Рішення

від 12.07.2024 по справі 910/4459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2024Справа № 910/4459/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Омельянчук Марини Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1"

про стягнення 34408,47 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Омельянчук Марина Сергіївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1" про стягнення 34408,47 грн, з яких 31450,00 грн основного боргу, 378,88 грн інфляційних втрат, 2579,59 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на розміщення внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків № 91 від 27.11.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

26.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4459/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 01.05.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1" укладено договір на розміщення внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків № 91 від 27.11.2023.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 31450,00 грн на підтвердження чого надав до матеріалів позовної заяви копію Акту надання послуг № 198 від 31.12.2023 на суму 31450,02 грн.

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором на розміщення внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків № 91 від 27.11.2023 становить 31450,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості у сумі 31450,00 грн, а також нарахованих внаслідок простроченням виконання грошового зобов`язання 378,88 грн інфляційних втрат 2579,59 грн штрафних санкцій.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Омельянчук Мариною Сергіївною (далі - рекламіст) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1" (далі - рекламодавець) укладено договір на розміщення внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків № 91 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого рекламіст зобов`язується розміщувати рекламні матеріали рекламодавця на рекламоносіях, встановлених в ліфтових кабінах ліфтів, які знаходяться в житлових будинках міста Вінниці згідно Додатків до цього договору, які є його невід`ємною частиною, а також надавати інші послуги (виконувати роботи) за домовленістю сторін і необхідні для надання якісних послуг рекламодавцю, а рекламодавець зобов`язується прийняти і оплатити надані рекламістом послуги (виконані роботи).

Згідно з п. 3.1.4 договору рекламодавець зобов`язується прийняти надані рекламістом послуги шляхом підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за відповідний календарний місяць або весь строк дії договору і оплатити ці послуги (роботи).

Вартість послуг по розміщенню рекламних матеріалів, а також додаткових послуг, встановлюється виходячи з Розцінок рекламіста, узгоджується і фіксується сторонами у відповідних Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 4.1 договору).

Між сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до договору, відповідно до п. 1 якого рекламіст на замовлення рекламодавця у відповідності з умовами договору надає послуги по розміщенню рекламних матеріалів рекламодавця на рекламоносіях, встановлених в ліфтових кабінах ліфтів, які знаходяться в житлових будинках міста Вінниці за адресами, вказаними в цьому додатку.

Відповідно до п. 2 та п. 3 додатку строк розміщення рекламних матеріалів рекламодавця з 01 грудня 2023 по 30 грудня 2023 включно. Вартість розміщення рекламних матеріалів на строк, вказаний в п. 2 цього додатку складає 31450,00 грн.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що оплата послуг рекламіста здійснюється рекламодавцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку рекламістом, а решта суми вартості послуг за кожен календарний місяць дії договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку рекламістом та надання фото-звіту про надані послуги.

Цей договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 включно, а відносно грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 6.1 договору).

Договір укладено сторонами в електронному вигляді шляхом накладення електронних підписів у системі електронного документообігу "Вчасно".

Як підтверджено наданою позивачем у матеріали справи копією Акту надання послуг № 198 від 31.12.2023 позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги розміщення реклами формату А3 на ліфт-бордах в пасажирських ліфтах житлових будинків за грудень 2023 на суму 31450,02 грн.

27.12.2023 за допомогою сервісу "Вчасно" позивачем виставлено відповідачу рахунок № 188 від 27.11.2023 на суму 31450,02 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг на вказану суму.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 378,88 грн та на підставі п. 5.1 договору - 2579,59 грн штрафних санкцій.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.

Згідно з наданого позивачем Акту надання послуг № 198 від 31.12.2023 загальна сума наданих позивачем послуг становить 31450,02 грн.

Вказаний Акт надання послуг підписаний сторонами у сервісі "Вчасно" 27.12.2023.

Акт містить відмітку про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що оплата послуг рекламіста здійснюється рекламодавцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку рекламістом, а решта суми вартості послуг за кожен календарний місяць дії договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку рекламістом та надання фото-звіту про надані послуги.

Судом встановлено, що рахунок № 188 від 27.11.2023 на суму 31450,02 грн виставлено позивачем 27.12.2023, а тому оплата вартості послуг мала бути здійснена відповідачем у строк до 30.12.2023 включно.

При визначенні строку виконання зобов`язання суд враховує, що пунктом 2 постанови Правління НБУ "Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України" від 16.09.2021 №93 встановлено, що банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01.04.2023 виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій. Тобто, з 01.04.2023 року скасовано поняття "банківський день".

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 31450,02 грн.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 31450,02 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору відповідачем не надано.

Однак враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 31450,00 грн, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 31450,00 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 378,88 грн є арифметично правильними, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 378,88 грн суд вважає обґрунтованими.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржиком зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 5.1 договору відповідно до якого за несплату, несвоєчасну або неповну сплату вартості послуг, передбачену розділом 4 цього договору, рекламодавець виплачує рекламісту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплат.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій на суму 2579,59 грн, які за своєю суттю є пенею, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Омельянчук Марини Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1" у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правничої допомоги від 26.03.2024, що укладений між позивачем та адвокатом Калачик Н.М., додатку № 1 до вказаного договору, опису виконаних робіт за договором від 26.03.2024 на суму 10000,00 грн, рахунку на оплату № 1 від 26.03.2024, платіжної інструкції № 2040 від 26.03.2024 на суму 10000,00 грн.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 26.03.2024 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, одержання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання, з питання подачі позову та супроводження судової справи щодо стягнення коштів з ТОВ "Служба доставки артистів №1", а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно з п. 4.1 договору про надання правничої допомоги від 26.03.2024 за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару. Розмір плати, її сума, умови та порядок внесення визначаються в додатку №1 до договору .

У додатку № 1 до договору сторони домовились, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги в суді першої інстанції складає 10000,00 грн.

Відповідно до опису виконаних робіт за договором від 26.03.2024 адвокатом виконані такі роботи: підготовка та подача позовної заяви, супровід справи в суді, робот виконані на сум 10000,00 грн.

Оцінивши подані позивачем докази, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи вказані критерії, зокрема критерії реальності та співмірності витрат на правову допомогу, суд зазначає, що включення до опису виконаних робіт таких робіт як супровід справив суді не відповідає критерію реальності, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), позивачем не подавалось жодних пояснень чи документів по суті спору, окрім позовної заяви.

Крім того, враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, суд вважає розмір заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін.

З урахуванням викладеного, обґрунтованим, реальним та співмірним суд вважає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА ДОСТАВКИ АРТИСТІВ №1" (03087, місто Київ, вулиця Іскрівська, будинок 14, ідентифікаційний код 35756898) на користь Фізичної особи-підприємця Омельянчук Марини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 31450,00 грн основного боргу, 378,88 грн інфляційних втрат, 2579,59 грн пені, 3028,00 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.07.2024.

Суддя С.О. Турчин