Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/16929/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/16929/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт»

треті особи Фонд державного майна України, Кабінет Міністрів України, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

про визнання недійсним інвестиційного договору,

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт»

до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про зобов`язання вчинити дії,

за участі представників:

від позивача - Мороз Н.В. (уповноважений представник);

від відповідача - Сурник В.М. (уповноважений представник);

від третьої особи 1 - Вакуляк Ю.А. (уповноважений представник);

від третьої особи 2 - Харчук Р.І. (уповноважений представник);

від третьої особи 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-дослідний, виробний агрокомбінат «Пуща-Водиця» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» про визнання недійсним інвестиційного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з аналізу істотних умов спірного Договору вбачається, що він носить характер договору спільної діяльності, проте всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 не було погодження Кабінету Міністрів України на його укладення; умовами Договору передбачалось відчуження об`єкту будівництва на користь відповідача, та відповідно відчуження земельної ділянки державної власності, чим спричиняються збитки Державі. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним Інвестиційний договір (нова редакція Договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) від 05.03.2023 укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить суд поновити строк позовної давності, посилаючись на відсутність фактичного контролю за господарського діяльністю позивача та відсутністю реального управління державним підприємством.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, що спірний Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, тому не потребував погодження Кабінетом Міністрів України; Договір було попередньо погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства, яке було уповноваженим органом управління Агрокомбінату. Також відповідач зазначив, що між сторонами не укладалось жодних угод, які б могли призвести до відчуження нерухомого майна. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не доведено невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін. Також відповідач вказав, що позивач міг дізнатися про начебто порушення свого права ще 05.03.2013, під час підписання спірного договору, проте позовну заяву подав лише 13.10.2021, тобто після спливу строку позовної давності, у зв`язку з чим відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Крім того, ТОВ «Датоліт» подало зустрічну позовну заяву до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» вимоги якої обґрунтовані тим, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, що визначені пунктами 3.1., 4.3, 6.1.1. та пунктом 6.1.6., на підставі чого відповідач просить суд зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3, 6.1.1. та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: звернутися до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (код ЄДРПО 39802366) із Заявою про затвердження розробленого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «НДВА «Пуща-Водиця» щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га., із земель сільськогосподарського призначення, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності, на землі житлової та громадської забудови, для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерної та транспортної інфраструктури і створенням озеленених територій загального користування, розташованих за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва та зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3 та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: в порядку та в спосіб, що передбачений статтями 26-1 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із Заявою для отримання вихідних даних для Проектування Об`єкта (Містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га), що розташовані за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва).

Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» заперечило проти зустрічного позову, вказавши, що вимоги відповідача не є ефективним способом захисту, відповідачем не обгрунтовано те, які саме права відповідача порушено позивачем, відповідач довільно та суб`єктивно тлумачить п.4.3. Договору, а також зазначає, що відповідачем не доведено обов`язок саме позивача вчинити відповідні дії та не надано доказів неможливості відповідача самостійно виконати відповідні дії.

Третя особа 1 у своїх поясненнях підтримала поданий первісний позов та в свою чергу заперечила проти задоволення зустрічного позову, вказавши, зокрема, що Фонд є представником власника та органом управління Агрокомбінату, а не суб`єктом управління позивача. Також вказала, що оспорюваний Договір відповідає ознакам договору про спільну діяльність, проте в порушення постанови КМУ №296 його укладено без погодження Кабінету Міністрів України.

Треті особи 2, 3 у своїх поясненнях підтримали поданий первісний позов та просили суд задовольнити, з аналогічних підстав, що зазначені позивачем. Крім того, третя особа 3 заперечила проти задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «Датоліт» до ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про зобов`язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним.

В судовому засіданні представники позивача, третьої 1, 2 підтримали позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просили суд задовольнити. Проти зустрічного позову заперечували, просили суд відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд задовольнити. Проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а провадження у справі №910/16929/21 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» в частині вимог підлягає закриттю, а в іншій частині зустрічний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2013 між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» (далі - Сторона-2) укладено Інвестиційний договір (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) (далі - Договір/Інвестиційний договір) предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1. Договору в порядку та на умовах даного Договору сторона 1, як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону-2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації.

Згідно Розділу 1 Договору «Визначення термінів», cторони дійшли згоди, що терміни та скорочення, що використовуються в даному Договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином:

«Договір» - цей Договір та всі додатки до нього, що є його невід`ємними частинами.

