Рішення

від 12.07.2024 по справі 910/5454/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2024Справа № 910/5454/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК"

про стягнення 152014,49

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Сільськогосподарське приватне підприємство "НЕСВІЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" про стягнення 202014,49 грн заборгованості, з яких 200000,00 грн основного боргу, 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат.

З урахуванням прийнятих судом заяв про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 150000,00 грн основного боргу, 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортних послуг № 13-27/24-02 від 01.02.2024.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5454/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 182014,49 грн, з яких 180000,00 грн основного боргу, 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат.

Суд, розглянувши заяву позивача, яка надійшла до суду 17.05.2024 про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

29.05.20254 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 182014,49 грн, з яких 150000,00 грн основного боргу, 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат

Суд, розглянувши заяву позивача від 29.05.2024 про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

29.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов відповідач просив суд продовжити строк на подання відзиву та доказів та приєднати відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" про продовження строку на подання відзиву відмовлено, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 29.05.2024.

03.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 клопотання Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" від 03.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору про надання транспортних послуг № 13-27/24-02 від 01.02.2024, позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів на загальну суму 324251,00 грн, на підтвердження чого надав заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Оскільки, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) суми основного боргу у розмірі 150000,00 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 03.05.2024, 07.05.2024, 14.05.2024 та 17.05.2024 відповідачем були здійснені оплати на загальну суму 50000,00 грн, а тому розмір позовних вимог є меншим, ніж той, що вказаний в позові.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК", як замовником та Сільськогосподарським приватним підприємством "НЕСВІЧ" як виконавцем укладено договір № 13-27/24-02 про надання транспортних послуг (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику автотранспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, які дозволено перевозити на території України, а також за її межами, згідно чинного законодавства України, а також інше автотранспортне обслуговування замовника (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти й оплатити послуги згідно умов даного договору.

Згідно з підпунктами е) та є) пункту 2.2 договору замовник зобов`язаний оплатити надані виконавцем послуги на підставі та згідно умов даного договору; належне виконання виконавцем умов даного договору оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується представником виконавця і замовника. Замовник зобов`язаний підписати і відправити зворотно виконавцю акт приймання-передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з моменту його надсилання виконавцем. У разі коли акт приймання-передачі наданих послуг не підписаний протягом 7 (семи) робочих днів зі сторони замовника та немає обґрунтованих на це зауважень то вважається, що цей акт є погоджений замовником та послуги вважаються наданими належним чином на дату вказану в акті.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що замовник зобов`язується оплатити вартість наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання замовником оригіналів документів по перевезенню від виконавця. А саме товарно-транспортні накладні (СМК/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, рахунка-фактури, заявки на перевезення та інших товарно-супровідних документів котрі були видані при завантажені. Оплата може бути затримана замовником при умові отримання не повного комплекту документів чи не належного їх оформлення, а також підставою для затримки оплати за перевезення при виявлені недостачі товару, що перевозиться. Факт надання послуг виконавцем підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Вартість кожного маршруту перевезення, обсяг вантажу, додаткові вимоги до його маркування/пакування, за їх наявності, пункт навантаження (фактичний пункт подачі транспортного засобу виконавцем для його навантаження замовником) та строки навантаження, час та місце відправлення, строк перевезення (доставки вантажу), пункт призначення, пункт і час розвантаження (фактичне місце здачі вантажоотримувачу), вантажоотримувач, визначаються та узгоджуються сторонами відповідною Заявкою на перевезення, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє протягом 1 (одного) року. У разі відсутності бажання жодної із сторін розірвати або змінити умови даного договору за місяць до закінчення терміну його дії, він вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік на умовах, передбачених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами погоджені заявки на перевезення № 13-59/24-02 від 01.02.2024, № 14-03/24-02 від 01.02.2024, № 14-09/24-02 від 01.02.2024, № 14-14/24-02 від 02.02.2024, № 14-18/24-02 від 02.02.2024, № 14-21/24-02 від 01.01.2024, № 14-26/24-02 від 02.02.2024, №14-33/24-02 від 02.02.2024, № 14-38/24-02 від 02.02.2024, № 13-27/24-02 від 08.02.2024, № 13-31/24-02 від 08.02.2024, № 13-14/24-02 від 08.02.2024, № 13-17/24-02 від 08.02.2024, № 13-22/24-02 від 08.02.2024, № 13-19/24-02 від 08.02.2024, № 13-25/24-02 від 08.02.2024/

До вказаних вище заявок відповідач направив позивачу листи переадресації: вих. № 47/02, вих. № 48/02, вих. № 49/02 від 02.02.2024, вих. № 40/02 від 03.02.2024, вих. № 42/02, вих. № 39/02, вих. № 41/02, вих. № 38/02, вих. № 37/02 від 02.02.2024, вих. № 17/02, вих. № 16/02, вих. № 19/02, вих. № 20/02, вих. № 18/02, вих. № 22/02 , вих. № 21/02 від 08.02.2024.

