткову угоду Додаткову угоду від 12.08.2022 № 6 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник);

- визнати недійсною додаткову угоду Додаткову угоду від 09.09.2022 № 8 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник);

- визнати недійсною додаткову угоду Додаткову угоду від 20.09.2022 № 9 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник);

- визнати недійсною додаткову угоду Додаткову угоду від 22.12.2022 № 10 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради грошові кошти у розмірі 677 860,58 грн. з ПДВ.

Ухвалою суду від 28.11.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Керівнику Криворізької південної окружної прокуратури семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати письмові уточнення позовної заяви стосовно повного найменування Позивача.

04.12.2023 від Керівника Криворізької південної окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву щодо повного найменування Позивача, у т.ч. у прохальній частині позову.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.01.2024 о 10:00 год.

18.12.2023 від Прокурора на виконання ухвали суду від 11.12.2023 надійшли додатки до позову.

28.12.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Одночасно з відзивом на позов від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

28.12.2023 від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву на позов з додатками на вірну електронну адресу Позивача.

Представник Позивача у підготовче засідання 23.01.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600239215170.

Представник Відповідача у підготовчому засіданні 23.01.2024 підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд його задовольнити.

Прокурор не заперечував проти вказаного клопотання Відповідача.

Ухвалою суду від 23.01.2024 задоволено клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі № 904/6143/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 у подібних правовідносинах; зобов`язано учасників справи повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

12.02.2024 від Прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача.

03.04.2024 від Прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки 24.01.2024 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 922/2321/22, якою:

- касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено;

- рішення Господарського суду Харківської області від 07 березня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 922/2321/22 скасовано;

- ухвалено нове рішення;

- позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 473 758,34 грн - задоволено;

- визнано недійсними додаткові угоди від 13 квітня 2021 року № 2, від 14 квітня 2021 року № 3, від 15 квітня 2021 року № 4, від 21 квітня 2021 року № 5, від 26 квітня 2021 року № 6, від 13 жовтня 2021 року № 7 - 14 до договору № 44 про постачання електричної енергії споживачу від 11 лютого 2021 року;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 473 758,34 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Чернігівської обласної прокуратури 39 359,38 грн. судового збору за подання позову;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Харківської обласної прокуратури 59 039,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 78 718,00 грн. за подання касаційної скарги.

Ухвалою суду від 15.04.2024 поновлено провадження у справі № 904/6143/23 з 30.04.2024; призначено підготовче засідання до розгляду на 30.04.2024 о 12:00 год.

Представник Позивача у підготовче засідання 30.04.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600261338294.

Прокурор, представник Відповідача у підготовчому засіданні 30.04.2024 надали пояснення щодо позовних вимог, а також щодо залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 30.04.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Східний офіс Держаудитслужби; відкладено підготовче засідання на 21.05.2024 об 11:00 год.; зобов`язано Прокурора, Позивача, Відповідача до підготовчого засідання у строк до 09.05.2024 направити Третій особі усі раніше подані ними документи (позовна заява, відзив на позов, відповідь на відзив тощо) з додатками, докази направлення надати до суду.

02.05.2024 від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення Третій особі усіх раніше поданих ним документів з додатками.

16.05.2024 від Прокурора надійшла заява, в якій він зазначив, що Прокуратурою з метою забезпечення участі у судовому засіданні представника Третьої особи скеровано на адресу керівника відповідний лист з дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування. Докази направлення матеріалів поштою Третій особі всіх матеріалів Прокуратурою було надано суду раніше.

21.05.2024 від Третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких вона підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник Позивача у підготовче засідання 21.05.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600264765274.

Третя особа у підготовчому засіданні 21.05.2024 надала пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2024 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2024 о 10:00 год.; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов`язковою.

Прокурор, представники сторін та Третьої особи у судовому засіданні 18.06.2024 надали пояснення щодо позовних вимог.

У судовому засіданні 18.06.2024 оголошено перерву до 11.07.2024 об 11:00 год.

09.07.2024 від Відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп".