«Законодавство» - чинне законодавство України, включаючи (але не обмежуючись) Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про архітектурну діяльність», державні стандарти, технічні норми, державні будівельні норми та правила, екологічні норми, місцеві правила забудови, будь-які правила, розпорядження та процедури затверджені владою міста Києва, щодо будівництва та прийняття об`єктів в експлуатацію.

«Сторона-1» - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що діє у відповідності до законодавства, має право на земельну ділянку та згідно з законодавством може здійснювати функції, що випливають з права на земельну ділянку, в тому числі виступити замовником будівництва, здійснювати забудову земельної ділянки самостійно чи за участю у будь-якій формі третіх осіб, залучати осіб для організації проектування та спорудження об`єкта (визначення див. нижче), з метою отримання права власності на частину об`єкта та/або іншої вигоди згідно з Договором.

«Сторона-2» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Датоліт» юридична особа, що діє за законодавством, яке відповідно до законодавства та цього Договору вправі взяти участь в організації проектування і спорудження об`єкта та у фінансуванні вказаних процесів і виконує частину функцій замовника з метою отримання права власності на частину об`єкта чи об`єкт повністю.

«Сторони» - разом сторона-1 та сторона-2.

«Сторона» - сторона-1 або сторона-2.

«Земельна ділянка» - частина земної поверхні (територія) дві ділянки загальною площею 31,7536 га, розташована на вулиці Юрія Кондратюка (відділення «Поля зрошування») в Оболонському районі міста Києва, що надана Стороні-1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею №78-4-00006 від 15.07.1998, з межами, визначеними в Додатку №1 до даного Договору.

«Право на земельну ділянку» - врегульована та захищена законодавством можливість особи певним чином впливати на земельну ділянку, а саме: право власності чи право користування земельною ділянкою, підтверджене відповідно до законодавства.

«Об`єкт» - житлова забудова з об`єктами соціально-побутового призначення та інженерно-транспортною інфраструктурою орієнтовним обсягом 37500 кв.м., що має бути збудована на земельній ділянці. Загальна площа Об`єкта, кількість будівель та технічні характеристики і параметри Об`єкта будуть визначені в Проектній документації.

«Проект», «Проектна документація», «Проектно-кошторисна документація» - оформлені та затверджені відповідно до законодавства текстові та графічні матеріали (документація) для будівництва об`єкта, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси для будівництва об`єкта, що складаються з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, робочої документації, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники об`єкта, що відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

«Проектування об`єкта» - комплекс проектно-вишукувальних робіт, розробка, погодження, експертиза та затвердження проекту в порядку, встановленому законодавством.

«Спорудження об`єкта» - комплекс будівельно-монтажних робіт по безпосередньому спорудженню об`єкта відповідно до проекту; підключення об`єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій. Опорядження інтер`єрів приміщень об`єкта, придбання та встановлення спеціалізованого обладнання, що визначає функціональне призначення приміщень, будівель, споруд об`єкта, не включаються до спорудження об`єкта.

«Будівництво об`єкта» - весь комплекс робіт по проектуванню та спорудженню об`єкта.

«Будівельний майданчик» - територія земельної ділянки, щодо якої стороною-1 у встановленому законодавством порядку оформлено всі дозволи та погодження, необхідні для спорудження об`єкта.

«Площа житла в об`єкті» - загальна площа всіх квартир в об`єкті. При цьому квартира - це внутрішня ізольована частина в об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових (одного чи кількох) приміщень (кімнат), допоміжних (підсобних) приміщень (кухня, туалет, ванна, передпокій, комора тощо) та балкону, лоджії тощо, має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб. При цьому приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

«Площа нежитлового призначення в об`єкті» - площа всіх основних та допоміжних нежилих приміщень в об`єкті та машино-місць в паркінгах в об`єкті згідно з проектною документацією (які можуть бути предметом цивільного обігу, тобто які/майнові права на які можуть бути відчужені/передані).

«Загальна площа об`єкта» - разом площа житла в об`єкті та площа нежитлового призначення в об`єкті, а також площі місць загального користування в об`єкті.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторона-1 у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проектування та спорудження об`єкта, у встановленому законодавством порядку (в тому числі «Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд», затвердженим Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 №16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором; згідно з Договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.

Згідно з п. 5.1.4. Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства. Сторона-2 може використовувати як власні кошти, так і кошти, залучені на будь-яких не заборонених законодавством умовах від фізичних та юридичних осіб у способи, що не суперечать законодавству, самостійно укладаючи відповідні договори.

