Рішення

від 11.07.2024 по справі 759/5414/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5414/24

пр. № 2/759/2739/24

11 липня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Борисфен» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2024 р. позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості, просить суд стягнути з відповідача суму боргу станом на 14.03.2024 у розмірі 42 103,63 грн та судовий збір по справі у розмірі 3 028,00 грн

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.05.2003 року ОСОБА_2 звернулася до КС «Борисфен» із заявою на вступ до кредитної спілки та той же день сплатила вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок. 11.10.2019 ОСОБА_2 подала заяву на отримання кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав належним чином та надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 30 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов`язань з ОСОБА_2 було укладено договір поруки до кредитного договору №519 від 11.10.2019 на підставі якого відповідач відповідає перед позивачем як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту. В подальшому через порушення умов кредитного договору щодо несвоєчасного погашення кредиту відповідачу були направлені листи-попередження про наявність заборгованості таз вимогою про погашення заборгованості, але відповідач свої зобов`язання не виконала, внаслідок заборгованість склала 42 103,63 грн., а тому у зв?язку з тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виконання умов договору кредиту, а відповідач не виконувала таких вимог та постійно порушувала і порушує умови такого договору, то такі дії відповідача свідчать про її недобросовісність та дають підстави вважати, що нею можуть бути вчинені дії щодо уникнення в майбутньому стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 р. розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 36, 37).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

27.05.2024 від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти позовних вимог та зазначила, що документи, які надані до суду є сфальсифікованими, нею не було підписано жодних зобов`язань за цим договором. При цьому на час укладання договору між ОСОБА_2 та позивачем в особі голови правління ОСОБА_3 кредитна спілка «Борисфен» та договір поруки між позивачем та нібито ОСОБА_4 , вона згідно наказу від 30.01.2017 р. № 8007 знаходилась у відпустці по догляду за другою дитиною до досягнення 3-х років з 27.01.2017 року по 04.12.2019 року. Під час відпустки по догляду за дитиною відповідач не мала жодного доходу, майна і автівки, а тому жодних договорів не укладала ні з Кредитною спілкою «Борисфен», ні з ОСОБА_2 , також нею не було підписано жодних документів, додавши, що з ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Борисфен» не мала жодних зустрічей та домовленостей з 2017 року по теперішній час, оскільки наразі знаходиться у відпустці по догляду за третьою дитиною до досягнення 3-х років. На думку відповідача, ОСОБА_2 маючи доступ до особистих даних співробітників на робочому місці, скористалась довготривалою відсутністю відповідача, надала сфабриковані документи з підробленим підписом, а Кредитна спілка «Борисфен» оформили документи без її відома, присутності, підпису та згоди. Також наголосила на тому, що за інформацією підприємства АТ «Антонов» співробітники неодноразово скаржились, що ОСОБА_2 маючи доступ до особистих даних співробітників на робочому місці неодноразова подавала сфабриковані документи до Кредитної спілки «Борисфен» та укладала договори поруки без присутності та згоди людей яких в подальшому оформлювали як поручителі для отримання грошових коштів в кредит (а.с. 41, 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.05.2003 ОСОБА_2 подала заяву про прийняття її до в члени кредитної спілки «Борисфен» (а.с. 7).

На підставі протоколу №76 засідання спостережної ради КС «Борисфен» від 23.05.2003 ОСОБА_2 прийнято в члени в кредитної спілки, яка цього ж дня 23.05.2003 ОСОБА_2 внесла обов`язковий вступний внесок (а.с. 8, 9).

11.10.2019 ОСОБА_2 звернулася до КС «Борисфен» із заявою на отримання кредиту №519 у розмірі 30 000,00 грн, зазначивши поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яку згідно протоколу №172 засідання кредитного комітету КС «Борисфен» було розглянуто та прийнято рішення про надання такого кредиту ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн (а.с. 10, 11).

11.10.2019 між СК «Борисфен» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №519 (про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту), згідно якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, строком на 36 місяців, тобто з 11.10.2019 по 11.10.2022 і діє до повного виконання зобов`язань позичальником, під 36 % процентів річних від суми залишку кредиту (а.с. 12 -14).

Згідно розписки на отримання коштів від 11.10.2019 ОСОБА_2 отримала кредит згідно договору №519 від 11.10.2019 у розмірі 30 000,00 грн (а.с. 15).

11.10.2019 укладено договір поруки до кредитного договору №519 від 11.10.2019 між КС «Борисфен» та ОСОБА_1 згідно умов якого поручитель бере на себе зобов`язання відповідати всім належним майном та вкладами за зобов`язаннями ОСОБА_2 (а.с. 16).

Згідно п. 2. Договору відповідальність поручителя настає коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов?язання згідно з Кредитним Договором. Поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель відповідає по зобов?язаннях позичальника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, сплата відсотків за користування кредитом, сплата додаткових відсотків Кредитору внаслідок не виконання або неналежного виконання умов Кредитного Договору позичальником. У випадку не виконання або неналежного виконання позичальником умов Кредитного Договору Кредитор зобов?язується в десятиденний термін письмово повідомити поручителя, при цьому зазначити суму заборгованості.

Згідно п. 3. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Позивачем 18.03.2020 та 18.08.2020 надсилалися на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги-попередження про сплату заборгованості по кредитному договорі №519 від 11.10.2019 (а.с. 24-27).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 1-1, 9, 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування-правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо суми заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що у вказаному договорі поруки, зазначено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати відсотків за користування кредитом, сплата додаткових відсотків кредитору.

Проте як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано до суду розрахунку заборгованості по вказаному кредитному договору або виписок по особовому рахунку позичальника, а лише розписку про отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 30 000,00 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином суд не може перевірити розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором, оскільки не можливо встановити суму сплачених коштів за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом, дату їх сплати та нарахування, а також не можливо встановити період на порядок нарахування процентів на тілом кредиту, зважаючи на те, що позивач не залучив до участі у справі позичальника, а лише поручителя, а тому не можливо дослідити належними чином дослідити всі обставини справи.

Окрім цього, відповідачем по справі у відзиві зазначено, що вона не укладала ніякого договору поруки із СК «Борисфен», вказуючи, що в той момент перебувала у відпустці по догляду за дітьми, а ОСОБА_2 скористалася моментом її відсутності сфальсифікувала підпис та використала її дані, та разом із СК «Борсифен» обманним шляхом уклади договір поруки від імені ОСОБА_1 , проте суд критично ставиться до вказаного твердження, оскільки ніякими належним та допустимими доказами такі доводи не підтвердила належним чином.

Проте, відповідачем всупереч ЦПК України не подала до суду клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, для повного та всебічного дослідження обставин справи, не надала інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували її позицію, а тому суд критично відноситься до позиції відповідача по справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч ст. 81 ЦПК, не довів належними та допустимими доказами розміру заборгованості за кредитним договором та нарахування відсотків, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування» статтями 207, 525, 526, 527, 553, 554, 610, 628, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Борисфен» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: ОСОБА_6 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_7 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).