10.07.2024 та 11.07.2024 від Прокурора надійшли заперечення на клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи, в яких він просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

У судовому засіданні 11.07.2024 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи. Вказана ухвала була занесена до протоколу судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні 11.07.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Позивач у судове засідання 11.07.2024 не з`явився, 02.07.2024 від нього надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 11.07.2024 об 11:00 год., за відсутності заступника начальника Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Дирди Т. у зв`язку з її відрядженням, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 11.07.2024 проти позовних вимог заперечував та у позові просив відмовити.

Третя особа у судовому засіданні 11.07.2024 позовні вимоги Прокурора підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача та Третю особу, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі Відповідач, Постачальник) та Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (далі Позивач, Споживач) укладений Договір № 521000045353/2022 про закупівлю електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з моменту укладання Договору та до 31.12.2022 становить 4 223 583.62 кВт*год і відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 2.1 Договору строк (термін) поставки товару: з моменту укладання Договору та до 31.12.2022.

За умовами п. 2.2 Договору місце поставки (передачі) товару: згідно з Переліком об`єктів та точок комерційного обліку споживача, що є Додатком № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу.

У пункті 4.1 Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього Договору становить за 1 кВт*год 4,62332506158 грн. з ПДВ. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Відповідно до п. 4.2 Договору ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за Договором.

Вартість електричної енергії за Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 Договору, та становить 19 527 000,00 грн. з/без ПДВ, у т.ч. ПДВ 3 254 500,00 грн.

У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з п. 4.3 Договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць.

За умовами п. 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 12.3 Договору визначено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання Договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

- покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

- зміни ціни в договорі про закупівлю, у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, Argus регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

- у разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення / зменшення відповідної врегульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.

Пунктом 12.5 Договору передбачено, що у разі необхідності внесення змін та доповнень до Договору кожна зі сторін має право звернутись до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови Договору, сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватись вимогами цих нормативних документів.

Згідно з п. 12.8 Договору невід`ємною частиною Договору є всі Додатки та Додаткові угоди.

Сторони також підписали Додатки до Договору Перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача (Додаток 1), Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Додаток 2).

Надалі, сторони уклали до Договору Додаткові угоди № 1 від 01.02.2022, № 2 від 01.02.2022, № 3 від 03.02.2022, № 4 від 16.06.2022, № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 7 від 31.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022, № 10 від 22.12.2022, № 11 від 27.12.2022.

Так, Додатковою угодою № 1 від 01.02.2022 сторони зменшили ціну Договору на 732 000,00 грн. та змінили п. 4.2 розділу 4 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії», виклавши його у такій редакції:

«4.2. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 Договору, та становить 18 795 000,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 3 132 500,00 грн.».

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2022 сторони, у зв`язку зі зміною регульованої ціни за 1 кВт*год на послуги з розподілу електричної енергії, дійшли згоди:

- викласти перший абзац п. 4.1 Договору у новій редакції:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього Договору за 1 кВт*год становить 4,72581 з ПДВ.».

- доповнити пункт 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору таким реченням:

«На « 01» 02.2022р. ціна становить 3,93817 грн без ПДВ та 4,72581 грн. з ПДВ».

Додатковою угодою № 3 від 03.02.2022 сторони на підставі кошторисних призначень домовились зменшити ціну Договору на 873 314,00 грн. та змінити п. 4.2 розділу 4 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії», виклавши його у такій редакції:

«4.2. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 Договору, та становить 17 921 686,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 2 986 947,67 грн.».

Додатковою угодою № 4 від 16.06.2022 сторони на підставі кошторисних призначень домовились зменшити ціну Договору на 3 395 500,00 грн. та змінити п. 4.2 розділу 4 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії», виклавши його у такій редакції:

«4.2. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 Договору, та становить 14 526 186,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 2 421 031,00 грн.».

Листом № 24306/KRMP від 11.07.2022 Відповідач запропонував Позивачу підписати додаткову угоду щодо зміни ціни за одиницю товару згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою № 5 від 15.07.2022 сторони, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", дійшли згоди:

- Пункт 4.1 розділу 4. «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору викласти в редакції такого змісту:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 15.07.2022 становить 4,19247 грн. без ПДВ та 5,030964 грн. з ПДВ.».

- Пункт 1.1 Розділу 1. «Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду», Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викласти в новій редакції:

«1.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 15.07.2022 становить за 1 кВт*год. 4,19247 грн. (без ПДВ) та 5,030964 грн. (з ПДВ)».