У п. 5.2. Договору сторони погодили, що враховуючи статус сторони-1 та з метою економії державних коштів сторони погодили, що розрахунки між сторонами за Договором здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів в наступному порядку:

5.2.1. За виконання своїх зобов`язань за Договором сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) 5% (п`ять відсотків) площі житла в об`єкті.

5.2.2. Решту об`єкта (95% (дев`яносто п`ять відсотків) площі житла в об`єкті та 100% (сто відсотків) площі нежитлового призначення в об`єкті) отримує у свою власність сторона-2.

5.2.3. За згодою сторін замість частини об`єкта, що вказана в п. 5.2.1. Договору, стороні 1 можуть бути надані стороною-2 нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти в розмірі не менше ніж 5% (п`ять відсотків) від вартості майнових прав на об`єкт за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою сторони-1. В такому разі сторона-2 отримає у власність об`єкт в повному обсязі.

Зазначений Договір було попередньо погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке на той час було уповноваженим органом управління Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», що підтверджується листом від 05.03.2013 №37-31-2-13/4503.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України, а саме ч. 2, 3, 5 визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Таким чином, сторони відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України визначили, які саме норми цивільного законодавства повинні регулювати укладений ними договір.

Так, пунктом 5.1.3. Договору сторони погодили, що фінансування будівництва об`єкта здійснюється стороною-2 відповідно до укладених ним правочинів (контрактів, договорів, рахунків) безпосередньо виконавцям (проектувальникам, підрядникам, постачальникам, тощо) по мірі необхідності, згідно з черговістю реалізації договору.

Згідно з п. 5.1.4. Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства.

Зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що зобов`язання Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (зокрема, п. 3.1, 4.1., 6.1.1.-6.1.17: оформлення дозволу на проектування об`єкта; ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки з метою подальшого здійснення будівництва об`єкта; звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення; сприяння сторони-2 у виконанні проектування та спорудження об`єкта; отримання в компетентних органах та надання стороні-2 дозвільних документів на виконання підготовчих робіт та на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв`язку із спорудженням об`єкта; надавати стороні-2 будь - яку інформацію та відомості, що є необхідними для реалізації Договору тощо) є підготовчими діями, направленими на створення умов Товариству з обмеженою відповідальністю «Датоліт» для вчинення юридично значимих дій, за результатом вчинення яких вдасться досягти визначений предмет Договору.

При цьому, за наслідком аналізу пунктів 6.1.- 6.4. Договору, зокрема прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» (розробка завдання на проектування об`єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об`єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об`єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об`єкта; забезпечення ходу процесу будівництва об`єкта) можливо дійти висновку, що здійснення будівництва об`єкта та реалізація Договору покладається на відповідача та третіх осіб, з якими у відповідача будуть договірні зобов`язання, в той час як позивач не приймає безпосередньої участі в будівництві.

Інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

На основі аналізу положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», а також окремих положень Господарського кодексу України можна виокремити такі ознаки, характерні для інвестиційного договору:

-мета діяльності, а саме отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; обов`язок однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції;

-об`єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, а також майнові права;

-довгостроковість відносин, пов`язаних з інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 326 Господарського кодексу України).

Загальні положення про договір підряду містить глава 61 Цивільного кодексу України, а особливості підряду на капітальне будівництво додатково регулюються главою 33 Господарського кодексу України.

Так, положеннями ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 5 ст. 318 Господарського кодексу України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 321 Господарського кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 320 Господарського кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних, робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

За приписами ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Як визначено ч. 1 ст. 879 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 318 Господарського кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як передбачено статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України регламентовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Елементи інвестиційного договору: зобов`язання однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції.

Елементи договору підряду: зобов`язання однієї сторони (підрядника) на свій ризик виконати певну роботу на замовлення іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, спірний Інвестиційний договір містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.

В свою чергу, згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, системний аналіз всіх положень Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) дає підстави дійти висновку про те, що Інвестиційний договір не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Датоліт» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.

Окрім того, пунктом 12.4. Договору сторони передбачили, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку.

Право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку, яке протягом дії Договору залишається за стороною-1 (п. 12.5 Договору).

Також, відповідно до п. 12.6. Договору цей Договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, відповідно до ст.67 Господарського кодексу України та ст.3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів Сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності Сторони, що їх внесла. Частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній з сторін відповідно до положень Договору. При реалізації Договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.

Враховуючи вищевикладене, спірний Інвестиційний договір являє собою змішаний господарський договір та не є договором про спільну діяльність про, що було зазначено у п. 12.6. Договору, та в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 Цивільного кодексу України.

