Ухвала

від 11.07.2024 по справі 158/4125/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/4125/23 Провадження №11-кп/802/337/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,засуджено за ст.336 КК України до покаранняу виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Обрано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 2 (два) два місяці, поклавши при цьому на нього такі обов`язки: прибувати на виклики до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Речові докази: повістку про відправлення ОСОБА_8 до в/ч НОМЕР_1 ; довідку позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №189/3403 від 26.09.2023 щодо ОСОБА_8 , поіменний список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у команду № НОМЕР_1 від 05.10.2023 за №5566, картку професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_8 , витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобов`язаних №269 від 05.10.2023, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження повернуто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за те, що він перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний, будучи 26.09.2023 визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, отримав 26.09.2023 під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошеної Указом Президента України № 62/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 з подальшим продовженням і, востаннє Указом Президента України №452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 26.07.2023 та явку на 18 год. 00 хв. 04.10.2023 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 (приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ), для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, та відправки у складі команди до військової частини НОМЕР_1 .

Проте, ОСОБА_8 всупереч вимог ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ухилився від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та без поважних причин не прибув о 18 год. 04.10.2023 до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 , (приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ), для відправлення у складі команди до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

Не погоджуючись із таким вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій оскаржуваний вирок вважає необґрунтованим та незаконним у зв`язку з чим вважає, що він підлягає скасуванню з призначенням нового судового засідання в суді першої інстанції.

Захисник зазначає про те, що незважаючи на визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (ст.336 КК) в суді першої інстанції, він вважає, що обвинувачений такого кримінального правопорушення не вчиняв. Так, підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.336 КК України є ухилення від мобілізації після вручення військовозобов`язаному бойової повістки. При цьому, бойова повістка це офіційний документ, який визначає обов`язок реєстрації та призову на військову службу, вона містить інформацію про особу, яка підлягає військовій службі, таку як ім`я, дата народження, адреса, громадянство тощо. Військова повістка визначає строк, протягом якого особа має з`явитися до військової комісії для призову. Бойова повістка це мобілізаційне розпорядження, за яким військовозобов`язаний призивається до військової служби, яка виписується на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобов`язаних. Однак, таку повістку ОСОБА_8 ніхто не вручав, а повістка, яка 26.09.2023 йому була вручена не є бойовою повісткою, оскільки наказ про призов за №269 був виданий 05.10.2023. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал повістки, яку як стверджує сторона обвинувачення одержав ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_8 будучи повідомленим про час та місце розгляду кримінального провадження, в судове засідання не з`явився. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. Також він не повідомив суд про причини своєї неявки.

Захисник обвинуваченого в ході апеляційного розгляду вказав, що повідомив його підзахисного про годину і дату розгляду, однак він не обізнаний про причини його не прибуття. Будь-яких заперечень щодо неможливості розгляду кримінального провадження у відсутності обвинуваченого не висловлював.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, пояснення захисника обвинуваченого, який підтримав подану апеляцію в повному обсязі та просив її задовольнити, прокурора, яка вважала скаргу безпідставною та просила залишити її без задоволення, а судове рішення, - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.

Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2)винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення; 3)вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат; 4)обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,характеризують особуобвинуваченого,обтяжують чипом`якшують покарання,які виключаютькримінальну відповідальністьабо єпідставою закриттякримінального провадження; 5)обставини,що єпідставою длязвільнення відкримінальної відповідальностіабо покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення .

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказаних вимог законумісцевимсудом при ухваленні вироку дотримано.

Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 за ст.336 КК України, місцевий суд проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення за обставин вказаних у вироку, стверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким місцевий суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При цьому, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони спростовується сукупністю наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, які були досліджені судом першої інстанції і, яким була надана відповідна юридична оцінка в розумінні ст.94 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду провадження місцевим судом, і з цим погоджується апеляційний суд, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, які колегія суддів вважає належними та допустимими в розумінні положень ст.84, ст.85 та ч.1 ст.86 КПК України.