Пунктом 3 Додаткової угоди № 5 від 15.07.2022 визначено, що угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 15.07.2022.

Листом № 27767/KRMP від 12.08.2022 Відповідач запропонував Позивачу підписати додаткову угоду щодо зміни ціни за одиницю товару згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою № 6 від 12.08.2022 щодо збільшення ціни на електричну енергію до 10% сторони, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) до 10% на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", дійшли згоди:

- Пункт 4.1 розділу 4. «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору викласти в редакції такого змісту:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 12.08.2022 становить 4,39224 грн. без ПДВ та 5,27069 грн. з ПДВ.».

- Пункт 1.1 Розділу 1. «Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду», Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викласти в новій редакції:

«1.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 12.08.2022 становить за 1 кВт*год. 4,39224 грн. (без ПДВ) та 5,27069 грн. (з ПДВ)».

Пунктом 3 Додаткової угоди № 6 від 12.08.2022 визначено, що угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 12.08.2022.

Додатковою угодою № 7 від 31.08.2022 сторони внесли зміни до п. 13 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін».

Листом № 32422/KRMP від 09.09.2022 Відповідач запропонував Позивачу підписати додаткову угоду щодо зміни ціни за одиницю товару згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою № 8 від 09.09.2022 щодо збільшення ціни на електричну енергію до 10% сторони, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) до 10% на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", дійшли згоди:

- Пункт 4.1 розділу 4. «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору викласти в редакції такого змісту:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 09.09.2022 становить 4,69679 грн. без ПДВ та 5,63615 грн. з ПДВ.».

- Пункт 1.1 Розділу 1. «Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду», Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викласти в новій редакції:

«1.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 09.09.2022 становить за 1 кВт*год. 4,69679 грн. (без ПДВ) та 5,63615 грн. (з ПДВ)».

Пунктом 3 Додаткової угоди № 8 від 09.09.2022 визначено, що угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 09.09.2022.

Листом № 34099/KRMP від 20.09.2022 Відповідач запропонував Позивачу підписати додаткову угоду щодо зміни ціни за одиницю товару згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою № 9 від 20.09.2022 щодо збільшення ціни на електричну енергію до 10% сторони, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) до 10% на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", дійшли згоди:

- Пункт 4.1 розділу 4. «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору викласти в редакції такого змісту:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 20.09.2022 становить 4,93243 грн. без ПДВ та 5,91892 грн. з ПДВ.».

- Пункт 1.1 Розділу 1. «Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду», Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викласти в новій редакції:

«1.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 20.09.2022 становить за 1 кВт*год. 4,93243 грн. (без ПДВ) та 5,91892 грн. (з ПДВ)».

Пунктом 3 Додаткової угоди № 9 від 20.09.2022 визначено, що угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 20.09.2022.

Додатковою угодою № 10 від 22.12.2022 щодо зменшення ціни на електричну енергію сторони, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", дійшли згоди:

- Пункт 4.1 розділу 4. «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору викласти в редакції такого змісту:

«4.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.12.2022 становить 4,74567 грн. без ПДВ та 5,694804 грн. з ПДВ.».

- Пункт 1.1 Розділу 1. «Ціна на електричну енергію для розрахункового періоду», Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викласти в новій редакції:

«1.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.12.2022 становить 4,74567 грн. без ПДВ та 5,694804 грн. з ПДВ».

Пунктом 3 Додаткової угоди № 10 від 22.12.2022 визначено, що угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.12.2022.

Додатковою угодою № 11 від 27.12.2022 сторони, у зв`язку із закінченням бюджетного року, домовились зменшити ціну Договору на 1 772 463,13 грн. та змінити до п. 4.2 розділу 4 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії», виклавши його у новій редакції такого змісту:

«4.2. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 Договору, та становить 12 753 722,87 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 2 125 620,48 грн.».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем отримано обсяги електричної енергії відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції за період лютий грудень 2022 року у кількості 2 555 300 кВт*год на загальну суму 12 753 722,87 грн. з ПДВ, яка була оплачена ним у повному обсязі.