На виконання умов договору та зазначених вище заявок, з урахуванням отриманих листів пере адресації, позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 324251,00 грн, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи:

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 31 від 04.02.2024 на суму 20264,00 грн, № 32 від 04.02.2024 на суму 21862,00 грн, № 33 від 04.02.2024 на суму 21131,00 грн, № 39 від 04.02.2024 на суму 20859,00 грн, № 40 від 04.02.2024 на суму 20366,00 грн, № 34 від 04.02.2024 на суму 21352,00 грн, № 35 від 04.02.2024 на суму 21250,00 грн, № 36 від 04.02.2024 на суму 20927,00 грн, № 37 від 04.02.2024 на суму 21216,00 грн, № 43 від 09.02.2024 на суму 18704,00 грн, № 44 від 09.02.2024 на суму 19376,00 грн, № 45 від 09.02.2024 на суму 19392,00 грн, № 46 від 10.02.2024 на суму 19088,00 грн, №47 від 10.02.2024 на суму 19424,00 грн, № 48 від 10.02.2024 на суму 19744,00 грн, № 49 від 10.02.2024 на суму 19296,00 грн;

- товарно-транспортні накладні № 0102/08, № 0102/09, № 0102/10 від 02.02.2024, № 0202/01 від 03.02.2024, № 0202/02, № 0202/03, № 0202/04 від 02.02.2024, № 0202/05, № 0202/06 від 03.02.2024, № РПЮ-02-63 від 08.02.2024, № 2401 від 08.02.2024, № РПЮ-02-060 від 08.02.2024, № РПЮ-02-061 від 08.02.2024, № РПЮ-02-062 від 08.02.2024, № РПЮ-02-058 та № РПЮ -02-059 від 08.02.2024.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписні відповідачем без зауважень та заперечень.

Відповідачем оплату наданих позивачем послуг здійснено частково на суму 174251,00 грн. Вказаний факт не заперечується сторонами.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням прийнятих судом заяв про зменшення розміру позовних вимог) заборгованість у розмірі 150000,00 грн, 915,65 грн 3% річних та 1098,84 грн інфляційних втрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги перевезення вантажу на загальну суму 324251,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що замовник зобов`язується оплатити вартість наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання замовником оригіналів документів по перевезенню від виконавця. А саме товарно-транспортні накладні (СМК/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, рахунка-фактури, заявки на перевезення та інших товарно-супровідних документів котрі були видані при завантажені.

Як вбачається з матеріалів справи, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписні обома сторонами.

08.02.2024 та 13.02.2024 позивач направив на адресу, повідомлену відповідачем, оригінали документів.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг та факту отримання оригіналів документів для оплати.

За таких обставин, строк оплати послуг відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 31 від 04.02.2024, № 32 від 04.02.2024, № 33 від 04.02.2024, № 39 від 04.02.2024, № 40 від 04.02., № 34 від 04.02.2024, № 35 від 04.02.2024, № 36 від 04.02.2024, № 37 від 04.02.2024, № 43 від 09.02.2024, № 44 від 09.02.2024, № 45 від 09.02.2024, № 46 від 10.02.2024, №47 від 10.02.2024, № 48 від 10.02.2024, № 49 від 10.02.2024 є таким, що настав.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Однак, в порушення умов договору, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 174251,00 грн.

Позивачем (з урахуванням зменшення позовних вимог) заявлено про стягнення основної заборгованості у розмірі 150000,00 грн.

Як встановлено судом, 07.06.024 відповідачем на користь позивача було сплачено заборгованість в сумі 10000,00 грн.

Отже, відповідачем було частково сплачено заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу у розмірі 10000,00, у зв`язку із чим предмет спору у цій частині відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині основного боргу в розмірі 10000,00 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості, то з відповідача підлягає стягненню основний борг в розмірі 140 000,00 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 915,65 грн грн (період нарахування з 11.03.2024 по 18.04.2024 на суму 219769,00; з 19.04.2024 по 01.05.2024 на суму 200000,00) та інфляційних втрат у сумі 1098,84 грн (період нарахування: березень 2024).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивач в позові зазначає, що 18.04.2024 відповідачем сплачено 19769,00 грн, при цьому у розрахунку позивачем не враховано, що день сплати заборгованості не є днем прострочення зобов`язання.

Отже, за перерахунком суду, здійсненим за період нарахування з 11.03.2024 по 17.04.2024 на суму 219769,00; з 18.04.2024 по 01.05.2024 на суму 200000,00, розмір 3% річних становить 914,04 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат на суму 1098,84 грн є арифметично правильним, здійсненим позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та часткового задоволення позовних вимог в іншій частині, а саме в частині стягнення 140 000,00 грн основного боргу, 1098,84 грн інфляційних втрат та 914,04 грн 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн, в якій судом закрито провадження у справі, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи наведене, суд роз`яснює позивачу, що сплачена ним сума судового збору за позовні вимоги, провадження за якими закрито, може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/5454/24 в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн основного боргу.

В іншій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" (04053, місто Київ, пров.Бехтерівський, будинок 4-Б, офіс 45, ідентифікаційний код 44907923) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" (45652, Волинська обл., Луцький р-н, село Несвіч, вул. Центральна, буд. 30, ідентифікаційний код 03737327) 140000,00 грн основного боргу, 1098,84 грн інфляційних втрат, 914,04 грн 3% річних та 2828,78 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.07.2024.

СуддяС. О. Турчин