Так, ухвалюючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтував своє судове рішення наступними доказами:

- довідкою військово-лікарської комісії №189/3403 від 26.09.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_8 придатний до військової служби;

- карткою обстеження та медичного огляду КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 22.09.2023 відповідно до якої ОСОБА_8 придатний до військової служби;

- карткою професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_8 , відповідно до якої він придатний для прийняття на військову службу за мобілізацією;

- повісткою про необхідність явки ОСОБА_8 на 18:00 год. 04.10.2023 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення у складі команди до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби з власноручним його підписом, яку він отримав о 12:45 год. 29.09.2023;

- поіменним списком резервістів, які призвані та відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у команди № НОМЕР_1 від 05.10.2023 за №5566, з якого вбачається, що ОСОБА_8 за викликом не прибув;

- витягом з наказу №269 від 05.10.2023 «Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації, відповідно до якого ОСОБА_8 призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_1 ;

- протоколом огляду предметів (документів) від 28.11.2023, відповідно до якого, окрім іншого, було оглянуто вищевказану повістку на ім`я ОСОБА_8 та інші вказані вище документи;

- листом КП «Ківерцівська ЦЛ Ківерцівського МР» від 20.10.2023 від 20.10.2023 на запит слідчого, з якої вбачається, що ОСОБА_8 з 04.10.2023 по даний час, тобто 20.10.2023, за медичною допомогою не звертався (не перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні).

Окрім того, як встановлено судом, сторона захисту не заперечує тих обставин, що ОСОБА_8 будучи визнаний ВЛК придатним до військової служби та 26.09.2023 отримавши повістку про необхідність явки на 18:00 год. 04.10.2023 до пункту збору ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованого в АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, не з`явився за викликом. При цьому, поважних причин свої неявки він не навів, а в суді першої інстанції вказав лише те, що не прибув, оскільки був хворий, однак доказів з цього приводу не надав.

При цьому, апеляційний суд вважає, що вищевказані докази були зібрані цілком в законний спосіб, тобто у порядку передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав вищевказані документальні докази, які на думку апеляційного суду є послідовними та узгоджуються між собою, а також містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню, в основу вироку, та доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення.

Проаналізувавши вищевказані докази як окремо кожен так і у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ними доводяться ті обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст.91 КПК України.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, повністю доведена в ході судового розгляду належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст.85, 86 КПК України.

При цьому, апеляційні доводи захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення - ст.336 КК України із посиланням на те, що повістка, яка йому була вручена не являється так званою «бойовою повісткою», на підставі якої могла б настати кримінальна відповідальність за ухилення від мобілізації, є цілком безпідставними з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 - на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого Указом Президента України продовжено.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України - оголошено про проведення загальної мобілізації.

За положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов`язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.

Вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що громадяни зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. При цьому, слід зазначити, що у законодавстві жодним чином не визначено такого поняття як «бойова повістка», як про це зазначає захисник обвинуваченого.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.336 КК України є особа що підлягає мобілізації. Це є громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали повістку або мобілізаційне розпорядження.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 будучи визнаний ВЛК придатним до військової служби, отримавши повістку про необхідність явки до пункту збору ІНФОРМАЦІЯ_7 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, та відправки до військової частини у складі команди до в/ч НОМЕР_1 , не з`явився за викликом без поважних на те причин.

Тому апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 за наведених обставин вірно кваліфіковані за ст.336 КК України, а доводи сторони захисту щодо неотримання ним так званої «бойової повістки», що на її думку виключає його відповідальність за цієї нормою закону, є власним судженням і тлумаченням законодавства.

Окрім того, судом перевірено апеляційні доводи сторони захисту як на підставі відсутності у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення про передчасність вручення повістки, тобто до видання наказу про призов на військову службу під час мобілізації. З цього приводу слід зазначити, що отримання ОСОБА_8 повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 на дату, яка передує наказу про призов, жодним чином не давала йому права не з`являтись у строк, який зазначений у повістці без поважних на те причин.

Також цілком безпідставними є апеляційні доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах кримінального провадження оригіналу повістки, оскільки оригінал наявний.

Беручи до уваги викладене колегія суддів вважає, що вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, викладені в поданій апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду провадження, не спростовують висновків місцевого суду та не дають жодних підстав для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, як про це просить сторона захисту, оскільки спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та наведеними мотивами.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду, перевіривши вирок в частині призначеного покарання, приходить до переконання, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і не є надто суворим. Покарання призначене з урахуванням положень ст.50, 65 КК України.

Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, а тому, їх слід залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_8 , - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2024 року в даному провадженні, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Головуючий

Судді