Водночас, як вбачається з висновку Східного офісу Держаудитслужби від 20.10.2023 з питань фінансово-господарської діяльності Позивача, на виконання умов Договору останнім сплачено кошти на загальну суму 12 753 722,87 грн. (з ПДВ), при цьому фактична сума фінансових зобов`язань за Договором складала 12 075 862,29 грн. Таким чином, Позивачем зайво сплачено кошти на суму 677 860,58 грн. з ПДВ. Отже, через внесення змін до Договору Додатковими угодами № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022 в частині збільшення ціни на електричну енергію та Додатковою угодою № 10 від 22.12.2022 в частині зменшення ціни на електричну енергію сторони безпідставно змінювали істотні умови Договору, внаслідок чого Позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 677 860,58 грн. з ПДВ, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022, № 10 від 22.12.2022 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про ринок електричної енергії", чим спричинено істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора з позовом до суду про визнання недійсними Додаткових угод № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022, № 10 від 22.12.2022 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 677 860,58 грн. з ПДВ.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

При цьому, підставою визнання недійсним договору, укладеного за результатами проведення відкритих торгів, та додаткових угод до Договору є порушення передбачених законодавством правил проведення таких торгів, визначених, зокрема Законом України "Про публічні закупівлі".

Сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22).

У пункті 12.3 Договору сторони узгодили можливість зміни істотних умов Договору у разі наявності факту коливання ціни товару на ринку, але навіть за умов погодження сторонами договору можливості зміни ціни електричної енергії шляхом укладання додаткових угод, факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом. Зокрема, ціна на електричну енергію може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%.

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ринок на добу наперед не є єдиним сегментом ринку електричної енергії, де можлива купівля-продаж електричної енергії, враховуючи структуру кінцевого продажу електроенергії у розрізі усіх сегментів ринку - за двосторонніми договорами (РДД), на ринку на добу наперед (РДН), внутрішньодобовому (ВДР), та балансуючому (БР) ринках. Відповідач не надав доказів того, що він здійснював закупівлю електричної енергії на виконання Договору саме на ринку на добу наперед.

Відповідач не довів виникнення у нього права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за Договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Розрахунки середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, що долучались до листів Відповідача разом з проектами додаткових угод, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію з моменту укладення Договору або додаткових угод, містять вказівку на офіційні дані ДП "Оператор ринку" за певні періоди без обґрунтування того, чому зазначено саме цей період. В них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та додаткових угод.

На підставі Додаткових угод (укладених за ініціативою Відповідача) ціна 1кВт/год електричної енергії поступово зростала у відсотковому відношенні, а саме:

№ 5 від 15.07.2022 на 6,46%;

№ 6 від 12.08.2022 на 4,76%;

№ 8 від 09.09.2022 на 6,93%;

№ 9 від 20.09.2022 на 5,02%;

№ 10 від 22.12.2022 на 3,94%.

Суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Правом на відмову від укладення Договору, передбаченим частиною 7 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі", Відповідач не скористався, маючи на меті подальше спонукання Позивача до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, Додаткових угод.

Наведене свідчить про умисне заниження ціни Відповідачем при процедурі закупівлі під час подання пропозицій та відсутність у нього наміру постачати товар за запропонованою ціною, оскільки збільшення цін за Додатковими угодами відбувалось у дуже короткий термін з 15.07.2022 по 22.12.2022.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення Договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення Додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача. Укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для укладення спірних Додаткових угод про збільшення ціни договору згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміни, внесені додатковими угодами № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022, № 10 від 22.12.2022 до Договору, якими безпідставно змінено істотні умови Договору, суперечать статям 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додаткові угоди № 5 від 15.07.2022, № 6 від 12.08.2022, № 8 від 09.09.2022, № 9 від 20.09.2022, № 10 від 22.12.2022 до Договору є недійсними в силу приписів статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Таким чином, правовідносини з постачання електричної енергії між Позивачем та Відповідачем регулюються Договором. Поставка електричної енергії і оплата мала здійснюватись сторонами відповідно до умов укладеного Договору в частині вартості поставленої електричної енергії.

Враховуючи умови Договору, Відповідач повинен був поставити Позивачу електричну енергію за ціною 4,62332506158 грн. з ПДВ за 1кВт/год.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідний двосторонній договір має встановлювати: предмет договору; ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; строки та порядок постачання електричної енергії; порядок повідомлення про договірні обсяг купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; порядок та форму розрахунків; строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; права, обов`язки та відповідальність сторін; строк дії договору.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення Позивачем та Відповідачем пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення спірних Додаткових угод до Договору, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Частинами 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, згідно з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України.

