Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/3441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/3441/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 89, приміщення 1 А, ідентифікаційний код 40072264)

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вул. Здолбунівська, 7д, ідентифікаційний код 00034186)

про стягнення 76 826,70 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» про стягнення частини страхового відшкодування у розмірі 76 542,31 грн, інфляційного збільшення боргу у розмірі 1 076,27 грн, 3% річних у розмірі 610,00 грн та 6 102,41 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.04.2024 до суду від відповідача надішли письмові пояснення.

13.05.2024 до суду від відповідача надійшло заперечення на письмові пояснення відповідача, заява про збільшення розміру позовних вимог та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши заяви позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що фактично заява про збільшення розміру позовних вимог є заявою про зменшення розміру первісних позовних вимог. Більше того, обидві заяви є взаємовиключними.

Так, у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 60 350,59 грн страхового відшкодування, інфляційного збільшення боргу у розмірі 1 154,59 грн, 3% річних у розмірі 481,00 грн та 4 811,52 грн пені.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року в м. Києві на вул. Новокостянтинівській, 1Б сталася дорожньо- транспортна пригода, за участю автомобіля Lexus UX250h, д. н. з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА", та автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_1 .

В результаті ДТП транспортний засіб Lexus UX250h, д. н. з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва у справі №758/10943/23 встановлено, що ОСОБА_1 , водій автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , винний в ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №215106800 від 12.06.2023 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - відповідач).

Власником пошкодженого автомобіля Lexus UX250h, д. н. з. НОМЕР_1 , є ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" (далі - позивач).

Згідно зі страховим актом № ОЦВ-23-32-97730/1 від 04.12.2023, попередньо ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на підставі калькуляції було сплачено страхове відшкодування в розмірі 25 047,46 грн.

27.12.2023 відповідачем було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 37 942,86 грн, що підтверджується страховим актом № ОЦВ-3Г-23-32-97730/2. Також страховиком було сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 438,68 грн.

09.12.2023 року на замовлення позивача ОСОБА_2 було складено Звіт № 0663/09/23 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 139532,63 грн.?

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки полісом №215106800 передбачено ліміт відповідальності 160 000,00 грн, франшизу в розмірі 2 600,00 грн, тому відповідач несе відповідальність в межах завданої шкоди та з урахуванням франшизи, та вже виплачених сум, тобто, в сумі 60 350,59 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Таким чином, позивач вказує, що сума страхового відшкодування, що відповідачем не сплачена на користь позивача, складає 60 350,59 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування позивач нараховує до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 481,00 грн та 4 811,52 грн пені та 1 154,59 грн інфляційних втрат, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 13.1 Загальної частини договору № 207.16.000001, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України "Про страхування".

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №215106800 від 12.06.2023 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оцінка вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу здійснюється згідно з методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року№ 142/5/2092.

Наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Вимогами статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються зокрема витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з рахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Під час проведення розрахунку розміру збитку на виконання вимог законодавства застосовано відповідний коефіцієнт зносу транспортного засобу.

14 вересня 2023 року за участю представника позивача проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача, за результатами якого було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку №01- D/14/52/2023-09-05, на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 в поточній редакції), згідно висновків якого прямий матеріальний збиток (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0%), завданий в результаті вищезазначеного ДТП склав 62 990,32 грн (без ПДВ) та 71 868,39 грн (з ПДВ).

Так, судом встановлено, що відповідачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 62 990,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №61054 від 04.12.2023 та №65469 від 27.12.2023.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог, позивачем до позовної заяви надано до суду висновок експерта № 0663/09/23 від 09.12.2023 (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 139532,63 грн), який складений більше ніж через півроку після ДТП та після отримання позивачем страхового відшкодування.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач повинен здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 60 350,59 грн (з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до вимоги пункту 34.3. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з пунктом 34.4. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники.

Таким чином, направлення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" незалежного оцінювача для визначення розміру шкоди виключає:

- самостійне обрання позивачем, як потерпілим, експерта для визначення розміру шкоди;

- визначення розміру збитків експертом, обраним позивачем, як потерпілим;

- відшкодування позивачу, як потерпілому, витрат на проведення експертизи.

Наданий позивачем звіт ФОП Чепельовим В.М. від 09.12.2023 не відповідає спеціальним нормам вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі яких здійснюється розрахунок страхового відшкодування. Зокрема, наданий звіт включає в матеріальний збиток розмір ПДВ (аркуш 9 калькуляції відновлювального ремонту звіту, де вказано ціни +20%).

Частиною 2 п. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту).

Таким чином, в обов`язковому порядку від суми матеріального збитку на вартість матеріалів і запчастин зменшується розмір ПДВ 20 %, а отже, розмір страхового відшкодування, що просить сплатити позивач є значно завищеним в силу нарахування ПДВ.

Розмір страхового відшкодування був встановлений страховиком належним чином і у встановлені строки, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики, а тому відсутні підстави брати до уваги замовлене страхувальником за власним бажанням і на власний розсуд дослідження.

Більше того, положення п 8.5.6. Методики товарознавчої експертизи передбачають можливість корегування вартості ремонту за умови документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві. Проте позивачем не надано до суду жодних документів на підтвердження проведення ремонту пошкодженого автомобіля (актів виконаних робіт, первинних фінансових документів про оплату виконаних робіт, тощо).

При визначенні матеріального збитку страховик керувався нормами та положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до положень яких:

- у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди житло, здоров`ю, майну третьої особи (ст.. 22 «Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»);

- у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 «Шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»);

- відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, який здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.п. 1.6. та 8.5.3 Методики). Рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту) (п. 8.5.3. Методики);

- відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних, прямих збитків.

Таким чином, розмір прямого матеріального збитку, як підстава для розрахунку розміру страхового відшкодування, має визначатися судом, виходячи з приписів та положень ст.ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу веде до логічної і обґрунтованої відмови в задоволенні позову.

Законність виплати страхового відшкодування на підставі звіту - дослідження, наданого страховиком, в строки та порядку визначеного ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в аналогічних справах, де позивачами як доказ надавались замовлені ними самостійно рахунки-фактури чи звіти-дослідження, також підтверджується і судовою практикою.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №398/1808/15-ц, від 11.09.2019 року по справі №161/14532/16-ц, від 11.09.2019 року по справі №570/5521 /16-ц, від 13.11.2019 року по справі №520/8867/15-ц, від 20.11.2019 року по справі №295/6973/16-ц, від 01.04.2020 року по справі №686/24003/18.

Більше того, позовні матеріали не містять доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" реальних понесених витрат на ремонт автомобіля Lexus UX250h, д. н. з. НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За таких обставин, позивачем належними та достатніми доказами не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 60 350,59 грн.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення частини невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 60 350,59 грн.

Крім стягнення суми страхового відшкодування позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційного збільшення боргу у розмірі 1 154,59 грн, 3% річних у розмірі 481,00 грн та 4 811,52 грн пені. Стосовно даної вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на вищезазначене, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 60 350,59 грн, у задоволенні якої відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ЄВРОПЕЙСЬКА ДИДАКТИКА" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 89, приміщення 1 А, ідентифікаційний код 40072264)

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вул. Здолбунівська, 7д, ідентифікаційний код 00034186)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.07.2024

Суддя І.О. Андреїшина