Згідно з пп. «л» п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок №296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Пунктами 2, 3 Порядку №296 встановлено, що суб`єкт господарювання, який виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

-звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

-висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

-висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №296 орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, для укладення державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, виключно договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, необхідне рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на вищевикладене, оскільки спірний Інвестиційний договір від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) не є договором про спільну діяльність, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, не мав застосовуватися під час укладення спірного договору, а наявність повноважень підписанта на укладення Договору визначалося виключно положеннями статуту Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

Окрім того, судом прийнято до уваги, що в 2014 році Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замовлено в раді Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України науково-правовий висновок щодо ряду питань, зокрема:

До якого виду договорів належить договір №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011, укладений між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та ТОВ «Датоліт»?

Чи потрібно було агрокомбінату «Пуща-Водиця» погоджувати вказаний договір з центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить агрокомбінат «Пуща-Водиця»?

Яка правова природа інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між агрокомбінатом «Пуща-Водиця» та ТОВ «Датоліт» за погодженням з Мінагрополітики України (лист №37-31-2-13/4503 від 05.03.2013)?

Чи підлягало укладення Інвестиційного договору від 05.03.2013 року погодженню в центральних органах виконавчої влади відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012?

Науково-правовий висновок №126/35-е від 28.03.2014 року підтвердив відповідність укладеного договору вимогам законодавства, факт того, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, відсутність перевищення повноважень генерального директора на час його укладення та відсутність необхідності отримувати погодження Кабінету Міністрів України на укладення оскаржуваного договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження в частині від 17.11.2017 року зазначено наступне (8 абзац сторінка 24 постанови) : «Будучи допитаним як свідок колишній директор ДП «НДВА «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 повідомив, що на посаді генерального директора підприємства він працював з лютого 2012 року до літа 2014 року.

У своїх показаннях ОСОБА_1 серед іншого зазначив, що жодних угод, що можуть призвести до відчуження нерухомого майна ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не укладало. Крім того, не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності», відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, шо передбачені зазначеним Порядком.

Правочини. укладені з підприємствами «Олівер-Буд», «Мартін», «Датоліт», «Сітібудсервіс», не можуть розглядатись як договори про спільну діяльність, оскільки обов`язки зі здійснення дій за даними договорами фактично покладені на одну сторону без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або є поєднанні трудової участі.

Аналогічні за змістом показання надані начальником юридичного відділу ДП «НДВА «Пуща-Водиця» Биченкова Т.М.

Будучи допитаними як свідок директор ДП «НДВА «Пуща-Водиця» Кириченко В.А. повідомив органу досудового розслідування, що станом на лютий 2017 року підприємство не може проводити повноцінно свою статутну діяльність, в т.ч. вирощування зернових та кормових культур у межах м. Києва, с. Софіївська Борщагівка та с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, по різних економічних причинах.

Разом з тим, у користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на даний час перебуває приблизно 300 га землі у м. Києві.»

Абзац 5 ст. 27 постанови від 17.11.2017 "Аналогічні за змістом показання надані колишнім першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Бісюком І.Ю. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що він як перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України погодив у 2012-2013 роках відповідними листами укладання ДП «НДВА «Пуща-Водиця» Інвестиційних договорів, в тому числі у новій редакції, додаткових угод, тощо, відмову від користування земельними ділянками. Зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.

Згідно з довідкою Державної аудиторської служби України від 23.12.2016 порушень діючих нормативних актів при укладанні та реалізації інвестиційних договорів ДП НДВА «Пуща-Водиця» з ТОВ «Мартін, ТОВ «Олівер-Буд», ТОВ «Датоліт», ТОВ «Сітібудсервіс», ТОВ «Конкорд-ДС Плюс» не встановлено.

Також, аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обставин, шо б вказували на незаконність відмови від права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на території м. Києва досудовим розслідуванням не встановлено, оскільки за своєю природою припинення права постійного користування земельними ділянками не її відчуженням з державної власності."

Досудовим розслідуванням збитків інтересам державного підприємства та держави, внаслідок укладання та виконання зазначених вище договорів не встановлено

17.11.2017 року вказане кримінальне провадження в цій частині закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена постанова від 17.11.2017 оскаржувалось до Печерського районного суду м. Києва. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року у справі № 757/76782/17-к у задоволенні скарги на постанову про закриття зазначеного кримінального провадження відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2018 року у справі № 757/76782/17-к зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва залишено без змін.

Щодо тверджень Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" про те, що лист Мінагрополітики від 05.03.2013 №37-31-2-13/4503 не є згодою (погодженням) на укладення цього договору, суд зазначає наступне.