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5 - 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, фактично уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зауважила на тому, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Звертаючись з позовом до суду про визнання недійсними спірних Додаткових угод до Договору, Прокурор заявив вимогу про стягнення з Відповідача на користь Позивача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 677 860,58 грн. з ПДВ. за товар, який не був поставлений, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц. Самостійна вимога про повернення заявлених до стягнення з Відповідача коштів з підстав, зазначених у позові, є неможливою.

За приписами ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Виходячи з первісної ціни, у Договорі, без урахування спірних Додаткових угод, Позивач за спожиту електричну енергію 2 555 300 кВт*год повинен був сплатити 12 075 862,29 грн., однак фактично за період лютий грудень 2022 року сплатив 12 753 722,87 грн. з ПДВ

Таким чином, Позивачем зайво сплачено кошти на суму 677 860,58 грн. з ПДВ.

Отже, сума надмірно сплачених Позивачем коштів за непоставлений товар становить 677 860,58 грн. з ПДВ.

Відповідно, отримана Відповідачем оплата за товар, який не був ним поставлений Позивачу, підлягає стягненню в межах заявленої Прокурором суми 677 860,58 грн. з ПДВ на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

За обставинами справи, з огляду на оспорюваний характер спірних Додаткових угод, визнання їх недійсними з метою захисту порушеного майнового права Позивача з підстав частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України є допустимим у контексті ефективності способом захисту.

Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, підтримана у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, яка ухвалена саме за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції після 19.04.2020) при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділ освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради є органом місцевого самоврядування, основним видом діяльності є регулювання у сферах охорони здоров`я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов`язкового соціального страхування; код класифікатору видів економічної діяльності - 84.12.

Позивач є замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" (відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону) та здійснював закупівлю електричної енергії за кошти місцевого бюджету для забезпечення потреб закладів освіти територіальної громади, про що свідчить зміст Додатку № 2 до Договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено про те, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Узагальнені висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Зокрема. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено такі висновки щодо підтвердження прокурором підстав для представництва:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- при цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Листом за № 04/57-5550вих-23 від 31.07.2023 Прокурор повідомив Позивача про виявлені порушення закону.

Листом за № 709 від 11.08.2023 Позивач повідомив, що виявлені порушення дійсно мають місце, ним скеровано лист-претензію за № 707 від 10.08.2023 до Відповідача з метою повернення зайво сплачених коштів за Договором.

Листом за № 37366/DNEP від 28.08.2023 Відповідач повідомив, що підстави для повернення зайво сплачених коштів відсутні, спір має бути вирішено у судовому порядку.

Листом за № 916 від 06.09.2023 Позивача у зв`язку з відсутністю штатної одиниці юриста у Відділі освіти порушено клопотання про вжиття заходів представницького характеру перед Криворізькою південною окружною прокуратурою у Господарському суді Дніпропетровської області з метою повернення зайво сплачених коштів з міського бюджету, які були отримані Відповідачем внаслідок укладення Додаткових угод №№ 5, 6, 8, 9 до Договору.

Також на адресу Позивача направлялось повідомлення Прокурора про наявність підстав для представництва № 04/57-8403ВИХ-23 від 06.11.2023.

З огляду на викладене, у Прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Позивача, який є стороною спірних правочинів. Позивач, як юридична особа, яка здійснює процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно із законодавством України і, відповідно, має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, не звертався до суду про стягнення вказаної суми коштів. Позовна заява містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, а тому визначення цього органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 15.07.2022 № 5 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник).

Визнати недійсною Додаткову угоду від 12.08.2022 № 6 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник).

Визнати недійсною Додаткову угоду від 09.09.2022 № 8 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник).

Визнати недійсною Додаткову угоду від 20.09.2022 № 9 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник).

Визнати недійсною Додаткову угоду від 22.12.2022 № 10 до Договору "Про закупівлю електричної енергії" від 01.02.2022 № 521000045353/2022, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Постачальник).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42082379) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 20, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02142313) грошові кошти у розмірі 677 860,58 грн. з ПДВ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42082379) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 18 870,33 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

11.07.2024