Вищенаведений лист Мінагрополітики є погодженням на реалізацію Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011), а позиція Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що вказаний лист не є погодженням, є власним тлумаченням його змісту.

Крім того, такі твердження позивача не обґрунтовані посиланнями на норми права. Зокрема, на законодавчому рівні не закріплено форми такого листа-погодження. Так само, як не існує вимоги про те, що погодження повинно бути у формі «розпорядження» та/або відповідного «наказу» органу управління.

Також суд зазначає, що на звороті Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) наявний відтиск печатки Мінагрополітики, що також є додатковим підтвердженням погодження вказаного договору.

Також судом враховано, що з моменту укладення Інвестиційного договору до моменту подачі позову до суду, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" виконувало умови договору та вважало лист Мінагрополітики від 05.03.2013 №37-31-2-13/4503 погодженням на реалізацію Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011)

Щодо доводів позивача, що в оскаржуваному правочині наперед визначені умови щодо підстав вибуття земельної ділянки з державної власності та іншого рухомого та нерухомого майна, а також позбавлення речового права (права постійного користування земельною ділянкою) позивача, які суперечать вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 12.4. Договору сторони передбачили, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 12.5. Договору визначено, що право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку, яке протягом дії Договору залишається за стороною-1

З матеріалів справи вбачається, що Міністерством аграрної політики та продовольства України погоджено відповідним листом укладання Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Інвестиційного договору, додаткових угод, тощо, а тому зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було ініційовано питання зміни цільового призначення земель, на яких за вказаним інвестиційним договором передбачається здійснити комплексне будівництво житлової та громадської забудови.

Листом №37-31-1-13/18237 від 28.11.2014 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило позивача про відсутність заперечень щодо проведення робіт щодо зміни в установленому законодавством порядку цільового призначення земельних ділянок, що перебуваються в користуванні підприємства площею 29,7449 га і 2,0087 га, у відповідності із затвердженою містобудівною документацією.

23.12.2014 Головним управлінням Держземагентства у м. Києві видано наказ №36/0/13-14 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою», яким надано дозвіл Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, кадастровий номер №8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер №8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га, розташованих за адресою м. Київ, Оболонський район, вул. Вишгородська, 150, цільове призначення яких змінюється із земель сільськогосподарської діяльності на землі житлової та громадської забудови для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерної та транспортної інфраструктури і створенням озеленених територій загального користування.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки зазначених земельних ділянок є Держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у м. Києві та фактично не вибувала з державної форми власності.

Судом встановлено, що зі змісту Інвестиційного договору не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності», відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені зазначеним Порядком.

Аналогічні висновки були зроблені під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12013110000001049, №12019000000001057 та №42020101070000078.

Також, досудовими розслідуваннями нанесення збитків інтересам державного підприємства та держави внаслідок укладання та виконання Інвестиційного договору - не встановлено.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Інвестиційний договір (нова редакція Договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) від 05.03.2023 укладений між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» є таким, що відповідає всім вимогам законодавства, а тому первісні позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимога суд зазначає наступне.

Згідно п.3.1. Договору для повного, своєчасного та структурованого виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору Сторони визначили черговість реалізації Договору в наступні етапи, зокрема, «І. Етап» (отримання дозвільних документів) - ініціювання Стороною-1 у встановленому Законодавством порядку зміни Цільового призначення Земельної ділянки, зазначеного в Державному акті на право постійного користування землею №78-4-00006 від 15.07.1998 на цільове призначення, що дозволяє здійснити будівництво об`єкта; оформлення Стороною-1 у встановленому Законодавством порядку дозвільної документації для проектування об`єкта. Даний етап вважається завершеним після отримання Стороною-2 вказаних документів.

Відповідно до п.6.1.1. Договору Сторона-1 (ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця») зобов`язана ініціювати у встановленому Законодавством порядку та здійснити всі передбачені Законодавством дії (в тому числі підготовка та подання документів, що необхідні для прийняття компетентним органом рішення та оформлення у встановленому Законодавством порядку відповідних документів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зазначеного в Державному акті на право постійного користування землею №91-4-00017 від 15.07.1998 на таке, що дозволяє будівництво, обслуговування та експлуатацію на ній об`єкта, оформити відповідно до Законодавства дозвільні документи на Проектування і Спорудження Об`єкта та надавати вказані документи Стороні-2 протягом 5 календарних днів з моменту отримання кожного з низ.

Згідно з п.6.1.6. Договору Сторона-1 зобов`язана отримати в компетентних органах та надати Стороні-2 дозвільні документи на виконання підготовчих робіт та на виконання будівельних робіт по Спорудженню Об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж в зв`язку із спорудженням об`єкта.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що в разі неможливості Стороною-2 діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій, Сторона-1, як замовник Будівництва Об`єкта, виконує відповідні функції, отримавши повідомлення Сторони-2.

Відповідачем до матеріалів справи додано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (зміна цільового призначення земельних ділянок) Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерної та транспортної інфраструктури і створенням озеленених територій загального користування на вул. Вишгородській, 150 в Оболонському району м. Києва від 2018 року; розробник - ТОВ «Земельний стандарт»; замовник - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Датоліт» зверталось до ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» з листом №11/10/21-1 від 11.10.2021 у якому просило надати доручення на представлення інтересів підприємства або самостійно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві з заявою про затвердження проекту землеустрою та зазначило, що гарантує компенсацію витрат державному підприємству, що будуть понесені у зв`язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.

Вказаний лист було направлено на адресу позивача 12.10.2021, що підтверджується описом вкладення, чеком та накладною поштового відправлення №0100199484278.

Відповіді на вказаний лист відповідача матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу доручення на представлення інтересів з даного питання, так само як і не містять доказів самостійного звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві зі спірною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, спірний Інвестиційний договір став підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань який відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено, що Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» не виконано свого зобов`язання, що передбачене Інвестиційним договором, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову в частині зобов`язання Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3, 6.1.1. та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: звернутися до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (код ЄДРПО 39802366) із Заявою про затвердження розробленого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «НДВА «Пуща-Водиця» щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га., із земель сільськогосподарського призначення, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності, на землі житлової та громадської забудови, для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерної та транспортної інфраструктури і створенням озеленених територій загального користування, розташованих за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва.

Крім того, суд зазначає, що 04.07.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Датоліт» надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій відповідач просив суд закрити провадження у справі №910/16929/21 в частині зустрічної позовної вимоги про зобов`язання Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3 та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: в порядку та в спосіб, що передбачений статтями 26-1 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із Заявою для отримання вихідних даних для Проектування Об`єкта (Містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га), що розташовані за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва).

Відповідачем до вказаної заяви додано копію наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №45 від 13.01.2022 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на вул. Вишгородській, 150 у Оболонському районі м. Києва з додатком.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 21 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи те, що подана заява позивача про відмову від позову підписана уповноваженим представником та не суперечить нормам чинного законодавства України, тому остання судом приймається, а провадження у справі №910/16929/21 в частині зустрічної позовної вимоги ТОВ «Датоліт» про зобов`язання Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3 та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: в порядку та в спосіб, що передбачений статтями 26-1 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із Заявою для отримання вихідних даних для Проектування Об`єкта (Містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га), що розташовані за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва), на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Щодо обраного Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» способу захисту свого права, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановленим договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для закриття провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи встановлені вище обставини та враховуючи заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку, що право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту в судовому порядку із способом захисту, що був обраний ТОВ «Датоліт», який суд вважає ефективним для поновлення порушеного права.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» про застосування строку позовної давності до первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Беручи до уваги, що заявлені первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушених прав первісного позивача, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи покладаються на учасників процесу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3, 6.1.1. та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: звернутися до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (код ЄДРПО 39802366) із Заявою про затвердження розробленого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «НДВА «Пуща-Водиця» щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га., із земель сільськогосподарського призначення, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності, на землі житлової та громадської забудови, для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерної та транспортної інфраструктури і створенням озеленених територій загального користування, розташованих за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна , буд. 63; ідентифікаційний код 00849296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18, літера "В", приміщення 104; ідентифікаційний код 37245187) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Провадження у справі №910/16929/21 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датоліт» до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» в частині вимог про зобов`язання Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконати свої зобов?язання визначені пунктами 3.1., 4.3 та пунктом 6.1.6. Інвестиційного договору від 05.03.2013 (нова редакція договору №2911-1-ІД/11 від 29.11.2011) укладеного між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Датоліт» а саме: в порядку та в спосіб, що передбачений статтями 26-1 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із Заявою для отримання вихідних даних для Проектування Об`єкта (Містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:78:137:0010 площею 29,7449 га та кадастровий номер 8000000000:78:137:0005 площею 2,0087 га), що розташовані за адресою: вул. Вишгородська, 150 у Оболонському районі м. Києва) закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.07.2024

Суддя Я.В. Маринченко